Дуже схоже на те, що німецький цвинтар № 1 знаходився південніше Bunker 103, він же киурівський ДОТ № 101, де поховання загиблих в бою вояків проводились на тимчасовому цвинтарі дотримуючись найпростіших санітарних норм... щоб менше було смороду та домагаючись церковних канонів. Німці придушили спротив 101-го ще в першій половині 3 серпня, південніше ДОТу йде схил з висоти 100.1, який не продивлявся зі сторони тогочасних позицій більшовиків... Цвинтар № 3, на території Церковного півострову, міг виникнути вже після 8 серпня, коли лінія фронту змістилась в район села Віта Литовська. Треба нагадати, що доглянуті дачні будиночки для відпочиваючих "таваріщєй" існували на півострові вже до десятка років... мригівчани та козинці рабували на цій закритій території. Так що, капелан з 95-ї проводив поховання на території півострова вояків які загинули вже в боях з 9.8 по 15.8.41 р. по лінії на схід від с. Пирогів - с. Віта Литовська - Жуків острів. І лише згодом, новий бойовий цвинтар № 4 виник на південній околиці с. Віта Литовська... що було ближче до лінії зіткнень...
Згадаємо ЧИЖЕНКО Марію Харитонівну #240, яка поділись своїми спогадами про її особистий вклад в замінуванні 1-ї лінії оборони 14-го БРО... виходить, що бабця не брехала. Особисто довелось пересвідчитись, що район протитанкового рову на захід від висоти 100.1 був аж занадто добряче замощений більшовицькими протитанковими мінами ТМ-35 ("дитяча домовинка"). Зустрічалося дуже багацько саме верхніх кришок... які були незграбно відірвані... можливо, тут були встановлені типи ТМ, де нижня частина міни заливалась тротилом. Скоріш за все це залишки слідів після роботи німецьких саперів під час бойових дій, бо така кількість мін наврядчи могла зберегтись встановленними до середини 50-х років... хоча... хоча сама міна спрацьовувала при натисканні від 120 до 160 кг. Якщо протитанкового гівна тут було встановлено так багато, то можливо лише собі уявити скілько більшовики могли тут нашпигувати протипіхотних мін... деревяних ПМД-6, але в наші часи це велика рідкість. А ось вам і докази, хоча і незначні, але як "літали" на початку серпня 41-го в 14-му БРО німецькі "піоніри", хоча їм доводилось "літати" не по своїй волі, але лише у кінечному епізоді своєї бойової біографії. Тут "літали" в шматках фольтреферу представники: - 3 серпня "політав" в районі 1 км на південний-схід від хутора Мриги 25-річний старший сапер Хайнц ОДЕР з 2-ї роти 51-го окремого штурмового саперного батальону - його порвало на шматки; - 5 серпня в районі між ДОТами № 101 та № 104 розфольтрефувало на шматки 21-річного сапера Хайнріха ШМІТЦА з 2-ї саперної роти 195-го саперного батальону. Шматки чи можливо все що залишилось від обох саперів, виявлені фрагменти на місці підриву, були згодом поховані, а скоріше за все... індивідуально прикопані, на тимчасовому збірному цвинтарі південніше Bunker 103.
На початку 80-х років особисто довилося поспілкуватися з директором «Церковного півострова», оскільки в той час від одного зі старих робітників запаркання надійшла інформація про місце поховання невідомого командира, можливо, із загону генерала Матикіна. Командир був поранений та повз уздовж камянки на Київ, східна сторона дороги у напрямку ДОТу № 109, але з якоїсь причини він застрелився. Через якийсь час напіврозкладений кістяк знайшли працівники дач та прикопали його на місці смерті, у повоєнний час це місце вже знаходилося в кутку між парканами дач і санаторію, але ВЖЕ на території одного з охоронних будинко-садиб «півострова». Б.Ф.Д. погодився допомогти в пошуках загиблого та провів до ймовірного місця могили через службовця охоронця г/б, у кутку території провели пошуки… трава не скошена, сосновий сушняк. Пошук за допомогою щупів ніяких результатів не дав, але нами була порушена лінія МЗП (дроти малопомітного загородження охоронної лінії). Незабаром прибігли войовничі командири г/б… директор миттєво зник, нібито він до того, що сталося, не мав ніякого стосунку… довелося за півгодини згадати всю свою підногідну... чому народився та живу в цьому світі… правда, без аналізу ДНК. Повірили свідченням... випустили за хвіртку території, де... стояв в очікуванні незрозумілого для нього «випадку» директор. «Все нормально пройшло… йдіть за територію»… це була наша остання зустріч. Що цікаво, не простим персонам давали право контролювати місця "спокою та відпочинку" в запарканні "Церковного півострова"... і от що вилізло з закромів совдєпщини про нашого Б.Ф.Д.. Майбутній директор "Церковного півострова" закінчив війну в званні гв. капітана... такі персони для бдіння спокою запаркання завжди в перших рядах.
При опитуванні БФД про німецький цвинтар з його слів прозвучало... що там було поховано багато офіцерів. Треба наголосити, що серед похованих була значна частина загиблих в званнях ефрейтора, старшого ефрейтора та унтер-офіцерів... а це в свою чергу галуни окантовки погонів та комірців алюмінієвими стрічками. Шерстяний одяг та погони в замкнутомі просторі вологово середовища всередині домовини дуже добре зберігаються, та треба до цього додати, що труп був з самого початку замотаний в плащ-намет. З моменту поховання до розкопок під час будівництва теплотраси пройшло щось в районі 20-ти років... збереження вмісту всередині домовин було практично ідеальним на той час. От всім свідкам і примарилось, що вони бачать на бувшому цвинтарі "хвашиських охвіцерів"... а насправді це були ефгейторські стрічки галунів. Дуже часто свідки розповідали, що бачили на цвитарі могилу "хвасиського ГЕНЕРАЛА", але насправді в уяві людей так закарбувався загальний хрест попереду або по центру самого цвинтаря. Треба ще раз наголосити, що на військових цвинтарях всі загиблі були рівні, а німецького генерала чи офіцера могли поховати серед простих солдатів... всі були рівними перед всевишнім.
А що пане ИЗБывших, у вас (чАсом) по 99-й ЛПД таких бомажок не завалялось ?? там, недалеко Хотова 11 ямок (параледьних одна однІй) ? ...вийнЯті, але шляпу викинули, ...підписнУ...
ПАне Росте... які ЯМКИ... уточнітє пажалуйста період отвору времені ямок та пійому шапки До речі... по київських егерях не мав в ті часи хисту збирати інфу... тільки 95-я ЦІКАВИЛА Просто зараз