Усім привіт , чого тільки не дарує на просторах полів та закутках лісів, нам в нашому спільному хоббі свідок всіх подій - дідо Хабар . Ніколи не знаєш що знайдеш - чи жменю гільз чи штик-ніж до маузера, але інколи ,здавалось б ,звичайна рядова знахідка може заграти незвичайним вогнем , при чому це в буквальному сенсі , адже сьогодні ми розглянемо реставрацію досить цікавої речі -солдатської саморобної латунної запальнички , яку колись давно боєць з прямими руками виготовив для власних потреб , але у волю життєвих обставин вона опинилась в землі на понад 70 років , поки один хороший камрад з харківської області не підняв її і не довірив реставрацію цього дива (будь яка бензинова запальничка для мене є чимось дивовижним , чимось що дає вогонь, що деколи дорівнює життю за будь яких обставин , особливо якщо ця запальничка зроблена руками майстра) мені . Отже по порядку : запальничка зроблена з восьмигранного прямокутного латунного профілю , запаяного з торців латунними вставками , інсерт видно що був зроблений зі сталі і повністю згнив , залишивши в корпусі закам‘янілість , яка не давала витягти механізм , коліщатко добряче поржавіло і намертво прикипіло до посадочного місця в латунній трубці , незважаючи на це лишився «апендикс» напівзгнилого фітіля , що змусило мене посміхнутись
Як я не намагався але механізм закис у корпусі намертво і довелось використати свій спосіб для таких випадків - нагрівання корпусу з подальшим окунанням в сульфаьну кислоту (електроліт ) після таких маніпуляцій вдалось корнцангом підважити і витягти механізм , всередині виявилась реально величезна закам‘янілість , яку я спочатку просвердлив свердлом , а потім зчистив напильниками до чистої латуні
Латунні вставки я розпаяв , зачистив і впаяв заново , сам механізм подачі кременю довелось трошки вкоротити на довжину старих вушок-тримача коліщатка і випиляти нові міцні вушка . Сам інсерт зпаяв з листової сталі і впаяв зверху латунну збережену площадку , до якої в свою чергу припаяв трубку з коліщатком
Ну а далі діло техніки : на коліщатку відновив бормашиною насічки , корпус запальнички круто зберігся , був товстостінним ,надійним тож недовго думаючи я його прокислотив і навів чіткість граней напильником . Далі шліфовка , поліровка , заміна фітіля та наповнювача з хірургічної вати , ну і заправка само собою . І ось , трепетний момент , через 70 років шматок латуні , зроблений теплом рук невідомої людини знов дарує вогонь , в цьому є щось незвичайне , погодьтесь )
Доброго вечора,дужа гарна робота, приємно,що є серед нас люди із золотими руками,які вдихають нове життя в давно забуті та знівечені часом предмети які зберігають в собі таємниці минулого.Міцного здоров'я майстрові та його родині.Чудова робота.З повагою.
Дійсно , в наш час все більше і більше розумієш що основне в цьому житті здоров‘я близьких та виконання справи життя , а все інше буде , рано чи пізно
Наступною запальничкою яка потрапила мені в руки була люб‘язно подарована камрадом Otryta ним же знайдена саморобна запальничка з гільзи на місцях бойових дій Корсунь-Шевченківської операції . Запальничка пройшла довгий шлях , знайдена на дні піщаного окопу , тому стан просто бомбезний (на останньому фото стан в якому я її отримав). Камрад її дуде гарно і професійно відчистив , тож мені залишилось лиш виготовити кришечку з 9мм латунної гільзи (у часи ВОВ це було масовим явищем - запальничка з мосінської гільзи , а ковпачок з 9мм гільзи від МП-40 , яка дивовижним чином щільно накриває дульце 7.62 і просто чудово герметизує його) ну і вийняти та почистити коліщатко, відновити насічку бормашинкою , вставити кремінь , і начинити хірургічною ватою , вкласти гніт і заправити . Це все зробилось за годину роботи ,дуже вдячний камраду за подарунок , фото кидаю вам , запальничка працює ідеально, запалюється з першого разу , а зрізаний навскіс фрагмент дульця слугує своєрідним вітрозихистом . Ще двоє камрадів вже відправили свої запальнички , тож скоро тема буде поповнюватись , з повагою
Доброго часу доби всім , нарешті після тижня роботи можу написати невеличкий звіт по реставрації . Цього разу він буде досить цікавим , цікавими будуть і конструкції запальничок які потрапили мені в руки. Два різні камради надіслали приблизно в той самий день дві запальнички , забравши одного прекрасного дня їх з відділень пошти я нарешті приступив до огляду предметів вживу . Одна запальничка мала стандартну форму: квадратний корпус з заокругленими краями , інсерт, мала просто чудовий стан , проте коліщатко нажаль згнило безповоротно , насічку гарно відновити вже б не вийшло Інша запальничка була цікавішою , у ній сопло фітіля закривалось підпружиненим ковпачком , а знизу була декоративна закрутка з проточкою , відкрутивши її ,колись можна було заправити запальничку , замінити фітіль чи наповнювач . З першого погляду її реставрація видалась мені нескладною
