СССР Прейскурант №45 розничных цен на белье для городской торговой сети Москва 1953

Та ні,ніхто за це не розстрілював.Промислова кооперація продовжувала існувати у СРСР до кінця 1950-х і певною мірою компенсувала постійний дефіцит товарів народного споживання. До кінця 1950-х років у її системі налічувалося понад 114 тисяч майстерень та інших промислових підприємств, де працювало 1,8 мільйона осіб. Вони виробляли 5,9% валової продукції промисловості, наприклад, до 40% усіх меблів, до 70% всього металевого посуду, понад третину верхнього трикотажу, майже всі дитячі іграшки. У систему промислової кооперації входило 100 конструкторських бюро, 22 експериментальні лабораторії та два науково-дослідні інститути.14 квітня 1956 року з'явилася постанова ЦК КПРС та РМ СРСР «Про реорганізацію промислової кооперації», відповідно до якої до середини 1960 року промислову кооперацію повністю ліквідували, а її підприємства передали у відання державних органів. При цьому пайові внески підлягали поверненню 1956 року згідно зі статутами артелей. Замість виборного керуючого керувати підприємствами стали призначені директори – представники партгоспноменклатури.
Таким чином, за радянських часів залишилися лише системи виробничої кооперації, споживчої кооперації, житлово-будівельна кооперація, артельні народні промисли, а також старательські артелі з видобутку золота.
Закон про кооперацію в СРСР був прийнятий у 1988 році і діяв в Україні до квітня 1992 року.
Після проголошення 1991 незалежності України споживча кооперація об’єднувала 12,3 млн пайовиків і обслуговувала 22 млн осіб, або 42,7 % населення країни. 2111 сільс., міських і районних споживчих товариств входили до складу 375 районних і 25 обласних спілок споживчої кооперації, які, у свою чергу, були об’єднані в Центр. спілку споживчих товариств України — Укоопспілку. Вартість осн. фондів споживчої кооперації України тоді загалом складала 5,1 млрд карбованців, сума власних обігових коштів — 2,6 млрд крб. Пайовий фонд сягав 205 млн крб.

Так давно не новина,що в СРСР ще при Сталіні були підприємці приватні - артельщики,але ціни на їх продукцію та послуги регулювалися державою(тобто захмарні накрутки як зараз ділки робити немогли).Але навіть при державній регуляції це були успішні і заможні громадяни.Хто хотів працювати та жити зі своєї праці той мав таку можливість.