Українська дивізія Військ СС / 14. Waffen-Grenadier-Division der SS (ukrainische Nr. 1)

16-річний...

 

Друзі, за цією гілкою форуму дуже давно слідкую. Причина - дід служив в Дивізії, в віці 19 років. Коли прочитав про вояка із Кіровоградської області - не втримався, вирішив зареєструватись. Якщо дозволите, викладу тут історію діда. На стовідсоткову достовірність не претендую - адже дід розповідав про це небагато, в віці близько 80ти років, і на той момент я на жаль не сильно його розпитував і не сильно цікавився в деталях, тому пишу основні деталі по пам'яті... Якщо гілка не підходяща - підкажіть будь-ласка куди це повідомлення перемістити.

Отже, мій дід - із Черкаської області, Шполянський район (на момент війни - це була Київська область). Лише на початку цього століття дід розповів за що він провів 10 років в таборах (приблизно 5 років в Тулі, 5 років в Таджикістані) - потрапив в полон в битві Бродами.
Дід 1925 року народження, його тричі намагались вивезти на роботу до Німеччини, тричі він тікав, останній раз - з потягу в Ожидові Львівської області. І там він, розуміючи що в його стані за його словами "діватись йому ніде" (хоча я припускаю інші причини), зголосився добровольцем до Дивізії, здається в Золочеві. Далі - вишкільний табір Нойгаммер, де його "перший місяць ганяли по військовим вправам, другий - вчили ходити коло коней". Доречі в Нойгаммері дід казав що його називали "москалем", бо він був з центральної України. Далі - власне битва під Бродами. Дід ділився враженнями що дуже страшно було дивитись як "танки розчавлюють людину наче жабу...". Під час однієї з атак червоноармійців дід сидів в окопі. Коли брали в полон - вояків поряд що були в німецькій формі розстрілювали на місці, в формі Дивізії - брали в полон. Жінки-червоноармійки (можливо партизанки?) вимагали віддати їм полонених зі словами "Дайте их нам, пристрелим", червоноармійці що взяли їх в полон казали "От підіть захопіть собі в полон і стріляйте". Далі - допити, далі - табори. Про табори дід чимало історій розповідав, але це вже Дивізії не стосується. Отака історія... Доречі, мій прадід - батько діда-дивізійника - служив в Червоній Армії, отримав поранення.

Наскільки я знаю вояків дивізії із центральних і східних областей було дуже мало. Зараз дуже хотів би дізнатись більше про діда, де саме служив, який відділ, де цю інформацію шукати, та пошуки в інтернеті нічого не дали... Тоді як про дідів-червоноармійців всю інформацію знайшов.

У мене було припущення що дід служив в ветеринарному відділі IVс ("ходив коло коней"), але цей відділ не був в Бродівському котлі. Можливо кавалерія?

Тож буду дуже і дуже вдячний за будь-яку допомогу чи підказку. Повідомте якщо треба надати більш точну інформацію.

 

Коні в дивізії використовувались в усіх підрозділах, як тяглова сила. Тому ваш дід міг де завгодно служити, від відділу постачання до артилерійського полку

 

Так, цілком можливо що дід служив в артелирійському полку, адже він якось згадував про коней що тягли гармати. Загалом я не полишаю надії знайти в німецьких архівах (можливо бундесархів, списки вояків) якийсь запис з прізвищем діда і зазначенням його ролі.

 

Списки вояків є в Києві в Центральному держархіві Вищіх органів влади, що на Солом'янській 24.

 

поки є 2 варіанти:
- в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (м. Київ) зберігаються облікові картки особового складу дивізії "Галичина" - далеко не на всіх, але кілька тисяч їх там є, вони згруповані по алфавіту, тому можна шукати за потрібним прізвищем - яке прізвище діда?
- якщо був засуджений, то варто шукати його архівно-кримінальну справу в Галузевому державному архіві Служби безпеки України - там мали б бути протоколи допитів, вирок і т. п.

 

Супер! Дякую за інформацію. Телефонував в архів, найближчим часом відвідаю. Прізвище діда - Сторчак. Коли щось цікаве знайду - сфотографую, викладу.

 

Да там еще под номером 12 неопознанный унтершарфюрер 28.7.44.

 

еще мог служить в зенитном батальоне, там также на лошадях, и маловероятно в двух транспортных (снабженческих) колоннах (эскадронах).

 

Милан Остап из запасного полка (Ostap Milan) Sonderanhang zum Verordnungsblatt der Waffen-SS №22 vom 15.11.1944
Богдан Лисяк (Lysiak, Bohdan - в тексте ошибочно указан как Bodhan) пункт 118 Sonderanhang zum Verordnungsblatt der Waffen-SS №22 vom 15.11.1944
четверо с 5 по 8 номер пункт 128. Если по Ильину вопросы (мог и в эстонской или латышских дивизиях быть) то по Гандловичам вопросов нет. Sonderanhang zum Verordnungsblatt der Waffen-SS №24 vom 15.12.1944

 

Чи в вас в списку може є якась згадка про Стефана Ждана (Stefan Zhdan)? Служив Pотенфюрером, але війну скінчив в ранзі Унтершарфюрера.

 

Дякую за пояснення. Остається опиратися на його спогади - хоча там було багато плутанини.

 

Ше один з Запоріжжя

 

нашел в списках Римини. Только он указан как оберефрейтор, то есть ротенфюрер все таки. Номер 9160. Zdan Stefan

 

Дуже вам дякую! Знаю дуже мало інфи, думаю багато з чого він сам поплутав. Є фото як служив при дівізійні оркестрі, але мені казали що всі хто були при оркестрі, насправді служили або медиками або ветеринарами.

 

А звідкіля ця інформація? Можна посилання на ресурс?

