Українська дивізія Військ СС / 14. Waffen-Grenadier-Division der SS (ukrainische Nr. 1)

і ще дещо цікаве
Хильчиці...
Невпевнений на 100 % що цей грузовик належав нашій дивізії але все можливо...
Як казав Врублевський під Бродами вони мали Renault тож можливо що і цей француз належав до дивізії

 

Підписано В Казармах Стефаника Жиліна
Стрільці Звязку

 

ТЕРМІНОВО!!!

Потрібен рік смерті Вольфа-Дітріха Гайке. Книжка готова до видання. Тримає тільки рік смерті Гайке! Роман Колісник теж уточняє. Поки що результату немає.

 

помер 30 листопада 1994 р. в м. Лентінг у Верхній Баварії...

 

Дуже вдячний! А ще би джерело, а то я приблизно собі тільки пригадував, але не міг пригадати, де читав.

 

некролог - ВК, 1995, № 1, С. 90

 

Голяш Григорій 19.18.1910 Бишки Бережани
Закінчив гімназію і кравецькі курси.В 1929 році в ОУН
Служив в ВП (підстаршинська школа),в 1939 році емігрує з Галичини,в 1942 році повертається до Львова,в 1943 вступає в ДГ, під Бродами виходить з оточення але в Сов.(окупаційної зони),десь в партизанці і 1946 році контакт з підпіллям.Як я зрозумів легалізовується і працює кравцем.Арештований весною 1951 року,вискочив з вікна 4 поверху!!!!!
Похованиий в лісі Питель...

Може хтось краще знає чи має інфу по даній особі,фото!!!!
Буду дуже вдячний за допомогу....

 

його біографія з 15 тому Літопису УПА нової серії (там же опубліковані протоколи його допитів в МГБ) :

Голяш Григорій Іванович, народився 19 серпня 1910 р. в с. Бишки Бережанського повіту на Тернопільщині в селянській родині. Мав середню освіту. З 1932 р. він активний учасник ОУН. Найбільш відомий в підпільному середовищі як "Бей", мав також псевдоніми "Бульба", "Модест", "Шолом" та ін.

Протягом 1932-1937 рр. був керівником станичної мережі ОУН у своєму с. Бишки, потім, до літа 1939 р. - військовим референтом Бережанського повітового проводу ОУН. З літа до осені 1939 р. виконував обов'язки військового референта Бережанського окружного проводу ОУН. Після окупації території Західної України радянськими військами восени 1939 р. перейшов на захоплену німцями територію Польщі, де до лютого 1941 р. служив у поліції в містечку Стараховіце.

У лютому 1941 р. з групою підпільників ОУН Г. Ґоляш нелегально перейшов кордон на територію СРСР та до червня 1941 р. виконував обов'язки військового референта Бережанського окружного проводу ОУН. З літа 1941 р. до літа 1943 р. був особистим кур'єром та охоронцем крайового провідника ОУН на ЗУЗ М. Степаняка.
Влітку 1943 р. за розпорядженням М. Степаняка вступив до лав дивізії СС "Галичина". Після невдалого бою під Бродами у липні 1944 р. знову залучився до підпілля ОУН, де до серпня 1945 р. був організаційним референтом Тернопільського обласного проводу ОУН.
Протягом серпня - жовтня 1945 р. виконував обов'язки керівника пункту зв'язку крайового проводу ОУН "Поділля" та здійснював зв'язок між керівником Тернопільського обласного проводу ОУН "Данилом" (І. Шанайда) і керівником ОУН на галицьких землях "Петром" (Р. Кравчук).

У жовтні 1945 р. Г. Ґоляш був відкликаний у розпорядження Центрального проводу ОУН і особисто Р. Шухевичем направлений у м. Львів зі спеціальним завданням по підбору в місті конспіративних квартир та місць укриття для членів ЦП ОУН. Протягом 1947-1950 рр. проживав у Львові, переховувався в обладнаному ним бункері. Мав зв'язок з Р. Шухевичем через зв'язкову "Анну" (Г. Дидик) та двічі зустрічався з ним особисто у своєму схроні.

27 квітня 1950 р., перебуваючи у власному схроні, був виявлений військами МДБ. Під час захоплення вчинив збройний спротив та невдалу спробу самогубства.
Після короткого лікування у клініці Львівського державного медичного інститут Г. Ґоляш 5 травня 1950 р. був заарештований. 15 травня 1950 р. йому було висунуто звинувачення за ст.ст. 54-1 "а" та 54-11 Кримінального кодексу УРСР у тому, що він "являвся кадровим учасником підпілля ОУН, де займав різноманітне керівне становище, вів активну збройну боротьбу проти радянської влади".

