ДОТ № 131 - історія брехні

Блін. Пан Олександр накатав тут цілу статтю з доказовую базою та купою цікавих висновків. Треба буде потім все це якось сформатувати у якись т екст і можливо використати в роботі про броневі закриття в радянській системі оборони 1941 р. (щось таке я базонув трохи пафосне.)
Бо він мені тут творчої наснаги своїми пошуками надає..)))))))

 

З додатку про стан ДФС киУР до Акту перевірки стану Київського УР 1937 року:

№№ сооружений и типы:
131 (804)
бронеколпак типа «ВСУ»
Б
4 пулемета

Техническое состояние:
ФВС не установлена, разводка в колпак не проведена, отсос тоже. Кроме нар, никакого оборудования нет. Нет пульстолов и сохлажа. Электросиловая установка не поставлена.

Посадка:
Посажен верно. Из-за отсутствия вращающегося пульстанка может вести огонь только в одном направлении, при наличии 4-х амбразур.

Предложения:
Проверить устройство опытного станка. Установить ФВС и отсос. Установить внутреннее оборудование.

 

ІІ. ШТУРМ ТА НЕЙТРАЛІЗАЦІЯ ГАРНІЗОНУ СПОРУДИ № 131 НІМЕЦЬКОЮ ШТУРМОВОЮ ГРУПОЮ:

Незабаром, після визначення і уточнення підходів до виявленого більшовицького бункера, німецькі піхотинці перебіжками наблизилися до мовчазних прорізів амбразур бронеколпака, можливо, це була штурмова група,
посилена саперами, які перед цим могли займатися придушенням спроби опору блокованого гарнізону ДОТу № 130.

Чи намагалися німці відразу потрапити всередину підземної бетонної частини 131-го – НЕВІДОМО, але штурм споруди почався з північної тильної сторони та входів.
Для підстраховки саперів, вогнеметчиком були залиті входи в приміщення продуха, а за одно і вертикальні амбразури захисту входу – так було набагато безпечніше входити всередину більшовицького бетонного лігва.



Щоб нейтралізувати можливий опір та відкриття вогню гарнізоном з амбразур заблокованого бронековпака, німецькими саперами був закладений накладний 3-кілограмовий заряд вибухівки
в отвір північної (тилової) амбразури... можливо, було застосовано і кілька зарядів.

В результаті підриву бронезасувки на північній амбразурі штурмова група отримала «отвір»... праву нижню частину внутрішнього направляючого кріплення бронезасувки вирвало силою вибуху...
сама 30-40 кг бронезасувка здійснила єдиний і непередбачуваний політ всередині ковпака... дико ревучи та гуркочучи рікошетами в сфері круглих стін всередині вежі...
можна лише уявити... як би виглядали рештки людей, які в момент цього «польоту» залізяки знаходилися всередині ковпака.

 

Тепер через утворене «вікно» в амбразурі німці мали можливість вести значний візуальний та вогневий контроль внутрішньої частини бронековпака, звідки причаївшасі більшовики могли б несподівано
в будь-який момент чинити вогневу протидію... починаючи від стрільби з амбразур зі стрілецької зброї або ж навіть викидати через отвір гранати.



В результаті зачистки та огляду стіни в районі центральної (південної) амбразури всередині ковпака, вдалося розпізнати серед безлічі вм'ятин від осколків і шматків металу... кілька, можливо, кульових слідів,
які за траєкторією влучання могли потрапити сюди через тилову (північну) амбразуру при відкритій бронезасувці... або після підриву останньої, але ці подробиці приховані часом.
Все ж схиляюся більше до того, що стрілянина всередину ковпака і закидання гранат, могла здійснюватися німцями після підриву амбразури...
для залякування ворога і можливого подальшого придушення вогню у відповідь з нутрощів ковпака, якого в результаті так і не послідувало.



