Кта мєчтал віучіть "Азіравскій язік", міжєт васпільзаваться пєрєвадчікам: http://azirivka.blogspot.com/
калісь тут була забяранєна албанську, відчуваю ща скара забяранять і азірівку колись тут було заборонено олбанську, відчуваю що скоро заборонять і азірівку
Боротьба, за кришування над, власниками металошукачів, та постійне, вимагання, частини від знайденого. Баратьба, за крішування над, власнікамі мєталашукачів, та пістійнє, вімагання, частіні від знайдєнагі.
ахах)))) смешная штука.... надо поробывать Войну И Мир перевести..... ахах)))) смєшная штука.... нада пірабівать Вайну І Мір пєрєвєсті......
Та не, вот так (оригинал): "ПОЛНЫЙ ТЄКСТ РЄЧІ АЗАРОВА: – Шанавні калєгі, мі пічінаємі рабяту Уряду. Прашу увагі! Мі взялі на сєбє відпівідальність за стан справ в дєржаві в найтяжчій пєріад, в найтяжчій сітуаційі. Кріза прадавжується. Пра рівєнь управління крайіні, яку давєдєна да мєжі, міжна разпівідаті багата, алє навєду лішє адін малєнькій пріклад. Оснавній службявій автамібіль Прєм’єр-міністра віявівся нєсправнім. Малєнькій пріклад: якій пірядак міжє буті в крайіні, калі у Прєм’єр-міністра нєсправній службявій автамібіль? Я піцікавівся: а на чаму ж Вана пєрєсувалась? Віявляється, на асібістій машіні, хача ні в дєклараційі, ні в палкіх звєрнєннях да людєй Тімішєнка нє згадувала, ща має асібістій браньаваній «Мєрсєдєс». Табта, навіть у цьаму слава разхаділісь зі справамі. Таму зараз мі забяв’язані півєрнуті нараду чєсну і відпівідальну владу, стабілізуваті сітуацію, вівєсті крайіну на стійкій развітак, забєзпєчіті правєдєння структурніх рєфарм для навайі якасті жіття в Украйіні. На відміну від піпєрєдніків у нас для цьагі, дійсна, є каманда прафєсіаналів. Клюєву нє пітрібна піяснюваті як працює завад, а Слауті – як араті пілє, Сємінажєнку – як арганізуваті рабяту наукавіх калєктівів, а Калєснікаву – як стварюваті спіртівну інфраструктуру. Таму, часу на разкачку нємає, пєрєд намі стаять нєвідкладні завдання. За ступєнєм пєршачєргівасті я сфармулюю йіх так. Пєршє – чєрєз кілька днів пічнуть тануті снігі. І хача час бєздарна змарнавана, пітрібна нєгайна гітуваті тєхніку, будівєльні матєріалі, мібілізуваті людєй і пічінаті пратістаяті півєні. І тут Шуфріч гілаваю відпівідає, щаб нє пістраждала жадна людіна, і, нє дай Бажє, нє загінула. Другє – вєсняна-пільаві рабяті пічнуться за лічєні дні. Слаута, Прісяжнюк разам з Ярашєнка, мають вжіті всіх нєабхідніх захадів, щаб рабяті пішлі бєз затрімік. Трєтє – нас нє міжє нє турбуваті цінава нєстабільність. А мі півінні в нашій крайіні забєзпєчіті чєсні ціні і йіх стабільність. За цє пєрсінальна відпівідає Тігіпка - разам з міністєрствамі, Антімінапільнім камітєтам та у взаємідійі з НБУ він півінєн тєрмінава вжіті захадів для цінавайі стабілізаційі. Далі. Нас дужє турбує сітуація в палівна-єнєргєтічнаму камплєксі. Мі маємі вісікі ціні на єнєргінасійі, спад відабутку вугілля. Отжє, від Клюєва, Байка, Ящєнка вімагаю канкрєтніх захадів, щаб віправіті стан справ. За два астанні ракі жітлава-камунальнє гіспідарства давєдєна да півнагі занєпаду. Наші міста і сєла – цє нє камфартнє сєрєдавіщє для жіття, а інаді пілігіні для віпрабувань на віжівання. Да рєчі, Тіханав, Тєрнапіль занурівся у сміття. Шляхі разбіті, сміття нє вівазіться, тємні вуліці, гаряча та халадна вада у квартірах – як разкіш. Навіть Кійів цієйі зімі нагадував блакаднє міста. Цє ганьба для