Навесні 2020 року пошуковий загін «Ладога» (м. Сортавала, Республіка Карелія) в районі селища Райвіо Лахденпохского району виявив трьох бійців Червоної Армії. У двох бійців були смертні медальйони, і, на жаль, тільки в одного він виявився цілим. У третього бійця ні особистих речей, ні медальйона не було. Вдалося встановити по смертному медальйону ім'я загиблого бійця. Це Єрмоленко Павло Дорофійович, червоноармієць - розвідник. Павло Дорофійович призвався до армії у жовтні 1939 року зі Сталінської (Донецької) області. Вважався зниклим безвісти з вересня 1941 р. (за директивою - з грудня 1943 р.). https://obd-memorial.ru/html/info.htm?id=64150345 Примітно, що прізвище і по-батькові були русифіковані, так як у брата солдата прізвище було Ярмоленко,а по-батькові - Дорошович. Однак це не завадило досить швидко знайти родичів, за що велика подяка земляку солдата Богдану Пилипенку. Саме братові Кирилу Дорошовичу адресовано дарчий напис, який є на фото, що збереглося в сім'ї. Брат Павла Кирило помер років одинадцять років тому. У нього були син Володимир і донька Ольга. Син зараз проживає у м. П'ятихатки Дніпропетровської області. Ольга, на жаль, померла. Її родина проживає у Чорнобаї - чоловік Леонід Якович і донька Олеся. Нещодавно в Карелію, в місто Сортавала, прибули представники міжрегіональної громадської організації міжнародного пошукового об'єднання "Військова археологія" для передачі в Україну родичам решток Єрмоленко Павла Дорофійовича. Представники громадської організації"Військова археологія" в музеї ВійськовоїСлави міста Сортавала. https://vk.com/wall-197828241_300?hash=d259886e92d5d2f6fc Передача відбулася 27 квітня на українсько-російському кордоні. У передачі з нашого боку брали участь представники "Союзу "Народна пам'ять" та "Союзу пошукових загонів України", з російського - "Військової археології". Російська сторона передала в Україну рештки трьох військовослужбовців. Серед них і рештки червоноармійця Єрмоленка П. Д. В Росію було передано десятеро солдатів. https://vk.com/wall-17459315_2751 Перепоховання Павла Єрмоленка заплановане на 7 травня. Усі клопоти з його організації взяв на себе чоловік покійної племінниці бійця Ольги Леонід Якович. Довелося чимало йому побігати владними та військкоматівськими кабінетами. Місцева адміністрація допомогла лише рішенням виконкому, що надає дозвіл на поховання, не забувши відзначити в ньому, що поховання має здійснюватися коштом родичів. Військомат зі скрипом погодився виділити салютну групу із трьох солдатів, при цьому поклавши на родичів витрати на придбання холостих патронів. Зате зателефонували з СБУ, щоби поцікавитися, який саме канал запланував взяти у Леоніда Яковича інтерв'ю і обговорити про що можна казати журналістам, а про що не варто. Велика подяка Леоніду Яковичу, що він не відмовився від солдата, відразу виявив бажання забрати його додому ("біля брата поховаємо") і має твердий намір довести справу до кінця. При цьому з гумором ставиться до всіх труднощів. Каже, що собі на смерть гроші збирав, але тепер доведеться ще пожити, щоб знову назбирати. Певні витрати у сім'ї все-таки будуть. До того ж, Леонід Якович планує встановити на могилі хоча б скромний пам'ятник. Подяка йому за все, що він робить для солдата. Усі б родичі так ставилися до своїх знайдених солдатів.
7 травня відбулося перепоховання Єрмоленка Павла Дорофійовича на його малій батьківщині, у селищі Чорнобай Золотоніського району Черкаської області. Труну з рештками загиблого доставили до місця поховання члени "Союзу "Народна пам'ять". Вони також взяли участь у церемонії прощання із загиблим та похованні. Військкомат виділив для церемонії трьох солдатів. Всупереч попередньо досягнутій з родичами домовленості про військовий салют як частину військових почестей, воєнком у переддень перепоховання відмовив у цьому, бо "ніззя" за якимось там законом. Це при тому, що родичі навіть патрони купили за свій кошт. Мабуть воєнком сплутав військові почесті полеглому солдату з феєрверками під час п'яних гулянок. Ну, хай це буде на його совісті. В останню путь... Павла поховали поряд з братом Кирилом. Кирила ховали рівно 11 років тому. Такий ось збіг. Фляжка по кругу біля могили. Традиція пошуковців. Передача оригіналу медальйона, особистих речей та копій документів, пов'язаних із солдатом та його військовою частиною. Інтерв'ю представникам "Союзу "Народна пам'ять" дає чоловік покійної племінниці солдата Олексієнко Леонід Якович. Саме його стараннями та коштом було організовано поховання. Велика йому подяка за це.
