Про громадський транспорт Запоріжжя ще розповім. Не знаю як зараз, але років 25 тому там був тролейбусний маршрут №3, і він був настільки довгим, шо люди, які сіли в тралік на Пісках, встигали в дорозі познайомитись, завести роман, одружитись, народити трьох спиногризів, зістаритись і вмерти, а до кінцевої ще залишалось три зупинки. А всі тролейбуси в Запоріжжі були виробництва заводу імені Урицького, і вони були настільки старі, що на них і сам Урицький встиг покататись. (с) Таки так, їздив колись на ньому)))
Вітаю товариство! щось мене болячка замучила - уся jсінь, зима та два місяці весни все було ОК, а у травні влупило на понад 39, але вже доходжу до себе. А це вам щоб не сумували!
Моє покоління є фанатом інновацій. Від двокопійчаного телефонного автомату до смартфону з камерою та GPS. Від перфокарт до голосового діалогу з ШІ. Від ассемблера до вайбкодингу. Від пічки на дровах до сонячних панелей. Від чорно-білого телевізора з комуністичними новинами до мільйонів YouTube каналів. Від довгоочікуваного листа в конверті до миттєвого фотоповідомлення з геолокацією. Від підрахунку слів в телеграмі до відеодзвінка без обмежень. Від темних кімнат з червоною лампочкою, проявником і закріплювачем -- до моментальних цифрових фото. Від пожмаканих паперових карт до навігатора з заторами та підказками. Від друкування під копірку на розбитій машинці до Google Docs. Від зарплати у віконечку, куди треба нахилятися, до мобільного банкінгу та оплати годинником. Від стенгазети тушшю до персональної стрічки. Від крейди й ганчірки до онлайн університетів. Тому моє покоління є фанатом інновацій. Так буде не завжди. (с)
У польській культурній бульбашці булькоче скандал: Ольга Токарчук публічно заявила, що у процесі писання свого нового роману користується ШІ. Що придбала платну версію однієї з мовних моделей, звертається до неї «люба» і часом просить її допомогти «гарно розвинути» сюжет. Потім, щоправда, зробила крок назад і сказала, що користується ШІ лише для перевірки фактів і авторського дослідження, а не, власне, для творення тексту. Але скриньку Пандори було відчинено. (Насправді контекст її висловлювання був складнішим, але про це я якось окремо напишу. Наразі мене цікавить суспільна реакція). А кількома днями раніше в Університеті Аризони трапився інший скандал із того ж ряду. Колишній CEO Google Ерік Шмідт (у якого загалом не дуже хороша репутація, але тут не про це) під час випускної церемонії почав розповідати про переваги ШІ і про те, як мовна модель може виконувати роль цілої команди людей. Студенти його освистали. Мені здається, що в хорі, який виступив із засудженням слів Ольги Токарчук, також більшість – молоді голоси. Думаю, тут проходить якийсь поколіннєвий розлам. Ми, міленіали і трохи старші, є поколінням(и), які вилетіли практично з дерев’яного нужника на навколоземну орбіту, і це сталося в межах нашого життя. Конкретно у моєму житті це був маршрут від вуличного таксофона з пластиковою карткою (а був би я на пару років старшим, то ще добре пам’ятав би і двокопійчані монети) до смартфона з вбудованим інтернет-браузером, GPS-навігацією і ШІ; від металевого диска з дірками до тактильного екрана. Ми були і залишаємося (і, швидше за все, залишимося) фанатами інновацій, ми будемо до кінця йти за ними з палаючими очима неофітів. Вони втілили багато наших мрій, а деякі з них значно перевершили, і ми сподіваємося, що за нашого життя не встигнемо сильно від них постраждати, якщо щось піде не так. Народжені в новому тисячолітті мають іншу стартову точку. На вході у життя в них це все вже було, у них не встигли сформуватися мрії, які могли б втілитися у наявних технологіях. Вони бачать наступний горизонт, і він їх зовсім не тішить. Це, як було гарно помічено в одній нещодавно нашумілій статті, горизонт умовного прибиральника чи носія, доки ШІ робить інтелектуальну роботу. Бо з багатьма видами фізичної роботи технології наразі дають собі раду далеко не так добре, ніж з обробкою даних чи творенням контенту. Або ще гірше (і навіть імовірніше) – горизонт безробітного. Цей розлам я наважився б порівняти з тріщиною між поколінням «атомних ентузіастів», які мастили собі щоки радієм, і поколінням, народженим після перших ядерних катастроф. Можливо, катастрофа ще не сталася. А може – сталася, тільки ми ще цього не помітили. А вони – вже так. (с)
Вони вилетіли з дерев'яного нужника в всесвітній нужник. Хай хоч поіржуть. 7 років в школу не ходили, і на орбіту з смартфонами. Це ми ще в дитинстві на всіх нужниках читали що, Наше поколениє будет жить при коммунізме. Луноходами восхіщалися, і ходили з гнилими зубами.
Якісь МЕШ шахеди з'явилися. Ідуть роєм. Оператор керує будь яким одним, а той дрон іншими керує. Камерами всі оснащені.
думаю Хом'як. Дня коптильщики! ходив дивитись до вуликів чи не сіли ще рої...поки що 1 рій сів в вулик....цікавість до 2х вуликів значно зменшилась: прилітає по 1-2 бдожи і тиша...а от в 2х своїх вуликах якийсь двіж: на льотках і навколо трохи забагато бджіл і між ними по декілька трутнів: Здуру захотів показати дружині рій що сів і трутнів... Тільки наблизились до старого вулика , як якась бджола кинулась на дружину...коли догнав дружину та скажена бджола відразу переключилась на мене і вжалила мене в грудину...трохи вище соска ...сидю і думаю: і нахфіга я її позвав (дружину)...бджолі несподобалась дружина а "меду" наївся я
полюбому запах...я коли допомогав батьку з бджолами, то перед тим мився весь хозяйським милом...мене бджоли дюже не люблять..і реакцію на укус маю сильну..а в роду всі були пасічниками...мінімум батьків прадід був пасічником...навіть моя баба (батькова мати) була колгоспним пасічником...
Вітаю товариство! Погода супер - має бути +24 я сонечко на усе небо. Поволі доходжу до себе і завтра поїду на село бо мене вже шляг трафляє від сидіння вдома. Вчора перші польські мисливці п'ятої генерації прилетіли до краю - три F-35 приземлилися на базі в Ласку - це 30 км від мене. Ау зв'язку з тим що клюб мого приятеля має тісні зв'язки з цією базою, то може по якімсь часі нам зроблять екскурсію до Ласку. Усім гарного дня і щоб кацапи разом із зелениною щєзли!
Результат цих літаків за їх історію, один збитий навчальний ЯК 130 в Ірані. Краще б вже атомну бомбу власну зробили. Це єдиний засіб захисту від Рашки.