єврапєйськайі сталіці. Даручаю Тіханаву, Папіву, Яцубі зрабіті всє, щаб зараз люді пібачілі зміні на кращє. І в пєршу чєргу, в субяту я асібіста правєду нараду з Кійівськаю дєржавнаю адміністрацією. Нам пітрібна вівчіті стан справ, разібратіся, кагі нєабхідна пікараті і як віправіті сітуацію. Жалюгідній стан мєдіціні. Даручаю Сємінажєнку, Мітніку, Ярашєнку щадня тріматі пітання пікращєння мєдічнагі абслугівування людєй, а тім більшє рятування йіх жіття, на пістійнаму асібістаму кантралі. Я пєрєрахував лішє крічущі праблємі, які має вірішуваті Уряд. Алє гілавна пєрєдуміва підалання крізі – стабілізація сітуаційі в єканамісьці. Які тут ключаві мімєнті? Будівніцтва і развітак внутрішньагі рінку. Всі зусілля мі півінні засєрєдіті на піжвавлєнні спіжівчагі піпіту і віднавлєнні будівєльнагі канвєєру. Тігіпка, Тіханав, Ярашєнка, Цушка – на вас лєжіть пєрсінальна відпівідальність за тє, щаб швідкє і грамітнє вікарістання ціх важєлів підйаму єканамікі дала нам відчутній єфєкт. Стабілізація развітку праміславасті. Мі нє будємі як піпєрєднікі тішіті сєбє і абманюваті людєй пірівняннямі з піпєрєднім правальнім ракам, мі будємі пірівнюваті з дакрізавім пєріадам єканамічнагі зрастання. Отжє, падіння на 15 % азначає, ща наступні 2 ракі вітчізняна праміславість півінна надалужуваті втрачєнє тємпамі пі 7-8 % щараку. Якща мі цє зрабімі, та вжє в 2012 р. нє тількі півєрнємі втрачєнє, а й зміжємі стабілізуваті развітак. І астаннє – на нас пікладєна вєлічєзна відпівідальність за крайіну, і люді ачікують від нас рішучіх дій. Мі цю відпівідальність на сєбє прійнялі. Абя наш Уряд увійдє в істарію як Уряд рєфарматарів, ща вівів крайіну з крізі, як Уряд, з якагі пічалась нава якість жіття на Украйіні, абя мі бєзславна підємі, як багата нашіх піпєрєдніків. Кажєн міністр має разуміті, ща він запам’ятається абя як єфєктівній мєнєджєр і рєфарматар відпівіднайі галузі, абя, як кажуть, замість бяразні залішіть пілюку. Падумайтє, ща слава забуваються, а справі залішаються. Дякую за увагу."(с)
А должно было быть так: ПОЛНЫЙ ТЕКСТ РЕЧИ АЗАРОВА: – Шановні колеги, ми починаємо роботу Уряду. Прошу уваги! Ми взяли на себе відповідальність за стан справ в державі в найтяжчий період, в найтяжчій ситуації. Криза продовжується. Про рівень управління країни, яку доведено до межі, можна розповідати багато, але наведу лише один маленький приклад. Основний службовий автомобіль Прем’єр-міністра виявився несправним. Маленький приклад: який порядок може бути в країні, коли у Прем’єр-міністра несправний службовий автомобіль? Я поцікавився: а на чому ж Вона пересувалась? Виявляється, на особистій машині, хоча ні в декларації, ні в палких зверненнях до людей Тимошенко не згадувала, що має особистий броньований «Мерседес». Тобто, навіть у цьому слова розходились зі справами. Тому зараз ми зобов’язані повернути народу чесну і відповідальну владу, стабілізувати ситуацію, вивести країну на стійкий розвиток, забезпечити проведення структурних реформ для нової якості життя в Україні. На відміну від попередників у нас для цього, дійсно, є команда професіоналів. Клюєву не потрібно пояснювати як працює завод, а Слауті – як орати поле, Семиноженку – як організувати роботу наукових колективів, а Колеснікову – як створювати спортивну інфраструктуру. Тому, часу на розкачку немає, перед нами стоять невідкладні завдання. За ступенем першочерговості я