Якщо ж гарнізон 131-го був безпосередньо причетний до смерті згаданих вище німецьких солдатів на східній околиці Кременища, швидше за все,
гарнізону 131-го штурмуючий противник навіть не запропонував би здатися в полон...
німецькі солдати відрізнялися справжнім чоловічим фронтовим братерством і безжально мстилися явним вбивцям своїх бойових товаришів.

Після того, як німцями був налагоджений огляд внутрішнього простору бронековпака і можлива небезпека від дій ворога була під їх контролем, німецькі сапери приступили
до відкриття та зачистки підземної бетонної частини споруди № 131.

«Guten Tag! Sind alle zu Hause oder kommt uns das nur so vor?»

 

Накладним кілограмовим зарядом саперами була підірвана вхідна протиштурмова решітка на вході в приміщення продуха... потім 3-х кілограмовим - броньовані двері... також була підірвана
ліва амбразура захисту входу в її глибині, так що всередину споруди влетіла засувка від цієї амбразури та, здається, вивалило шматок раструбу амбразури та частину внутрішньої стіни.

Чи чинив в цей час опір гарнізон більшовиків – НЕВІДОМО... на мою думку... ніякого опору гарнізон 131-го не чинив, бо виживші були злегка глушеними та ледь стояли на хитких ногах.
Дуже прикро, що після ремонтно-відновлювальних робіт 50-х років всі сліди німецького штурму косо-криво заліпили та зрівняли... була б дуже вражаюча та показова картина бою.
Не знаючи про точну кількість і розташування приміщень в підземній частині споруди № 131, німці вирішили не ризикувати життями своїх солдатів... як правило,
вогнеметник штурмової групи заливав амбразури захисту входів горючою сумішшю, а тут ще вивалились двері та зявилась дірка в абразурі захисту входу... хоча й невелика, але «дірка».
Незрозуміло, з яких причин німці залишили в «спокої» праву амбразуру захисту входу, але верхня частина у неї вигнута та немає верхньої арматури для закривання.



До наших днів на всіх дерев'яних дверних рамах вхідних прорізів в приміщеннях підземної частини добре збереглися сліди горіння і обвуглювання дубової деревини при дуже високій температурі.
Досить щільну деревину дубових рам дверей може розпалити і змусити їх на тривалий час горіти тільки... так-так... тільки палаючий струмінь суміші з ранцевого вогнемета.



Як відомо, детонація тротилу не має при вибуху достатньо сили, щоб підпалити товстий дубовий брус в бетонній товщі – вибухівці набагато простіше зламати деревину силою вибухової хвилі або розтрощити її на тріски...
а як видно з залишків дубових рам одвірків – вони досить ґрунтовно вигоріли, але при цьому виразно збереглися брусові обрамлення в бетонних отворах де колись були двері.

 

Після атаки вогнеметників, але в подальших діях впевненості немає – тільки припущення, що з підземної частини споруди № 131 міг вийти, хитаючись, і здатися в полон хтось із більшовицького гарнізону,
цей хтось, можливо, міг розповісти німцям про «палець»-заглушку у даху споруди або ж німецькі сапери ще до цього моменту могли знати про існування таких бетонних «заглушок» зі свого фронтового досвіду...
але всередині приміщень східної частини споруди все ще перебувала якась частина гарнізону, пригнічена морально в психічних передчуттям свого незавидного кінця.



За допомогою чого і яким чином німцями був витягнутий бетонний «палець» з отвору в даху... фантазувати не буду, але це їм вдалося і було зроблено.
Потім на жердині або на мотузці у відкритий отвір даху був опущений кілограмовий заряд вибухівки (а може їх було і кілька)... прямокутний витягнутий за формою заряд легко міг увійти всередину утвореної «дірки»...
тринітротолуоловий заряд завис трохи нижче стелі всередині приміщення над водяною колонкою Нортона і потім стався... БА-Б-Б-БАХ,
після якого всередину приміщення німці почали закидати димові шашки, а може ще і пляшки з горючою сумішшю молотовської «КС», які можна було легко знайти в залишених окопах більшовиків поряд.



