Да, продают без рецепта в аптеках некоторьіх, толи 1гр, толи 0,5гр за цену несуразную.. Доброе утро парни. ))
Гм. В 90-х у одного парня был додж эвенджер ( на перебитых номерах , но тех денег , что он за него высыпал , хвалило бы на три трёхкомнатные квартиры ) при этом он жил с родителями , женой и маленьким сыном ))) И кроме прочих удивлений , было такое : - у него не было ни плейстейшен , ни компьютера , ни даже видеомагнитофона для сына , тоже не было ))) Но зато был вышеуказанный автомобиль ... Никогда не пойму такое )))
Добрый морнинг) Видел неоднократно сабж на барахолках у бабушек-дедушек, за цену не подскажу, отошёл от дел
Є оно і протилежні приклади. Камрад в 90-х мав всьо, від відіка до нагана, правда машинка була шестерка. Але на хвилі глобальних розборок і переделів 92-93 він шото задумався про зміст битія і відійшов від справ) Це, звісно, вдарило трохи по благососточнію. Зараз приторговує на базарі всякою мелочевкой і в принципі не жаліє про свій тодішній вибір)
Наша постоянная рубрика "карпюк пише про книжки" Интересненько. Рекомендую. )) Спойлер Після тритижневих боїв підрозділи Української Галицької Армії проти ночі 22 листопада 1918 року спішно відступили, остерігаючись оточення польськими військами. О 05:20 поручник Роман Абрагам та хорунжий Юзеф Мазановський піднялися на вежу львівської ратуша, зірвали українські прапори та вивісили польський стяг. Уперше за 148 років Львів повністю був у польських руках. Одразу після взяття Львова польські легіонери почали трощити та грабувати єврейські крамниці, вриватися у житло, бити євреїв та палити їхні оселі та синагоги. Погром розпочався о восьмій ранку 22 листопада 1918 року з символічного залпу по крамниці Ціпера на площі Ринок. Ювелірна крамниця і фірма Ціпера була найбагатшою і найбільшою у Львові, найвідомішою та найелегантнішою по всій Галичині. Після такої легалізації погрому польські військові та юрба цивільних рушили на вулицю Краківську — там вони вибивали жалюзі і двері гранатами, стріляли у вітрини крамниць, у стрічних євреїв і людей у вікнах. Адвокат Шаф бачив, як один з польських вояків наводив лад і справедливість таким чином, що зупиняв тих, хто, на його думку, набрав із єврейських крамниць занадто багато, і ділить серед тих, хто нічого не дістав, або через штовханину не зміг потрапити до крамниці. Погромний Робін Гуд. Бачес Маврицій Іґнатес бачив з вікна помешкання, як чоловік на прізвисько Кривий Едек, помічник гицля, вказував на єврейські крамниці на вулиці Смочій. Бачес спостерігав, як прибуває польський натовп, в якому зауважив кращі обличчя, зокрема й дам в елегантних платтях, капелюшках, вуалях та рукавичках. Після пограбування легіонери підходили до дами та давали подарунки — пакунки брали, звісно, служниці, так велів етикет. Близько 16:00 приїхав автомобіль Червоного Хреста, четверо санітарів якого почали грабувати крамницю зі щітками. Салі Зонтаґ свідчила, як натовп увірвався до їхнього житла та вимагав грошей, золота та діамантів. Серед них була присутня сестра милосердя з білою хусткою зі знаком Червоного Хреста. Вони кричала солдатам "стріляй". Коли до нападників вибігла з благаннями 14-річна Клара Зонтаґ, вони її вбили пострілом в уста. Ніч з 22 на 23 листопада минула спокійно, щоб наступного дня погром вибухнув знову. Солдати стріляли, коли хтось намагався гасити підпалені єврейські будинки. Патруль, якого попросили викликати пожежну охорону, відповів, що "не для того підпалювали, щоб гасити". Натовп цивільних, серед яких було чимало інтелігенції, радісно спостерігав, як горять єврейські будинки. Польська публіка Львова цими днями тільки й говорила, що про пограбування та погром. Єдиним праведником виявився невідомий солдат, про якого розповів Мехель Мозес Цорн: той зібрав кількадесят євреїв з будинків у вогні та провів до Ринку, щоб по дорозі ніхто їм нічого лихого не заподіяв. Прийняти винагороду солдат не захотів. Комендант Львова Чеслав Мончинський проігнорував наказ генерала Роя про польові суди і навіть випустив власну відозву — до євреїв, які мали "утихомирити своїх одновірців". Близько 9-ї години ранку 22 листопада Мончинського бачили в авто, на якому він об'їжджав Ринок та схвально посміхався при вигляді погромів. Мончинський нічого не зробив, щоб припинити погром. Військо почало діяти лише через 48 годин після початку погрому — 24 листопада заарештували 1600 осіб, що дає уявлення про величину натовпу, який приймав участь у погромі. У своїх мемуарах Мончинський хвалився підступним вбивством українського солдата польською молоддю, заперечував існування єврейської нації та всіляко вихваляв себе. Під час недовгої комендатури над містом він навіть встиг видати та продавати про себе брошуру — настільки ницою та самозакоханою була ця особа, другорядний офіцер, який політичними інтригами здобув найвищий пост у місті. Цензура заборонила критикувати та навіть цитувати його брехливі мемуари, щоб світле ім'я "оборонця" Львова не знеславили. Чеслав Мончинський похований у найпочеснішому місці цвинтаря Оборонців Львова. Вірменські об'єкти під час погрому не постраждали. Польський Львів одразу після погрому заходився працювати над захистом власної репутації. Польща розробила