Одиночний похід Мармароси - Чорногора

Передісторія походу така - минулого року, вдвох з товаришем, ходили на Мармароси по цьому маршруті, та з деяких причин, зійшли третього дня з-під Межипотоків у село Богдан.
Мені цього було замало...

 

Люблю такі оповідки, але один у гори то є недобре...
Краще з товариством, добрим товариством.

 

Мармароси ще тоді мене вразили своїми пейзажами і я вирішив таки пройти увесь маршрут. Щоправда в одиночну...

Готувався я майже увесь рік, підбирав спорядження, змінив рюкзак - був у мене Берген, хороший рюкзак, та все-таки завеликий, тому придбав Редо 65л., про що не жалкую. Під одиночку був придбаний бівакзак і тент баша. Езбіт та сухий спирт. Комплект харчів на 5 діб(перше+друге+перше-друге). Усе було куплене на форумі, за що окреме спасибі шановним камрадам! Аптечка укомплектована була по досвіду минулих походів.
За два тижні була відправлена заява на дозвіл для перебування у прикордонній зоні. Доречі, багатьох подорожуючих від походу у Мармароси зупиняє саме ця процедура, та з власного досвіду скажу, що отримати дозвіл просто і швидко, та й Мармароси варті того...
За тиждень були куплені білети на поїзди Ковель-Чернівці 701 ( до Коломиї) та Київ-Рахів 357.

 

07.08.17 о 15:20 я виїхав з Ковеля і в 21:45 був у Коломиї. Попереду незабутня ніч у коломийському вокзалі). О 6 ранку відправляється 357, який я ледве не проспав))). 9:43 я у Рахові, знаючи уже що скоро потрібний мені автобус Рахів-Косівська Поляна з виходом у Діловому, біжу на автостанцію та беру білет і сідаю у майже порожній автобус. Радість моя була не довгою, хвилин за десять автобус наповнюється людьми з трьох груп та їхніми рюкзаками). Трамбуємось та відїзджаємо.
За пів години автобус "худає" біля ВПС та поки мої супутники готують документи, я швиденько здаю свої. 15 хвилин і пропуск на руках, короткий інструктаж від прикордонника. Не бажаючи йти у великій компанії, вирушаю на маршрут.

 

07.08.17 о 15:20 я виїхав з Ковеля і в 21:45 був у Коломиї. Попереду незабутня ніч у коломийському вокзалі). О 6 ранку відправляється 357, який я ледве не проспав))). 9:43 я у Рахові, знаючи уже що скоро потрібний мені автобус Рахів-Косівська Поляна з виходом у Діловому, біжу на автостанцію та беру білет і сідаю у майже порожній автобус. Радість моя була не довгою, хвилин за десять автобус наповнюється людьми з трьох груп та їхніми рюкзаками). Трамбуємось та відїзджаємо. За пів години автобус "худає" біля ВПС та поки мої супутники готують документи, я швиденько здаю свої. 15 хвилин і пропуск на руках, короткий інструктаж від прикордонника. Не бажаючи йти у великій компанії, вирушаю на маршрут.
08.08.17 На годиннику 11. Попереду близько 20 км. шляху та 1300 метрів набору висоти. Легка хмарність. Близько 30°С.
За кілька кілометрів пост КБЗ де беру білет(20грн) за перебування у заповіднику.
Кемпінг на спуску з Ялинського водоспаду.12:30 На водоспаді я був минулого року, тому стаю на обід. Водоспад, доречі, дуже і дуже мальовничий і однозначно рекомендований для відвідування. Єдине, підйом до його варто починати де стоїть знак КБЗ на мості через потік Білий. Вліво перед мостом йде гарна стежка, з жовтим маркуванням. Відвідування водоспаду - чудова одноденна прогулянка!
13:00 далі у дорогу. Йду по червоному маркуванню. Починаю підйом. Згодом виходжу на знайому галявину з закинути будинком. Чудове місце для ночівлі, в рази краще ніж стоянки вздовж Білого. Та мені треба піднятися мінімум на полонину Лисичу.
На галявині, навпроти будинку, з іншої сторони, є щит - орієнтир. Там починається стежка якою місцеві ходять на Лисичу. Спускаюся нею до кемпінгу біля потоку Білий в урочищі Луги. Далі приблизно 4 кілометри тяжкого підйому вузьким серпантином - 700 метрів по вертикалі! Підйом тяжкий, та десь у двічі скорочує шлях на Лисичу. А враження - просто не передати.
Підйом починаю о 16:00 та о 17:40 виходжу на Лисичу та вирішую піднятися вище. О 18:30 виходжу на полонину Квасничок та стаю на ночівлю між двома джерелами. О 20 годині вмитий і ситий відправляю смс прикордонникам та на сеанс зв'язку з рідними. Фотографую та любуюсь вечірніми пейзажами Гуцульських Альп!
П'ю чай з карпатськими чебрецем, наводжу будильник на 6 ранку і лягаю спати...