Перебуваючи під слідством у внутрішній в'язниці Управління МДБ Львівської області, 16 червня 1950 р. Г. Ґоляш, за досить сумнівних обставин, помер. У постанові Управління МДБ Львівської області про припинення слідчої справи від 22 червня 1950 р. з цього приводу зазначено лише про факт смерті.

Певні роз'яснення щодо причини смерті містяться у висновку Львівського судово-медичного моргу: "Смерть Г І. Ґоляша наступила від масивної травми голови, супроводжуваною пошкодженням м'яких тканин голови та обличчя, роздробленням кісток черепа та масивним пошкодженням мозкової тканини великих півкуль мозку; крім того, на трупі було виявлено: відкритий перелом правого стегна, закритий перелом гомілки та чисельні садна шкіри на нижніх кінцівках. Всі вказані пошкодження утворилися при падінні тіла Ґоляша з великої висоти на тверду, тупу з нерівностями поверхню, причому падіння було на голову, а пошкодження на ступнях ніг у вигляді чисельних садин шкіри, очевидно, утворилися від зіткнення зі стіною будівлі при сповзанні тіла вниз. ... Смерть насильницька - травми від падіння з висоти. Враховуючи обставини випадку, а також характер пошкоджень, виявлених на трупі Ґоляша, є підстави вважати, що смерть Ґоляша наступила в результаті самогубства".

У 1993 р. до Прокуратури Львівської області звернулася Любов Парасюк - племінниця Г. Ґоляша із заявою на його посмертну реабілітацію. ЗО вересня 1993 р., на підставі Закону УРСР від 17 квітня 1991 р. "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", його було реабілітовано.

 

Чи знаєте де точно він похований?!

 

не зустрічав такої інформації , наврядчи зараз це можна точно встановити , адже він загинув в застінках МГБ , а це відомство майже завжди старанно "замітало сліди"

 

достатньо відома особа і на форумі вже про нього була мова: див. пости № 24-25 тут - http://reibert.info/forum/showthread.php?t=149019 - і пост № 10 тут - http://reibert.info/forum/showthread.php?t=234110

 

Называется обалдеть

Роман Байляк («Богун»)

3. VІІІ. 1925 – 22. IX. 2011
Нар. в с. Павелче (тепер Павлівка) Івано–Франківська обл.,
помер в Матітук, Ню-Йорк.
В 1943–44 рр. служив в Дивізії «Галичина», а опісля в УПА до
1948 р. 3-го квітня 1948 р. рейдом перейшов до Західньої Німеч-
чини, а звідти переїхав до США, де був мобілізований на війну в
Кореї. В 1952 р. закінчив військову службу і з дружиною прожи-
вав у штаті Ню-Йорк.

 

досить відома особа - тільки служив не у власне ДГ, а в 5-му галицькому добровольчому полку СС і був одним із числа багатьох дезертирів, які перейшли із нього в УПА... читав його спогади...

 

Дещо доповню.Роман Білоган також служив в 5 Pol.Reg який дислокувався в Замостю,він мені розповів історію про ту дизерцію.
Почалось все з того що мешканці прибрежніх сіл почали приходити і жалітись що АК чи польськи боївки нападають на ці поселення,люди були налякані,деякі солдати розказали про це офіцерам (українцям),ті в свою чергу розповіли німцям.останні сказали що не мають права без наказу "керівництва" іти і перевіряти польські села...
Тоді 38 чоловік після служби вийшли з церкви в повному виряді,і неповернулись назад до касарні,в лісі вони зустрілись з упівцями.
Саме перше що здали,газбаки і хельми.В партизанці ті 38 чоловік були вдягнуті в тому в чому вийшли з церкви,тобто повністю в формі і з всією обшивою ( це нетипово для партизанки),далі як розповідав пан Роман вони бачили Німецькі війська які повертались
чи відступали,в бій з ними не вступали,також бачили советські війська з якими також в бій не вступали.
Цікавий випадок ( не про один вже такий чув від різних людей),так от пан Роман розповів що в них в партизанці було 3 німці.
Як попали?! Їхав так як я зрозумів SdKfz тільки не знаю який точно чи 250 чи 251,закінчились пальне і ті троє щось там метушились коло тієї машини.
Швидьше за все відстали від колони...
Хлопці вийшли до них,так як були в формі СС то ті вермахтівці трохи " напружились", почали пояснювати що в них закінчилось пальне і не знають що їм робити і тд.Хлопці пояснили що вони вже не є в реґулярній армії і не збираються їх в чомусь звинувачувати,щось комусь доносити...
Попросили набої,ці троє поділились,коли вже хлопці відходили в сторону лісу один з німців крикнув до них :"чи можна до вас приєднатись", їм не відмовили...
Пробувши разом 3 місяці,командир дав наказ щоб формувалась група яка буде іти чомусь на захід ( це був 1944 жовтень),ці троє вермахтівців обіцяли допомогти при переході "кордону" в Чехії,решта людей мусили "легалізуватись", до цієї решти долучився і пан Роман.
Що сталось з тою групою яка пішла на захід з тими 3-ма Вермахтівцями він не знає,так як його взяли МГБ(їсти) і він поїхав на "курорт" в Сибір.

