Вертаючись до Студебекерів Можайськ 1944 рік.Резерв армії,їх точно потім відправили назад.Але фото "чіпляє" іншим,можна собі уявити маштаби поставок по лендлізу.
Приезжаю я в село,начало восьмидесятых.Познакомился с дедом,инвалид, развозил на телеге воду для работников на полях. И спрашиваю у него - дед, где танки !!! Дед мне мне отвечает- танки дабы порезали бензорезами еще в начале пятидесятых, стояло их на краю поля шесть штук. НО!, для тебя сына, я найду кусок башни !!!
В 80-х в с.Копенковате, убирая картошку, запал или патроны гнилые найти норма было. Мосинскими штыками коз фиксировали. Касок не видел никаких ни в 80-х ни в 90-х. Недавно созваниваясь с братом поспрашивал а что было вообще? Стандартный набор о воде для курей в касках и точеных ш\ножах. И это место узкого выхода из окружения 110 тысяч. Стволья по лесу было много не спорю. Но аммуниции я не видел. В другом селе газбак был набит солидолом, решил под рекон его шальным делом, а там дно прогнившее и консервная банка как родная набита была. Для сравнения подумайте о двадцати комплектах стройбатовской "слонячки" на сохран. Купите их за Деньги и потом храните 50 лет как инвестицию для внука. Где хранить, как найти время на ТО и не только приведут к ответу а зачем оно надо.
Преподаватель-фронтовик говорил нам в школе,что в бомбоубежищах Дрездена на бетонном полу был слой человеческого жира...
Если окопы были в пределах досягаемости то дети шманали их в первые дни после боя. Почему в чистом поле находок больше ? В открытую с лопатами никто не ходил. Но местная пацанва все помнила досконально. Разговариваю я с местным жителем,как тут у Вас и что ? Он говорит сильно ноги болят, но раз вы на машине - поедем. Приезжаем, перед нами поле бескрайнее, просто огромное. Указывает мужик рукой где две пушки стояли, минометы, на курганчике - сидел пулеметчик на пару со снайпером. А на бугре где мы стоим стояло восемь пулеметов. Выражение лица у меня было.... Отвозим товарища домой, берем лопаты и детектор. Даже о снайпере не сбрехал! Нашел коробку от прицела.
Один з найрозгорнутіших описів історії МД в мережі. (і в одночас лаконічний - води мінімум...) В 60-ті в США вже копали масово. Особливо події Громадянської війни. В 70-ті запустили насправді масове виробництво цивільних МД http://mdgear.com/history/ З повагою, Саша.
Не у 60-тих... почав десь з 1974 р. "копати....". Чому у кавичках - так вийдеш з дому, до краю города дочовгаєш, а там вже окопи, а коло річки щє, і з іншого берегу теж "накопано"... не у вигляді сьогоднішніх ямок - окопи, землянки, бліндажі. А на в'їзді до села, коло мосту яма, а з неї дерев'яхи стирчать - ДЗОТ німецький був. Залізяччя, те що зверху, зрозуміло, побрибирали, а так - копнеш брусвера і гільзача хоч сракою греби. Однією з відповідей чому не копали стане те, що на облік у міліцію попав у 7 років - то ми з пацанами у війну гралися і на двох з друганом Серьгою ДП з прикипівшим диском таскали, про що хтось і стуканув дільничому... Через 2 роки батя мене відшмагав добряче, коли в мене з Сірим той же дільничий відібрав жменю патронів та Ф-1 з пробкою та попередив батю, що стукне мені 12-13 рочків і не виправлюсь - піду до "малолєтки". Щє більше перепало десь наступної весни, коли Андрійко з Юрком натрапили на ящики з летухами нашими, хоч і не стріляними, але підготовленими до вистрелу. Вони їх пару десятків наковиряли і ярці позаду нашого городу приховали. І ми "развлікалісь", розводячи багаття подальше від села на узліссі по краю пасовиська. Розвели, пару мін туди, в найближчого окопчика і чекаємо коли "бумкне". Бумкнуло - корові тьоті Каті хвіст летухи точно до до пуза встряв. Знову бита срака була у всій кумпаніїї. Думаєте навчило? НЄ: останє попередження отримав на згибі 13-14 років (Олімпійське літо було, як зараз пам'ятаю): артилерійського пороха трусили, розбираючи гадючі нашы 76 мм. Що і як пішло не так у Юрки не знаю, але ... Юрка та Саню, що йому допомагав, відразу, Андрюсі що поряд дивився за процесом, око вибило, Стасу, хоча ы був у метрах трьх выд них, ногу по коліно відтяло, а я з Вовкою у кровавій юшці своїй та померлих друзів спочатку до села бігав за допомогою, потім довго і нудно спілкувався з міліцейськими, а потім задля профілактики дільничий заставив нас діставати з дерев та кущів... те, що там повисло... Ні, зрозумыло, що і вмитися нам дали спочатку, і медицина нам декілько подряпин зельонкою замазала,мазнула, але Вовка почав к вечору заїкатися, тиому нас і забрали у лікарнюЮ а до ранку виявилося, що ми обидва, щє і ссатися під себе почали, отак нам тая контузія вийшла. З тиждень на якійсь прогумованій хрєні спали... поки попустило. А як ссатися перестав та з лікарні повернувся - так і сраку мені батя ременем відріхтував так, що і у школі на уроках тіко стояв щє з тиждень. От відрізало коп.... ну зовсім... Повернувся вже поважним 30+років дядьком... Це зараз на тобі і Форум, і "галерея Джоні", а коли дурень зовсім - так тобі камрад Дервіш розжує до "кашки"..., а тоді - що і хто нам міг розказати? Да і в загалі - кому теє добро крім пацанви та криміналу потрібно було? Ну знайдеш гвинтівку - не здав - строк забезпечив. Те ж саме з патронами, вибухівкою та таке інше. Прягу "гот мін унс" знайшов - молодець - бери наждака і паука відшкарябай на хрін, бо, або від когось з ветеранів в лоба отримаєш, або накорябаєш собі (от не пам'ятаю як воно формолювалося) срока за ...