Першим ділом я закинув корпуси обох пацієнтів у суміш кислот десь на пів годинки , інсерт першої запальнички не кидав бо стан був просто бомбезний Після кислотки я прочистив корпуси кухонним скребком і тільки тоді зрозумів весь масштаб роботи . З першою проблем не мало б бути - заміна коліщатка , випилювання диском нових вушок під нього , впайка трубки з коліщатком в інсерт , підбір нової пружини та болтика регулювання натиску кременю . А от з другою постало набагато більше задач - середина корпусу була зігнута з товстої латуні і місце стику треба було надійно пропаяти , верхню та нижню кришку теж треба було впаяти в основну частину , а далі найцікавіше - розпаявши механізм закривання кришки з пружинкою я був в шоці що всі його деталі були виготовлені методом гнуття листової латуні , деякі криво вирізані і не знаю яким чином спаяні одночасно . Річ у тому що на такій близькій відстані між деталями , коли відбувається спаювання одної частини механізму то температура одночасно розпаює всі сусідні з‘єднання , єдиний вихід - скпіпити все тоненьким дротом і розкочегарити весь механізм щоб спаяти все одночасно Механізм простий - у ковпачок впаяний дугою шток, який заходить під верхню кришку , знизу на нього насаджена пружина (згнила ясно що ,тому замінив на нову) і впаяна п‘ятка-стопор пружини . Коли ми тягнемо за ковпачок то тягнеться і шток з пружинкою , поки обмежувач не впреться у верхню кришку зсередини , коли ми пускаємо ковпачок ,то пружинка повертає його на місце , щільно накриваючи фітіль . Весь механізм зсередини з метою герметичності накритий трубкою зпаяною з листової латуні і запаяною заглушкою , яка впаюється в свою чергу у верхню частину корпусу....хууух , я скажу одне - той солдат який виготовив цю річ примітивним інструментом і ватрою в якості джерела температури ,мав сталеве терпіння )))) у мене вийшло спаяти механізм з третього разу , використовуючи два види припоїв , але наполегливість перемагає все . Після спайки механізму і частин корпусу настав час зайнятись механізмом подачі кременю - він теж був виготовлений з товстого листа латуні скрученого в трубку , знизу нарізана різьба М4 , а зверху було згнивше коліщатко , яке не подавало надій на воскресіння . Я випиляв нові вуха під нове коліщатко , вмонтував його і впаяв у корпус весь механізм , вичистив згнившу пружину і вставив нову , гвинтик так само довелось робити новий . Після пропайки запальничок , прийшов час шліфовки та поліровки корпусів . Тут думаю все зрозуміло : різні нождачки і войлок з пастою ГОІ . Далі запальнички були наповнені хірургічною ватою та фітілями , відрегульована сила натиску кременя і ось , вдалий перший запуск через 80-100 років простою
Усім привіт , нарешті після великої паузи воскресив ще одного пацієнта . На цей раз для себе , камрад “hh” подарував унікальний екземпляр - запальничку ZIPPO 1950-х років , запальничка зроблена в онтаріо , канада . Це єдиний випадок в історії коли компанія розширила виробництво за межі бредфорда Ці запальнички виготовлялись там на експорт - бо запальнички з бредфорда задовольняли внутрішній ринок США . Запальничка була з втратами - відірвана кришка і ослаблені вушка петель , зате всередині був оригінальний інсерт просто в чудовому стані щоправда з відірваною частиною вітрозахисту , цю частину я вирівняв у півелпсоїдний виріз , що в принципі нічк не позначилось на функціонуванні запальнички , як на мене ще зручніше стало . Далі став шукати корпус : камрад Otryta люб‘язно подарував цілий бредфордський корпус 1994 року з статуєю свободи , але я вирішив не руйнувати його , а зробити ще одну зіппо в колекцію , згодом ще одна хороша людина - камрад Dr.Gonzo подарував розірваний корпус зіппо , він викликав у мене сумніви щодо оригінальності : клеймо було нечітке і знак R був без кружка , просто буква , всередині стояв китайський інсерт з метричною різьбою , оригінальна дюймова туди не лізла , оскільки запальничка все ж була точною копією зіппо , навіть з латуні зроблена , то було вирішено перепаяти сталеву петлю яка там стояла та кришку на старушку 50-х років , спочатку залудив петлю , потім бормашинкою алмазним стоматологічним бором в круглій ділянці зварки старої ослабленої петлі я акуратно зчесував метал поки не зняв до металу самого корпусу і петля легким рухом пласкогубців не відійшла , тоді зачистив і залудив корпус та газовим пальником спаяв обидві частини разом , співосність вийшла ідеальна , щілин нема , оригінальний клік присутній , сильно полірувати не став щоб зберегти дух часу , китайський інсерт підробку вставив у бредфордську запальничку , працює теж чудово , є невеличка щілина але на триманні бензину ніяк не сказується , вже перевірив, регулювати ще більше не буду бо боюсь зламати петлі . Я довго мріяв про власну зіппо , а тепер завдяки добрим людям маю аж дві та щей таку рідкісну одну , як каже людина яка мені вже стала другом : хороших людей набагато більше , усім гарного вечора та добра
Скоро будуть нові теми , бо камрад подарував не лише зіппо а і 10 запальничок інших , найцікавіші : санітас , німецька запальничка-снаряд , а ще дві RK , решта це дуже гарні саморобки
Добрий вечір Друже,гарна робота по відновленню запальничок,як завжди чудово вийшло.Міцного здоров'я майстру та натхнення у відновленні давно забутих речей,а ми в свою чергу допоможемо з новими проектами.Сезон уже давно відкрили так що чекай поповнень до колекції.З повагою.
