Українська мова, завдяки Галичанам, стала офіційною мовою муніципалітету Прудентополіс,Бразилія ... Українську мову оголосили офіційною мовою міста Прудентополіс у штаті Парана в Бразилії. Джерело: BBC News Україна, бразильське видання Nossa Gente та Світовий Конгрес Українців Деталі: 5 жовтня таке рішення одноголосно ухвалила міська рада Прудентополіса, чимало мешканців якого є нащадками українських іммігрантів з Галичини. Проєкт рішення вніс на голосування депутат Маурісіо Босак, а обґрунтування підготував лідер Українсько-Бразильської Центральної Репрезентації, адвокат Віторіо Соротюк. За словами Босака, офіційне використання української мови в Прудентополісі зробить великий культурний, науковий і туристичний внесок в розвиток муніципалітету. У Прудентополісі, крім португальської, найпоширенішою мовою є українська. Кілька мешканців міста їздили вчитися до України і тепер роблять свій внесок в розвиток муніципалітету. Дослівно в обґрунтуванні рішення: "Відкриваються нові перспективи обміну між нашим муніципалітетом і Україною, а також для навчання молоді на університетському рівні в Україні або за допомогою онлайн-засобів. Ось чому збереження і розвиток української мови серед нас має основоположне значення в додаток до таких важливих мов, як португальська та англійська". Нагадаємо: 2019 року Прудентополіс став містом-побратимом Тернополя. У штаті Парана мешкають сотні тисяч нащадків українських мігрантів. Перші українські мігранти з'явилися тут наприкінці XIX століття. Остання, четверта хвиля міграції, відбулася після закінчення Другої світової війни. Місцеві українці намагаються підтримувати зв'язки з батьківщиною через збереження музичних та танцювальних традицій, створення фольклорних груп та хорів, а також діяльність релігійних громад.
Знайшов словник синонімів, у форматі PDF. Нажаль через недоліки оцифрування там є деякі помилки, шьєкція замість іньєкція, впбрскення замість впорскнення.
Давно хотів спитати, тих хто буває в Польщі. Якою мовою спілкуються з вами польські митники\прикордонники? Зі мною завжди польською, навіть коли я відповідаю англійською. Я не настільки добре польську розумію, щоб бути впевненим що мені кажуть, особливо коли говорять швидко. Ну а відповідати польською то взагалі не мій варіант, то знущання над мовою буде. Я таку проблему бачив тільки на польських кордонах, чехи\словаки завжди англійською звертаються чи відповідають
прикордонники завжди польською...поліція коли зверталась, спочатку запитували чи розумію польську (машина на наших номерах)...
"Якою мовою спілкуються з вами польські митники\прикордонники?" Завжди польською ... поліцаї також, у цоьму питані поляки генетично принципові ... нам би так ... "Ну а відповідати польською то взагалі не мій варіант ..." Не партися, Друже, ріжте НАШОЮ ... вони шельми на сході Польщі прекрасно усі розуміють Українську, просто принципово нею не говорять ... "Я таку проблему бачив тільки на польських кордонах, чехи\словаки завжди англійською звертаються чи відповідають " Більшість польських митників на Українському кордоні просто банально нею не володіють ... ...
Так я з цією проблемою стикався в аеропортах Катовіце\Краків. Я не думаю, що працівники в аеропортах не володіють англійською. Здається мені, всетаки, на паспорт реакція. Ну і в мене був випадок, коли прикордонник на контролі в краківському аеропорті, попросив говорити до нього українською, але я не зразу зрозумів, що саме він просить - не розчув і не був готовий до такого прохання) Десь спробую при нагоді спитати чехів-словаків, як вони з поляками спілкуються. Цікаво просто Ну з поляками порозумітись легко, чого не скажеш про мадяр. От де дійсно біда.
будучи якось в Польщі поїхав погуляти по Празі... поки мої ходили по справам я почав розглядати тури для туристів...слово за слово розговорився з турагентом...він говорив до мене чешською, я до нього польською...розуміли один одного як українець - кацапа (не навпаки)...деякі слова більш подібні до українських але більшість до польських...коли пробував і переходив на українську - він розумів значно гірше...тож знаючи польську і українську мови проблем в спілкуванні з чехами не буде.
