Вітаю Добровольців, побратимів по зброї! Це - Наше Свято. Жодного разу не пошкодував, що пішов добровольцем. Треба буде - повторимо! Слава Нації! Смерть ворогам!!!
Спасибо всем простым людям, кто помогал хоть консервой. Заехали в располагу за Айдаром в Счастье, вкушали волонтерскую консервацию долгие месяцы... Реально было хоть что-то нормально поржать! Голодными не были. Авякян в Севере кормил гречкой и топленым жиром-салом. Тертая капуста по выходным (за хорошее поведение в дурдоме дуракам в бассейн воду наливали). Генерала-милиции Науменко судить надо, много за что..
Сьогодні, 14 березня, в Україні відзначається День українського добровольця! Це свято справжніх патріотів, людей, які свідомо, за покликом серця, у важкий час залишили свої домівки, змінили цивільні професії на військові, взяли до рук зброю та стали на захист суверенітету і територіальної цілісності нашої країни. Роль добровольців під час найважливіших етапів битви України проти агресії москалів неймовірно вагома. У Дніпрі формувались перші українські добробати – «Дніпро-1», «Донбас», «Правий сектор», «Дніпропетровськ», «Дніпро-2», у Кривому Розі – «Кривбас». МИ ті, хто без виклику прийшов до військових комісаріатів та був мобілізований до Лав ЗСУ. Саме ДОБРОВОЛЬЦІ зірвали плани противника та зробили найбільше, щоб зупинити ворога. Чимало з Вас і тепер продовжують служіння Україні у Збройних Силах, інших військових та силових формуваннях. Водночас, це день суму та скорботи за тими, чий приклад буде жити вічно у нашій пам’яті та надихати наступні покоління на мужність і любов до України. Бойові побратими, бажаю Вам щастя, міцного здоров’я, родинного затишку, довгих років життя та миру, після нашої перемоги! Слава Україні! Слава Героям! Слава Нації! Смерть ворогам! УКРАЇНА - понад усе!
Шановне панство! Наважусь поздоровити зi святом всiх причетних! Побажати мiцного здоровья, всiх благ земных i не земных, наснаги та стiйкостi.!!! Бо роботи в нас ще дуже багато. Зi святом вас побратими та посестри!!!
Моє щире вітання воїнам! Бережи вас Господь. Дякую за все що ви робили і робите. Слава Героям! Слава Україні!
Дякуємо, хлопці !!! Дякуємо і ще раз дякуємо !!! Вітаємо, брати, вас і цінимо ... памятаємо й тих хто не повернувся ...
Вітаю з Днем ДОБРОВОЛЬЦЯ! Якщо не було добровольців, не було б України! Світла пам'ять тим, хто не повернувся.
Память Вам ребята!.. Ну и так ремарочка.. г.Лутугино Луганской области 2014 год, лето.. Трое украинских солдат «заблудились», детвора, лет по 20, в полной экипировке (камуфляж, РПГ на спинах, АК и т.д.) зашли на улицу Менделеева (возле домов 11, 13, 15) и не знали куда идти.. Уже окружение... Сепары взяли всё в кольцо... Лутугинский завод прокатных волков был расхерачен градами, направление на Георгиевку уже было сожжено... Выход только на Красный Луч.. Эти три воина обратились к местным женщинам с вопросом, как выйти и куда идти... Моя мать их остановила. Сказала, что в направлении ЖД моста идти нельзя, там мины. С местными женщинами переодели их, как бы в гражданскую одежду. Мать сказала, что один солдатик был со Львова, один с Франковска, а третьего не помнит от куда. В общем куда-то этих солдат бабки направили, что бы не попали в плен к сепарам. Мать так и не знает, остались эти бойцы живыми или нет… До этого мать носила еду к украинским бойцам, стояли они возле Лутугинского стадиона, это возле райотдела (памятник – танк Т-34). Одного в поезде через год встретила, когда ехала на Харьков. Оказался хлопчик со Львова. Тепло пообщались. Хлопчина говорит: «Хиба таке може бути, щоб ще раз зустрилися?..». Моя мать хотела бы увидеть этих парней живими. Может кто живой с этой истории откликнется? Моя мать сейчас уже в Ивано-Франковске. А Луганщина - была, есть и будет Украниной.
В пам"яті спливає день 3-го березня 2014-го, коли біля воріт нашого райвійськкомату вишикувалась черга чоловіків, які багато не розмовляли. Ми, поглянувши один одному в очі і привітавшись, займали чергу записатись добровільно до війська і стати на захист Батьківщини. Бо москаль своїм бидлячим рилом вперся в наше життя. Ми прийшли без повісток і викликів, прийшли навіть зняті з обліку за віком, навіть не придатні за станом здоров"я. Прийшли ті, хто не сховався під мамкиною чи жінкиною спідницею, не прикрився сімейними проблемами, існуючими, вигаданими чи купленими болячками. Ми не знали, що буде далі і як надовго ця війна. Ми прийшли тому, щоб не ховати очі і не вигадувати нісенітниць, коли наші діти колись запитають:"Тату, а де ти був коли вбивали УКРАЇНУ?"... Хочу привітати ДОБРОВОЛЬЦІВ з НАШИМ днем, з НАШИМ святом і побажати - завжди і в усьому нам 4.5.0.! Схилимо голови і вшануємо тих наших товаришів, які не повернулись додому з поля бою, які назавжди залишились в нашій пам"яті... Будемо пам"ятати і нащадкам розповідати.❤️
