"Волынская резня",ч.2 - небольшое расследование.

Необхідне пояснення до попереднього.
Вся польська література на тему ВР-43 ділить чітко і безапеляційно- ПОЛЯКИ- ЖЕРТВИ і УКРАЇНЦІ- РІЗУНИ.
Польський сейм у своїй постанові ломиться далі за межу абсурду- ГРОМАДЯНИ ІІ РП- ЖЕРТВИ і УКРАЇНЦІ- РІЗУНИ.(Абсурд у тому, що всі українці, русини, тутейші- теж громадяни ІІ РП).
Ми поділили ПОЛЯКІВ на 5 категорій-
Поляки- осадники ( демобілізовані з ВП етнічні поляки, які прибули у село у 1924-1927 рр. і якась мала частина- етнічні поляки, які поласилися на 25 га землі і статус "піонерів дикого сходу" та "оброньцув Кресув Всходніх"). Кубійович дає- 150. Ми нарахували- 153.
Поляки польські ("масло масляне"? Ні! Це поляки, які переселилися в село у кінці 19- на початку 20 ст. і мають явне коріння у етнічній Польщі. Вони ще не забули ні мови ні звичаїв ні етнічної ідентифікації). Їх на село було зо три десятки.
Поляки- кольоністи (суть їх у тому, що вони поселилися в селі у19 ст., коли село ЗАНОВО відроджувалося після турецького володіння. Ось це якраз МАЗУРИ. Вони говорили диким українсько-польсько-мазурським суржиком, ходили до костьола раз в рік- до церкви ближче, а Бог один, та і ідентифікували себе МАЗУРАМИ. Таких було- біля 130.
От вони і дають у Кубійовича 160 ПОЛЯКІВ. В нашому підрахунку- 166.
Не вистачає ще коло 90 осіб?
Так, є ще одна цікава категорія-
Латинники. (Частково- ті ж мазури.Оточені українцями, вони переймали мову, побут, звичаї – все, крім релігії ( і то не завжди) й декларованої приналежності до поляків. Частково- українці-русини, які через якісь преференції переносили паличку в метричній книзі ГКЦ в сусідню клітинку і ставали католиками. Паличку у попередній клітинці закреслювали жирним Х. Так в селі їх і називали- ХРУНІ.)
Шляхта- (Потомки здебільшого вільних людей (військових), які переважно не зуміли або й не намагалися підтвердити свій статус в умовах Австро-Угорської імперії ХІХ ст., задовольняючись декларативним (часом з демонстрацією грамот, які давно втратили силу чи й не мали її) проголошенням своєї уявної вищості над потомками кріпаків. Більшість з них для підтвердження свого статусу майже чи повністю полонізувалися, але поведінка їхня визначалася тільки збігом обставин.) Кубійович дає- 160 разом з латинниками.
70 надлишку? Ні, вони залишилися в селі, пішли у РСЧА і ВП.
Після цього пояснення закономірне запитання- ТО СКІЛЬКИ У СЕЛІ БУЛО ПОЛЯКІВ? Чесно відповім- НЕ ЗНАЮ.
Червінс(ь)кі, Марковс(ь)кі, Тишковс(ь)кі, Березовс(ь)кі, Пшоновс(ь)кі, Вербіц(ь)кі, Кровіц(ь)кі, Краєц(ь)кі- це пра(7 раз)дідові, дідові, татові і мої односельчани, сусіди, однокласники.

Ще одне закономірне питання- А УКРАЇНЦІ?
Їх було коло 9 сотень.
Скільки їх загинуло, в яких арміях яких держав, скільки їх винищили в тюрмах, згноїли в таборах, спалили в хатах і криївках, СКІЛЬКИ З НИХ НА СОВІСТІ ПОЛЯКІВ- ДРУГЕ ПИТАННЯ.

ЗАРАЗ НА ПОРЯДКУ ДНЯ- ПЕРШЕ- АРГУМЕНТОВАНО ДОКАЗАТИ, ЩО ПОЛЯКИ СКАЗИЛИСЯ І ЇХ ПРЕТЕНЗІЇ- СКАЗ.
НЕ ДОКАЖЕМО ЗАРАЗ- НЕ ДОКАЖЕМО ВЖЕ НІКОЛИ.