сформулюю їх так. Перше – через кілька днів почнуть танути сніги. І хоча час бездарно змарновано, потрібно негайно готувати техніку, будівельні матеріали, мобілізувати людей і починати протистояти повені. І тут Шуфрич головою відповідає, щоб не постраждала жодна людина, і, не дай Боже, не загинула. Друге – весняно-польові роботи почнуться за лічені дні. Слаута, Присяжнюк разом з Ярошенко, мають вжити всіх необхідних заходів, щоб роботи пішли без затримок. Третє – нас не може не турбувати цінова нестабільність. А ми повинні в нашій країні забезпечити чесні ціни і їх стабільність. За це персонально відповідає Тігіпко - разом з міністерствами, Антимонопольним комітетом та у взаємодії з НБУ він повинен терміново вжити заходів для цінової стабілізації. Далі. Нас дуже турбує ситуація в паливно-енергетичному комплексі. Ми маємо високі ціни на енергоносії, спад видобутку вугілля. Отже, від Клюєва, Бойка, Ященка вимагаю конкретних заходів, щоб виправити стан справ. За два останні роки житлово-комунальне господарство доведено до повного занепаду. Наші міста і села – це не комфортне середовище для життя, а іноді полігони для випробувань на виживання. До речі, Тихонов, Тернопіль занурився у сміття. Шляхи розбиті, сміття не вивозиться, темні вулиці, гаряча та холодна вода у квартирах – як розкіш. Навіть Київ цієї зими нагадував блокадне місто. Це ганьба для європейської столиці. Доручаю Тихонову, Попову, Яцубі зробити все, щоб зараз люди побачили зміни на краще. І в першу чергу, в суботу я особисто проведу нараду з Київською державною адміністрацією. Нам потрібно вивчити стан справ, розібратися, кого необхідно покарати і як виправити ситуацію. Жалюгідний стан медицини. Доручаю Семиноженку, Митнику, Ярошенку щодня тримати питання покращення медичного обслуговування людей, а тим більше рятування їх життя, на постійному особистому контролі. Я перерахував лише кричущі проблеми, які має вирішувати Уряд. Але головна передумова подолання кризи – стабілізація ситуації в економіці. Які тут ключові моменти? Будівництво і розвиток внутрішнього ринку. Всі зусилля ми повинні зосередити на пожвавленні споживчого попиту і відновленні будівельного конвеєру. Тігіпко, Тихонов, Ярошенко, Цушко – на вас лежить персональна відповідальність за те, щоб швидке і грамотне використання цих важелів підйому економіки дало нам відчутний ефект. Стабілізація розвитку промисловості. Ми не будемо як попередники тішити себе і обманювати людей порівняннями з попереднім провальним роком, ми будемо порівнювати з докризовим періодом економічного зростання. Отже, падіння на 15 % означає, що наступні 2 роки вітчизняна промисловість повинна надолужувати втрачене темпами по 7-8 % щороку. Якщо ми це зробимо, то вже в 2012 р. не тільки повернемо втрачене, а й зможемо стабілізувати розвиток. І останнє – на нас покладена величезна відповідальність за країну, і люди очікують від нас рішучих дій. Ми цю відповідальність на себе прийняли. Або наш Уряд увійде в історію як Уряд реформаторів, що вивів країну з кризи, як Уряд, з якого почалась нова якість життя на Україні, або ми безславно підемо, як багато наших попередників. Кожен міністр має розуміти, що він запам’ятається або як ефективний менеджер і реформатор відповідної галузі, або, як кажуть, замість борозни залишить пилюку. Подумайте, що слова забуваються, а справи залишаються. Дякую за увагу.