Наслідки від підриву кілограма або декількох кілограмів зарядів толу в замкнутому просторі бетонних приміщень східної частини споруди впливають на людський організм,
навіть якщо частина гарнізону 131-го встигла сховатися за стіною в дальному приміщенні, жахливі наслідки від звукового впливу вибухової хвилі...
в вухах дзвеніти і деренчати вже не буде – найвищий ступінь контузії з можливим розривом барабанних перетинок... кровотеча з вух і носа...
людина після такого акустичного удару тривалий час перебуває в маревному безконтрольному напівсвідомому стані з єдиною метою – негайно полишити місце вибуху.

Про силу вибуху німецького заряду може переконатися кожен і розглянути його наслідки на металевій поверхні балок і противідкольному захисті стелі навколо отвору
для бетонної «заглушки» всередині приміщення... маніркувати та смакувати ці сліди в описі немає сенсу... дивіться фото.

 

На мою думку, ці занадто проїдливі сліди на металі, наче після кислотного харчка слиною потворного ЧУЖОГО, на стелі над колонкою Нортона не можуть бути слідами
занадто «небрежного» устаткування водяної скважини під час будівництва споруди в 1931 році.

Це наслідки від відвідування споруди хлопців в кольорі фельдграу.... «Guten Tag! Sind alle zu Hause oder kommt uns das nur so vor?»

Після застосованого тут способу «викурювання», більшовики, що залишилися в споруді і ще могли стояти на ногах (можливо, троє або до п'яти осіб), вибігли «на повітря просвіжитися» для подальшої битви...
у вхідний бліндаж... прямо під стволи німецьких піхотинців, які стояли півколом на відвалах бруствера бліндажа в терплячому очікуванні помсти за смерть своїх раніше загиблих товаришів.

 

Все сказане вище може підтверджуватися хаосом і розкиданістю фрагментів людських кісток, можливо, від 3-х до 5-ти людських скелетів, які були тут виявлені під час розкопок влітку-восени 1986 року,
схоже на те, що трупи людей знаходилися тут зваленими в купу на дні глиняної основи бліндажа.
Саме там покоящийся «якунівський» гарнізон виявили стройбатівці в кінці 50-х років, коли проводився ремонт та консервація споруди... в процесі робіт солдатам
довелося розкопувати запливлу за минулі повоєнні роки вхідну частину в споруду № 131.
Знайдені в процесі робіт людські останки були недбало викопані, абияк зібрані і складені в «могилу» поруч з ДОТом.

* * * * *
Минули роки, колишній комісар Євдокімов, дізнавшись із преси про результати пошукової роботи Хотівських школярів і про бабу Матрену, примчав до Кременища
в передчутті гідного ґрунту для назрівання «сенсаційного» пошуку, нишпорив по хатах у пошуках свідків подій серпня 41-го, а потім...
оскільки дійсних свідків не виявилося і суперечити результатам його «пошуків» не було КОМУ,
а всі виявлені лжесвідки тільки підгавкували йому... він вигадав зворушливі подробиці і деталі «героїчного» багатоденного бою радянських патріотів з незліченними ордами кровопивців і виявив біля 131-го...
могилу «героїв», серце старіючого ветерана забилося в передчутті особистого «безкорисливого» тріумфу.
Старий комуніст чітко бачив і добре усвідомлював, що стіни 131-го взагалі не мають слідів після важких і багатоденних боїв, але... всі герої були забуті і не було чого згадувати,...
але в потрібний момент відмінна прозаїчна здатність творити по-євдокімовські згадала всіх і все – так було потрібно владі і особисто для автора!