Вже видалились з ДОУ, контрацептиви цураві. Жаль, хотів глянути хто там менеджерить, і хто там працює - також зробити б їм рекламу. Але оперативно їм напхали, ХР точно на бутилку присіла Біда в тому, що ця сволота з України не зникне. Бачу що вже кілька разів назву міняли
саме так...декілька тижнів відпочивав в кузена в польщі...дітворі захотілось погуляти по Празі...сіли і поїхали в Прагу...те що перетнули польсько-чешську границю зрозумів по новим на вид дорожнім знакам: у чехів пішоходи в картузику і повно знаків "Pozor" (Увага) польські знаки (паралітики ): Чешські знаки:
Тю ... Друже, хто був хоч разок у Варшаві то знає, що то запроста можна зробити не виїздячи за межі самої Варшави ... https://uk.wikipedia.org/wiki/Прага_(Варшава)
Helgi Sharp НЕДІЛЬНЕ. 9 листопада відзначаємо День української писемності та мови. Ще маєте час позбутися найбільш прикрих мовних помилок. Освіторія та Шарп зібрали їх в одному матеріалі.) Спойлер -Будь ласка, пишіть окремо «будь ласка». Це усталене словосполучення пишеться окремо, без дефіса та виділяється з обох боків комами. Тут немає частки «будь-», а є окреме слово. Це змінене словосполучення «будьте ласкаві». - На жаль, дехто неправильно пише «на жаль». Теж пишемо окремо та виділяємо комами. Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, пишемо окремо. Можна уявити речення, де значення слова «жаль» цілком зрозуміле: «На жаль наклався ще й біль». Тим паче, правило працює, якщо між словами можна додати означення до цього іменника. Наприклад: «На превеликий жаль». - Внаслідок роздумів заміняємо канцеляризм «у результаті» Внаслідок — це прийменник, що утворений із поєднання непохідного прийменника «в» та іменника «наслідок». Такі складні слова за правилами української мови маємо писати разом. А ось прийменникова сполука «в результаті» пишеться завжди окремо. - З-поміж прийменників запам’ятайте «з-поміж». Складні прийменники, першою частиною яких є «з-» та «із-», пишуться через дефіс. - Я рахую решту. Поширена помилка, яку можна почути навіть у публічних промовах: казати «Я рахую» у значенні «Я вважаю». Це калька з російської. Заразом варто запам’ятати українське слово «решта». У магазинах ми беремо саме її, а не «здачу». Колись цей варіант вважався допустимим, але в українській мові уникають скалькованих віддієслівних іменників. А замість «здача іспитів» правильно казати «складання іспитів». - Перекрутити можна мимохіть те слово, яке вчили мимохідь. Все просто: два різні слова — два різні сенси. Мимохіть — без певного наміру, ненароком, всупереч власній волі. Мимохідь — не зосереджуючись на чомусь; на бігу, по дорозі. Тобто речення означає: «Не хотіли перекрутити слово, але так сталося, бо вчили його не ретельно, не зосереджуючись». - Протягом осені не стій на протязі. Ще одна типова помилка: калька «на протязі чогось» замість «протягом чогось». Тому що протяг — це потік повітря, що в замкненому просторі виникає через отвори, розташовані один проти одного. Скажімо: «У квартирі — протяги». Коли ж маємо сказати щось про проміжок часу, слід говорити «протягом» або «впродовж». - Бракує знань, бо був відсутній на уроці. Відсутній — так ми кажемо зазвичай про істоту. Якщо ж чогось не вистачає, тоді краще сказати «бракує». - При нагоді ця річ стане мені в пригоді. Теж різні слова з різними значеннями, які регулярно плутають. «Нагода» — це зручні обставини, момент, який підходить для чогось. А ось «пригода» — це потреба, користь або ж несподівана подія. Тож речення можна пояснити так: «У потрібний момент ця річ буде мені корисною». - Навчаємо практичних навичок. Плутанина інколи виникає з відмінком іменника, який іде після дієслова «навчати». Навчати можна лише чогось, а не чомусь. - Брав участь та посів перше місце. Скальковану конструкцію «приймати участь» завжди варто замінювати на стилістично правильний варіант «брати участь». А місця, відповідно, не «займають», а «посідають». - Вчитель дозволяє повторювати, бо це дає змогу запам’ятати. «Дозволяти» — це слово в українській мові переважно має значення «давати дозвіл». Якщо ж вживається не в прямому значенні, а йдеться про якусь отриману можливість, краще