 

Таке фото зробив в урочищі Червоне, де Джуринський водоспад і замок, колись було село Червоноград, якраз південь Тернопільщини. Там є дитячий табір, бабусі,які там працюють,розповіли,ще цей пам'ятник поставив поляк, який звідти родом. На жаль,напис не можна прочитати,але наскільки пам'ятаю, дата там була лютий 1945 року. Спитав у бабусь про ті події, розповіли,що були спалені польські хати, українців попередили про акцію. Спитав хто - бабусі відповіли що то німці (та скільки тут до тієї Німеччини)

 

Каструм Рубрум, Черлений Городок, Червоногород (польська калька Червоноґруд), тепер- ЧЕРВОНЕ. Чарвоноград- це Львівська область, як і Красне.

Не спішіть(а спішите- напишіть!)- це наступний розділ моїх розвідок!

 

Мені власне більш немає чого написати, так що із задоволенням прочитаю ваше подальше дослідження

 

Як «сотворити» ГЕНОЦИД?

Патерностер «кресов’яків» і «кресоносців»- «Геноцид, здійснений націоналістами українськими над поляками в воєводстві Тарнопольскому 1939-1946», автори- Генрик Команьскі і Штефан Сєкірка. Рік видання 2006. Книга видана спонсорським коштом Канцелярії Президента Польщі, уряду воєводства Дольношльонского, «Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва», Головного Управління «Товариства любителів Львова і Кресів Всходніх»…
Якщо вірити підсумковій таблиці з названого вище твору польських авторів, у Заліщицькому повіті станом на початок 1939 р. - 14,8 тис. католиків(поляків). Цього якраз вистачає, щоб «українські різуни» «вирізали» 3,5 тисячі і вигнали 10,5 тисячі поляків. Ще й залишаються «сліди» - 0,8 тис. поляків в запасі.
А ще ж були 2,3 тисячі осадників?! Це ж вони в люті морози 1940-го з «ласки» уряду СРСР і «за сприяння» НКВС опинилися в Сибірі! Про них польські дослідники чомусь навіть не згадують…
А ще вивезені тоді ж і туди ж поляки-«куркулі», дрібні урядовці, лісники. Стаття «Moї Kреси» Станіслава Скрипника - уродженця Бураківки, поміщена в «Кресовому сервісі інформаційному» №5 за 2015 р., дає цифру - 26 польських родин, 106 осіб з одного села! Це не осадники (вони жили в Костюшківці і Білій Кошиловецькій) - це жителі села!..
Перед ними щезли в Катині, Чорткові, Осташкові (місця масових знищень поляків) кадрові офіцери і підофіцери Війська Польського та офіцери у відставці, жандарми, офіцери Корпусу Охорони Пограниччя, поміщики, урядовці. Скільки їх було і щезло? Не знаємо…
В березні 1944-го розчинилися в світах «доблесні аґенти» польського підпілля в усіх німецьких карних, господарських, адміністративних структурах. І «фольксдойчі» не чекали «караючого меча» Народного Комісаріату Внутрішніх Справ СРСР і Народного Комісаріату Державної Безпеки СРСР! А їх було не одиниці й не десятки, хоча, ймовірно, і не тисячі! На жаль - більш-менш повна статистична інформація нам недоступна, і Український Інститут Національної Пам’яті не квапиться ні оприлюднити її, ні хоча б натякнути, що володіє нею. Іван Патриляк, фахівець з історії українського націоналізму, доктор історичних наук, декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка у своїй статті «Співпраця польського населення Волині з німецькою окупаційною адміністрацією як чинник в українсько-польському конфлікті» подає цифри: «На Волині польські чиновники займали 80 % посад в окупаційній адміністрації на рівні генерал-комісаріату, 60 % – на рівні гебітскомісаріатів, 60 % – у німецьких господарських і торгівельних структурах…».А в Галичині? А кількість? Не знаємо…
Ще одна «дірка» - мобілізація. Скільки було мобілізовано через військкомати? Тернопільський історик і краєзнавець, доктор гуманітарних наук Сергій Ткачов у праці «Польсько-український трансфер населення 1944-1946 рр. . Виселення поляків з Тернопілля» подає кілька цифр - у Товстенському районі з 3 травня до 15 червня 1944 року призвано 942, у Заліщицькому- 631, всього 1573 поляки. Це - у Військо Польське. А в Робітничо-Селянську Червону Армію хіба їх не призивали? А всього в 1944-му? Не знаємо…
Хто знає, скільки чоловічого люду, крім фактичних інвалідів, було виловлено в прифронтових селах «людоловами» ( спеціальними командами армій у смузі своїх дій) наприкінці квітня-травні 1944-го, ДО початку роботи військкоматів (була ж і така «мобілізація» - напряму, без влади і військкоматів)? Відловлювали, відправляли в армійські ЗСП, нашвидкоруч вчили «науку побеждать» (якщо був час) і - «В атаку!». Тих, що вижили, зачислювали в штат (і повідомляли додому). Ми не знаємо навіть, де ще в районі були такі «облави»!
Здобич «людоловів» у Слобідці – 54 чоловіки. Третину з них у селі вже не впізнали на фото, зробленому десь дорогою до Ярмолинець! Скільки з них було поляків (їх відсортували в Білій Церкві)? Не знаємо… Але ж вони були!
Скільки було мобілізовано зі 120 бійців Червоногородської роти Армії Крайової у Військо Польське і Робітничо-Селянську Червону Армію, якщо довелося чинити вишкіл перестарілих, юнаків та дівчат, аби довести число до півроти? Не знаємо…

