Іноземні добровольчі корпуси у складі Збройних Сил Третього Райху

У цьому питанні існує велика проблема. Адже з одного боку, корпус - це велике з'єднання, що складається з кількох дивізій та бригад. Саме у такому розумінні і говорять про корпуси армійські. Але з іншого боку, під впливом фрайкорів часів розпаду Другого Райху та початків Веймарської Республік корпусами почали називати будь-які збройні одиниці будь-якого розміру. Саме під таким непевним розумінням корпусів (фактично - синонім легіонів) і згадуються іноземні добровольчі легіони збройних сил Третього Райху. А у першому розумінні, як конкретної великої військової одиниці, складеної з кількох дивізій або бригад, можна згадати лише декіька іноземних формувань. Причому всі вони входять до складу Військ СС -
3-й танковий корпус СС (германський)
6-й корпус СС (латишський)
9-й корпус СС (хорватський)
15-й кавалерійський корпус СС (козачий)
17-й корпус СС (угорський) фактично не був сформований

Інші ж іноземні формування не були справжніми корпусам, хоча у різних вікіпедіях їх інколи помилково вносять до списків корпусів вермахта поряд зі справжніми корпусами. Калмицький кавалерійський корпус д-ра Долля нараховував за різними оцінками від 5 до 10 тис. осіб та під кінець війни увійшов до складу 15-го Козацького кавалерійського корпусу СС фон Паннвітца ("корпус" у складі корпусу). Датський корпус СС навіть у свої найкращі часи нараховував не більше 6 тис. і знаходився при різних дивізіях, ставши врешті-решт 24-м полком СС "Данмарк" у складі дивізії СС "Нордланд". Інколи його називають 1-м датським корпусом, в той час як другим датським корпусом називають корпус "Шальбург". Однак це груба помилка. Корпус Шальбург не має жодного стосунку до Ваффен СС та й до збройних сил взагалі. Це датський варіант Германіше СС (відповідник Альгемайне СС для іноземців). Правда, там було багато ветеранів датського корпусу військ СС та й названо його на честь командира датських легіонерів - графа фон Шальбурга, що народився в Російській Імперії та значну частину життя прожив на українських теренах, а після революції його родина втекла до Данії, бо його батько - датський німець. Однак повернемося до корпусів. Сербский добровольчий корпус та Російський Корпус в Сербії нараховували біля 10 тис. кожен. Індійський корпус "Вільна Індія" - 2 тис. А американський корпус "Джордж Вашингтон" та Британський Корпус "Святий Георгій" - взагалі по 100 осіб.

Можна ще згадати що наприкінці війни Козачий Стан був реформований у Окремий Козачий Корпус, однак наскільки його як частину ЗС КОНР можна вважати складовою вермахта і наскільки це повноцінний корпус - не зовсім ясно.

ІІІ танковий корпус СС (германський)
Основою цього корпусу мали послугувати такі дивізії СС - 11 дивізія СС "Нордланд", 23 дивізія СС "Нідерланди" та 5 дивізія СС "Вікінг". Але дивізія "Вікінг" майже одразу вийшла з цього корпусу, і склад корпусу неодноразово змінювався (взагалі це досить характерно для корпусів військ Третього Рейху). Через цей корпус у різний час пройшли 20 дивізія СС (естонська), 23 дивізія СС "Лангемарк" (фламандська), 28 дивізія СС (валлонська). Але не тільки іноземні добровольчі дивізії знаходилися у її складі - 4 поліцейська дивізія СС також побувала у складі корпусу. Більше того, у корпусі військ СС могли бути і частини не з військ СС (так само як і частини військ СС могли знаходитися у корпусах звичайного вермахту), Так, у ІІІ корпусі побували 300 дивізія вермахту, 9 та 10 польові дивізії люфтваффе (ці дивізії нічим не відрізнялися від звичайних піхотних дивізій вермахту, але підпорядковувалися люфтваффе - так би мовити, наземна армія Герінга, так само як Війська СС - Гіммлера).

VI корпус СС (латишський)
Основою цього корпусу були 15 дивізія СС (1 латишська) та 19 дивізія СС (2 латишська), а також 7 латишський полк СС. Крім того, через цей корпус у різний час пройшли такі дивізії - 20 дивізія СС (естонська), 93, 227, 24 піхотні дивізії вермахту, 4, 12, 21, 24 танкові дивізії вермахту, та 12 польова дивізія люфтваффе. Крім того, планувалося створити ще третю латишську дивізію СС, яка б отримала у загальному спискові дивізій СС 36-й номер. Але ці плани залишилися лише на папері, а 36-й номер отримало формування "Дірлевангер", коли отримало статус дивізії (в цій поліетнічній дивізії, до речі, окрім інших націй служили також і латиші)