Через деякий час, а як ми знаємо, що пошукову гуму довго тягнути не можна... швидше за все, з ініціативи та завдяки наполегливості Євдокімова в кабінетах місцевої райкомівської влади,
було організовано похорон «співаючого» гарнізону з попередньою «ексгумацією» останків, після якої не залишилося жодних офіційних актів огляду кісток...
просто кістки переклали в труну і привселюдно закопали її під оркестром поруч із традиційною статуєю скорботного «Альоші» з ручним кулеметом на плечі.

Звідки ж взялася саме така цифра героїв, які загинули в бетонній глушині 131-го, можливо, за старими армійськими підрахунками старого комісара –
це могли бути два неповних розрахунки станкових кулеметів плюс до них ще дві «ідентифіковані» особи – Максімов і Якунін.
Євдокімову залишалося тільки СІСТИ... напружитися і описати нововиявлений факт історії оборони Києва в міру своїх можливостей письменника-фантаста...
адже як всім обивателям тоді наполегливо втовкмачували в голови, що у нас, товариші... НІХТО НЕ ЗАБУТИЙ, НІЩО НЕ ЗАБУТО!

Фантастичні подробиці останнього бою «якунінців» з мозкових глибин старого комуніста розлетілися в пресі і по радіо... а потім і по всій країні...,
що був виявлений сивим ветераном-пошуковцем ще один факт незламної сили волі радянських патріотів у боротьбі за свободу свого народу,
з презирством до смерті і з любов'ю до комуністичної партії
(як не дивно – ні хитроштабний Баграмян, ні радочленний Хрущов, ні інші військоводителі періоду оборони в своїх «житіє моє бойове» про 131-й іржавий ПЕНЬ не згадують).

Вийшла чудова політико-патріотична інформаційна БОМБА, яка своїми бризками засрала мізки більшої частини післявоєнних поколінь гордих будівничих комунізму
і увійшла в усі аналоги патріотичної пропаганди на довгі десятиліття як ПРИКЛАД майбутнім поколінням... з якою любов'ю потрібно вмирати за свою владу...
і при цьому з яскравим, знайомим кожному, презирливим співом... в замкнутому просторі підземелля бетонної споруди, яка в бою оточена озброєними і кровожерливими ворогами.

* * * * *

 

Але дії німецької штурмової групи після розстрілу якоїсь частини гарнізону 131-го не закінчилися –
німцям потрібно було зачистити споруду повністю і переконатися, що всередині приміщень ніхто не сховався і не чинитиме їм опір у спину.

Мабуть, нутрощі підземної частини 131-го були заповнені димом і сизим чадом від тліючої дубової деревини і важкого перегару вибухівки, кілька німецьких солдатів обережно пробралися всередину споруди...
і недовірливо намагалися вдивлятися вглиб східної частини приміщень, ховаючись з двох боків за стінами входу в низький і довгий вхідний отвір,
але перегляду не дозволяла темрява з клубочистим їдким димом і незнання розташування приміщень, з яких у будь-який момент можна було очікувати пострілу прихованого ворога.



У темряву дальнього приміщення полетіла граната... вибух – тиша... видно, що в живих там вже нікого з більшовиків не залишилося... відразу праворуч за поворотом можна було розгледіти прохід праворуч,
але що там було далі – приміщення чи продовження підземель – невідомо... але перевірити і переконатися, що всередині більшовицького бункера більше нікого немає... було необхідно.

Щоб перевірити, чи немає там затаївшогося ворога, один із солдатів, стоячи на колінах, нахилився в довгому проході отвору стіни, тримаючи на вису в витягнутій лівій руці карабін, він не виглядаючи з-за стіни,
заніс руку зі зброєю в таємничу порожнечу правого проходу і зробив постріл... з глухим звуком куля влучила в найближчу перешкоду.
Пересмикнувши затвор, німець ще раз вистрілив у темряву більшовицького бункера і зрозумів після підсвічування ліхтариком... тут глуха стіна і кінець приміщення...
що і було підтверджено квітневими фото і відео цього року.



