Чешская Республика.

Камень исчезнувшего и дом в котором жил этот человек.

Православный храм недалеко от Консульства Украины в Брно.На нем памятная доска священнослужителям ,которые отдали жизни в 1942 году за народ.


Флаги Украины.Город Брно.

 

г.Брно.Камень исчезнувшего. Дом в котором жил этот человек. Улица, на которой он жил,названа в память о нём.

 

м.Хрудім.


Будинок, де мешкали ці люди.



Через 3 будинки вниз по вулиці знаходиться будинок,де народився Йозеф Ресель- винахідник гребного корабельного гвинта.Між вікнами на другому поверсі-напис про це.

 

м.Хрудім, холл будинку міської адміністрації (Městský Úřad ).

Загинули за батьківщину.
1939-1945
Незабудемо.

 

м.Хрудім. Площа Ресела(Resselovo Náměšti).


Виходячи з будинку ,люди бачили костел,чумний стовп.В останній раз...

 

Скільки таких світлин можна зробити та встановити тисячі пам"ятних табличок жертвам розсіянцької агресії в Україні...Вічна пам"ять невинно убієнним!
https://www.google.com/search?q=Жер...me..69i57.22767j0j15&sourceid=chrome&ie=UTF-8

 

Так,теж про це думав.Не кожному воїну ,а тим більше загиблому цивільному будуть ставити пам'ятник ,а через деякий час в пам'яті людей зітре час їх імена.Такі камені нагадували б людям,що не варто на девятемая ходить на шашлики чи миритися з оскаженілим від вєлічія сусідом.Ніколи.

 

У Європі та Чехії зокрема ,висока культура по відношенню до пам"яток історії, війни,культури.Варто перейняти.

 

Сходив сьогодні на коп.
Місце цікаве,колись тут стояла "6451-я ремонтно-восстановительная база Центральной Группы Войск" місто Пардубіце.
Кожне літо тут проводиться виставка важкої техніки:привозять танки 2 та 1 світової, та сучасні.Решта року-все іржавіє,будівлі(більша частина ) не використовують. За річкою всі дороги вимощені бетонними плитами,капоніри заросли деревами,і майже нічого не нагадує про ті часи.




А десь за 2 кілометри -декілька будинків, в яких проживали сім'ї радянських військових.
Я ці будинки помітив здалеку (йшли з дружиною волонтерити в центр для українських біженців)-будинки "дихали" якимось совком, і тільки зблизька помітив на горі у будинків сцени з військовими СРСР.



І наче в довершення цієї картини із минулого стоіть авто тіх часів.



До чого цей пост?
Не знаю.
Колись в цє країну та це місто прийшли люди не з добрими намірами. Час минув - в цих будинках живуть інші люди,які не дивлячись ні на що,допомагають Україні та українцям.

 

Жаль,що стільки матеріальних та фінансових ресурсів було вбухано у мілітарію Союзом у той час,коли народи СеРеСеРу жили у замкнутому просторі суцільного дефіциту і стагнації кремлівського режиму...Зараз тупцює на тих самих граблях мошквинська орда.Наше покоління стало свідком розвалу імперії і хотілося б на свої очі побачити розпил його правонаступниці на дрібненькі болотні аймаки,які не нестимуть нікому загрози.Слава Україні!

 

Героям Слава!

 

Сьогодні зайшли з донькою у справах до Торгової Академії, місто Хрудім.
Одразу в фойє школи(Торгова Академія-це назва школи) зліва та справа меморіальні дошки професорам,та випускникам школи ,які пожертвували своїм життям заради свободи народу у 1 та 2 світових війнах.

Піднялись на поверх вище, і ... знайомі фото.
На стендах розповідають учням про роки окупації (Гейдріхіада-так тут називають часи Протекторату Богемії та Моравії).Про боротьбу за часів 2 світової війни, у якій віддали свої життя жінки,чоловіки та діти за свободу Чехословаччини.

По дорозі додому "камені зниклих".Цього разу незрозуміло де мешкали ці люди:камені поруч з мостом,с одного боку костел Катерини,з іншого просто ресторан .

 

Город Пршелоуч (Přelouč).
"Жителям нашего города,жертвам фашизма и расизма.Честь их памяти."

 

До попереднього посту.
м.Пршелоуч.Перед будівлею міської адміністрації та поліції.
Стяг міста,Чехії та України.