стратегію уникнення політичної відповідальності: поширювали інформацію, що серед 1600 затриманих учасників у Львові 60% становили українці, а 10% - євреї! Погром євреям влаштували самі євреї! Джерела цієї гротескної статистики так ніколи й не були оприлюднені. Ухвала міської ради 26 листопада 1918 року засуджувала насильство та урочисто заявляла, що польське суспільство не мало з цим насильством нічого спільного. Міський голова Владислав Стеслович переклав відповідальність на українців, які випустили з в'язниць бандитів. У листопаді 1918 року закінчилася Перша світова війна та почалися приготування до мирної конференції в Парижі, де мали визначити кордони посталої Польщі. Єврейські погроми надзвичайно шкодили Польщі на міжнародній арені. Поняття "погром" потрапило до західних мов безпосередньо з російської; воно означало "схвалений або толерований владою напад юрми на осіб і майно релігійної, расової чи національної меншини". Польські дипломатичні служби отримала від уряду карколомне завдання усунути чи принаймні мінімізувати вживання цього поняття, адже слово "погром" в очах європейської громадської думки несло на собі однозначно страхітливі конотації. Американці та британці відправили чотирьох посланців для розслідування погромів у новій Польщі. Звіти свідчать, що польським дипломатом вдалося неймовірне: лише один посланець, сер Стюарт Сем'юел, виявився стійким до семантичних маніпуляцій. Єврей із титулом лорда, голова антисіоністської Ліги британських євреїв, яка виступала проти визнання євреїв політичною нацією, він чітко використовував слово погром. Решта посланців з неймовірною віртуозністю уникала цього поняття: фігурували "антиєврейські заворушення", "брутальне порушення закону", "наруга", "порушення громадського спокої", "групове насилля" та "знущання з єврейського населення", що завгодно, але не "погром". Польська дипломатія досягла великого успіху. Євреїв звинувачували у прихильності до українців. Між тим, все було якраз-таки навпаки: Єврейський комітет відхилив пропозицію УНР делегувати своїх представників до її складу. Польські дипломати подавали у своїх звітах, що євреї самі накликали на себе гнів війська через інцидент 17 листопада 1918 року. Тоді єврейська міліція, яка офіційно мала дотримуватися нейтралітету у польсько-українському протистоянні, начебто обстріляла польський військовий патруль. Сам полковник Сікорський наголошував на "безсумнівному факті діяльності єврейської міліції на боці українського війська". У 1919 році польський незалежний суд реабілітував єврейську міліцію за інцидент в листопаді 1918 року. Виявилося, що автором звинувачення в нападі єврейських міліціонерів на польський підрозділ був звичайний бандит, який під фальшивим прізвищем воював у лавах оборонців Львова у званні сержанта. Активна фаза погрому скінчилася на третій день, але євреїв продовжували арештовувати, бити на вулицях та знущатися. Обшукували помешкання, допитували, відправляли на примусові роботи на благо міста, плюндрували кладовища та змушували розривати могили у пошуках зброї. 30 грудня 1918 року контррозвідка Війська Польського повідомила, що у міста внаслідок постійного підбурювання проти русинів та євреїв виник певний стан психозу. 2 січня 1919 року у Львів відрядили Надзвичайну урядову комісію на чолі з суддею Верховного Суду Зиґмунтом Римовичем. Його команда виконала титанічну роботу — вони допитали майже 1000 осіб. Римович однозначно стверджував, що це погром. Офіцери майже прямо надихали солдатів на насильство. Не знайшлося жодних доказів розповсюджених чуток про обливання євреями польських солдат окропом чи кидання сокирами (sic!). Також в оселях євреїв не знайшли жодної зброї, як про те розповідала пропаганда. Офіційна статистику погрому: 50 спалених будинків, 2000 бездомних, 500 пограбованих крамниць, загалом постраждало 7000 сімей. Понад 50 загиблих. Останнім актом антисемітської ганьби стало відрахування єврейських дітей з польських шкіл за відвідування траурної церемонії в синагозі 9 грудня 1918 року. Репресії проти учнів-євреїв за участь у жалобних церемоніях не були результатом наказу згори. Їх чинили з власної ініціативи, і в різних місцях Польщі. "Кінець ілюзій" тішить торжеством правди і справедливості. Тут немає натужного патосу та фальшивих потоків сліз. Лише факти та документальні свідчення, і цього достатньо. На звороті вказано, що книгу вже встигли обізвати "антипольською". Проте в моїх очах "антипольським" був погром, а ще більше та ще гірше — брехня, замовчування та спроби виправдати це насильство. А Ґауден польську націю, навпаки, реабілітує. Його відвертість, відсутність жодних реверансів та безжальність до офіційної національної мітології вражає та підкупає. У передмові пишуть, що книжка Ґаудена жорстока, її не варто дарувати комусь на день народження. Як на мене, її точно треба подарувати собі. Дуже рекомендую. Автор — Олег Карпюк, #Рецензія_Офф
Юра, навіть у 2003 році, один з " авторитетів" Вашого міста допомагав нам владнати проблеми з просуванням наших товарів . У Прилуках і Ромнах.... В минулу п' ятницю на півгодинки заскакував у Прилуки..дивлюсь на в' ізді від Пирятина насипали чималу купу щебню. Видно десь робитимуть дорогу...