 

Єдина цифра, яка нам доступна, - на 20 червня 1946 р. у Заліщицькому і Тлустенському районах переселено в Польщу біля 9,2 тис. з бажаючих 9,4 тис. поляків.
Баланс виходить ось який. 2,3 тис. вивезених у Сибір осадників плюс 1,6 тис. мобілізованих у Військо Польське, плюс 9,4 тис. виїхали у Польщу - всього 13,3 тис. вибуло за межі Заліщицького району. В залишку - ПІВТОРИ ТИСЯЧІ!
Кубійович дає розшифровку по своєму, об’єднуючи шляхту з латинниками але фінальна цифра відрізняється всього на 50 душ- 2955 поляків, 2295 осадників і 9, 5 тисячі латинників.
Отже, виходить, що всі підсумкові «табелі»(таблиці), які з’явилися після 2007 року, - блеф. У примітці до таблиці за матеріалами «людобуйства» на «південно-східних кресах Другої Речі Посполитої 1939-1947 рр.», виставленої новітніми польськими кресов’яками в інтернет-мережі, натрапляємо на такі цифри: 3105 вбитих, з яких, орієнтовно 1600 із сіл, інформація про «геноцид» із яких відсутня. Блеф! І таблиця з «Документальной фотовыставки» «ВОЛЫНСКАЯ РЕЗНЯ: ПОЛЬСКИЕ И ЕВРЕЙСКИЕ ЖЕРТВЫ ОУН-УПА»- така ж цифра… Теж блеф!
Але ж цифра Команьскі-Сєкірки - 1505?!.

А поляки, знищені Радянською владою у 1939- 1941 рр.?
А поляки-куркулі, урядовці, лісники, вивезені разом з осадниками (лише з Бураківки – 106!)?
А поляки-колаборанти ( ті, що співпрацювали з німецькими окупантами в господарських, адміністративних і карних структурах, «фольксдойчі»)? Вони хіба не втекли з німцями в 1944-му?
А поляки, які були мобілізовані в Робітничо-Селянську Червону Армію?
Скільки їх було і ЩЕЗЛО? Кому вірити?!

Відкидаємо як неймовірне число 1505 (кількість вбитих).
Залишаємо 1004, прізвища яких встановлено.
Все? Та ні, не все! Якщо візьмете рахівницю і ретельно додасте цифри в колонці з загальною сумою 1004- виявите НЕДОСТАЧУ. Небагато- 91. Всього 9%! Це ж дрібниця! Кожна одинадцята жертва- блеф!

Залишаємо як базу для досліджень 913 «устальоних назвіск(встановлено прізвища)».
Тільки як базу! Бо ціну цієї «бази» читачі вже взнали, коли читали нашу першу розвідку в газеті.
Ось ці дев’ять сотень - ймовірна кількість населення З ОЗНАКАМИ ПОЛЬСЬКОГО ЕТНОСУ, вбитих у Заліщицькому районі в час українсько-польського протистояння в 1943- 1945 рр.!

Та є ще одна обставина, яка дозволяє зменшити (вже ВТРОЄ ЗМЕНШЕНУ!) цифру «жертв» - перевірка в конкретних селах. Для цього потрібні мінімальні знання адмінподілу місцевості і пам’ять на прізвища.

