Особисто мені й досі стоїть перед очима обличчя бабусі в одному з глухих сіл Житомирщини, яку я опитував у ході пошуку поховань загиблих німецьких військовослужбовців. Зі сльозами на очах вона бідкалася, що її батько зник безвісти у 1941-му, і вона не знає де й могилка його. Нажаль, це біда не однієї бабусі – сотні тисяч загиблих тоді наших батьків, дідів та прадідів продовжують лежати у лісах, та полях, а їхні родини й досі про них нічого не знають. Практика показує, що найімовірніше вони лежать не так вже й далеко від домівок. Так як вони служили у Червоній армії зараз стає «модним» нехтувати цією проблемою, адже це була «армія поневолювач». Але мені чомусь здається, що справа тут не в гіпертрофованому патріотизмі - якось давно у нас повелося, що для того, щоб чогось не робити завжди знайдеться причина. На щастя, чимало людей думає інакше. Усі вони зібралися об 11.00 5 серпня у с.Легедзине Тальнівського району Черкаської області біля будівлі Державного історико-культурного заповідника, щоб звідти, провести у останню путь останки десяти військовослужбовців РСЧА та Прикордонних військ НКВС, які загинули у липні-серпні 1941-го року на околицях села. Роботи проводились пошуковцями Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну» на підставі дозволів Міністерства культури України від 30 травня 2017р. № 22-009-П/17 та Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій від 29.06.2017р. №31. Ідентифіковано останки одного загиблого - лейтенанта контррозвідки 11-ї танкової дивізії 2-го механізованого корпусу Кудряшова Костянтина Андрійовича. За словами нащадків свідків тих подій, ще один із загиблих був родом з Полтавщини. Тоді його медальйон забрали при похованні, та віддали Радянським військам після визволення села. Щонайменше один із загиблих був прикордонником, тож у церемонії поховання взяли участь багато прикордонників з усієї України. Також, вперше на Черкащині у перепохованні приймали участь чимало членів реконструкторських клубів, зокрема МГО «Киівський клуб «Червона зірка», ВІК «Захисник» (м.Одеса) та ВІГ «Пам’ять» з Кіровоградщини. Дякуємо усім за небайдужість. У публікації використані фото М.Кулика та Е. Овчинникова
Дякую! Я так розумію, що у тебе була якась серйозна причина. Нічого страшного, роботи в обох напрямках припиняти поки що не збираюсь, так що думаю, ще зустрінемось на Тальнівщині.