ІХ гірський корпус СС (хорватський)
Основою цього корпусу мали бути 13 дивізія СС "Ханджар"(1 хорватська), 23 дивізія СС "Кама" (2 хорватська), а також 21 дивізія СС "Скандербег" (албанська). Однак 23 та 21 дивізії були швидко розформованіще на момент створення корпусу (а "Кама" навіть сама ще не була остаточно сформована, тому її номер передали нідерландській дивізії). В результаті корпус поповнили поряд з "Ханджар" інші дивізії. Насамперед, це 369 дивізія вермахту (хорватська). Та сама, що відома як "Диявольська дивізія".
Тут потрібно зробити деякий відступ. Т.зв. "хорватські" дивізії СС - Ханджар та Кама, формувалися насправді з босняків-мусульман. Просто Боснія тоді знаходилася у складі Незалежної Держави Хорватії (НДХ), босняки були громадянами НДХ та й з т.з. влади НДХ вважалися хорватами ісламського віросповідання. Отже ці дивізії і звалися хорватськими. А от хорватські дивізії вермахта - насамперед, згадана 369 "диявольська". а також 373 та 392, складалися зі справжніх хорватів-католиків.
Крім того, до складу ІХ корпусу у різний час входили 7 дивізія СС "Принц Ойген" , 8 дивізія СС "Флоріан Гейер", 22 дивізія СС "Марія Терезія" - усі три з балканських фольксдойче, 4 поліцейська дивізія СС, 60 дивізія "Фельдхернхалле", 13 дивізія "Фельдхернхалле2", 271 піхотна дивізія, 118 єгерська дивізія вермахту. Також у підпорядкуванні корпусу знаходилися деякі частини збройних сил НДХ та Угорщини (таке підпорядкування союзницьких військ теж не було рідкістю).

XV кавалерійський корпус СС (козацький)
Коли козацьку дивізію фон Паннвітца було переведоно до складу Військ СС, то майже одразу було вирішено розширити її до цілого корпусу. В результаті було створено Козацький Кавалерійський Корпус у складі 2 дивізій (1 козацької і 2 козацької), а також козацької пластунської бригади, яку планувалося розширити до 3 козацької дивізії, хоча це так і не було завершене (але в деяких джерелах іноді помилково говорять, що корпус складався з 3 дивізій). Також до складу дивізії входили Калмицький кавалерійський корпус, Кавказький кавалерійський дивізіон (його теж для повного щастя було б слід назвати корпусом), український батальйон СС (правда, що за батальйон, не знаю), протитанкова група РОА, українські вільні козаки Терещенка тощо.
ПС Хоча сам корпус належав до складу Військ СС, дивізії та інші частини не вважалися есесівськими. Проте це зустрічалося і в інших корпусах. Наприклад, ХУІІІ корпус СС теж повністю складався з неесесівських вермахтівських дивізій та бригад. І лише тому що командувач корпусу та його штаб були з СС, корпус зарахували до Військ СС.

XVII корпус СС (угорський)
Цей корпус почали формувати навесні 1945. Основою цього корпусу мали стати 25 дивізія СС "Хуньяді" (1 угорська) та 26 дивізія СС "Хунгарія" (2 угорська). Потім до нього мали приєднатися і інші угорські частини. Однак через дострокову поразку Третього Рейху у Другій світовій війні формування цього корпусу так і не було доведено до кінця.

Існував також Чорногорський добровольчий корпус, що за деякими данними входив до складу Сербського добровольчого корпусу. ОДнак ті ж данні поають кількість Чорногорського ДК до майже 8 тис. осіб, в той час як СЕрбський ДК - біля 10 тис. Кількість майже однакова, що досить дивно.

 

Губернатор Галичини Вехтер хотів зробити корпус з галичан також - він мав складатися з див. Галичина, танкової див. Лемберг і гебірягерської див. Карпати. Дальше розмов, ця ідея не пішла.

 

Про танкову дивізію "Лемберг" та гірську дивізію "Карпати", які мали разом з дивізією "Галичина" утворити ще один корпус СС я теж неодноразово читав.

 

Ну, і про всяк впадок знову згадаємо про Козачий Стан. Коли його перетворювали на Окремий Козачий Корпус, то він мав складатися з 1 та 2 козачих пластунських дивізій, а також 1 козачого кінного полку та Отаманського конвойного полку.

 

І в додачу - читав що під кінець війни з великих добровольчих угрупувань планувалося творити так звані "національні армії". Такі угрупування в звязку з своїми національними комітетами мали складатися з двох дивізій і додаткових частин, нпр. запасних і постачальних формацій. В такий формат мали перевестися латвійські і хорватські формації, в такий самий формат почала формуватися УНА. Де юре - під контролем Укр. Нац. Комітету, 2 дивізії УНА + додаткові формації.