 

не знаю чи по темі чи ні,
але з сумом сповіщаю що сьогодні (10 Січня 2016 року)
Відійшов на Вічну Ватру Хорунжий Роман Колісник

Untersturmführer Roman Kolisnyk

https://uk.wikipedia.org/wiki/Колісник_Роман

 

Був в "Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України". Діда - не знайшов. На "Ст" взагалі жодного прізвища серед карток, хоча загалом на літеру "С" близько 300 карток. Підозрюю що це можу бути через те що дід був не зовсім добровольцем. Шукаючи інформацію як в добровольчу дивізію на тому етапі могли потрапити не зовсім добровольці, знайшов такі речі.
Кость Паньківський писав:
"Спроби примусового набору до дивізії з боку німців почалися в часах евакуації східних частин Галичини, весною 1944 року, а дійсний примусовий набір аж на терені райху восени 1944 року, коли Галичина була вже в руках більшевиків..."

Гунчак Т. в праці "У мундирах ворога" писав:
"Окрім політично сумлінних індивідуалістів, які керувалися почуттям патріотизму і вірою в те, що дивізія - це початок української армії, були й такі, котрі записувалися заради того, щоб уникнути служби в будбатах, чи примусових робіт у Німеччині. Таким чином, у дивізію прийшли люди, назвати яких "добровольцями" було б не зовсім правильно. Навіть у різних інструкціях з вербування йшлося про категорії рекрутів, змушених вступати "добровольцями""
Буду шукати далі.

 

Дещо про сам архів:

• отримав документи без проблем, попередньо визначивши в якому фонді шукати, ось посилання на опис фонду.
• Зняти копію (50 грн за аркуш) чи зфотографувати (ціну не спитав) не зміг так як "рахунок закритий, можливість оплатити що-небудь буде після 20го січня"
• Замовив 10 документів, заповнив бланк (сказали що не більше 10 можна замовити), прийшов в інший день і переглянув їх. В той же день давати не хотіли, можливо тому що день був скорочений.
• Деякі справи розсипаються, копій немає. Досі не зрозуміло чому їх не сфотографували (виправте якщо я не правий), це ж елементарно - та хоча б студентів залучити до такої діяльності, і їм буде цікаво і архіву корисно. Можливо варто спробувати поговорити з керівництвом архіву і на волонтерських засадах запропонувати пофотографувати справи?
• За останні 5 років багато справ згідно журналу обліку прегелянули всього по 5 людей в середньому. Одна людина в рік.

Звісно йти треба туди на кілька днів - багато цікавого, шкодую що я не студент і не маю стільки часу. Що запам'яталось:

• Звісно, справа 38 "Фотокартки добровольців дивізії".
• Серед документів знайшов особу з оригінальним прізвищем та іменем "Святий Микола", яку чомусь переклали як "Sankt Nikolaus"
• Неочікувано цікавою виявилась справа 34 "Копія промови Гейнріха Гімлера, з якою він звернувся до офіцерського корпусу СС дивізії "Галичина" в травні 1944 р. Списки і автобіографії добровольців і їх родин". Нехай назва не вводить в оману, там багато документів звалених в одну справу і не відсортованих - листи, карикатури, малюнки. Вразив емоційний лист (написаний зеленою ручкою) вояка до батьків у відповідь на їхні закиди що він є "душогубом"; замальовка де один за одним розташовані силуети чотирьох воїнів - доби Київської Русі, козаччини, армії УНР і вояк Дивізії.

 

Serg235 ви плануєте повернутись та зробити фото? думаю такі документи з малюнками треба виносити назовні

 

якщо за останні 5 років - то, значить, і мої підписи там є)
справи у тому архіві завжди видають на наступний день після замовлення і завжди не більше 10 за один раз, не зовсім зручно...
"розсипаними" деякі справи були ще тоді, коли я їх хотів переглянути кілька років тому, теж не видали на руки... але, якщо "дуже треба", то казали, що дадуть переглянути з дозволу директора, але під наглядом, аби я звідти нічого не зміг потягнути)
копіювати не хочуть принципово - тоді не буде як по 50 грн за один аркуш з людини здирати, це загальна проблема бюрократів з вітчизняних архівів (за винятком ГДА СБУ, де можна копіювати безкоштовно і скільки потрібно)...
облікові картки заповнялись на всіх, хто служив у дивізії "Галичина" - і добровольців, і фактично мобілізованих - просто збереглась лише якась частина із них, я чимало людей там шукав свого часу по проханню їхніх родичів - знайшов лише кількох, більшості не було... в принципі всі ці облікові картки варто було б оцифрувати і викласти у вільний доступ в і-неті, аби люди, ті ж родичі, могли шукати потрібних їм, але це все з розряду "мєчти, мєчти"...

 

Схоже що поки немає сенсу через особливості архіву. Залишається сподіватись що ситуація виправиться або може вийде домовитись на волонтерських засадах зняти фото всього фонду або окремих справ. Правда ще можна вміло використати телефон з хорошою камерою і беззвучним затвором

Може колись із повною зміною керівництва щось і зміниться. А поки те що мало людей цікавиться цим фондом - як порятунок для нього. Можна уявити якби кожного дня тендітні сторінки шарпали при тому що копій немає... А можливо хтось принципово блокує можливість оцифрувати окремі фонди, про дивізію наприклад - виключно із власних переконань і заангажованості?
І трохи не по темі - шукаючи нещодавно дані про предків із позаминулого століття довідався що метричні книги із багатьох сіл сфоткали американці, плівки фізично зберігаються в штаті Юта і доступні в цифровому вигляді.

 

якщо сфотографували американці це означає що гроші вирішують, то може форумчанами хто зголоситься накидаємо на карточку і справа просунеться.. поки фЕсЕбЕ не добралося