Кратенько и сжато кусочек первого тома... "ТОМ ПЄРШІЙ Частіна пєрша В ліпні 1805 раку відама фрєйліна імпєратріці Анна Павлівна Шєрєр давала нєвєлікій вєчір. Пєршім прійіхав важній і чінавній князь Васіль Курагін. Він мав мєту свайіх відвідін: давідатісь пра плані імпєратріці щада пісаді, на яку він бажав улаштуваті свагі сіна. Разміва захадіть пра дітєй князя, і Анна Павлівна віказує нєзадавалєння півєдінкаю йагі міладшагі сіна Анаталя. Князь нє запєрєчує йій і сам скаржіться на свайіх сінів: Іпіліт — бєзтурбятній дурєнь, а Анаталь — турбятній, і йагі утрімання каштує батькаві чімала. Гаспідіня прапінує засіб йагі віправлєння й піліпшєння майнавагі стану — адружєння з княжнаю Балканськаю. Князь пігіджується, аджє дівчіна багата й з харашагі раду. Анна Павлівна абісьцяє цьагі ж вєчара пєрєгіваріті з Лізаю, дружінаю міладагі князя Балканськагі, пра сватання Анаталя да йійі завіці. Вітальня фрєйліні напівнюється людьмі різнімі за вікам і характєрамі, алє аднакавімі пі таваріству, в якаму вані жілі. Прійіхала дачка князя Васіля красуня Єлєн, яка завжді під час разміві піглядала на Анну Павлівну і пєрєймала йійі віраз абліччя; мілада малєнька княгіня Балканська, яка чєрєз сваю вагітність нє війіжджала у вєлікій світ, алє щє йізділа на нєвєлікі вєчарі, всім була вєсєла дівітіся на гарнєньку майбутню матір, і кажєн, хта размівляв із нєю, бачів йійі світлу усмішєчку, думав, ща він сьагідні асібліва любій; прійіхав князь Іпіліт, сіп князя Васіля, та багата іншіх. Анна Павлівна запрасіла і двах «цікавіх людєй»: віканта Мартємара, «гарнагі ємігранта, із справжніх» і абата Маріа, «йагі нєдавна пріймав гісудар». Німі гіспідіня «частувала» свайіх гістєй. Майжє всі гісті спілкуються між сібяю французькаю міваю. Нєзабарам після малєнькайі графіні увійшав тавстій, масівній міладік в акулярах — нєзаканній сіп відамігі вєльміжі графа Бєзухава. П’єр щайна півєрнувся з-за кардану, дє віхавувався, й впєршє був у віщаму світі. На абліччі гіспідіні віявілісь нєспікій і страх, калі вана пібачіла в двєрях П’єра, ща міглі стасуватіся разумнагі й бяязкагі, спістєрєжлівагі і пріраднагі пігляду, якій відрізняв йагі від усіх у цій вітальні. Вікант разпівів анєкдат пра Напілєана і відаму артістку. Анєкдат спідабався, дамі здаваліся схвільаванімі. Анна Павлівна пімічає, ща абат і П’єр гіварять занадта жвава і прірадна, самє цє йій нє підабається. Вана втручається в разміву і для зручнасті спістєрєжєння прієднує йіх да загальнагі гуртка. В цєй час да вітальні увійшав князь Андрій Балканській, нєвєлікій на зріст, дужє врадлівій міладік з віразнімі і сухімі рісамі абліччя. Йагі пігляд, йагі півєдінка даваділі, ща всі прісутні у вітальні йаму дабрє знайамі і дабрячє набрідлі, а більш за всіх, здавалася, наганяла йаму нудьгу йагі врадліва і жвава дружіна. Анна Павлівна запітує, чі правда, ща він збірається на війну, і князь Андрій сухім і нуднім гіласім півідамляє, ща Кутузав хачє йагі да сєбє ад’ютантам. Як тількі він пібачів П’єра, пігляд йагі став ласкавім і дружнім. Нєзабарам князь Васіль від’йіжджає з дачкаю на бал да англійськагі післанніка. У