"Иностранный взгляд" на УПА

Выыложите ссылку. Зачем личка? Многие хотят увидеть, т.с. воочию сей перл.

 

Как всегда "происки КГБ" , но кто бы и что бы не говорил и не писал об органах НКВД, никто не отрицает того факта, что свою работу они выполняли профессионально, соответственно и конечный результат противостояния был вполне предсказуемый ...

 

пожалуйста вот ссылка

http://www.agentura.ru/text/biblio/Burds-Sovetskaia-Agentura.pdf

 

Померла Марія Савчин - одна з останніх підпільниць ОУН

25.04.2013

Версія для друку​

Коментарі​

4​

22 квітня померла Марія Савчин – “Марічка”, одна з останніх провідних діячів підпілля ОУН, дружина Василя "Орлана" Галяси, автор чудово написаних спогадів "Тисячі доріг".
Про це повідомляє "Український погляд".
Марія Савчин (у другому шлюбі — Пискір), псевдо "Марічка" — діячка ОУН, дружина полковника УПА Василя Галаси. Народилася в середині 1920-х у селі Задвір'я під Львовом.
У 1940-х — провідниця підпільного юнацтва ОУН у Львові, надрайоновою УЧХ (Українського Червоного Хреста) Перемишльщини, зв'язкова референтури Служби Безпеки у Крайовому Проводі ОУН.
У травні 1945 р. вийшла заміж за Василя "Орлана" Галасу - полковника УПА, обласного провідника ОУН Перемишльської області [нині Польща]. Під час затримання в 1947 році співробітниками МГБ у Кракові втратила кількамісячного сина Зенона. За чутками, його всиновив начальник місцевої служби безпеки Польщі.
http://www.istpravda.com.ua/short/2013/04/25/122079/

 

Енріке Кодо - аргентинський історик, дослідник УПА: http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/05/30/124993/

 

Глубокоуважаемые форумчане! Обращаюсь к тем из Вас, кто хорошо знаком с историей ОУН-УПА. Возвращаясь к книге Бурдса, с которой данная тема, ЕМНИП, и началась, хотелось бы узнать следующее. В ней приведено немало случаев весьма успешного агентурного проникновения в УПА советских спецслужб. Особенно мне запомнился один из таких случаев, приведший к гибели главы СБ Арсенича. Но ведь, хоть это и прозвучит наивно, ФИО и прочие установочные данные агентов, тем паче столь ценных, как описанные в книге, обычно держат за семью печатями, порой в прямом смысле. А тут автор, причём, даже иностранный, получил доступ к ним. По степени подробности равных им я не видел. Он указывает источники, приводит ссылки, но всё же гложет вопрос - насколько точны, по-Вашему, его сведения в части "установочных данных" этих людей и нюансов их "работы", в особенности вызывает интерес история с гибелью Арсенича. Понимаю, что многим из Вас сейчас, что называется, "не до того", но если всё же сможете ответить, буду благодарен. С уважением, Дмитрий Сергеевич.

 

Про Миколу Арсенича є книга.
Генерал Микола Арсенич: Життя та діяльність шефа СБ ОУН.
http://fanknig.org/book.php?id=24157025
http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=3628695

 

Спасибо большое! Книга скачана и прочитана, благо, я, как белорус, украинские тексты разобрать могу. Но всё-таки интересно, насколько точна и достоверна инфа из книги Бурдса в целом, особенно по частм ФИО агентов и "агентесс" и их деятельности? В поисках ответа я случайно набрёл на форум Виф2, так там один участник спрашивал о том же, утверждая, что-де цитируемые документы какие-то странные, написаны не типичным для таких бумаг языком и интересовался, не являеться ли часть их фейком, зачем-то включённым в книгу (цитата не дословная). Но никто ему не ответил. А как думаете Вы? С уваженикем, Дмитрий Сергеевич.

 

Складно сказати, тут треба дивитися оригінальний документ. Але знаю точно що на даний час імена агентів які працювали на НКВС-НКДБ-МДБ-КДБ досі засекречені.

 

Полностью с Вами согласен. Однако же, такая информация иногда всё-же становиться доступной, вспомните, например, период распада СССР... Плюс, есть ведь и косвенные "улики". Потому, если у кого-то из Вас есть информация, дополняющая или опровергающая Бурдса, был бы благодарен. Особенно меня почему-то интересует история про С. Галушку (псевдо «Маша», «Наташа»), ту самую, что погибла вместе с упомянутым выше главой СБ. Бурдс пишет, что и она была агентессой тоже....

