Повстанські криївки, бункери, схрони.

Вирішив створити окрему тему про підземні сховища, які відігравали важливу роль в підпільній війні УПА.
Пропоную викладувати тут всю інформацію про них, як то текстові описи, фотографії, схеми.

Почну з опису оригінальної криївки, яку збудували бойовики провідника Буковини, Василя Савчака-"Сталя" :

"В Галичині ми дислокувались в селі Бабин, Косівського району. Тут повстанець "Бомба" зробив дуже оригінальну криївку. Хребтом гори йшла невелика пішохідна доріжка. Від доріжки по обі сторони гори був ліс, власниками якого були односельці "Бомби". Кожний господар свою ділянку відмежовував колючим дротом. На одній такій межі ріс величезний бук, який в середині був порохнявий. "Бомба" придумав під тим буком викопати криївку. На день, місце роботи розмасковувавли і я цілий день сиділа у гущавині і спостерігала, аби хтось випадково не набрів на те місце.
Криївку викопали досить швидко, гарно замаскували і почали готувати вхід. Дупло скоро розчистили, але найгірше було з корінням. Воно вийшло дуже міцне і здорове. "Бомба" запропонував знайти довге свердло , просвердлити в стовбурі отвір, а потім ще долотом обрубати коріння. Так і зробили. Води в криївці не було. На межі старий дріт замінили новим і він став підвісною дорогою, якою ми зимою ходили по воду. Три ряди дроту були міцно прибиті до слупків. Спіднім дротом ходили, а за верхній трималися. На цій межі, на верху була дерев"яна загорода, яка теж ставала нам у пригоді.
Воду носили каністрами у наплічниках. До криївки діставались драбиною, яка на кінцях мала залізні штирі,щоб не лишати на снігу великих слідів. Драбина весь час стояла в середині бука.
У криївці зимувало п"ять чоловік ; "Бомба" з жінкою Василиною, Коля, я і Дмитро з Бабина. "Сталя" з нами вже не було. На той час він уже загинув у шешорських лісах...
Згодом, хоча нас, мене і Колі Вже не було у Бабині, "Бомба" ще кілька зим зимував у криївці. Одну зиму з нами був Паєвський Юрій, який у 1953 році був засудженний на двадцять п"ять років тюрми. На той час Юрієві виповнилось 17 років. Паєвський у листі до мене писав : "Бомба" був дуже високої думки про ідейність Вашого покійного чоловіка (Колі), завжди казав, що тому чоловікові я вірю більше, ніж сам собі."
Криївка "Бомби" простояла 50 років і тільки в 2000 році розвалилась, а бук упав."(с)

Дейчаківський Ігор. Василь Савчак — «Сталь» — провідник ОУН Буковини. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006. с. 49-50.

 

Михайло Паньків. Схрони, криївки і бункери ОУН-УПА. Документи. Спогади. Короткі біографії. До 70-річчя УПА (2012)
http://www.ex.ua/74270406


Архiтектура резистансу: криївки i бункри УПА в радянських документах
http://www.ex.ua/48485629

 

Історія про криївку, яка стала братською могилою для підпільників. Цю історію місцеві жителі розповіли Аллі Дудаєвій, під час її перебування на Прикарпатті, а вона вже згадала про неї в своїх мемуарах. (Можливо, ці події стались в околицях села Шишери) :

"Мы поехали дальше. Село, в котором жил Николай, находилось на берегу прозрачной речки. Чуть правее, на самой окраине села, возвышался одинокий большой крест. "Мы его недавно поставили, - объяснил Николай. - Раньше не разрешали". Зеленые, поросшие густым сосновым лесом, невысокие горы расстилались до самого горизонта. "В этих лесах, - рассказал нам Николай, - погибли местные партизаны. Западная Украина сопротивлялась до семидесятых годов. А под крестом раньше был тайный "схрон" - грот - с выходом к реке, его пробил ручей. В этом "схроне" скрывался командир с женой и двадцатилетним ординарцем. Его жена родила в нем девочку, кормила грудью всего четыре дня, потом пришлось ее отдать в село. В земле ребенок не выжил бы. Добрые люди вырастили девочку, она вышла замуж за моего брата. А командира выдал предатель. Русские солдаты подогнали большую пушку и с противоположного берега, прямой наводкой, расстреляли "схрон". Он стал им братской могилой. Они все там лежат..." - закончил свой грустный рассказ Николай." (с)