пропаганду аж із свистом.... Каски? Та кирпичами ми по ним кидалися малими - то в нас танки були - попав і перекинив - підбив... на хєр нікому вони не нужні. Баки, фляги, ящики- то в хазайство забирали, але заради ємності під солідол спеціально йти і копати газбака і в голову нікому б не прийшло. Ну кому той коп потрібен тоді був? Батя розказував, що коли відновлювали село - з ДЗОТа було витягли пару-трійку бревен, але як спробували пилити чи топором потюкати, так як поламали інструмента об залізяччя, що застрягло в бревнах, то і забросили ту тему. З накатів блиндажей та землянок бревна брали - десь для хат, десь до курників, але якщо теє відносно поблизу було. А топати за пару км заради бревна? Та нах! У колгоспі виписав - рано чи пізно привезуть. У бабці сундука довго було, його хтось зробив з дошок німецьких ящиків. Не фарбованою частиною наружу, а внутрішню частину газетами заклеїли, десь газетки, пам'ятаю, відклеїлись і фельдграу з готичним шрифтом проглядали. Бабця у середені 80-х померла і де ой сундук подівся зараз і не встановиш. Так що ніхто спеціально не копав. А на віщо? Навіть якщо десь і хтось відкопав би Рицарського хреста з листтями і що? Кому він був потрібен? До школьного музея здати? Ну що з тим накопаним робити? І по "древності" теж не так, щоб сильно - спробуй на колгоспному полі на кургані шурфа "метр на метр на метр" закласти - не вспієш і на пів штика копнути як не стільки від агронома чи голови, як від комбайнерів-трактористів таких лящів отримаєщ..., знову ссятися будеш довго, а лопату точно хірургічно з організму будуть витягати. Так що не той час був, щоб по полях при СРСР з МД гасати.
Камрад служив в Німеччині, кінець 70-х. Колись, поїхали на склад в якості робочої сили. Казали, склад ще гітлерівської фашистської армії... Заходять, а там до потолка забито мундірами зр. 69 р. Офіцер потім ржав, дивлячись на розчаровані писки, каже, склад старий, а наповнення нове))) А я, каже камрад, чекав побачити фошицку форму)
Почему никто не копал в 50/60е года? Да потому что поколение, жившее в то время, непосредственно воевало на этой войне.. На фронте насмотрелись вдоволь военного железа. По поводу монет, то и в шухлядах у людей, всего через 40 лет после революции, еще вдоволь было царских червонцев. Да и вообще, в те времена к истории было какое то наплевательское отношение.. Нормой было, образно говоря, пойти сдать в металлолом самовар 1870 года, получить 1 рубль, и за 10 рублей купить новый электрический самовар, потому что это модно.. Или например, выкинуть бабкин царский комод/шкаф/сундук, и купить "польскую стенку", потому что надо чтоб как у людей, а то, "старый хлам". Вот так и похерили всё наследие раньших времён, всё порезали в чермет, паровозы, танки, самолеты, пароходы, машины..
я не копал..но в 70х годах. но у нас в музее..экспонаты были под стеклом..-награды немецкие..оружие до рев-ое..сабли монгольские..и хотелось что-то стырить..останавливало лишь одно-отцовский ремень..
У нас в историческом музее диорама была, оборона города. Куча мелких и больших деталей разбросано. Во 2 классе (81 г.) пришли на экскурсию. Два оболтуса из нашего класса залезли и диск от Дегтярёва в портфель умыкнули. Куда его потом дели ХЗ.
Году в 1976 бабка из села под Н. Одессой меня хвалила "Швидкий як студебекер!". Видать хорошо запомнила американскую технику.
Камрад розповідав, як малим був. В 60-ті роки в селі, вже не знаю як, знайшли еполет. Куди його дівати? Носилися носилися з ним, потім хтось із батьків забрав і віддав в шкільний музей. Лежав він там довгенько, а потім десь дівся. Або як тато розповідав, в селі в прабабці моєї копали погріб, викопали шаблю. Не знає, що з нею стало, але і думки не було щоб продати її чи що. Бо нікому було і цінності в людей воно не являло ніякої. Так само, розповідав тато, в селі пес їв з німецької каски.
Коп в 1960-х з погляду кримінального розшуку. Почув деякі цікаві речі. Трофейщики делятся на три категории: чердачники, помойщики, могильщики (11.52)