Думаю давно треба підняти цю тему. Почнемо з унікального кольорового відео - традиційне Українське Різдво, 1942.
Терренс (Терри) Гордон Савчук (англ.Terrance Gordon "Terry" Sawchuk; 28 декабря 1929, Виннипег, Манитоба, Канада — 31 мая 1970, Нью-Йорк) — канадский хоккеист украинского происхождения, амплуа — вратарь.
Терри Савчук. На его теле было более 400 шрамов В семье иммигрантов из Украины, Луи и Анны Савчук, 29 декабря 1929 г. в Виннипеге родился мальчик, которого родители назвали Тарасом. Однако позднее в документах было указано имя Терренс (Терри) В конце 1940-х годов, можно было увидеть на льду сразу шесть (!) хоккеистов украинского происхождения: в воротах стоял непробиваемый Эдвард Брода, в защите хозяйничали два Билла — Барилко и Юзда, а в нападении играли Билл Езиницкий, Гас Боднар и Дэнни Левицкий. В составе «Детройт Ред Уингз», в начале 1950-х, были Терри Савчук, Метро Пристай, Виктор Стасюк и Тони Лесвик. Метро (Дмитрий) Пристай как-то заметил: в те годы в НХЛ играло так много украинцев, что кое-где в раздевалках только и было слышно оживленную болтовню на украинском. В 1957-м году в составе «Бостон Брюинз» возникла «Uke-line». Это ее появление на льду болельщики приветствовали пронзительным кличем «Go, Ukes, Go! Go, Ukes, Go!» — «Вперед, Юкки, вперед!».
16 березня 1934 року в Саскатуні народився Рамон Джон Гнатишин — відомий буковинцям та широкому світі, як генерал-губернатор Канади в 1990 — 1995 роках. Рамон виріс в політизованій родині: його батько Джон Гнатишин був депутатом парламенту і міністром уряду провінції Саскачевань, сенатором, що тішило родину діда і баби Гнатишиних, неписьменних іммігрантів з Буковини містечко Вашківці над річкою Черемош, які важкою фермерською працею збудували для своїх дітей та онуків Канаду. Роман Гнатишин народився і здобув освіту в провінції Саскачеван, а також служив у Королівській канадських повітряних силах, навчався Саскачеванському університеті де отримав ступінь бакалавра мистецтв та бакалавра юриспруденції і до 1974 року займався юридичною практикою. З вересня 1974 по жовтень 1988 року був депутатом до Палати Громад Канадського парламенту від Прогресивно-консервативної партії. З 4 червня 1979 року по 18 грудня 2002 був членом Таємної ради Королеви для Канади. У 1979 році був призначений міністр енергетики, гірничорудної промисловості та ресурсів Канади., попрацювавши на цьому посту до 1980 року. З 1985 по 1986 рік був головою Таємної ради і лідер уряду в Палаті громад. З 1986 р.по 1988 р. працював міністром юстиції та був Генеральним прокурором Канади. 14 грудня 1989 року Роман Гнатишин був призначений генерал-губернатором за Єлизавети II, королеви Канади, за рекомендацією прем'єр-міністра Канади Брайана Малруні. Склавши присягу 29 січня 1990 року Роман Гнати шин працював на посаді генерал-губернатора Канади до 8 лютого 1995 року. http://www.bukinfo.com.ua/print?lid=5908 http://vashkivtsi.com.ua/index.php/Vidatni-lyudi-mista/2011-08-13-14-25-30.html
Е́двард Сте́льмах (англ. Ed Stelmach; нар. 11 травня 1951, м. Ламонт, Альберта, Канада) — політичний діяч українського походження, прем'єр канадської провінції Альберта Біографія Едвард Стельмах — канадець українського походження, прапрадід якого, Микола Стельмах, у 1898році з дружиною Теодорою Кучерою прибув на канадські прерії з Львівщини, а саме з села Завидче, нинішнього Радехівського району Львівської області. Піонерська родина Стельмахів поселилася була в околиці Веґревіль в Альберті, — і, згідно з переказами, були причетні до побудови української греко-католицької церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Едвард, як молодший із п'яти дітей, виріс на фермі поблизу містечка Веґревіль. Згодом вчився вАльбертському університеті, протягом 11 років працював у