 

Den Anhang 9965059 betrachten

 

Сперечатися не буду, просто скажу шо одиночка мені сподобалася більше

 

09.08.17 06:00 ... Будильник! Після вчорашнього підйому важко... Висовую носа з біві. Усе в тумані! Видимість нульова. Роса зовні страшенна! Підйом відкладений... 08:00 ...Знову цей триклятий будильник! Та потрібно вставати. Туману вже немає. Тент весь у росі, що можна воду збирати. Біві тест пройшов - у середині усе сухе, навіть шкарпетки випрані звечора.
Збираюсь та заодно готую сніданок.
Легка хмарність. Приблизно 20°С.
Виходжу. На годиннику 10:00. За 20 хвилин біля радіального підйому на Піп Іван Мармароський, та у мене запланований траверс, тому мені прямо, через льодовиковий кар. Ці особливості рельєфу Мармарос надзвичайно вражаючі! Урвища, виходи породи, кам'яні осипища... Дух захоплює! Та треба йти далі, моя ціль - озерце, яке я бачив минулого року з вершини...
Стежка до озера гарна, проходить через декілька цирків та відрогів головного хребта з яких відкриваються прекрасні види на вершину Попа та захоплюючі панорами околиць.
Виходжу до озера. Лежить воно в мальовничій улоговині де помітні сліди стоянок і ставати на нічліг там таки варто - місцина дуже мальовнича і затишна. На вершину стежки не має та піднятися без рюкзака туди не складе проблем (але варто з рюкзаком і далі йти хребтом)
Перепочинок, фотосесія і в дорогу!
Хоча дорогою це важко назвати... Не те що стежки не має, просто вона така гімняна і в'ється через густий жереп та по крутому схилу, що я двічі пошкодував за вибір цього варіанту маршруту... Втретє, я пошкодував коли довелося спускатися вниз у долину. Жереп закінчився, з'явилася нормальна стежка, та радість моя зникла, бо стежка вела по густій траві майже тупо вниз. Довелося приблизно метрів 200-250 спускатися буквально на п'ятій точці...
Та отримавши свою порцію екстіму я спустився) О 14:30 вийшов до прикордонного знаку під номером 370. Далі, без особливих пригод, по колишній контрольно слідовій полосі вздовж кордону я дістався до наступної стоянки в урочищі Маслокрут о 16:50. Банно-пральні процедури, вечеря, на горошок і в люлю)

 

10.08.17 08:00 Підйом!
Знову тяжко, але не так як вчора.
Ніколи не забувайте брати з собою сонцезахисний крем. Печуть обгорілі руки та шия. Вмиваюсь та роблю зарядку, бо в тілі таке відчуття, ніби все "заржавіло" Сніданок.
Ясно. Близько 25°С
10:00 Виходжу. Затяжний підйом на г.Межипотоки. Тіло ще не відійшло - перепочинок на вершині біля мальовничого урвища. Далі г.Неняска з фантастичним видом на румунські Феркеу і Міхайлекул... Чорногора...
Під Великою Неняскою поповнюю запас води, бо до наступного джерела далеко...
13:00 г.Стеавул пів години на обід та перепочинок.
Близько 15 години виходжу на сідло г.Корбуль. Уся Чорногора як на долоні. Прекрасне місце для зйомок панорам. Окремо відмічу гору Стіг - на копицю сжожа, та на цицьку більше))) Ідеальна просто!
Жарко. Майже закінчилася вода. Думаю поповнити у витоках Тиси... Дойшов до витоків і розчарувався - за водою треба спускатися у низ. Метрів 200, напевно) Напевно потерплю з водою до Стогу)
Підніжжя Стогу. Гора дуже колоритно виглядає! Нарешті вода! Джерело дуже слабке! Поспілкувався з групою яка йде тим же маршрутом, вони вийшли з Ділового у неділю... Ловлю себе на думці, чи не швидко я йду)
17:30 полонина Щавник. Стаю на ночівлю на краю лісу під горою. Місце для стоянки гарне, джерело за метрів 50. Банний вечір))) Освіжитися в джерельній воді після жаркого дня - просто чудово!
Зварив вечерю. Вівчарі пригнали овець. Розпитав де ловить зв'язок. Трохи вище знаку біля дороги ловлю зв'язок та відсилають смс прикордонникам. Поки розмовляю з дружиною - помічаю, що якесь кудлате створіння хазяйнує біля моєї вечері. Поки добіг "жучка" приговорила мою гречану кашу) Готую ще раз і вечеряю.
Сонце сідає.. Йду до дороги фотографувати... І тут почалися проблеми. Собаки( чи то алабаї, чи то азіатські вівчарки) завидна не реагували на мене ніяк, тільки смеркло - ледве не кидаються... Згадую вислів - "Чьото Славік я ачкую" . Гукаю до полонинських та через дзвіночки на вівцях і вітер в іншу сторону вони певне не чують... Собаки поводяться вкрай агресивно. Шкодую що не взяв сокиру чи хоч ніж. Шансів нуль, а варіантів ще менше))) "Ачкую" ще більше... Хвилин за 20 мене нарешті почули! І відізвали псів... Буде наука мені!
Пийнув чайку і ліг спати... Ледве заснув.