пєрєдпікайі йагі наздаганяє літня дама — княгіня Анна Міхайлівна Друбєцька — і піпрасіть князя Васіля замівіті слава гісударю, абі йійі сіна Баріса пєрєвєлі да гвардійі, і слава Кутузаву, абі тай узяв Баріса в ад’ютанті. Князь Васіль, якій разпічінав сваю кар’єру завдякі батьку цієйі княгіні, нєахачє пігіджується віканаті пєршє прахання і катєгірічна відмівляється вікапаті другє. У вітальні в цєй час тріває разміва пра Напілєана. Вікант гіваріть, ща щє рік пєрєбування на прєсталі Напілєана, і «харашє французькє грамадянства» будє зніщєнє. П’єр хатів був сказаті щась, алє Анна Павлівна, вартуючі йагі, пєрєбіла і, бажаючі буті люб’язнаю з вікантам, віславіла думку, ща французька нація звільніться від узурпатара Напілєана і кінється в абіймі заканнагі караля. Князь Андрій віславів сумнів: да мінулагі, на йагі думку, важка будє півєрнутіся. П’єр зміг-такі вставіті слава і зауважів, ща дварянства пєрєйшла на бік Напілєана. Вікант цє запєрєчує, алє князь Андрій підтрімує П’єра. Нєабізнаній в умівнастях віщагі світу, П’єр пічінає відвєрта віславлюваті свайі думкі щада асібістасті Напілєана. Гаспідіня і всі прісутні шакавані самістійністю йагі суджєнь, ща супєрєчать усталєнаму пігляду расійськайі арістакратійі на Напілєана. На дапімігу сваєму другу пріхадіть князь Андрій і гіваріть, ща Напілєана міжна вважаті вєлікім, калі тай нє бяйіться підаті руку хварім у чумнаму шпіталі, алє є вчінкі, які важка віправдаті. З цімі славамі князь Андрій підвівся, щаб йіхаті дадаму. Тієйі ж міті князь Іпіліт Курагін раптам встав і, зупіняючі всіх, пічав разпівідаті анєкдат. Гаварів він расійськаю (за йагі славамі, інакшє мігла прапасті вся сіль анєкдату), з такаю віміваю, як француз, ща рік пражів в Расійі. Анєкдату ніхта нє зразумів, як і тє, чаму йагі трєба була разпівідаті нєадмінна расійськаю, алє всі падалі налєжнє світській люб’язнасті князя, ща пріємна закінчів нєпріємну віхватку мсьє П’єра. В пєрєдпікайі князь Іпіліт стаяв біля гарнєнькайі вагітнайі княгіні і дівівся на нєйі в ларнєт. Анна Павлівна вжє встігла пєрєгіваріті з Лізаю пра сватання, якє вана затівала між Анаталєм і завіцєю малєнькайі княгіні. Князь Андрій суха й з нєпріязню звєрнувся да князя Іпіліта, якій заважав йаму прайті да карєті, а пітім прівітна нагадав П’єру, ща чєкає йагі на вєчєрю. Після йіхньагі від’йізду вікант зауважів, ща малєнька княгіня дужє міла, майжє, як францужєнка, й міжна піжаліті «цьагі афісьцєріка, якій карчіть з сєбє міжнавладну асібу». Іпіліт крізь сміх вімівів, ща він вміє взятіся за діла. З салану Шєрєр П’єр пійіхав да князя Андрія. Він стає свідкам сцєн йагі підружньагі жіття. Княгіня Ліза бяйіться майбутніх пілагів і нє хачє йіхаті бєз чалавіка в сєла да йагі батька. йійі дарікання лішє дратують чалавіка, він нє разуміє йійі страхів. У відвєртій разміві з другім князь Андрій зізнається, ща йагі шлюб був пімілкаю, хача йагі дружіна прєкрасна жінка, він ідє на війну, бя йагі нє влаштавує жіття, якім він жівє. П’єр дає слава князю Андрію більшє нє браті участі в гультяйськіх развагах у кампанійі Анаталя Курагіна. Нєзважаючі на тє, ща П’єр піабісьцяв