На бетонній підлозі невеликого приміщення стояли розбиті перевернуті ящики з розсипом патронів, зігнута набік водяна колонка, а далі виднілася глуха металева стіна... бункер був узятий.

Крізь димну пелену всередину приміщення ДОТу № 131 пробивався сніп сонячного світла... він, як промінь ліхтаря, пробивав темряву в приміщенні до полу,
проходячи крізь відкритий бетонний квадрат стельового отвору, який тільки через десятиліття з моменту закінчення будівництва,
був до цього дня закритий метровим квадратом бетонного «пальця» заглушки.

 

ІІІ. НІМЕЦЬКА СПРОБА ЗНИЩЕННЯ БРОНЕКОВПАКА № 131:

Достовірно невідомо, можливо в 42-му році, коли саме німецькі сапери намагалися підірвати або значною мірою вивести з ладу бронековпак 131-го...
є припущення, що підривом накладних зарядів німецькі «піонери» намагалися повністю провалити підлогу всередині бронековпака або ж запустити в політ,
порушуючи всі закони аеродинаміки, багатотонний кругляк кругляку перекриття вежі товщиною в 15 см, але здійснити це наяву... у них не вийшло.

Але навіть ці видимі нині внутрішні руйнування призвели до неможливості безпечного використання бронековпака в умовах бою...
до цього також слід додати відкриту і не захищену бронезасувкою тилову амбразуру.

 

Силою вибуху і тиском вибухової хвилі на прогнуту вниз підлогу вежі була частково зруйнована верхня частина стіни і двірна рама перегородки відсіку для боєприпасів під бронеколпаком.
Саме цій стіні вдалося в процесі руйнування стримати найсильніший гідравлічний удар парного накладного заряду (6 кг, а можливо і більше),
після чого метал підлоги товщиною в 5 см лише незначно прогнувся вниз... але витримав.



Схоже на те, що саме в той період були зігнуті і покручені верхня частина арматури скоб-трапа на стіні в районі люка. А яким чином і в який час зник з бронеколпака вхідний люк – НЕВІДОМО,
на залишках його петель на підлозі явних слідів удару, деформації і розриву металу силами вибухової хвилі НЕ СПОСТЕРІГАЄТЬСЯ!

 

"... І знову казки.
Олександре, ваша ненависть до всього радянського вже не виглядає смішно, а на справді хвороблива, і розрахована на аудиторію тих, хто про той період знає тільки з балачків".

Для того, хто мав сили відригнутись... шановний мені по-херу ваша аудиторія з хворобливими балачками... що мав - те і написав... маєте змогу краще - пишіть... думка кожного має сенс існувати.
Бо можливо... мої нашкрябування ледь згодом хтось знову назве... СКАЗКАМИ КИУРОВСКОГО ЛЕСА...

 

НА ЦЬОМУ, ШАНОВНІ, З МОЄЇ СТОРОНИ, ТЕМА ЗАКРИТА... А ТАМ, ВЖЕ НЕ МОЄ!

 

Гарна робота! Дякую!
З повгою.

 

ЗГАДАВ, А ЦЕ УТОЧНЕННЯ ДОСИТЬ ВАЖЛИВЕ...

У багатьох може виникнути питання, чому зовнішня сторона навколо тильної (північної) амбразури має такий потрісканий і почорнілий вигляд, з сірими цятками якоїсь незрозумілої речовини?
«Історики-пошукісти» стверджували, що це сліди від застосування тут німцями вогнеметної техніки, та було навіть уточнення, що це був саме більшовицький трофейний танк...

