Українське визвольне військо (УВВ) і інші Українські формування / Ukrainian Liberation Army

Українець при якісь невідомі німецькі частині

 

Гарна ілюстрація

 

Форма так, але кольори ні. Ось оригінал:

 

не красиво вышло, а я все не мог вспомнить, где рисунок видел

 

Я взагалі спочатку думав що це хтось так фотку заретушував, а тут такий підвох

 

фото с просторов инета

 

Шандрук

 

кто скажет...не Дяченко ли в центре?

 

Набір медсестер до УВВ, газета За Україну - офіційний орган УВВ.

Українські сестри жалібниці
Всіх українок, що вико нуючи високопатріотичний обов’язок супроти Батьків щини, зголошугачкея через нашу Редакцію як сестри жалібниці до пав Укра їнського Визвольного Вій ська, сповіщаєрдо: Зголошення на прийом до лав сестер жалібниць УїВВ треба спрямовувати на ад ресу: РШіптдзаіаЬ Йег ІашЗезеідепед ЗсЬлуеєІегпзсЬаїї Ьеіт Кгіедзіага геП 946 (8) ІаиЬап (ЗсЬІезіеп). Приймається виключно та ких кандидаток, що не при ведуть із собою дітей, бать ків та інших незабезпечених рідних.

 

Ще фото з "За Україну":

 

Ukrainskyi Kurjer, 24 Serpnia, 1943

208 добровільців із одного району

Редакція тижневика „Но ва доба" (Берлін) щодня одержує сотні листів-зголо шевь до Українського Виз вольного Війська. Україн ські полонені, студенти, робітники, селяни і навіть робітники, що приїхали на працю до Німеччини, бла гають нас зарахувати їх в ряди У. В. В., дати змогу із зброєю в руках іти й розбивати потворну тюрму сталінату. Зрозуміло, не всі ті прохання можемо задовольнити, не всіх ба жаючих можяа негайно ві дірвати з їхнього місця праці та вислати на фронт; відомо ж: тотальна війна вимагає всюди зусиль і праці. Але з дня на день росте сила українських лав, окремі загони українських', добровільній з'єднуються під одним прапором Укра їнського Визвольного Вій ська, стаючи армією Но вої України, передовим авангардним фактором у у розгромі большеввзму. Досить із багатьох пові-, домлень з України вибрати хоч одно, щоб пересвідчи тися в бойовому дусі виз воленої наші. Як повідомляє, приміром, бургомістр Сахновщанс'ької районової управи, у відпо відь на заклик Ортскомен датури і районової управи, 208 юнаків Сахновщансько го району зголосилися доб ровільними до українських допоміжних добровільних частин. Всі вони заявили про СВОЮ ГОТОВНІСТЬ 6} ти вірпими синами українсько го народу і разом з Німець кою Армією вести бороть бу проти жидо-большевиз му. 16 травня урочисто, з музикою, відрядили сах вовщанні земляків. Таке діється скрізь по Україні. По всіх містах і селах гримлять побідні мар ші, а білі хустинки гіовіва ють ловго-довго нашим со колам-добровільцям на поо шаввя. Вони обороняють золоті лави України перед наступом варварів і віднов ляють стару славу україн сько? зброї.

 

Де можна повністю прочитати спогади Геннадія Которовича? І чи має хтось скан такої листівки?

 

Такого ніби ще не було.

 

цікаво, що видно підпис вище за фото "доброволець Дуброва, фельдпост 14908" - це відповідає 4-ій роті 131-го будівельного батальону Вермахта, який взагалі вважався україньським батальоном з 1 серпня 1942
http://www.lexikon-der-wehrmacht.de/Gliederungen/BauBtl/BauBtl131-R.htm

 

Будинки не схожі на ті які будували в Центральній Україні...

 

Не обовязково. У Харкові є кілька будинків які за стилем нагадують балтійські або пруські.

 

А що за Срібний Хрест Визволення?

 

Наука з розмов з добровольцями
Засвоюймо погляди державницьких народів

Український доброволець
Число: №53
Дата: 20.05.1944

Я .мав нагоду познайомитися з кол. вояками совєтської армії: один родом із Запоріжжя, другий із Донеччини. Вік обох біля тридцятки. Один - білявий, високий, зі сірими очима, другий. чорнявий, присадкуватий, з широкими плечима і міцними грудьми. Його хода зосереджена На закаблуках, він моряк, а морякам треба для збереження рівноваги сту пати твердо і певно по палубі кораб ля, що хитається на морських хви лях. Один попав 'у полон десь аж над Волгою, другий па півночі, на Бал тійському морі. Життя кожного з них дає матеріял для цілого роману з на пруженою: драматичною дією, або для сенсаційного фільму Тепер вони в УВВ (Українськім Визвольнім-Війську). їх думки зосе реджені на подіях на українських зе млях. Поворот большевидької влади в Україну' їх бентежить до глибини душі,, бо вони на собі спробували всіх приємностей «сталінської кон ституції». А проте вони ие втрача ють віри в ліпшу будучність україн ського народу і не вірять., щоб Мо сква могла опанувати всі народи Ев ропіі. «Я пройшов пішки майже всю Могповщггну». —■ кажр той, що із За поріжжя. «і скажу вам:.не достой ний російський народ над нами па нувати, як над своєю колонією». Він порівнює спосіб життя і народні зви чаї в Україні та на' Московщині і кл