використати варіант «давати змогу». - Перебувають біля школи, що розташована на вулиці. Слово «знаходитися» у значенні «десь перебувати, розміщуватися» не вживаємо. Замість цього є такі слова: «розташовуватися» — про географічне положення, «міститися» — входити до складу, бути всередині, «перебувати» — людям у певному місці. - За що ми любимо нашу мову. У нас є унікальні кольори: барвінковий (світло-блакитний, колір квітів барвінку), жаристий (яскраво-червоний, колір жару), капуциновий (відтінок коричневого), миртовий (відтінок темно-зеленого), смарагдовий (яскравий відтінок синювато-зеленого, колір коштовного смарагду), кубовий (насичено-синій, індиго), бразолійний (глибокий темно-синій, колір сандалу), прюнелевий (відтінок чорного, колір стиглих ягід шовковиці), кармазиновий (темно-малиновий). Маємо двадцять синонімів до слова «любов»: кохання, любощі, любість, любва, близькість, роман, фіґлі-миглі, амури, прив’язаність, відданість, повага, пошана, шаноба, інтерес, потяг, пристрасть, уподоба, жага, захопленість, жадання. Десять синонімів до слова «вчитель»: напутник, направник, наставник, викладач, викладовець, навчитель, педагог, освітянин, просвітник, просвітянин. * * * Декілька цікавих фактів про українську мову: - Двоїна – втрачена ознака української мови, про яку сьогодні мало хто знає. Наприклад, казали не «два слова», а «дві слові». Двоїну примусово вилучили у 1933 р. задля знищення рис української мови, які відрізняли її від російської. - В українській мові існує три форми майбутнього часу: проста, складна і складена. - У 1918-1920 рр. українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки. - Надавати усім словам зменшувально-пестливу форму – це мабуть не тільки особливість мови, а й особливість нашого народу. Навіть державний гімн містить пестливі слова типу «сторонці». Та що там – навіть «воріженьки» у нас звучить надзвичайно лагідно. - Попри пестливе звернення до воріженьків, українці все ж сильний народ, який вміє за себе постояти. Про це свідчить словник синонімів, у якому найбільше синонімів, аж 45, має слово «бити». - Найбільша кількість слів в українській мові починається з літери «П». Найменш уживаною виявилась літера «Ф». У більшості випадків, слова які починаються з цієї літери, запозичені з інших мов. А ви ніколи не помічали, як старенькі люди вимовляють замість «Ф» – «ХВ»? (фіртка – хвіртка, фанера – хванера, Федір – Хведір). - 7 відмінків іменника, до яких ми звикли, вирізняють українську мову серед східнослов’янських. Сьомий, кличний відмінок, існує лише в граматиці древніх мов: латині, грецькій та санскритській граматиці. - В українській мові дві букви «г». Раніше, одна із них, яка позначається як «ґ», була вилучена з уживання, але в 90-ті роки знову увійшла в українську мову. - Назви всіх дитинчат тварин в українській мові відносяться до середнього роду. - Починаючи з ХVIII ст. і до ХІХ ст. в українській мові використовувалося до п’ятдесяти різних систем письма! Тому за кількістю орфографії українська мова перевершує навіть найскладнішу – монгольську. - В кінці XVI ст. – на початку ХІХ ст. в Україні використовувалася система письма під назвою «козацький скоропис», у якій начертання деяких букв відрізнялися від прийнятих у кирилиці. Українська мова має напівофіційний статус в США (округ Кук штату Іллінойс). До округу входить Чикаго разом з передмістями. А українська мова була обрана як одна з найбільш вживаних мов у даній місцевості. - Сучасна українська мова налічує близько 256 тис. слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються до сьогодні. - Івана Котляревського вважають основоположником нової української мови. Офіційно вважається, що саме після видання його «Енеїди», наша мова була прирівняна до літературної. - Значна кількість вживаних до сьогодні українських слів та мовних коренів прийшли до нас ще з часів трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні дохристиянських часів та значний слід у древньо-індійській мові – санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини у 5 тис. р. Скільки української мовної території, стільки й української державності. Шануймося, Бандерівці!