роздрібній торгівлі, а потім повернувся на батьківську ферму. Крім англійської Ед Стельмах володіє й українською мовою. В Едварда Стельмаха з дружиною Марією Варшавською є четверо дорослих дітей: найстарший син Лесь — фінансовий аналітик в м. Калгарі; Тері працює в Едмонтоні; син Натан — інженер у м. Едмонтон; наймолодша дочка Лінетт закінчує Альбертський університет. Сім'я проживає на фермерській садибі поблизу Едмонтону. До політичної діяльності на провінційному рівні Едвард Стельмах працював головою місцевої адміністрації, членом шкільної ради, головою місцевої ради Охорони здоров'я, був членом рад кількох лікарень та інших суспільних закладів. У 1993 Едвард Стельмах уперше балотувався і переміг на виборах в Законодавчу палату провінціїАльберта. Працюючи з того часу в провінційному парламенті був призначений головою Дослідного інституту сільського господарства Альберти. Опісля, завдяки наполегливій роботі, його призначено заступником — а в 1995 р. секретарем — Прогресивно-консервативної партії Альберти в албертському парламенті. Назначений міністром протягом чотирьох термінів: Міністром сільського господарства (1997 до 1999 рр.) Міністром інфраструктури (1999 до 2001 рр.) Міністром транспорту (2001 до 2004 рр.) Міністром міжнародних і міжурядових справ (2004 до 2006 рр.) Відбув 13 років у складі провінційного уряду, в тому числі як член впливових урядових комітетів: п'ять років у Комітеті по порядку денному та пріоритетах парламенту, шість років в управлінні Казначейства провінції. 3 грудня 2006 р. Стельмах обраний лідером Прогресивно-консервативної партії Альберти, з 15 грудня2006 р. — Глава уряду і прем'єр провінції Альберта. Активіст програми Канадсько-українського законодавчого обміну, яка спонсорується Канадським Міжнародним Агентством Розвитку. Програма передбачає візити українських політиків та поділенням досвідом парламентської діяльності в Канаді. Ед Стельмах перейняв свою посаду, вигравши лише внутрішньопартійні вибори в грудні 2006 року: таким чином він не перемагав, як лідер партії на всенародних виборах, чим користалися його критики називаючи його в мас-медіа «слабким лідером». 4-го лютого 2008 року, після чергової суперечки в парламенті щодо фінансування програми охорони здоров'я, Стельмах звернувся до Генерал-лейтенанта провінції Нормана Квонга з пропозицією розпустити парламент Альберти і призначити позачергові перевибори. До того прем'єр жорстко критикувався, особливо через мас-медіа, за його рішення підняти «роялті» податки на видобуток нафти до рівня світових. Критики вважали, що «слабкий прем'єр» узяв на себе завелику відповідальність. Більшість аналітиків прогнозували, що якщо партія Стельмаха і виграє ці вибори, то втратить більшість в парламенті. Позачергові вибори відбулися 3-го березня 2008 року і прогресивно-консервативна партія на чолі з Едом Стельмахом переконливо перемогла, взявши аж на 12 місць більше в парламенті ніж було до перевиборів (загалом 52.67 % процентів голосів виборців, 72 місця з 83-х). Після цієї несподівано переконливої перемоги Прогресивно Консервативної партії деякі оглядачі (зокрема CBC) заявили, що в Альберті настає «ера Еда», напевно за аналогією з тим, як до того всі говорили про «еру Ральфа» — популярного попередника на посту лідера правлячої партії. 25-го січня 2011 року прем'єр Стельмах зробив в Едмонтоні заяву про небажання виставляти свою кандидатуру на переобрання на виборах в2012-му році і про відхід від політичної діяльності по закінченню свого дійсного терміну. Деякі оглядачі вважають, що причиною цього стало неможливість налагодження продуктивного діалогу між нафтовим бізнесом і прем'єром Стельмахом після рішення підняти до світового рівня нафтові роялті — фіксованого відсотку відрахувань до бюджету за видобуток нафти.
