Василь Стус. Йому б сьогодні виповнилось 76 років.

................................

 

......................

 

..................................

 

У цім безхліб'ї і бездоллі,
в покорі віковій оцій
пропасниця трускими коліями
згинає й горе у ковіньку.

Вкраїна марно супить брови,
вганяє проміж зморшок грім
намарне: гробовою охрою
наш скіфський порох закурів.

У цім мовчанні гробовому,
в покорі віковій оцій
уже ні доброму, ні злому
ти не підвладний, гніве мій.

В моєму задубілім горлі
заледве чутна хрипота
і сукровита ув аортах,
як у астматика крута.

У цьому забутті страшному
світ застують криваворуч
і вже ні доброму, ні злому
доба не справить пишних учт.

Твоя обшарпана керея
пропахла на вітрах доріг
та вже керею на ліврею
міняють. А любов — на гріх,

на глум, на зраду й осорому,
на розпрокляття-забуття,
тепер — ні доброму, ні злому
не видивиться.

Де ніч — як день. Де дні — як ночі,
без сонць, без ранків, без зірок,
де доля таємниче врочить
зробити необачний крок.

Грудьми натрудженими впасти
і морок криком затопить
і клясти, клясти, клясти, клясти
аби розбурхати, аби

збудити люд, звести на ноги
і дати в руки груддя слів:
Не потурай, коли дороги
твої — у соромі і злі.

По них бреде іще й подосі
свавільний божевільний люд,
мужній, щоб вимовити: досить!
Уже пора чинити суд

найвищий, найстрашніший, власний
і вдруге шлях свій перейти,
все вивірити, все проклясти
все повторити і знести,

щоб вивірить, як перед сконом
оце єдине слово: жить!
і сам собі постань законом
і не вагайся, не блажи

від сковородинових цнот
від вікової рефлексії
втікай, як проклятий. Месія
тобі не дав своїх щедрот.

Тож шаленій і виривайся
з залізних вікових обійм
негайно ж. А не зможеш, здрайця, —
тоді хоч голову розбий.

Ніхто тобі не допоможе
тебе погорджує весь світ
бо кожен край і нарід кожен
тобі довіку не простить,

що ти не хочеш буть собою:
бо корогов блакитний шовк
виносив переможно з бою,
а потім добровільно йшов

у рабство. Тільки рабську волю
ти знаєш. Ти й на волі — раб.
Тому й не чуєш, що в неволі
Російський цар тебе окрав,

підборкав, як орла мисливий,
узяв за друга, мов наймив,
підрізав крила і, щасливого,
тебе навіки приручив.

Сиди на шубі соболиній,
горнись до братнього плеча
і рабського свого уміння
Вдячне научайсь злощасний.

 

гурт Screamers "Як добре те що смерті не боюсь я "

слова на вірш - Василя Стуса



Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

 

Пам" ятаємо ...