№ 1 – «… на четвертый день осады гитлеровцы подтянули огнеметные танки, враг решил сжечь смельчаков»…
№ 2 – «… единоборство с врагом продолжалось трое суток, но вот противник подогнал к доту танк, вооруженный огнеметом, ударила огненная струя»…
№ 3 – «… тогда фашисты подогнали огнемётные танки и пламенем раскалили стенки дота, в страшных муках погибли герои, но не сдались»…
№ 4 – «… неравный бой длился четверо суток, герои не сдавались, тогда фашисты подтянули специальные огнеметные танки и начали пламенем поливать амбразуры»....
№ 5 – «… фашисты блокировали стальную точку и огнеметным танком раскалили бронированную башню, бойцы пытались удержаться на нижнем этаже, но вскоре жар проник и туда»...

«Дослідники» в минулому бачили бронековпак на свої очі, але у них не вистачало розуму, щоб зрозуміти, від впливу чого на бронековпаку збереглися такі дивні сліди... легше було писати про те,
як німці гупали прикладами по ковпаку, благали «якунінців» здатися, а ті співали пісні... і все це, затамувавши подих, слухали кременищанські «свідки» з глибин підвалів.

Думається, що підказка пана Максима Volodarsky з минулого цієї історії, все таки нині привела до правильних та можливо остаточних висновків.
Всередині бронековпака, до остаточної спроби знищення споруди № 131, було кілька досить сильних вибухів, а можливо і три... еквівалент використаної вибухівки нині обчислити досить складно.



На фото: ракурс на стіну та північну амбразуру 131-го.

Volodarsky якось писав: «... У цьому бронековпаку могла бути використана цементована броня, характерна підвищеною твердістю зовнішнього шару.
А така броня має погану властивість тріскатися саме по цементованому шару при механічних навантаженнях, як ще на заводі (куванні, вигинанні),
так і при впливі снарядів та ударних навантажень вибухових речовин.
З литими ковпаками до пуття не могли впоратися напередодні 1-ї СВ навіть у досить розвиненій металургії імперії, а в кінці 20-х в СРСР з якістю продукції було ще гірше –
литі бронековпаки так до 2-ї СВ і не освоїли.
Якість плит в ковпаку різниться – схоже, що тильна могла бути спочатку «гіршою», і зовнішній шар, дефектний ще після вигинання на заводі,
додатково потріскався після впливу вибухової речовини в ході штурму».

Вхідні бронедвері в споруду та бронезасувка тильної амбразури були вибиті підривами під час кількагодинного штурму в серпні 41-го... але всередині бронековпака все ще знаходився замкнутий простір
для створення тиску вибухової хвилі в багатотонній товщі з’єднань броні стелі, стін і підлоги ковпака.

При вибуху всередині бронековпака основна енергія удару тиску вибухової хвилі йде на пробивання та розлом 5-ти сантиметрової броні підлоги, але якась частина тиску,
у міру заповнення внутрішньої частини ковпака, починає з неймовірною силою тиснути на стіну з «ДІРКОЮ» на тильній амбразурі.
Думається, що в момент вибуху на якусь частку секунди бронековпак 131-го перетворювався на подобу надування повітряної кульки... стіни витримали, плита стелі витримала,
бронезасувки на трьох амбразурах теж витримали миттєвий критичний тиск.



На фото: ракурс на стіну та східну амбразуру 131-го.

Поки сила тиску ламала та прогинала товщину підлоги, проламувала люк і гнула арматуру скоб-трапу, якась частина тиску всередині ковпака тиснула та розширювала внутрішній склад броні,
вимушено намагаючись вирватись через тилову «ДІРКУ» амбразури.
Схоже на те, що силою внутрішнього тиску, всередині ковпака частина північної стіни навколо амбразури стискалася та сплющувалася, а зовнішня (ззовні) частина стіни...
(я не металург і правильно описати процеси, хоча намагаюсь, але не маю хисту)... там броня просто розширювалася, розтягувалася і розтріскувалася,...
але в результаті все ж вона витримала цей руйнівний процес.
Потрібно повторити, що спроби підриву ковпака повторювалися неодноразово... два або три рази!