Йосип Романів (англ. Joseph Romanow, 3 травня 1921 — 21 березня 2011) — канадський військовийльотчик, учасник Другої світової війни. Перший українець, що став генералом Збройних сил Канади. Народився 3 травня 1921 року в місті Саскатун у канадській провінції Саскачеван, в сім'ї Дмитра і Марії Романів. Його батьки емігрували до Канади у 1911 році з містечка Кіцмань що на Буковині з «політичних причин» — Дмитро Романів був активним борцем з полонізацією. Старший Романів працював на Канадській національній залізниці. Після закінчення середньої школи, з початком Другої світової війни, у 1939 році добровольцем вступив до лав Канадської армії. Від 1940 року служив у Канадських королівських військово-повітряних силах. Після навчання пілотування біплана Tiger Moth, був направлений до частини протичовнової авіації. Здійснював патрулювання і супроводження конвоїв над канадським узбережжям Атлантики. Потім певний час служив у Великій Британії, де допоміг організувати Українську асоціацію канадських військовослужбовців та її Лондонський клуб. Невдовзі переведений з Британських островів до Бірми, де проходив службу в 435-й і 436-й ескадрильях ККПС. Учасник бойових дій в Індії, Бірмі та Китаї. Він також здійснював підготовку десантників-гуркхів. Після Другої світової війни, Йосип Романів дізнався, що багато українців, які потрапили до таборів для переміщених осіб в Європі насильно репатріюються в радянські концентраційні табори ГУЛАГу. Щоб запобігти цьому, Йосип Романів та інші українсько-канадські військовослужбовці заснували Українсько-канадське Допомогове Бюро. За підтримки Українсько-канадського комітету (нині Конгрес Українців Канади) вони допомагали переміщеним особам іммігрувати до Канади. Після роботи в таборах, Романів вступив до Саскачеванського університету, який закінчив у 1950 році зі ступенем бакалавра в галузімашинобудування. Після навчання знов повернувся на військову службу та був направлений до Великої Британії для продовження навчання в галузі авіаційної техніки. Отримавши диплом магістра в Технологічному інституті Кренфілда брав участь в реалізації проектів, пов'язаних з ядерно-ракетними програмами, у тому числі в роботах зі створення надзвукового винищувача-перехоплювача CF-105 Arrow. Був старшим представником від Канади в ракетній програмі США «Бомарк», а на заключному її етапі — відповідальним за установку і експлуатацію першої в Канаді системиППО з ракетами оснащеними ядерною бойовою частиною в Норт-Бей, Онтаріо. З 1951 року — керівник секції інженерної аеронавтики при Головному штабі військово-повітряних сил Канади, командант ескадрильї. З 1957-го — керівник лабораторії якісного контролю. З 1965-го — офіцер Головного штабу військово-повітряних сил Канади. Після закінчення Коледжу Національної Оборони в Кінгстоні у 1971 році Йосип Романів став першим канадійцем українського походження, якого представили до звання генерала Збройних сил Канади — отримав звання бригадного генерала. Три роки проходив службу в Західній Німеччині, перебуваючи на посаді представника штаб-квартири НАТО і генерального директора з постачання, персоналу і адміністрації НАТО у Німеччині. У1974 році нагороджений орденом «За військові заслуги». Перед виходом у відставку був генеральним директором з організації і персоналу в Міністерстві державної оборони в Оттаві. Звільнився з лав Збройних сил у 1976 році. Після звільнення у відставку Йосип Романів був президентом Канадської асоціації виробників машин і обладнання (англ. Machinery and Equipment Manufacturers' Association of Canada), одним з найавторитетніших членів Конгресу українців Канади. У 2006 році удостоєний премії Ради Конгресу українців Канади провінції Саскачеван «Будівничий нації». Написав шість книг, у тому числі особисті мемуари. Був одружений. Дружина Жозефіна Романів (Савчук). Залишив чотирьох дітей — дочок Марію (підполковник ВПС Канади в запасі) і Паулу, синів Григорія (капітан 1 рангу ВМС Канади в запасі) і Джона, а також сім онуків. Помер 21 березня 2011 року в віці 89 років. Похований в Оттаві.