 

страница истории УПА на чешском сайте
http://www.severniceskobudejovicko.estranky.cz/clanky/po-roce-1945/banderovci-v-olesniku.html

 

короткий доктелефильм по чешски
Banderovci v Olešníku

 

Італійська газета, що виходила в Ломбардії в 1945–1966.„Corriere Lombardo” (https://it.wikipedia.org/wiki/Corriere_Lombardo) за 16, 17 IV 1947 р.
У прикордонному населеному пункті мені вдалося зустріти групу членів таємної армії УПА, яка, як відомо, не має нічого спільного з польськими партизанами – досягають згоди тільки в питанні боротьби проти варшавського уряду. Члени УПА – українці, фанатичні націоналісти, повні рішучості створити українську республіку, незалежну від Росії та Польщі. Точні [їх] сили, що діють в прикордонній зоні невідомі, але відомо, що діють глибоко заглиблюючись в радянську територію, де, правдоподібно, знаходиться ставка діючих загонів. Члени УПА прекрасно озброєні, організовані за радянською системою, що базується на залізній дисципліні та надзвичайно високому дусі жертовності. Це фанатики, якими тільки потрафлять бути слов’яни, й завдають багато клопотів не лише полякам, але й росіянам. [Останні] не приховують своїх побоювань, що цей рух може поширитись та посилитись, трапляючи на благодатний ґрунт сепаратистських устремлінь населення, якому притаманне марево нової незалежної держави, що зможе забезпечити високий добробут завдяки величезним економічним можливостям та природнім багатствам, якщо тільки [не зазнаватиме рестрикцій] та не буде змушена нести втрат на користь Росії.
Партизанів УПА підтримує більша частина населення, яке постачає їм продовольство, переховує від поліції та повідомляє про пересування військ, задіяних в репресіях. У малому населеному пункті, у хаті, в яку мене відвела доброзичливо настроєна людина, я застав 7-х мужчин, озброєних автоматами. Охоче дали мені інтерв’ю. Командир цих 7-х, який командує великим районом, сказав, що у своєму підпорядкуванні має тисячі добровольців, але тимчасово не має наміру збільшувати їх кількості. У разі потреби буде в стані мобілізувати справжню армію. Він не назвав свого прізвища, але я почув, що товариші називали його чеським іменем Ян. Особа горда, впевнена у собі, говорить уривчасто, нервовий.
„Ми вбили генерала Сверчевського тому, що він був одним із найжорстокіших наших переслідувачів. Ми попереджали його. Стільки разів убивав та розстрілював наших товаришів. Крім того, що був нашим ворогом, був надто залежний від вказівок Москви. Ми взялись за зброю не тільки проти Польщі, ми боролись і будемо боротись проти Росії, Польщі та всіх тих, хто нас пригноблює”.
Я запитав про деталі „виконання вироку” на генерала. Ян розповів: „Це була дика бестія, але його доля була остаточно вирішена. Ми вислали сто добірних людей там, де, за нашими даними, мав напевно проїжджати, тобто в околицях Ряшева. Крім того, велося спостереження за іншими можливими шляхами. Момент раптовості вдався, їх було близько тридцяти, все пішло гладко. Вони вдають героїв, поки знаходяться у своїх безпечних палацах у Варшаві. Але бояться нас, коли нас зустрічають. Знають, що ми невблаганні: генерал був першим, за ним підуть багато, багато інших. На їх жорстокість ми відповідатимемо такою ж жорстокістю, поки не досягнемо своєї мети”.
Звертаю Янові увагу, що Росія значно сильніша за Польщу. Ян посміхається: „Ви в це вірите, але це не так. Росіяни дуже сильно бояться українського сепаратистського руху. Не мають сміливості застосувати силу, оскільки це було б небезпечно, могло б спровокувати другий 1917 р. Українці мають досить комунізму та кремлівських клік, які не дотримали своїх обіцянок, незважаючи на величезний вклад українців в останній війні. Україна вимагає демократичних інститутів та вільних виборів; за це ми боремося. До поляків маємо ті самі претензії, хоча в меншій мірі. Поляки пригноблюють частину нашої Вітчизни та йдуть у напрямку комуністичного тоталітаризму. Нам прикро, адже поляки шляхетні й великодушні, багато натерпілись, а тепер змушені виконувати волю Москви”.
Питаю Яна про стосунки з рештою організацій: „Наші програми співпадають лише в питаннях боротьби проти спільного ворога. Патріоти борються з комунізмом, ми також проти нього, але й проти будь-кого, хто пригноблює найменший клаптик нашої Вітчизни. Нині ми живемо в згоді, завтра можемо бути ворогами. Дуже шкода, що останнім часом багато з них (патріотів) піддалися, повіривши декретові про амністію. Наш рух, разом із польським партизанським рухом, дуже сильний. Впевнений, що ми досягнемо наших благородних
цілей”.
Скромно перекусивши [вони] виїхали на важливе завдання. Наступного дня я довідався, [що] на відтинку залізничної лінії Гаслі [Ясло] – Сянік злетів у повітря військовий ешелон. Ян виконав свою „роботу”.
Я. [?] К.
ІНП, МГБ ОУН IX/153, арк. 379–381.
Джерело:
Польща та Україна у тридцятих – сорокових роках XX століття. Невідомі документи з архівів спеціальних служб Toм 5
Polska i Ukraina w latach trzydziestych – czterdziestych XX wieku Nieznane dokumenty z archiwów służb specjalnych Tom 5. – С.152
http://www.ssu.gov.ua/sbu/doccatalog/document?id=136231

 

Мене давно цікавило питання : скільки учасників ОУН і УПА проживало в Аргентині ???

 

документальеая телеработа чешского ТВ с русскими субтитрами, была показана по чешскому ТВ

 

Есть и художественный фильм. И даже без субтитров )))