 

Свідчення про бетонний бункер повстанців :

"Облавники не знали точно, де розташована криївка з повстанцями. Було відоме тільки приблизне місце. Зрадник залишив умовний знак карателям десь на віддалі 1-2-х кілометрів від місця перебування повстанців. Можливо, це було місце, куди їм приносили їжу, або де відбувалися конспіративні зустрічі.
Карателі зі спеціально навченими собаками прочісували кожен метр Тязівського лісу. Серед них уже була помітна легка паніка, що не можуть нікого знайти. Свідки згадували, що собаки зачули запах їжі, яку повстанці готували у своїй останній домівці.
Розташування криївок було дійсно дуже вигідне і добре законспіроване. Власне, це було ціле підземне військове містечко: близько десяти бункерів і лісова лікарня. Все це було споруджене над потоком, можливо, був і підземний хід до нього, адже потік забезпечував водою і ним можна було дійти до криївки, не залишаючи слідів. До наших днів збереглися бетонні стіни останнього схрону Павла і його побратимів. Неподалік від нього – бетонований вентиляційний отвір. Викликає подив і захоплення, як і коли під носом у окупантів (польських, німецьких чи радянських?) можна було в лісі все це збудувати.
Виявивши криївку, більшовики послали туди одного вікторівського хлопця з пропозицією до повстанців здатися. Ті його прогнали, наказавши втікати, щоб не загинув разом з ними. Незабаром з криївки пролунало три постріли і запанувала – тиша. Коли ґарнізонники наважилися залізти до криївки, Павло ще дихав. Його друзі Ярослав Глум з Вікторова та дев'ятнадцятирічний Ігор Скрентович із села Залукви Галицького району лежали мертвими. Вороги були розчаровані, бо архів сотні Павло перед смертю знищив." (с)

"Павло Когуч" - сотенний УПА". Автор: Іван Когуч. Видавництво: Лілея-НВ. Рік видання: Івано-Франківськ 2008.

Чи є більше інформації про бункери у Тязівському лісі ?

 

Фото підписано так : "Вход в схрон украинских националистов. 1946 г." (с)

 

… 10 aпpeля с.г. в с.Пoкpoвци Жедачeвскoгo paйoнa Дpoгoбычскoй oблaсти чекистско-войсковая группа в 159 человек BB MГБ под. руководством зaм.начальникa PО MГБ кaпитaнa Bopoбeй проводила операцию пo поиску бандитов. K 16 чacaм 10 aпpeля, нe oбнapyжив бaндитoв, чекистско-войсковая группа в дoмaх местных житeлeй pacпoложилась нa oтдых. B этo вpeмя тpи paбoтникa милиции и пpeдстaвитeль РК KП(б)У, выполнявшие в селе Покровцы специальное задание, проходили по селу и в одном из дворов зaметили женщину, поведение которой участковому уполномоченному Гoлубинцeву пoкaзaлось подозрительным. Гoлyбинцeв зaшёл в дoм и обнаружил там цементированный бyнкep, в кoтopoм скувались два вооружённых бaндитa. B сooбщeнии МВД УССР укaзывaeтcя, чтo бaндиты пo Гoлyбинцeвy oткрыли стpeльбy, a зaтeм выбeжaли вo двop и пытались скрыться, нo здесь же в перестрелке oдин из ниx был yбит, a втopoй, хoтя и был paнeн, бeжaл в лeс и разыскать его не удалось. B пepeстpeлкe с бaндитaми Гoлубинцeв был paнeн. … Coдepжaтeль бaндитскoгo бyнкepa Звoник apeстoвaн и пpивлeчён к yгoлoвнoй oтвeтствeннoсти. Из бyнкepa изъяты: винтовка, пістолет, гpaнaтa и националистическая литература.
ЦДАГО, ф.1, oп.23, спp.5734, apк.57-60. Оригінал.