 

Из Волынского легиона - некролог


БРАТСТВО КОЛИШНІХ ВОЯКІВ
1-ої УКРАЇНСЬКОЇ ДИВІЗІЇ УКРАЇНСЬКОЇ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АРМІЇ
Станиця у Філядельфії, Па.
ділиться з побратимами й українською громадою
сумною вісткою, що в неділю, 25 вересня 2011 р. відійшов у вічність на 88-му році життя, активний член нашої Станиці св. п.МИХАЙЛО ГИСЬ
нар. 14 березня 1923 р. в селі Теплиці, повіт Ярослав, Галичина. Kолишній підстаршина Волинського Леґіону, перенесений до Дивізії в 1945 р., ранений в бою під Фельдбахом в Австрії. Від заснування Станиці в 1952 р. довголітній член управи як її секретар, скарбник, а опісля голова. Член Крайової Управи Братства та член комітету плянування і будови дивізійного кладовища на
цвинтарі св. Марії у Факс Чейсі, Па.
В суботу, 1 жовтня 2011 р. Покійний був перевезений з похоронного заведення Флечер-Насевич до церкви Благовіщення
П.Д. Марії у Мельроз Парку де Парох о. Ігор Роїк відправив Службу
Божу і Панахиду. Тіло спочило на дивізійному кладовищі цвинтаря
св. Марії. У похоронних відправах взяли участь члени Станиці зі
станичним прапором.
Синові Михайлові складаємо вислови нашого співчуття.
Вічна Йому Пам’ять!
Управа і члени Станиці Братства 1-ої УД УНА у Філядельфії.

 

Знахідка з під Олеська (позиція Фюзилерів)...

 

дружище, давай без металолома в теме

 

Костя без питань....

 

Викладаю 2 фрагменти 1-ї світлини
1. Кусок лиця видно Тарас Чмола 1922-2011 (стоїть з прапором Дивізії)
2. може хтось впізнає...
Світлина:Львів 1943 рік вул.Пелчинській ззаду видно вул. Обертинських (тепер Зарицьких,)
Нацих вулицях пройшло моє дитинство,там коло будинків було колись бомбосховище зроблене ще при Польщі,нажаль років 10 назад його засипали (((((

 

дружище, а цвета флага с левиком известны?

 

Так,сниній з жовтими китицями,щит також,Назар такий з Канади нам передав (репліка),ми його брали на Броди в 2010 році

 

Третє виданння, сьогодні свіженьке отримав
Ще додам фото з Гайке коло нього зправа (якщо не помиляюсь) Богдан Підгайний...

 

С одной стороны цвет флага темне-синий (та что со гербом дивизии), з другой стороны флаг желтый (та что с тризубом)

 

Давно вже мав бажання написати коментар на цю тему,обговорювалась не один раз,але так і ніхто не дійшов згоди...
Хочу показати як виглядає нашивка (щит) bevo яка носилась і виготовлялась підчас війни і так звана після воєнна нашивка,або як стверджують кінець 45 року,а відрізняються вони досить сильно
Оригінальна нашивка "прийшла" з Америки з нагородами...
Вона на сірому тлі
На чорному... деякі люди продають за просто "страшні" гроші... і говорять що вона "тих часів"

 

По данным Логуша унтершарфюрер СС Карл Нильсен из 14-го ПТД СС под Бродами подбил 6 танков из своего орудия. Есть о нем более подробная информация, сумел ли вырваться из котла, награды, дальнейшая карьера?