Усім привіт , сьогодні хотів викласти саморобку трішки не по темі : у вдячність своїй викладачці яка щиро вчить нас стоматології в університеті , та , що головне, дозволяє практикуватись , вирішив зробити отаку скриньку для прикраси , усі матеріали купив на ринку в «дідів» : латунні болти на тіло та голівку бджоли , гайки , анкер на черевце та тіло, проволка на вусики ну і латунні заглушки які різьбою вкручуються одна в одну формуючи коробочку у формі бджолиної соти . Працював два дні , в перервах у підготовці до екзамену, бджола кріпиться до корпусу двома болтиками 2 мм , у корпусі нарізана різьба . Крила на бджілці теж закручені болтами . Усі болти окрім того що сильно закручені в нарізану різьбу ще й посаджені на епоксидку для мертвої фіксації вийшла отака працьовита бджілка , прямо як і наша викладачка яка витрачає свій час та матеріали щоб практично вивчити нове покоління стоматологів Отримувачу подарунок дуже сподобався , вирішила вмонтувати туди свою лікарську печатку П.с : на останньому фото ще видно трішки фаску на нижній кришці , то її пізніше зняв і заполірував
Знову всіх вітаю , довго не займався запальничками : було багато роботи і час був лиш на сон ))) Та ось нарешті з‘явилась вільна хвилинка щоб релакснути і відновити одну дуже хорошу річ - камрад gindenburg перебираючи свої знахідки знайшов досить велику орієнтовно німецьку запальничку періоду ПСВ , знайдена на Волині , моїй рідній землі , сам там копав минулого літа на місцях червищенського плацдарму , щоправда недовго, пару годин , коло самого Стоходу, на вигоні де вільно гарцювало стадо коней , яких там випасали місцеві , що цікаво без ніяких ланцюгів , усі коні вільно бігали , тоді проїхав з сестрою 30 км велосипедами тож копати довго не міг бо треба було ще назад повертатись. ...ліричний відступ) Отож , запальничка неординарна і цікава , з вітрозахистом , корпус зроблений з листової товстої латуні і що найцікавіше- латунь взята з якої дарувальної чи прикрашальної таблички - на внутрішній стороні вітрозахисту і балки під коліщатко прописними літерами майстерно вигравіювані великі (десь по 8-9 мм)літери: на вітрозахисті «ТЕЛЯ...» що цікаво пропис ніби наш : буква «л» не німецька чи британська , а саме наша , на балці тієї літери що була не розібрав , бо була зігнута у двох місцях по профілю та і побачив я її лиш як відпаяв кремнієву трубку Ну що ж , першим ділом замочив запальничку у хлорці- цього разу хотів спробувати зробити неординарний задум - реставрувати запальничку зберігши патину , але щоб зняти коліщатко довелось гріти балку і вона стала кольору чистого металу , та і коли зачистив місця пайки і спаяв то залишились некрасиві контрастні смуги , вирішив таки зашліфувати , шліфував недовго- корпус був дуже живий, а от ковпачок нірше зберігся і мав дуже глибокі рожеві плями - місця вимивання цинку , цей контраст негарно виглядав, було вирішено запатинувати запальничку рівномірним шаром за допомогою нашатирного спирту , результат мене наскільки вразив що я тепер взяв цей прийом собі на постійне озброєння : запальничка покрилася коричнево зеленою патиною , ніби тільки викопана з землі , на місцях де були рожеві плями гордо майорить зелена патина, нове коліщатко яке я приклепав під час маніпуляцій покрилось тоненьким шаром рудої іржі , просто бомба , до чого я веду- цього разу я робив усе навпаки - не намагався стару річ заполірувати і зробити її первинний вигляд а якраз зробити ефект предмету який ніби тільки тільки був знайдений , але функціонує на ура ))) можна над камрадами так жартувати тепер ) Працює все ідеально , внутрішній вітрозахист чорнити не став а лиш злегка зітьмянив у хлорці , дуже радий такому історичному поповненню колекції та ще й з рідної землі , запальничка яка сто років пролежала в землі знову дарує вогонь
Гарна річ,справді ці речі мають душу.А ще коли розумієш,що таких речей було не так і багато і втрата їх була великою прикрістю для власника.Колекція поповнюється,так тримати.З повагою.