 

Фото повстанської криївки із виставки в РФ :

 

І тільки 3 повстанці?

 

В книзі мова йде про завершальний етап боротьби (50-ті роки).
Коли не помиляюсь, то там ще є згадка, шо сотеннного Когуча останній раз бачили в оточенні двох-трьох бойовиків.

 

Перед тим 10 лютого 1951 пошукова група ОМСБ ВВ у лісі десь на територїї Єзупільського району захопила типографію кружпроводу ОУН-Станіслав імені Чупринки, загинуло 5 осіб, у т.ч. райреферент пропаганди надрайонного проводу ОУН-Тлумач Василь Шандига-Чайка, друкарка референтури пропаганди Ольга Абрамюк-Оксана-26 рокв, бойовики охорони Михайло Долішняк-Богдан-24 роки, Євген Волощук-Славко-17 років, Ігорь Скринтович-Роман-19 років, і були захоплені важко пораненими референт пропаганди окружпроводу ОУН-Станіслав Михайло Козакевич-Байденко і бойовик охорони Клим.
Офіційна радянська версія:
… в ходе операции в 18 чaсoв 30 мин. в лесном массиве на стыке Cтaнислaвскoгo и Жoвтнeвoгo paйoнoв был oбнapужeн капитально-оборудованный и тщательно замаскированный бyнкepc бaндитaми. Ha пpeдлoжения бaндитaм сдaться последние оказали сильное вооружённое сопротивление и в peзультaтe зaвязaвшeйся перестрелки … 5 убиты, a 2 … paнeными, зaxвaчeны живыми. Убитыми oкaзaлись: рyкoвoдитeль пpoпaгaнды Tлyмaчскoгo нaдpaйoннoгo пpoвoдa ОУH ШaндыгaBacилий, в вoзpaстe З2-35 лет пo кличке «Чaйкa»; мaшинисткa peфepентуpы пропаганды Cтaнислaвскoгo окружного провода Aбpaмюк Ольгa Baсильeвнa, 1925 гoдa рождения, пo кличкe «Оксaнa»; учaстник личнoй oхpaны Cтaнислaвскогo окружного провода Дoлишняк Mиxaил Дмитpиeвич, 1927 гoдa рождения, пo кличкe «Бoгдaн»; учacтник личнoй охраны Cтaнислaвскогo окружного провода Cкpинтoвич Игopь Cтeпaнoвич, 1932 гoдa рождения пo кличкe «Poмaн», a захваченные живыми: рукoвoдитeль пропаганды Cтaнислaвскoгo окружного провода Koзaкeвич Mихaил Maтвeeвич, 1921 гoдa рождения, уроженец сeлa Гaнyсивкa Жoвтнeвoгo paйoнa пo кличкe «Бaйдeнкo», нелeгaл c 1944 гoдa, и eгo учaстник личнoй охранв по кличке «Kлим». У yбитых бaндитoв изъятo: pyчнoй пулeмёт, 6 aвтoмaтoв, 5 пистолетов, 300 штyк бoeпaтpoнoв, poтaтop и пишущая машинка. … из бyнкepa изъятa типoгpaфия Cтaнислaвcкoгo oкpyжнoгo провода, coздaннaя eщe в 1947 гoдy, «Бopoтьбa».
ЦДАГО, ф.1, oп.24, cпp.805, apк.53-61. Оpигiнaл
Захоплені вказали місце перебування Когуча.
Офіційна радянська версія:
… Coглaснo пoкaзaний зaхвaчeнныx Бaйдeнкa и Kлимa 14 фeвpaля при проведении чeкистскo-вoйскoвoй oпepaции в лecнoм массивe в 2 килoмeтpaх южнeeceлaBиктopoв Гaличскoгopaйoнa был oбнapyжeн бyнкep с бaндитaми, кoтopыeoткaзaлись сдаться. Бyнкep был блoкиpoвaн и бaндиты сaми пострелялись. Пpи вcкpытии бyнкepa в нём оказались: рyкoвoдитeль Cтaнислaвcкогo нaдpaйoннoгo пpoвoдa ОУH, oн жe член Cтaнислaвскoгo окружного провода Koгyч Пaвeл Михайлович, 1920 года рождения по кличке «Пaвлo»; учaстник личнoй oхpaны «Пaвлa» Глyм Яpoслaв Фёдopoвич, 1921 года рождения по кличке «Cлaвкo»; учaстник личнoй oxpaны «Пaвлa» по кличке «Олecь», других данных не имеется. У убитыx бaндитoв изъятo: 4 aвтoмaтa, 2 пиcтoлeтa, 2 гpaнаты, 120 штyк бoeпaтpoнoв, пишущая машинка, радиоприёмник и разные оуновские документы.
ЦДАГО, ф.1, oп.24, cпp.805, apк.19-29. Оpигiнaл
Загалом у лютому 1951 по Станіславській області були ще бій з пошуковою групою 17 лютого у селі Голинь КАлуського району (загинули в бою 2 невідомих бойовика), захоплення криївки в урочищі Стельмашка біля села Олієво-Королівка Городенківсього району (застрелив 2 бойовиків і дівчину-підпільницю і зестрелився сам кущпровідник ОУН Василь Дем’янів-Влодко-24 роки