Прочитайте і це – #152



На фото: ракурс на провали в підлозі з західної та північної амбразур.

Щось схоже відбувалось і навколо отвору східної амбразури, де броню зовнішньої стіни подзьобали та відщербили неодноразові попадання бронебійних гвинтівочних куль.
Але не треба забувати, що сліди на підлозі двох невдалих вибухів всередині ковпака більш зміщені саме до частини північної та східної амбразур… можливо,
під час підриву бронезасувка на східній амбразурі була не повністю опущеною донизу.



На фото: ракурс на східну та північну амбразури 131-го.

 

НУ І НА КОНЯ ДО ЦІЄЇ ТЕМИ...



– Пане німець ФРІЦ, можно ми підемо вже додому, остогидло чекати... бо вже треба корів доїти і поряд хати горять...
– Сидєть, ждаль іще... сейчас якунін будеть пєсні дєлать кріком - камрад Ганс сказаль.. уже якунін піздець...
– Пане, ви казали, що ми будемо свідками в будущому... але вже серед нас двох вбили... та кінь зі страху всрався...
– Мольчать, курва муті, потім колісь прийдє камісар ївдокім і ви расказаль в фейс... как якунін пояль про корабєль в цусіме... гєбіт дайне муті...
– Вибачайте пане ФРІЦ, але ваші подробиці нам... до сраки... неподоїна корова нам попершах!

 

Загальний вигляд КРІПЛЕННЯ В СТЕЛІ ТА ВСЕРЕДИНІ СПОРУДИ КиУР бетонної заглушки після проведення артезіанських робіт по встановленню водяної колонки Нортона, на прикладі ДВС № 104 з 14-го БРО.
Як видно на світлинах на різьбу, виступаючого з отвору армованого прута, повинна була накручуватись якась... можливо, товста металева пластина, яка в свою чергу повинна була повністю закрити отвір в стелі.
Пластина не давала змогу ззовні витягнути бетонну заглушку та герметично стримувала проникнення всередину споруди при використанні противником в бою отруйних газів.
І ГОЛОВНЕ... на стельових швелерах та на різьбі арматури в ДВС № 104 немає ніяких слідів, які б підтверджували, що колись ця ПЛАСТИНА була закріплена на своєму законному місці.
ПРИКЛАД ЕЛЕМЕНТАРНОГО РОЗГІЛЬДЯЙСТВА на теренах киурівщини... просто... забули закрутити та заглушити отвір в стелі...
Саме це розгільдяйство потягло за собою фатальні наслідки під час фінальної фази "оборони" іржавого ПЕНЬКА № 131.

 

Панове, ось нарешті знайшов те, про що ми вели розмову в сирій бетонній тиші іржавого ПЕНЬКА під час останньої зустрічі 13.4.25 р.... тоді не зміг згадати звідки ця інформація і цифри.
Нарешті знайшлось... в старих записах з архіву виписок комісара...

З оперативного повідомлення штабу Київського укріпленого району від 15.7.41 р.:
«… Межа між північним і південним секторами КиУРа проходить в 300-х метрах на південь від шосе Київ – Житомир.
Штаб північного сектора знаходиться в хуторі Берківці, південного сектора – хутір Чабани».
«… Багато озброєння не вистачає і по УР.
Тільки в одному 28-му ОКБ не вистачає 200 станкових кулеметів (за кількістю амбразур), по УР не вистачає 287 ручних кулеметів».

 

Знайшов цю світлину чисто випадково в вікімапії... це ДОТ № 153 в районі бувшого свинарника с. Круглик, але що тут цікавого?
Добре видно, а краще було б це роздивитися в живу, що отвір в стелі для бетонної заглушки колись був закритий, було щось схоже... можливо, на металеву пластину.
Залишився дуже яскравого сліду від квадрату виступаючої іржі... а раніше на цю дірку ніхто не звертав уваги-ги-ги-ги!