Уніформа та нагороди Українських Армій

Ескіз "френча" похідного мундира, виконаний О. Скрипкіним. 17 червня 1919р.

 

Доповідь Начальника Головного управління Генерального штабу УНР Військовому міністру УНР. Чернетка. Лютий 1919р.

 

"Тимчасово за неможливістю зараз одягнути всю армію одноманітно форма похідного одяга не встановлюється, але начальники окремих частин повинні слідувати, щоб всі їм підлеглі військово-служачі були одягнуті по військовому і стримились кожну окрему частину одягнути одноманітно...". З проєкту наказу Головної команди військ УНР. Березень 1920р.

 

"Всі старшини та козакі, які брали участь в зімовому поході в запілля ворога з 6 грудня 1919р. до 6 травня 1920р. нагороджни відзнакою Залізного Хреста. З огляду на те, що курині дорученої мені бригади /1-ий Зап. імені УНР; 2-ий Зап. імені Гетьмана І. Мазепи; 3-ій Зап. імені Гетьмана Наливайко курині і Окрема Крилівська кінна сотня/ і курінь 3-ї Запор. бригади / імені Я. Кармелюка/ весь похід уявляли з себе окреми частини... прошу вжити заходів аби названи частини були нагороджени, а саме: Стричками Залізного Хреста...". Із заяви Командира 1-ї Запорізької стрілецької бригади Голові дивізійної Ради Залізного Хреста. 27 березня 1921р.

 

Із документів Головного крайового комісара УНР Херсонщини, Таврії і Катеринославщини. Одеса. 1918р.

ЦДАВО України. Ф. 2015. Оп. 1. Спр. 5. Арк. 113-121зв.

 

1. Вояк Галицької армії, листопад 1918 – березень 1919 р. Повний австрійський однострій, на кепі – синьо-жовта стрічка. Озброєний гвинтівкою системи Манліхера зразка 1895 року.
2. Вояк Галицької армії в австрійському однострої та сталевому шоломі зразка 1916 року, листопад 1918 – березень 1919рр. Озброєний гвинтівкою системи Манліхера зразка 1895 року.
3. Вояк полку УСС в зимовій уніформі та повному піхотному спорядженні, листопад 1918 року. Озброєний гвинтівкою системи Манліхера зразка 1895 року.
4. Вояк Галицької армії, січень–березень 1919р. Одягнутий в російську папаху, шинелю та валянки. На шапці – кокарда з матерії, з припасованою відзнакою «Соборна Україна», яка широко використовувалася в якості кокарди. Озброєний піхотною гвинтівкою системи Мосіна.
5. Вояк Галицької армії, весна 1919р. Одягнутий в австрійський однострій зразка 1916 року та має австрійське спорядження – сухарну сумку, патронні підсумки, багнет-ніж. Озброєний гвинтівкою системи Манліхера зразка 1895 року. На кепі одягнуто широку білу стрічку для відрізнення від поляків.
6. Вояк Галицької армії в старому мундирі та австрійському кепі без тулії, весна–літо 1919рр.
7. Вояк Галицької армії в змішаному австро-російському однострої та спорядженні, весна–літо 1919р.
8. Вояк Галицької армії в приписаному «Розпорядом» однострої, весна–осінь 1919р. На комірі петлиці – «зубчатки», на рукаві нашивка «відзнака боєвика» у вигляді складеної кутом догори синьо-жовтої стрічки.
9. Вояк Галицької армії, кінець літа – осінь 1919р. Одягнутий в новий однострій поширеного в ДА УНР зразка: мундир за мотивами «френча», на комірі петлиці – «зубчатки», кашкет «петлюрівка». Озброєний драгунською гвинтівкою системи Мосіна.
10. Вояк Галицької армії, кінець літа – осінь 1919р. Одягнутий в однострій російського зразка: гімнастерка, кашкет, штани. На кашкеті на околиш надягнута біла полотняна стрічка, закріплена кокардою. Через плече одягнута скатана шинель чи ковдра. Озброєний драгунською гвинтівкою системи Мосіна.

 

Старшина Кінно-гайдамацького полку ім. Костя Гордієнка в жупані малинового або блакитного кольору, 1918 рік.

Нагрудні відзнаки:
- знак Школи Прапорщиків (російський імперський орел);
- значок Легіону УСС; партія таких значків була виготовлена у Відні, в майстені Рейнемера на замовлення Центральної Управи Українських Січових Стрільців в другій половині 1918 року. Спочатку перебував у вільному продажі, з листопада 1918 року, після проголошення ЗУНР, почав використовуватись в армії. Очевидно якась частина значків потрапила і в Наддніпрянщину.

 

Поручник Микола Галаган, старшина 1-го Українського Козацького гетьмана Богдана Хмельницького полку з погонами цього ж полку.

 

Грамота Української Народної Республіки про нагородження Орденом “Залізний Хрест” за похід і бої з 6 грудня 1919р. по 6 травня 1920р. на ім'я О. Андрущенка з нагоди завершення Першого Зимового походу. ЦДАВО України. Ф. 2254. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 88

 

Хорунжий УГА та армії УНР Олександр Пулюй. На рукаві вище ліктя "Відзнака для боєвиків" - перший офіційний знак розрізнення Галицької армії від 30.03.1919р. Одна червона смужка свідчить про одне поранення, виходячи зі світлини.

 

Генерали Армії Української Держави розмовляють з осавулом Лубенського сердюцького кінно-козачого полку, який одягнутий у встановлену для своєї частини уніформу. Кадр з кінохроніки.

 

Поручник 17-ї бригади 6-ї Січової дивізії М. Тонкошкур у першому однострої дивізії.

Ситуацію з уніформою у 6-й Січовій дивізії описано в статті її ветерана М. Битинського: «Найбільш відмінною під цим виглядом була 6 Січова стрілецька дивізія, сформована у Ланцуті-Бресті у Польщі. Мала вона американські шинелі, френчі і штани з обмотками та італійські шапки на початку свого існування. Проте у вищого військового командування увесь час неослабно проявляється снага усю армейську уніформу знов уніфікувати та наблизити її до рідних зразків на підставах простоти і практичности. Так уже в Київі 6 дивізія замінює невластиві їй італійські шапки на захисні кашкети й шоломи з тризубами».

 

Надзвичайно рідкісна польсько-українська відзнака - «Орел Петлюри» ("Orzełek Petlury") із гаслом "Za naszą i waszą wolność" ("За нашу і вашу свободу"). Випускалась для українських вояків в період спільної боротьби проти більшовицької Росії.

 

Полтавець-Остряниця Іван Васильович — наказний отаман Вільного Козацтва України, ад'ютант гетьмана Павла Скоропадського. 1918р.

 

Про затвердження зразку кокарди головного убору для всіх частин війська — з наказу Військової офіції Української Держави. 6 червня 1918р.

 

З додатку до наказу Головного управління Війська УНР від 16 червня 1920р.

"Оголошую при цьому для керування затвердженний п. Головним Отаманом додаток до опису уніформи війська УНР, який оголошений був 30-го квітня цього року в Наказі Головної Управи Війська Української Народньої Республіки під ч. 16..."

 

Олександр Рогоза - військовий міністр Української Держави, генеральний бунчужний.