князю Андрію нє йіздіті більшє да Анаталя Курагіна, тагі ж вєчара він знаву пійіхав. Йаму спала на думку, ща слава, данє князю Андрію, нє має ніякагі значєння, аджє ранішє він дав слава Анаталю буті в ньагі. Калі П’єр увійшав, вєчєря вжє скінчілась, алє гісті нє раз’йіжджаліся, він пічув рєгіт знайаміх гіласів і рєв вєдмєдя. Вся п’яна кампанія з’юрбілася біля вікна, а в сєрєдіні йійі віділялісь Анаталь Курагін і Далахав. П’єр нє відразу зразумів, ща тут відбувалась. Анаталь, пібачівші П’єра, схапів пляшку з вінам і прімусів йагі піті склянку за склянкаю, а тім часім разпівів, ща Далахав пішав на парі і збірається віпіті пляшку раму аднім духам, сідячі прі цьаму на вікні трєтьагі півєрху з апущєнімі назавні нагамі. Далахав жів разам з Анаталєм Курагінім, і, хача був нєбагатій, да тагі ж бєз усякіх зв’язків, зумів піставіті сєбє так, ща йагі піважалі більшє, ніж Анаталя. Він був знамєнітість у світі гультяйів, бя грав у всі ігрі і нікалі нє прагравав, а скількі б він нє пів, нікалі нє втрачав яснасті разуму. І тєпєр він здавався твєрєзім сєрєд п’янайі кампанійі. Він віграв парі, хача цє здавалася майжє нєміжлівім. Сп’янілій П’єр хатів півтаріті тє, ща зрабів Далахав, алє Курагін заклікає всіх йіхаті гуляті далі. П’єр запрапінував узяті з сібяю вєдмєдя. Князь Васіль віканав сваю абісьцянку, дану княгіні Друбєцькій. Йійі сіна Баріса пєрєвєлі да гвардійі прапірщікам, і княгіня півєрнулася в Маскву да свайіх багатіх радічів Раставіх. В радіні Раставіх імєніні Наталій, матєрі і мєншайі дачкі, таму з ранку прійіздять з візітамі та піздаравлєннямі, йіх пріймають граф і графіня та йіхня старша дачка Віра, дапімагає княгіня Друбєцька. Прійіздіть Карагіна з дачкаю. Мава захадіть пра астанню міську навіну — хварабу графа Бєзухава. Княгіня Друбєцька разпівідає пра скандал, да якагі прічєтні сін графа П’єр, Далахав і Курагін: вані прів’язалі квартальнагі да вєдмєдя і пустілі йіх в річку. За цє Далахава разжалувалі в сілдаті, сіна Бєзухава віслана в Маскву; скандал навкала імєні Анаталя зам’яв князь Васіль. Всі засуджують півєдінку П’єра і жаліють графа Бєзухава, якій любіть свагі сіна і навіть звєрнувся да гісударя, щаб візнаті П’єра заканнім спадкаємцєм. Карагіна півідамляє, ща у Маскву, начє у службявіх справах, прійіхав князь Васіль Курагін, алє всі знають, ща мєта йагі прійізду — хвараба графа Бєзухава, аджє князь Васіль пі дружіні прямій спадкаємєць усієйі маєтнасті графа. Під час цієйі разміві у вітальню вбігла трінадцятілітня чарнаака, з вєлікім ратам, нєгарна, алє жвава дівчінка — міладша дачка графіні Наташа. Очєвідна була, ща вана нє разрахувала бігу і апінілась у вітальні, вана підбігла да матєрі і, нєзважаючі на йійі суварій тан, прігірнулася да нєйі, сміючісь, дістала з-під спіднічкі ляльку. За Наташєю в кімнату увійшлі йійі браті студєнт Мікала і малєнькій Пєтруша, сін княгіні Друбєцькайі Баріс, тєпєр гвардійській афісьцєр, та графава нєбяга — п’ятнадцятілітня Саня. Вані разташувалісь у вітальні, намагаючісь стріматі міладу прірадну жвавість і вєсєлість. Пєршаю нє вітрімала Наташа, вібігла з кімнаті. За нєю, знайшавші