 

Справді. Так, основою 2 дивізії УНА мала стати протитанкова бригада "Вільна Україна".
А от щодо хорватів я не зовсім зрозумів. Адже у них вже були власні збройні сили - ЗС НДХ

 

Отто Густав Вехтер ініціатор створення 14-ої Дивізії військ СС "Галичина".
Народився у 1901 році у Відні; його батько був вищим старшиною в цісарсько-королівській австрійській армії (у роки Першої світової війни - генералом). За фахом - юрист. У 1923 році вступив до SA, член Націонал-Соціалістичної Німецької Робочої Партії (NSDAP) з 1930 р. У 1930-1934 рр. провадив політичну роботу у Відні. Був прихильником злуки Австрії з Німеччиною. Брав у часть у подіях 1934 року в Австрії (спроба захоплення влади австрійськими націонал-соціалістами). Після невдачі виїхав до Німеччини. З жовтня 1939 року - шеф управління Краківського дистрикту Генеральної Губернії. У 1942-1944 роках - губернатор Галичини. Мав ранґу ґрупенфюрера СС.
Отто Вехтер безумовно був щирим прихильником українців і українсько-німецької співпраці. Завдяки його старанням з урядів в Галичині було звільнено поляків, й натомість впроваджено на посади українців з Допомогових Комітетів. Політичний режим в Галичині доби губернаторства Вехтера не можна навіть порівняти зі свавіллям адміністрації Коха в т. зв. Райхскомісаріаті "Україна". Він був неначе відлигою після польських пацифікацій і знущань та наполегливого прагнення "запевнити польськість краю", а відтак - дійсно пекельного нелюдського режиму неповних 2-х років совєтської окупації, коли людність Галичини масово втікала (леґально під час переселенчої акції згідно з умовою Гітлера зі Сталіном та пізніше нелеґально попри прикордонну охорону НКВД з ризиком для життя) через новий кордон до Генеральної Губернії. Тільки вигнання большевиків з Галичини в 1941 році дозволило їм повернутися додому.
Будучи оборонцем українських інтересів перед найвищим керівництвом Великонімецького Райху, і не поділячи концепції здобуття перемоги "виключно німецькими руками" Вехтер зумів домогтися в Берліні дозволу на творення української дивізії у складі Зброї СС. Ця ідея не була нова: на той час вже існували іншонаціональні та змішані дивізії СС, і в цілому цей експеримент був досить успішним. Особливо ж актуальною вона зробилася після поразки під Сталінґрадом, коли стало очевидним, що ресурси Німеччини вичерпуються і без допомоги інших народів годі сподіватися на перемогу у війні.
28 квітня 1943 року губернатор Галичини Вехтер урочисто проголосив початок формування Галицької СС-Добровільної дивізії. Оскільки добровольців виявилося значно більше, ніж потребувала одна дивізія, то в кінці 1943 року в керівництві СС зайшла ініціатива створення ще двох українських (галицьких) дивізій СС - панцерної "Лемберґ" і гірської "Карпати" - таким чином мав постати цілий український корпус СС. Проте, на заваді стала інерція думки в найвищому керівництві Райху, і цього задуму не було втілено.
Після втрати Галичини в половині 1944 року Отто Вехтер виконував функції військового адміністратора в Італії, а в 1945 році обняв уряд національних справ у головному управлінні СС. Він надалі утримував зв'язки з українцями і всіляко допомагав у різних справах. Зокрема, на початку квітня 1945 року, коли Гітлер у гніві і розпачі наказав був частинно роззброїти українську дивізію, а на її основі створити німецьку парашутну дивізію, генерал Вехтер завдяки своїм впливам зумів не тільки домогтися скасування цього наказу, але й поповнення української дивізії ще 3.000 вояків. Багато допоміг він і в справі визнання Українського Національного Комітету і творення Української Національної Армії. Він же всіма силами і доступними йому засобами, в тому числі через приватні знайомства, намагався урятувати українських вояків з усіх формацій по німецькому боці від видачі большевикам (згідно злочинного пункту Ялтинської угоди західних аліянтів зі Сталіном про насильну репатріацію всіх "колаборантів"-громадян СССР), а в першу чергу - вояків Дивізії "Галичина", тоді вже І-ої української дивізії УНА.
Після капітуляції Німеччини і закінчення війни д-р Отто Вехтер, ініціатор створення Української Дивізії "Галичина", подався до Італії, де жив в монастирі Maria dell' Anima.
Помер від туберкульозу 14 серпня 1949 року в Римі.