Так вони багато полишались, особливо ті, хто тоді в маскву звалив, хтось перейшов до інших, хтось відійшов, хтось сів, спився-зколовся. Аж дороги роблять, велике будівництво я в тому краю не пам'ятаю, коли і був, десь може весною на коп їздив. Тре ж було писати, якоїсь кави б попили чи що.
Блдъ , я наоборот, лишился Спринтера пятилетнего , чтобы купить ещё одну двухкомнатную ( одна уже была) и потом две двушки» брежневки « разменять на одну трёшку сталинку , бо там парочка расходилась ))) и им нпдо было каждому ... Но то уйня . Вот вспомнил об этой парочке ... Короче у них типа дочка родилась мёртвой и все соседи так и думали ... Лет через шесть приходит мусор и ищет такого-то и такую-то ... Я спросил , зачем , он меня осадил - дык их дочка в детдоме , так и так ... Я О@УЕЛ , и сразу слил мусору его новый адрес , то есть моей двушки и двушки другой , где та шмара ... Ну а я остался пешком , и поехал дальше работать на новое авто Отака муйня малята !
Хорощо что хоть в приют отдала...У нас в доме ,вроде приличная семья...оба работают...трое детей(всегда чисто одетые,сытые вроде)...четвертого соседи обнаружили в мусорном баке......Так громкое дело было...неужели не слышали?...до войны еще(с)
Но по факту,дела то никакого и не было...помурыжили,опросили ...и Фсе... Сейчас ходит,здоровается(она)...почтенная бабушка...как то так.
Не , ну смешно сравнивать .... Иж Планета понадёжней будет от самопальных дырчиков , тем , что не отвалится колесо при езде , что бенз не будет сифонить через убитый крантик и не вспыхнет при езде ( а с Игорем такое и было ... собсно моцики у них появились после этого инцидента ) , и т.д. и т.п. А покупать мощный импорт ссыкунам - однозначно с головой не дружить ... после 20 лет ещё нужно подумать , ибо тоже не всем ... У нас "переходная" Хонда была , куплена в Жданове была у моряка ... за 3 года - 9 хозяев ... так и переходила от одного - к другому ... 7 жмуров , одно "растение" , один инвалид 2й группы в 15 лет ... Отец последнего разбившегося насмерть спалил механизьм принародно ... хотя при чём тут моцик ... хотя на баке было нарисовано 7 черепков ... любители-экстремалы хорорра , мля ... .
Бухать надо чаще с человеком. Тогда узнать его можно. Ибо ничто так не раскрывает потаенные уголки души человека, как алкоголь.
Я завязал. Затягивает сильно... И финансы лишние после завязки резко появились. Личное мнение, легко даётся воздержаться, но не легко соблюдать норму...
Эт точно...видал давненько на ночном экспрессе как мама получала сынку какую-то "бензопилу",на тахометре красный сектор с 16000 об,а в ссыкуне том килограмм 55 было...
то ще що...є повністю жіночі екіпажі..особливо багато їх на ейрбасах...я колись випадково натрапив на такі ролики
бімбочку на яку йшло ВВ меньше сірникової коробки вважав недостойну свого вніманія попробуй накупи тепер на таку кількість
да...льотна медицина в нас ще на висоті....полікліника льотного-диспетчерського складу таки нормально укомплектована врачами і обладнанням сьогодні погнали пройти ФЗД чи якось так (Функцію зовнішнього дихання)...дали в зуби трубу з блочком підключену до компа...подихав...сестра що робила глянула - просто сказала відмінно...терапевт глянула і ОГОкнула...каже не всі в 20-25років мають такі показники...самий менший 119% від норми..основна маса показників 123-125% від норми..видно таки мої ниряння не пройшли даром...і це при тому що я сильно здав в порівнянні з минулим роком... а от на понеділок до кардіолога...на кардіограмі трохи таки тахикардії є ...спишуть на землю