 

Як розповідав Орест Дичковський, вхід до бункера закривали не суцільною лядою, а такою собі скринькою, частково заповненою половою, – щоби легше витягати. А для того, щоби щуп не досягнув дошки, вгорі клали каменюки – не так, як бруківку, а на різну глибину, щоби виглядало природно. Іноді вхід маскували пнем.
Криївки робили там, де був якийсь потічок. Вхід до схрону прокладали просто в березі. Він був у вигляді зиґзаґу, щоби граната чи кулі не летіли просто в «гніздо», а гасилися глухою стіною. Щоб увійти в такий сховок взимку, не залишивши слідів, підпільники спершу йшли торованим шляхом, на якому відбитки швидко затоптують, а переходячи через потічок зіскакували з моста у незамерзлу воду. Потоком можна було безслідно дістатися до входу в криївку. Взимку підпільникам доводилося перебувати в криївках майже безвилазно. Запас харчів робили заздалегідь. Варили їсти на примусах. Димар виводили у дупляве дерево, в якому були додаткові отвори, аби дим розсіювався. Життя криївки йшло вночі, а їсти готували над ранок, коли в горах піднімався туман, за яким диму не було видно. В такому бункері була продумана також система водовідведення. Для цього воду з потічка пропускали через криївку, і вона вимивала нечистоти.
http://www.upa-pereginsk.if.ua/?p=1178

 

Доброго Здравия. интересно.. в сводках не указано сколько полегло Доблестных сотрудников НКВД. или они в брониках ходили? Уточните плиз этот вопрос.

 

Гончарук-Нагайцев. Украинские повстанцы в советских литературе и документах 1944-1954, С.337:
Сведения о боевых потерях советских войск в западных областях Украинской ССР за 1944-1953 годы по данным РГВА
фонд 38650, оп. 1, дд. 136, 135, 134, 128, 145, 313, 315, 437, 438, 442, 454, 455, 462, 484, 385, 490, 491, 493, 531;
фонд 38655, оп. 1, дд. 2, 40, 44, 45 и 46.
1944 – убито 5869, раненые не указаны
1945 – убито 7395, раненые не указаны
1946 – убито 864, ранено 342
1947 – убито 535, ранено 252
1948 – 206, раненые не указаны
1949 - *убито 154, ранено 215 (источник - Русначенко, Народ збурений)
1950 - *убито 86, ранено 159 (источник - ГА СБУ, ф.2, оп.60, д.12, т.1, л.155-168)
1951 – убито 36, ранено 75
1952 – убито 12, ранено 36
1953 – убито 8, ранено 7
1954 – ранены 3
1955* – убит 1
1956* – убито 3, ранено 6
1959* – убит 1
Всего убито 15170 и ранено 1095.
* - добавлено по хрониками из других документов

 

Туда реально залізти?

 

а смысл? может звериная нора. или провал грунта пустоты, подземная река. промоина. но нужно копать если это то самое.

 

Ні, це криївка, на фото погано видно

 

тогда копать но осторожно , могут быть (секреты)