асе, що москалі/дуже Низько стоять в культурі супроти українців. «Мо сковський імйеріялізм стоїть па, бю рократії, що й раніше, за царського режиму набиралася переважно з, чу жинців,, а тепер, ще більше». Отже Москва асимілювала чужу іителіген ціго, жила чужим 1 мо|ком. • а москов ська Пародия маса так і залишилася на примітивному рівні життя. Як неофіти., мої знайомі жадібно розпитують ‘ про все, що діялосЯ' за останні двадцять’ років на україн ських західних землях та на емігра ції, особливо ж їх цікавить культур на праця. Вони кидаються иа кожну українську книжку, газеду. шукають в них відповіді на. свої наболілі пи тання. Вони все хочуть знати, про все розпитують, хочуть Знати, бачи ти своїми очима людей, про яких чули або читали. Деколи 1 в одного або в другого понадається ,в розмові ро сійське Олово або зворот. Помітивши те. вони стараються’ знайти відповід ний український вислів,, хоч не не завсіди їм удається Тоді я приходжу їм на поміч і дато відповідну україн ську фразу; або слово. Бонн дякують і кажуть: От добре, що ви вмієте нам пе дагогічно помогти. На біду, не всю ди так буває. Ось ми були недавно в однім українськім комітеті, так нам сказав якийсь парубчак-службовеЦь, що ми не українці, бо, мовляв, не знаємо добре рідної мови!


І широкоплечий моряк ударив се . бе кулаком у високі груди, аж за гуло: . Це я —■. не українець!? Що мого батька розстріляли червоні за те, що був у українській армії! Чи розуміє той хлопчак, що це значить бути в совєтськім війську сім років? А я ж і з фінами в 1939 р. мусів .воювати. Там не тільки відвикнеш від/ рідної мови, деколи й власне ім’я ‘забу деш. Невже ці люди не розуміють, що міг виростали в особливій, совєтській атмосфері, і, що до нас треба ставити ся, як до жертв страшного режиму. А вони вимагають від пас чистої, не засмічеиої/ мови,.. Це ж вузькогляд ність, що не розуміє і не бачить далі власного, носа, і нічого не знає, крім словаря... ■Я заспокоїв, заклопотаних земля ків. Та в нас кажу є на емі грації генерали й старшипи україн ської армії, що, хоробро билися на фронті . за Україну, але ще й' добі добре української -мови не знають. llе сама мова, є ознакою патріотизму. Нашої мови може навчитися й чужи нець, але він через те саме не буде українським патріотом. Патріотизм це не слова, а діла. От ірландці втратили рідну мову, переважно го ворять до англійськії, але почувають себе окремою нацією і вибороли собі самостійну державу. До речі, —- 1 зазцачив я цим молодим патріотам, наш визначний- історик Володимир Антонович за царського режиму, ко‘- ли, здавалося, вже завмирало україн ське життя над Дніпром, ставив' це питання. Він писав, Що коли б цар- Іська Росія й встигла накинути укра їнцям московську мову, то всеодно українці залишились би українцями,


бо вони і рабою, і культурою, і вда чею відрізняються від москалів. На ша приятельська розмова тривала ці лий вечір. , Ех, якби з нами так говорили й Мнил, як ви говорите! А то ми деко-, ли при зустрічах з молодим поколін ням; що виросло, на еміграції та на. західних землях/ тільки чуємо якесь відчуження. Цей вузький «мовний» націоналізм не Може принести нічо го доброго для України. Не відштов хувати, а притягати треба До нашої справи людей, що у них починає; пробуджуватись ' національна' свідо-' мість. Коли це почуття закорінитьря в Серці, то вже людина, і за чистоту мови подбає, і українську книжку буде шанувати, і ііа жертви для Рід ного. Краю буде готова... ■ . Я попрощався з молодими прияте лями і почав собі думати: Дай, Боже, нашим патріотам не лише чуття, але й розуму.'Бо та про повідь почуття - й волі («волюнта ризм»!), не контрольованих розумом, Завели велику частину-нашої молоді у сліпий кут. У нас часто люди зви кли тримати язика за зубами, і мати «серце їіа рукаві», як у тій американ ській приказці. З цієї непродумано сті!, нездержливосте виходять усякі непорозуміння і шкоди' для нашої національної справи. Отже більше такту, більше зро зуміння, а менше зарозумілості! і дрібничкової нетерпимости. Бо як казав мені той моряк із Донбасу, коли нас будуть свої ж українці від себе відпихати, то цим нас женуть ,до' москалів. . Чи не час нам прислухатися біль ше до політичного розуму, засвоюва ти погляди державницьких народів?! А. К.