 

Ще в 2010 р., коли з ініціативи «Всеукраинской общественной организации «Правозащитное общественное движение «Русскоязычная Украина»» і «Товарищества Увековеченья Памяти Жертв Преступлений Украинских Националистов (Польша)» Україною з грандіозним шумом але мінімальним успіхом в кількох містах з відчутним впливом російськомовної частини населення пройшла «документальная фотовыставка» «ВОЛЫНСКАЯ РЕЗНЯ: ПОЛЬСКИЕ И ЕВРЕЙСКИЕ ЖЕРТВЫ ОУН-УПА» ми звернули увагу на дивний збіг - однакові фото в Костюшківці Чортківського та Бураківці Заліщицького повітів. Одна і та ж людина вбита одночасно в двох місцях! Далі - більше! Коли роздобули том Команскі-Сєкірки, хвиля ажіотажу вже спала, і на перший план вийшов збір інформації, на основі якої й стало можливим це розслілування. От при роботі над нею і сплили знову збіги прізвищ, чисел і дат в різних місцевостях.

Куточок Заліщанщини - Червоногород, Нирків, Нагіряни, Торське, Цапівці.
Списки жертв.
Почнемо з Червоногорода.
1. Бушта Тереза (3 роки), вбита 2.02.1945 р. в Червоногороді і в Нагірянах.
2-5. Камізеліч Антоні, Залєвскі Ян, Завадска Марія (3 роки), і Жолинскі Зигмунт - вбиті 2.02.1945 р. в Червоногороді і в Ниркові.
6-7. Лесюк Антоніна і Фалькович Целіна - вбиті 2.02.1945 р. в Червоногороді і в 1944 р. чи 1945 р. в Ниркові.
8. Ванджула Тетяна - вбита в 1945 р. в Червоногороді та в 1944 р. чи 1945 р. у Ниркові...
9-10. Кобилянскі Йозеф з Ниркова (немає в списках) і Стецкі Алоізій - вбиті в 1945 р. у Червоногороді і невідомо коли в Цапівцях серед 15 бійців Істребітєльного Батальйону з невідомим лейтенантом.
11. Вартанович Каетан. Цікава особа! Врахований у списку вбитих невідомо коли в Червоногороді, і там же в 1943 р. (спецвипуск №3 «Тероризм на Поділлі» польського бюлетня «Глоси Подолян» вже згадуваного «Товариства любителів Львова і Кресів Всходніх»), 24.02. 1944 р. в Ясенові Пільному (польський інтернет-сайт «Генеалогія. Станкевичі з друзями») і в лютому 1945 р. в Ясенові Пільному (книга «Кресове Покуття. Річ Посполита ормянська» М. Агоспсович).

Щодо тих, які входять до числа ідентифікованих жертв двічі (логічно було би виключити):
Нагіряни – 1, Нирків -7, Червоногород – 3.
Ще 14 - із загального числа вбитих в Червоногороді з очевидної причини, 40 прізвищ жертв нумеруються від 1 до 54 з пропусками!
Залишиться в Червоногороді 37 прізвищ вбитих, похованих в спільній могилі, а також 17 поранених (з них двоє померли в госпіталях).
Не хочемо юродствувати, але…Де ж поховані «голі спотворені зв’язані колючим дротом тіла», які припливали по річці Джурин мимо Червоногорода, як свідчить кресов’ячка Марія Шуба? Проводжали поглядом: хай пливуть далі?..
Отже в Ниркові з 32 вбитих залишиться 25.

 

Підчагрик.
Вбиті в листопаді 1944 р. одночасно в Підчагрику (в середині 40-х років ХХ ст. - хутір майже точно посередині між Цапівцями і Нирковом на краю лісу Салова, адміністративно належав до Ниркова) і Підчагрику, який (за Команьскі-Сєкірко) належав до Торського(?). Ще раз близьке число -27 (але вже без прізвищ) додано до вбитих у грудні 1944- січні 1945 рр. з датою 27 листопада безпосередньо в Торському.
1-5. Бардецка (Білінска) Софія і 4 дітей;
6-8. Білінска (Висоцка) Анеля, Білінска (Колябінска) Рудольфіна і син;
9-11. Висоцка Текля і 2 дочки;
12. Колябінска (Вербіцка);
13-16. Кавецка Ельжбета і 3 дітей;
17-19. Лукашка (Юращик) Текля і 2 дітей;
20-22. Розборовска Євгенія, чоловік і дитина;
23-24. Заблоцкі Петро і дружина;
25-28. Заблоцка Ядвіга і 3 дітей;
29. Юращик (Заблоцка) Франціска;
30. Вроблевска Текля;
31. Мотичка з лісництва Салова.

