ДОТ № 131 - історія брехні

Розкрию вам страшну таємницю. але на кацапській мові, бо технічні питання я краще по кацапськи пишу.
Так вот Если вы посмотрите на петлицы то увидите ,что он не радист!
Что неожиданно?
Он С В Я З И С Т !
А связист это не только радиостанция, а может быть и телефон и телеграфный аппарат,а может он линейщик,а может шифровальщик,а может он дальник, а может дизелист.
А может он вообще почтальон
И для всего этого не нужно бить дырки в потолке дота.

І ще одне,от ви стрілки намалювали, так поясніть що ви мали на увазі ,ми що тут баби Ванги,я от тільки зміг провангувати що ви нічого не розуміете в військах звязку.

 

Ви взагалі не в той степ побігли... Але для чого?
Геть не розумієтесь на конкретному питанні, яке обговорюється.
Про те, що він "працює на рації", за даними воєнкома Євдоківова ніби-то писав сам Максимов своїй матері в 1941 році. Тому нам і не потрібно дивитись на петлиці, які ми добре бачимо, і в яких ми, звісно, чудово розбираємось, і розуміємо, що таке війська зв'язку. Ми тут аналізуємо не петлиці, а так звані "листи Максимова" і історію ДОТ № 131.
Якщо ДОТ був штатно обладнаний радіостанцією, то в його покритті існував спеціальний вивід під антену радіостанції. Максимов ніби-то писав, що він працює на радіостанції в ДОТі, який не має виводу під антену радіостанції. І в цьому є одне з питань.
А "червоні стрілки" на фото взагалі намалював продавець на он-лайн аукціоні eBay, як захист від вільного копіювання фото. )))
Тобто ви взагалі своїм комментом налажали. І це б було смішно, якби не було так сумно.

 

У всіх стереотип,як бачать звязківця то без рації або без телефону його не уявляють.
А що він не може бути сам засобом звязку?
Дали пакет в руки та неси в дот,там тобі командир скаже що робити.
Прибігае в ДОТ а там раціі ніколи і не було.
Тоді літаки крилами махали а танкісти прапорцямі цілі полки в атаку посилали.
Телефонні кабелі демонтували після 1939 року, от і шарився там сержант,чекав що його з донесенням додому відішлоть, але не пощастило.

 

"... он не радист! Что неожиданно? Он С В Я З И С Т ! А может он вообще почтальон... "
О, так точно - почтальон Печкин, а знаете почему он был таким злым, правильно - у него не было велосипеда, но он был не злой ДУРАК, потому что он никогда не сунул свой противный нос в тему,
в которой он ничего не понимает... вплоть до самого простого, что такое антикопирант на ебеевских фото.
А пес Шарик - он всегда конкретно и настойчиво ванговал только там, где хватало вангов в его обедненно-заумных мозгах.

 

Ти тут що модератор?
Може мені у тебе треба дозвіл спитати?

 

Отже, на якій основі старіючий комісар євдокімов розпочав свою історично-пошукову роботу.
Мені так здається, що прислухавшись до галасу навколо фортеці, призадумався євдокімов і вирішив, без заздрощів, перевершити в своїй пошуковій діяльності Сергія Смірнова.
Благо, що в той час в подільські архіви простий смерний потрапити не міг, а для комісара це було раз плюнути - черпай інформацію першоджерел і на її основі... пиши що заманеться.
А після примари ленінської премії... у старця аж засвербіло в сраці... замаячили перед очима прєлєсті майбутнього житія: всесоюзна слава, нагороди, державні блага, кримські курорти.



Видання 1988 року про "Б Ф", де вперше згадується виконання "інтернаціоналу", який був попершах використаний навколо події № 131, але його повинні співці виконувати стоячи, а не лежачи з замотаними писками.
Пізніше про пролетарський гімн майже ніде не згадувалось... і тут на сцену вийшов старіючий комісар і його понесло... він схопив кременищенську сітіацію за бороду.

Про оперу на основі подій в Б/фортеці, особисто мені, довелось дізнатися вперше.

 

Дякуючи вийшовшого в 2009 році видання Володимира Бешанова довелось дізнатися звідкіля має ноги... священний "варяг" і при яких обставинах його треба виконувати.
Можливо, а все може бути, комісар мабуть був знайомий з пьєсою губаревича
Тільки в цьому питанні євдокімов занадто перевершив та перефантазував викладені ним події навколо № 131, ніде і ніхто комісара з бувших військових не підтримав,
навіть полковник баграмян промовчав в своїх київських житіях, а штабіст блажейний в повоєння навіть буркнув трохи всупереч.



Лишень тільки скаженний ясєв несамовито підгавкував комісару, і ой лишенько, він навіть перевершив в брехні самого євдокімова...
це ж треба було так фантазувати, щоб ДОТ № 180 сражалсі до грудня 1941 року в повному оточенні.

 

Не звертайте увагу на таких людей.
Я, 15 років тому його вперше побачив на реконструкції в Білогородці біля 401-го. В очі кинулись, те що це людина, з зовнішніми ознаками наявності явних психічних розладів.
Але, якщо закрити на це очі, та відкинути в його дописах ненависть до всього радянського, та поклоніння і звеличення фашистів, то його доволі цікаво читати. Правда іноді навіть доходить до кумедного, наприклад коли він пише про нетлінні мощі німців із Феофаніі, та інші фантазії.

 

Покійний Ігор ЛАВРІНЕНКО (стоїть) з частиною своєї шкільної пошукової групи з Теремків, коли там лише тільки починалася забудова багатоповерхівками.
Загинув під час Харьківської вахти 90-х при розкрутці 45-мм бронебоя, додому везли в загальному вагоні, з примітивного ящика для кісток стирчали ноги... тоді було дуже спекотно.
Характеризувати не має сенсу... була непагана людина з своїми особистими чики-бриками, знайдені на киурщині останки більшовиків передавались на каплицю в 14-й БРО.

 

Все найкраще завжди залишається в минулому... ці нині унікальні ракурси іржавого ПЕНЬКА залишились лише на тлінних фотопапірцях з 90-х.