 

Если gps есть сбросьте координаты тех мест.
Хоть на карте посмотрим. Насладимся природой.

 

https://ru.wikiloc.com/wikiloc/spatialArtifacts.do?event=view&id=10258343

 

11.08.17 Встаю о 6. Відразу роблю зарядку, вмиваюсь, готую сніданок і збираюсь.
Ясно. Сьогодні знову буде спека...
8:00 виходжу. За сьогодні треба дійти до Попа Чорногірського і чим раніше зійти в село Дземброню. Перед г.Васкул заходжу на полонину Гропа щоб набрати свіжої води. На полонині гарна стоянка, та непоганий струмок, стоїть кілька палаток. Перомовляємося. Усі ідуть з Ділового. З неділі. Таки не погано я йду... Поки піднімаюсь на г.Васкул обганяю ще дві групи. Хм...
10:15 г.Васкул
11:05 г.Піп Іван Чорногірський
Роблю чай і перекушую солодощами) Приємно) Чи то від чаю, чи то від того що я "зробив" цей маршрут)
Відчуваю що натер ноги. Пластир забув ще на Маслокруті... Бинтую ноги)
13:00 "прощаюся" з Попом
Далі вже легше - тільки вниз. Вирішив спускатися через г.Вухатий Камінь з його чудернацькими скелями. Затяжний спуск. Людей піднімається - тьма... Страшно уявити скільки їх буде на День Незалежності! Біля колиби наздоганяю компанію і розговорившись з "гідом" Олександром, пропонують мене підкинути до Верховини! Світ не без добрих людей!
16:30 с.Дземброня

Далі була Верховина, автобус у Франківськ та поїзд з пересадкою у Львові до Ковеля. І в 11 годині 12.08 я втомлений але щасливий від незабутньої подорожі був удома.

Нитка маршруту - с.Ділове - потік Білий - полонина Лисича - полонина Квасничок - траверс г.ПІМ - пз 370 - урочище Маслокрут - г.Межипотоки - г.Неняска - г.Стіг - полонина Щавник - г.Вихід - полонина Гропа - г.Васкул - г.ПІЧ - г. Вухатий Камінь - с.Дземброня
11:00 08.08.17 - 16:30 11.08.17
Приблизно 70 км.

 

Дякую. Дуже цікаво.

 

Колись у лютому 2001 року у мене була незабутня ніч у коломийскому готелі. Без опалення, зате з двома одіялами і пляшечкою оковитої.

 

Я двічі ночував на тому вокзалі і двічі пропадав на таких персонажів, що тільки ця ніч варта усієї подорожі)

 

Детальніше, будь ласка.

 

Перший раз, було тіло, стать якого так і не зрозумів. Спало воно на лавці, а вона доречі не більше метра в довжину. І розмістилося там повністю)
Спало в куртці типу пуховик. Руки були вийняти з рукавів і сховані у середині. З головою та ж історія.
Фокус почався коли воно вирішило встати... Це видовище спочатку асоціювалося у мене з епізодом фільму Чужий, та коли руки того організму намагалися втрапити назад у рукави, пригадав не менш епічний епізод з фільму Ейс Вентура 2, коли головний герой вилазив з макету носорога. Доречі раджу глянути, щоб мати уявлення про що я розповідав

 

Другий епізод, це хропіння чувака... Всякого доводилося чути, але такого(!!!) я не очікував. І це незважаючи на акустику у вокзалі. Одним словом - ЖАХ !

 

Стандартный Бомжо- Стайл( Киевский) на ЖД Киев Пасс по весне ( осени ) все как один так ночуют!!! Пуховик,дутик----с головой туда и Спок.ночи)

 

Весна -осінь не наш випадок) був початок липня

 

ночью прохладно!

 

Та я б не сказав що тоді було прохолодно
Та і фішка вся в тому ЯК воно вилазило з того пуховика! Треба буде поставити експеримент на собі