Пол Фрэнсис Винник (англ. Paul Francis Wynnyk; род. 29 июня 1964, Бретон, Альберта,Канада) — канадский военный деятель, генерал-лейтенант Армии Канады, командующий Армией Канады с 14 июля 2019 года Родился в Бретоне (Альберта), в семье Уолтера Винника и его жены Джоан Мари (в девичестве Мануэль). Отец Пола, родившийся в семье бедных украинских иммигрантов и выросший в бревенчатой хижине с шестью братьями и сёстрами, участвовал во Второй мировой войне, а затем стал директором средней школы в Бретоне и командиром 2561-го армейского кадетского корпуса. Предки его были родом из-под Стрыя, а именно из Поздымира (ныне — Львовская область, Украина) В 1977 году вступил в кадетский корпус. Пробыв там четыре года, в 1981 году Винник в ранге наводчика поступил на службу в 20-й полевой полк Полка Канадской артиллерии до прохождения курса обучения на офицера. Окончив в 1984 году Королевский военный колледж Роудс, а затем и Королевский военный колледж Канады, в 1986 году Винник был зачислен в Корпус Канадских военных инженеров[en], в составе которого проходил службу как в Канаде, так и в Европе. Отслужил четыре года в Германии, принимал участие в работе миссии ООН[de] и временного органа ООН в Камбодже, был командующим Целевой группы Канады и начальником оперативного управления в миссии ООН в Демократической Республике Конго, сотрудником оперативного отдела штаба национальной обороны, ответственным за военные обязательства Канады на Балканах, а также старшим советником по вопросам обороны и директором по операциям при советнике по внешней и оборонной политике премьер-министра Канады. Был командиром 1-го сапёрного полка (1997—1999) и группы поддержки 1-й зоны[en] (2004—2006). В 2009 году работал в Переходном командовании комбинированной безопасности в Афганистане, где занимал пост помощника командующего, будучи ответственным за контроль развития Афганской национальной армии и министерства обороны Афганистана. Также был командиром Западного округа сухопутных войск (2010—2012), заместителем командующего Армией Канады (2012—2014), командиром Разведывательного командования Канадских сил (2014—2016). Винник прошёл командный и штабной курс Канадских сил, продвинутый курс военных исследований и программу исследований национальной безопасности, окончил курс французских коммандос, имеет степень бакалавра в области гражданского строительства, степень магистра в области военных наук и делового администрирования (международный бизнес), является зарегистрированным профессиональным инженером в провинции Альберта. 19 января 2016 года начальник штаба обороны Джонатан Вэнс объявил о повышении генерал-майора Винника в звании до генерал-лейтенанта и назначении его на пост командующего Армией Канады вместо уходящего в отставку Маркиза Хейнса. 14 июля того же года Винник вступил в должность командующего на церемонии на Парламентском холме в Оттаве в присутствии Вэнса и Хейнса. 24 июня Винника на посту командира Разведывательного командования сменил контр-адмирал Скотт Бишоп. 14 ноября 2016 года генерал-лейтенант Винник в составе канадской делегации прибыл с первым своим официальным визитом на Украину, где встретился с командующим Сухопутными войсками Украины генерал-лейтенантом Сергеем Попко и начальником Академии сухопутных войск имени гетмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенантом Павлом Ткачуком, а также посетил село своих предков Поздымир.
Прапор 6 Коша І округу Союзу Гетьманців Державників, Судбури, Ontario. Посвячений дня 17 листопада 1935 р. в укр.. католицькій церкві» https://szru.gov.ua/history/stories...DO8AsmtQCLfRv26PGM7YL0RxdM86mUV-mm6lzdeKwHieI
Доречі на рахунок Sudbury (в діаспорі кажуть Судбури) - шахтарське місто десь з 5 годин на північ Онтаріо. Мав нагоду раз там проїзджати - з одного боку дика природа Півночі, з іншого індійські резервації, але чомусь туди дуже селилися українці, мали свої церкви, союз гетьманівців, Пласт, СУМ ітд ітд. Навіть в 50-тих відбувся конкрус Місс Україна Східньої Канади. http://nashsvit.in.ua/?p=4795
Місто Ошава (недалеко від Торонто) мало досить велику українську громаду, декілька церков і навіть свою кіностудію. Ось фільм про УПА який вони випустили в 60-тих роках: Жорстокі Світанки / The Cruel Dawn (1966) Ошава, Онтаріо. Канада