зручній прівід, пішав Баріс, а пітім Пєтруша, дасадуючі на разлад йіх вєсєлайі грі. У вітальні тачаться разміві пра міжліву війну Расійі праті Напілєана, граф півідамляє, ща Мікала вірішів залішіті навчання і йдє на військаву службу. Мікала, піглядаючі на Саню і гістю-панначку, гіваріть, ща нє здатєн ні да якайі службі, крім військавайі. Гастя хваліть Наташу. Графіня Растава візнає, ща віхавує йійі нє так, як старшу, Віру, з віхаванням якайі «мудрувалі». Залішівші вітальню, Наташа хавається у квіткавій, чєкаючі Баріса. Баріс прайшав чєрєз кімнату, зупінівшісь пєрєд дзєркалам. Майжє відразу за нім війшла плачуча Саня. Наташа хатіла війті зі сваєйі схаванкі і втішіті йійі, алє увійшав Мікала. Саня рєвнує й дакаряє йаму панначкаю Карагінаю. Мікала запєвняє йійі у сваєму каханні і цілує. Калі вані пішлі, Наташа віклікає Баріса і прапінує йаму піцілуваті ляльку. Він відмівляється, Наташа пітає, чі нє хачє Баріс піцілуваті йійі, алє тай нє наважується, таді Наташа сама цілує йагі. Баріс гіваріть, ща закаханій у Наташу, алє трєба пічєкаті чатірі ракі, таді він прасітімє йійі рукі. Калі гісті пійіхалі, графіня хачє пігіваріті з підругію дітінства княгінєю Друбєцькаю наадінці і дарікає Вірі, ща та нє здагадалася залішіті йіх. Віра прахадіть чєрєз кімнату, дє разташуваліся дві міладі парі, Наташа з Барісім і Мікала із Санєю, пібачівші, ща Мікала скарістався йійі чарнілам, щаб запісаті вірша для Сані..."(с)
Жів сібі дід та баба, та такі убягі, ща нічагі в ніх нєма. От раз дажілісь вжє да тагі, ща нє стала у ніх і хліба — і йісті нічагі. Дід і кажє: «Бабусю! Піді у хіжку, назмітай у засісьці бярашєнця та спєчі мєні калабяк». От баба так і зрабіла: вітапіла в пєчі, замісіла яйцямі бярашна, ща назмітала, спєкла калабяк і пілажіла на вікні, щаб прастіг. А він з вікна — та на прізьбу, а з прізьбі — та на зємлю та й пібіг дарагію. Біжіть та й біжіть, а назустріч йаму зайчік. «Калабяк, — кажє, — калабяк, я тєбє з’йім!» А він кажє: «Нє йіж мєнє, зайчіку-пібігайчіку, я табі пісні заспіваю». — «Ану, якайі?» — Я пі карабу мєтєній, На яйцях спєчєній, — Як ад бабі та ад діда втік, Так і ад тєбє втєчу! Та й пібіг. Біжіть та й біжіть. Зустрічає йагі вавк. «Калабяк, калабяк, я тєбє з’йім!» — «Нє йіж мєнє, вавчіку-братіку, я табі пісні заспіваю». — «Ану, якайі?» — Я пі карабу мєтєній, На яйцях спєчєній, — Як ад бабі та ад діда втік, Так і ад тєбє втєчу! Та й пібіг. Знаву біжіть та й біжіть. Зустрічає йагі вєдмідь. «Калабяк, калабяк, я тєбє з’йім!» — «Нє йіж мєнє, вєдмєдіку-братіку, я табі пісні заспіваю». — «Ану!» — Я пі карабу мєтєній, На яйцях спєчєній, — Як ад бабі та ад діда втік, Так і ад тєбє втєчу! Та й маху... Біжіть та й біжіть. Зустрічається з лісічкаю. «Калабяк, калабяк, я тєбє з’йім!» — «Нє йіж мєнє, лісічка-сєстрічка, я табі пісні заспіваю». — «Ану, якайі?» — Я пі карабу мєтєній, На яйцях спєчєній, — Як ад бабі та ад діда втік, Так і ад тєбє втєчу! «Ану-ну, щє заспівай! Сідай у мєнє на язіці, щаб мєні чутнішє була». От він і сів та й давай співаті: — Я пі карабу мєтєній, На яйцях спєчєній... А лісічка йагі — гам! Та й пракавтнула.
