Перстень УПА и прочий мелкий антураж.

Установил язычок на его место и молотком через плоскогубцы на топоре приклепал. Изменений в основу дрымбы не вносил и ничего не изменял на сколько это было возможно. Видок расклёпа не казист зато родной.

 

Сделаю, на днях обязательно.

 

Длинна, толщина, угол заточки язычка, угол загиба, размер колечка, расстояние между деками и язычком, всё это имеет прямое отношение к звуку. ( Я поначалу пожалел что взялся за это дело, а ещё больше пожалел что показал знакомому который в этом деле не новачок. Во думал опозорюсь на такой мелочи).

 

Результат работы на бис.

 

По базе я больше склонялся к Венгрии, к нам территориально ближе.
Но где то там в глубине мозга всё же надеялся что всё же по киевской руси инструмент. Такое ему было определение и висеть ему среди предметов той культуры.

 

Спасибо за поддержку.
Дрынчит аж уши вянут, что интересно тому кто дрынчит то удовольствие, а вот публика с ума сходит. Чего доброго прилетит кулак благодарности.

 

Домик для дрымбы.
Делал из дубовой доски. После того как все формы были сделаны, залил в пластиковую банку льняное масло, закинул туда домик с крышей и на минут 10 поставил в микроволновку, на малой температуре.
Форму домика затеял деревенскую, что бы без излишеств, по любому его не князь юзал. Форму сделал открытую, что бы было видно инструмент в рамке.

 

Фиксация в домике.
Выгнул п образную пружинку, просверлил два отверстия под неё, вставил пружинку.

 

Для того что бы вынуть дрымбу из домика, требуется просунуть палец через отверстие, нажать и инструмент автоматически (выпрыгивает).

 

Для ношения инструмента было решено использовать льняную верёвочку. Натёр верёвку пчелиным воском изобильно, положил на батарею часов на шесть (воск не плохо пропитал до основания).

 

Выход дрымбы на бис.
Чудное звучание сего сказочного инструмента выложу чуть позже.

 

Лучше не надо.

 

Для смеху на нём и играть не надо, стоит только из кармана вынуть.

 

З одного лісочку приніс ось таку знахідку не знахідку але ще не сміття. Югославська довоєнна ладанка. Придмет сам по собі був зімятий, але без тріщин. Отож зробив оправку з металічної пластини та все акуратно вистукав. З допомогою голки швеї (великої голки) вирівняв місце петлі. В такому вигляді ладанка пролежала місяць поки я шукав по лісах що можливо попадеться ще донор або хоча концервна банка з алюмінію потрібної товщини.

 

Знайшов у мережі фото ладанки як взірець.
Не знайшовши по лісах потрібного матеріалу пішов лекшим шляхом. Матеріалом послужила баночка з спід піни для бриття, товщина підійшла ідеально.
Наждачкою шліфанув як буть від фарби та лаку, дальше буде старитися.

 

Вирізав заготовку та зістарив. Старити хімією не рискнув щоб не втратити товщини, пішов іншим шляхом. На дремелі стальною щіточкою пройшовся з двох сторін хаотично. Получилися напливи, ніби то старе. Після чиканки ще чуть піджену, вже готову деталь.

 

Чиканка. Після того як чуть зачиканив та почали зявлятися складки, напильником шліфанув лишнє, таким чином послабив натяжку та підстрахувався від тріщин та складок. Після чого дочиканив форму.

 

Відмітив петлі, з грубого вирізав ножницями та поправив надфілями. Вставив голку замість вісі та став по маленько підганяти, періодично зшліфовуючи лишнє. І так поки петлі не стали рухатися як слід і не стали мати відповідний вигляд.

 

Круглим надфілем зробив пропили під кріплення папірця.

 

Фіксатор закривання ладанки. Поставив заготовку над тріщиною в верстаку, наставив зверху зворотню стогону тоненького надфіля та легенько стукнув молоточком. Фіксатор готовий.

 

На даному етапі павза. Затримка за тонким алюміньовим дротом. При закриванні ладанки присутнє легеньке клацання та фіксація надійна. Продовження слідує.