31 жертву залишаємо в Нирківському Підчагрику.
З числа відомих вбитих необхідно виключити Торське (Підчагрик) – 31.
З числа невідомих вбитих- Торське – 27.
Для збільшення рахунку відомих жертв в підсумковій таблиці Заліщицького району включено ще раз- просто Підчагрик - та ж 31 жертва.
З підсумку таблиці- виключити 31 відому жертву.

Вузол Червоногорода- Ниркова- Торського на цьому не закінчується. Ще- Торське.
1. Франкель Чеслав загинув в жовтні 1943 р. біля маєтку Чагор Чортківського повіту. Він же загинув 10.02.1944 р. в Бураківці. Названий вище Інтернет-сайт Станкевичів інформує, що це Теребовлянський повіт. Насправді ж фільварок Чагор належав до громади Слобідка Кошиловецька.

Виходить, якщо скрупульозно проаналізувати опрацьовані джерела, таблиці, то число жертв суттєво зменшується: Червоногород- з 54 до 37 вбитих, Торське - з 160 до 102 вбитих; Нирків - з 32 до 25 вбитих і з 5 до 3 поранених; Підчагрик - з 31до 0… Підсумок: з 277 до 164 вбитих.
Три села дають 43 «мертві душі» «устальоних назвіск» (встановлених прізвищ – В.М.), зі 199 і 113 «ілосць (кількість – В.М.) замордованих» з 277! Забудемо про «ілосць замордованих».
913 мінус 43 дорівнює 870. Це тільки 5 сіл з 47!

Ось так ліпиться «геноцид»!

 

Трохи відійду в сторону( історики- вперед!).
Мій "улюблений" zaxid.net.
’Чи увійде Україна до Європи з Бандерою на прапорі?’
Про потребу корекції політики пам’яті в Україні
Марек Войнар
https://zaxid.net/chi_uviyde_ukrayina_do_yevropi_z_banderoyu_na_prapori_n1430245

Доволі цікава постановка питання!
Виходить, що українська вина вже доведена, винні вже визначені і вже покарані, от тільки чомусь українці (не галичани і волиняки, а всі українці!) чомусь впираються так, що їх треба ПОСТАВИТИ В ПОЛОЖЕННЯ.

Те, що "Волинська різня- 43" такий собі сферичний кінь у рожевому вакуумі- вже ніхто і не згадує!
До речі- вже два тижні я не можу додавати коментарі до статей на zaxid.net.
Здається. в рубриці "их нравы" в часи СРСР це називалося цензура?

 

Історична правда на цю тему

 

Сидіти майже півтори години, щоб дізнатися- є хоч якась відповідь на мої запитання? У мене їх просто нема.
Ось ці мої запитання-
1 Яка кількість жертв "волинської різні" НА ВОЛИНІ і НЕ НА ВОЛИНІ?
2 Яка кількість жертв "волинської різні- 43" У 1 ПОЛОВИНІ 1943 РОКУ і НЕ У 1 ПОЛОВИНІ 1943 РОКУ?
3 Яка кількість "ЖЕРТВ" НА ВОЛИНІ, НЕ НА ВОЛИНІ, у 1 ПОЛ 1943 і НЕ У 1 ПОЛ 1943 НЕ Є БЕЗВИННИМИ, БЕЗЗАХИСНИМИ ЖЕРТВАМИ ТРАГЕДІЇ (ВІЙНИ, КОНФЛІКТУ, ПРОТИСТОЯННЯ), а є РІВНОЗНАЧНИМИ УЧАСНИКАМИ.
4 ЯКА КІЛЬКІСТЬ "ЖЕРТВ" є КОЛАБОРАНТАМИ З НІМЦЯМИ, СОВІТАМИ?

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ- НЕ ЗГІДНО СЄМАШКО, ІСАКОВИЧА, КАЧИНСЬКОГО, а ЗГІДНО УІНП, УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКІВ!

Є хоч натяки на відповідь?

 

"Ярослав Васильович (Царук) ... , співпрацює з Українським Інститутом Національної пам’яті, безпосередньо – з його керівником Володимиром В’ятровичем."
http://volodymyrrada.gov.ua/pryvitaly-z-urodynamy-yaroslava-tsaruka.html
Може і дійсно Вятрович щось шукає і збирає не "під спідницею"?
Може і дійсно чогось діждемося? Скоріше би!