Ось трошки цікавого про багатство Української мови: Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році. В купе першої кляси швидкого потягу Львів – Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови – чия краща, котрій з них належить світове майбутнє. Першим заговорив англієць: – Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу англійської мови по всьому світі. Англійська мова – мова Шекспіра, Байрона, Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених. – Ні в якому разі, – гордовито заявив німець. – Німецька мова – це мова двох великих імперій – Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля. Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова мас світове значення. Італієць усміхнувся і тихо промовив: – Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Дайте, Бокаччо, Петрарки, лібретто знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійській мові належить бути провідною у світі. Українець довго думав і нарешті промовив: – Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої самої літери? – Ні. ні, ні! Це ж неможливо, – відповіли англієць, німець та італієць. – На ваших мовах неможливо, а нашою – просто. Назвіть якусь літеру, – звернувся він до німця. – Нехай буде П, – сказав той. – Добре. Оповідання буде називатися "Перший поцілунок" Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: -Приїздіть, пане Павле,- писав поважний правитель повіту Полікарп Паскевич, - погостюєте. Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевічів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під їхали поважні персони – приятелі Паскевичів… Посадили пана Павла поряд панночки – премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені плецки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили, погуляли. …Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати! В купе пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу. Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки. – Ну а коли б я назвав іншу літеру? – заявив він. – Ну, наприклад, літеру С! – Я на своїй мові можу укласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всі слова будуть починатися на С. Якщо Ваша ласка, прошу послухати. САМІТНИЙ САД Сонно сипляться сніжинки, Струмінь стомлено сичить. Стихли струни, стихли співи, Срібні співи серенад Сріблом стеляться сніжинки Спить самітній сонний сад… Сипле, стелить сад самітній Сірий смуток – срібний сніг, Сумно стогне сонний струмінь Серце слуха скорбний сміх Серед саду страх сіріє. Сад солодкий спокій снить. – Геніально! Незрівнянно! – вигукнули англієць й італієць. Потім усі замовкли. Говорити не було потреби. Панас Столярчук, професор («Українська думка», Лондон)
Діалектизм, що походить від польського слова "застжик" (так читається українською, не можу точно написати польською, боюсь, що помилюсь). "Застжик" як відповідали Вам вище - укол, ін'єкція.
Швайка - вікіпедія і словники пояснюють що походить від слова швачка, шити, але то брехня. Щоб шити, є шило. А от швайкою в нас називають свинокол. Свиня - швайне, от і швайка. Чого пишу, це шоб Роман не думав з своєю зупою, що в моїх краях нема нічого німецького. Та тут куди не плюнь, скрізь німці.
Вітаю шановне панство) Трошки не в тему,але хочу поділитися однією історією, яка трапитися зі мною на позаминулому тижні в Празі.Був я там з дружиною та донькою кілька днів.В мій день народження вирішили прогулялся з самого ранку .Прогулюючись біля річки Влтава побачив якийсь пам'ятник на протилежному березі і будинок симпатичний.Вирішили піти подивитися. Підходячи до споруди і дивлячись на пам'ятну дошку метрів з 20,жартуючи кажу:"а той чувак схожий на нашого Івана Франко."Підходим ближче,і ...
Поляки кажуть - "застшик", Галичани кажуть - "заштрик", і то тільки старші люди, молодь вже вживає запозичене у москалів "укол"... чому запоз. у мокшів? та тому що походить від їхнього "уколоть", Українською ж "вколоти" ... ха-х, то нашою мало б бути тоді "вкол" а не "укол" ... Ін'є́кція (лат. injicere — «впорскування») - теж запозичине але вже у римлян. Так що виходить, що ми, Українці, свого терміну не маємо ... окрім Галицького "заштрик" ... До речі, ніде не сказано що то запозичення з польського ... http://slovopedia.org.ua/101/53399/1062690.html https://slovnyk.me/dict/slang_lviv/застрик Галицьке "заштрик" походить від слова "штрикнути", це означає "вколоти" ... так що вірніше - це ляхи запозичили у нас ... !!! ...
"Швайка - вікіпедія і словники пояснюють що походить від слова швачка, шити, але то брехня." У нас кажуть "швея" або "кравчиня" а "швачка" мабуть теє ... не кошерне ... ШВАЙКА ... у нас прізвища такі попадаються, але ніде більше його не вживають. "Чого пишу, це шоб Роман не думав з своєю зупою, що в моїх краях нема нічого німецького. Та тут куди не плюнь, скрізь німці." Друже, це не серйозно ... куди не плюнь - у вас німці, куди не харкни - москаль ... А наші, Українці, у вас водяться ... ?! ...
