Шановний Касіо, чи моя діяльність є якось зв"язана з тим, що у Вас йде дощ? А хлопці мої фактично ходять по деревах дуже добре.
а ви вашамосць ще гірша людина ніж друже Опришок. мало того що гасовою лямпою хвалитесь та ще і мавзера виклали на стіл щоб я остаточно усе слюньми забризкав від заздрощів
Вибачте ваша робота і ви ніяк не пов"язана із моєю погодою . То я так написав про погоду , щоб новий пост не набивати . Ну і нашо ти те стерво виклав ? Шляк би його трафив , нагла кров залила , чорти вхопили і холера забрала . Якщо й брати лопату то тіко щоб гамселити того козломордого по горбу так щоб із сраки пісок сипався і посипав лід на тротуарі .
Гасова лампа через припадок трапила до кадру, а от мавзер цільово. Скажу більше - отой біздолетик повністю робочий та ще й у калібрі 9 Пара та, що патрончіків не забракне. Авігоризонт з Мі-8 - просто авіація це моя друга (а може третя?) любов - приятелі це знають та приносять мені різні прибори.
ГелікОптери чи літаки? У мене лише Іл-86 1:144 на полиці лежить років зо два чи три. Руки не доходять його до ладу довести.
То коньки надівайте на ноги.Заторів ніц.до роботи швидче всіх доберетесь.а головне .що БЕЗКОШТОВНО(ДАРОМ).І відсотки ніхто не виклянчить.
Це там у вас на Загреблі пошесть на авіацію. колись. коли я був у 5 класі, то мене, мого двоюріднього брата, який був у 7 класі та ще одного брата років п,яти відправили до бабусі, яка жила недалеко від Скаженого колгоспника.А перед цим ми з старшим братом подивились якийсь фільм про дельтоплани. А так, як плот, який ми місяць робили, і хотіли попливти на море утонув у річечці тільки ми його туди дотягли, то ми вирішили зробити дельтаплан. Украли у діда соснові лати, збили великий трикутник і обтяглули пльонкою. Але мі були вже дорослі, і на уровні подсознанія знали що ця наша система хрен полетить. От і наобіцяли цукерок п,ятирічному брату. Ти тіпа політай над селом, подивись що і як...Міцно прив,язали та і кинули з гори на городі....він метрів півтора пролетів і метрів 20 мордою по землі з,їхав до низу....крику і вереску було на все село.і ми до самого вечора в кущах на річці голодні сиділи))) За то тепер коли зустрічаемося-ржемо! Ну, про басейн в бабиному садку не розкажу, бо консерватор буде сміятись. .
ми тихенько крали у діда соснові колодки, збивали їх до кучі і смолили. І так в два накати. Робили це в халабуді в садку, щоб ніхто не бачив. потм, як баба пішлі в місто, метрів 800 тягли той плот до річечки... але вага була разів в 10 більша за площу)))) Басей ми почали рити в садку рано вранці, щоб баба не бачила. В Костяш вона нас купатись не відпускала, а в річечці було по я ....ця. От ми і вирішили. За день вирили яму два на два на півтора а може і більшу..... хотіли води наносить, але криниця булп аж на шляху, метрів за 200-300.... бажання пропало, а ще й яму засипать прийшлось під прокльони та різки з крапиви)))
Дитинство було веселе. Зараз мої малі коли в село приїзжають-сидять в хаті біля телевізоря як біля покійника пєвча.
Після повернення з Далекого Сходу ми з батьками мешкали на Татарці недалеко столярних майстерень кабельного заводу. Там був старий, смердючий став у котрому тільки жаби мешкали. Так от ми з хлопцями "пожичали" щьоки від кабельних барабанів, водовали у тому смердючьму морі та влаштовували бої вулиця на вулицю.
Так можу погодитися - дитинство було веселе. Цілий день на вулиці, як темніло - сусідські сади, полювання на рогачей, а потім виготовлення намиста з їх голов з рогами. Сусід у нас був міліціант, то дав мені гвинтівочку пневматичну, та корковця-пугача. Корки доробляв сам, а капсюлі(жевело) "пожичав" від дідуся - він у мене полював. Опріч капсюлів "пожичав" теж порох та набої - веселощів не бракувало.
я коли ще малим пацаном був то старе русло було з водою та не таке заросше ряскою, очеретами та вербою. зараз тілько яма від нього залишилась а раніш там не тілько жаби але і риба була, невеличак але була. так от. мені та пананам на вулиці було десь років від 7 до 14 нас ціла зграя тоді дітей була хоч всі і жили у своїх хатах а не в казьйоних квартирах. і була на старім руслі лодка. незнаю вже чия але ми на ній інколи збирались та грали і нас ніхто не ганяв бо тая лодка нікому не потрбна була. і от одного разу прийшла думка а чому б ото не просмолити тую лодку та не відправитись у мандри до моря, вниз по річці.і почали ми готуватись. я сказав що в діда є складна алюмуніва лодка але з діркою і плавати на ній невийде але є весла. гарні, легенькі з алюмінію. то я беру весла. другому призначили надовбати смоли в автобазі яка була поруч щоб просмолити лодку третьій був за штурмана бо він до цього жив чи у жовтіх водах чи ще десь. готувались ми моцно. притягли смоли та почали її топити. і от тут нас спідкала невдача. лодка хоч і була нкому не потрібна але була занадто близько від паркана, там взагалі відстань від паркану до річки була метрів зо два, стежка понад парканом та кущі жовтої акації і відразу річка. так от коли ми почали розводити , верніш вже розвели багаття та поставили банку з під повідла з смолою нас побачили. гнали нас квартали зо два. добре що хоч побігли не у бік хатів своїх. я тоді аж до наступного літа у берег не ходив. боявся що вуха намнуть. там поряд з парканом ще сараї були з мотлохом та вугіллям. якби зайнялось то мало б не було, увесь куток згорів би. а перетягнути лодку на нове русло нехотіли. там між руслами відстань метрів з шість була але ми хотіли вже на посмоленій лодкі припливти до перетинки між руслами а там волоком перетягнути її. але не судилось. отакоєот а ви кажете. тоді порядок був а не то шо січас©
Ми не так сильно бешкетували.Хіба що грали в війну.то партизанів за ноги вішали в старому сіннику до кроквів.А по весні одного *капітана*в свинячому кориті старому пустили по річці до моря.Але не*судьба*.*параход*затонув метрів з 30-40 від берега.А *капітана*старші ледь дістали.Бо на тей час була повінь на Кодимі.
Продовжу тему. Читати навчився в три роки. До школи ще не ходив, прочитав десь про те, що виявляється можна плавати в човні ( у нас такого немає бо в потічках як кажуть води старій жабі по коліна, молодій - по я.ця). Оскільки нічого подібного на човен не було, то знайшов десь старе дерев'яне корито, дочекався повені і вирішив відправитися в мандри: дотягнув до води корито, спустив на воду.... в останній момент коли хотів сідати в "човен" мене вихопила бабця.. І поплив мій "човен" до Чорного моря без мене.