 

Незнаю кому написать помочь найти моего деда Патиюк Александр Григорович с Бильчаки Ровенская обл Березновский рн убит в рн Дерманка- Бильчаки 1945-1947 г перепись 47уже небыло живых.Был по рассказу покойн бабушки председателем или секретарем в сел совете на Дерманке или Бильчаки рядом с/с Маренин.Нашла это был Людвипольский рн Костополськой больше неизвестно

 

Чому "Вісла" не дорівнює Волині. Відкритий лист Івана Ольховськогодо Ґжеґожа Мотики: http://www.istpravda.com.ua/articles/2018/02/15/152066/

 

Камрады, сразу признаюсь, тему полностью не прочитал, прошу извинить, но! Имею что сказать...
Еще до закрытия первой темы понял, что статья https://uglich-jj.livejournal.com/57674.html по которой проводилось расследование- фейк. Дело в одной единственной фотографии из статьи, вот этой-

и в ее описании в статье: "В тот же день , 22 января 1944, в селе Буще бандеровцы убили и вот эту женщину с 2 детьми (польская семья Попель) . Но они сами виноваты. Они же, все трое, были неправильной национальности."
Эту фотографию знает каждый, мало-мальски интересующийся ВОВ и ВМВ.... Была она и во всех учебниках по Истории в моем детстве- только называлась по-другому, а именно
Пятилетнему Ване Швецову г. Бердянск нацистские изверги вырезали на лбу звезду, а затем убили его 1943 г.

ЕСЛИ В СТАТЬЕ ИСПОЛЬЗОВАНА ХОТЬ ОДНА ФОТОГРАФИЯ, НЕ ИМЕЮЩАЯ К НЕЙ НИКАКОГО ОТНОШЕНИЯ, ИСПОЛЬЗОВАНА УМЫШЛЕННО, ИБО НЕ УЗНАТЬ ЭТУ ФОТОГРАФИЮ НЕ ВОЗМОЖНО, ПРИЧЕМ С ПОДПИСЬЮ, ЦИНИЧНОЙ И СКОТСКОЙ, ТО И СТАТЬЯ ВСЯ ЯВЛЯЕТСЯ ДЛЯ МЕНЯ ВБРОСОМ И ФЕЙКОМ, НАПРАВЛЕННЫМ НА СТРАВЛИВАНИЕ ЛЮДЕЙ, РАЗЖИГАНИЕ РОЗНИ.

Я даже читать ее не стал дальше после этой фотографии, мне-все понятно. И о статье, и о авторе... Камрад doccc провел большую работу, но делать этого в принципе, необходимости не было. Все ясно итак, только по одному эпизоду с фотографией. С уважением ко всем вам!

 

Дякую за інформацію.

 

Про польські маніпуляції з цифрами.
Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?
http://www.istpravda.com.ua/articles/2018/07/12/152692/
"...українсько-польський конфлікт був типовою антиколоніальною війною українців проти "малої" імперіалістичної держави, якою була міжвоєнна Польща і якою її хотіли відродити польські правлячі еліти та більшість польського населення сучасної Західної України."

Нарешті дочекалися від українських істориків використання терміну "антиколоніальна боротьба українців проти поляків", що виключає поняття геноциду в діях перших щодо других.

 

Продовження теми польських маніпуляцій: "Геноцид" чи ліквідація агентів німецької служби безпеки https://www.istpravda.com.ua/columns/2019/06/13/155817/

 

Понад 5300 жертв-українців українсько-польського протистояння на Холмщині у 1939-1947 роках – дослідники склали поіменний список
https://www.radiosvoboda.org/a/3071...CLni_stHPyOpCOxNtartWzLWkPrcVJt-1BhAOqMQy_sOY

 

Ніщо так не заважає творцям "геноцидів", як статистика та факти(((. Нажаль, ми, українці, вже нічого не доведем((( Правда НІКОГО не цікавить((.

 

Коли цифри важливі: скільки українців загинуло під час Волинської трагедії?
https://localhistory.org.ua/koly-ts...sRMlk_GHR482-Xmq6Zz1_75FIsNirhUxXrItOpkg2OxKI

 

Волинь перед Волинню. Чого не хочуть визнавати поляки: https://www.istpravda.com.ua/articles/2020/07/27/157862/

 

Волинь перед Волинню: історичні корені трагедії 1943 року
https://history.rayon.in.ua/topics/...XRoo4pdho__k1UqPj3Hx2Z7sUOfxt2KKdAUOKPcWNQZSY

 

Польська агентура в УПА - сенсаційне відкриття Гжегожа Мотики
https://dobry-duch.blogspot.com/202...R9yR9_I3hJQZ3GJeeYCLerfPZ8vaL9X5xT2SufhAo5UnU