Командиры УПА перешедшие на сторону врага

п.Вятрович В.Кука не так описав,і будь мудрий! я думав В.Кук не підтримував в 50-х політику ЗЧОУН,тому і здався так легко,тай дружина була біля нього!но найбільше мене здивував Матвієйко,втікнувши з мгб,переспавши ніч на цвинтарі,полазив по місту,і пішов здався в мгб,і це зробив професіонал,розвідник! о це слабодухість повна!!!

 

В кожного свої аргументи, мені видається, що пан Кук був видатною людиною, і не був зрадником. Таке у мене враження від документів і від короткого персонального знайомства.

 

Вартувало б щоб osborn прояснив від якого звання в УПА від пропонує використовувати визначення "командири". Тут можна одночасно і провідників тактичних відтинків і провідників роїв називати "командирами".

 

Напевно мається на увазі функціональність обійманою посади, а не підстаршинське, або старшинське звання.

 

В.Кука- можна віднести до комадирів, які здались і перейшли на бік ворога. siromanets правильно сказав- не мала права така людина, як В.Кук, попасти в руки МГБ живим. Просто не мав права! Не пустивши собі кулю в чоло- він зрадив всіх підпільників, яких він знав, і які на момент його арешту були в підпіллі. Те, що в катівнях МГБ вміли розв"язувати язики він прекрасно знав. Чи він був настільки впевненим с силі свого духу? Його покаянний лист говорить про зворотнє.
Наведу іще такий приклад. Однієї моєї знайомої батько був в Проводі ОУН(Золочівський повіт). Так от, на початку 60-х років, її мати, відкриває серед білого дня на стук двері і...бачить, стоїть Василь Кук, сміється і просить покликати її чоловіка. Першою реакцією був шок ("всі знали, що Кук продався Совєтам"). Далі, опанувавши собою, вона відповіла, що він помилився, тут такий не проживає, і вона не розуміє, що цей чоловік хоче, зачинивши перед ним двері. В цей день Кук побував іще на декількох квартирах підпільників в м.Золочеві. Сцени були майже подібними. Ви можете собі уявити, що відбувалось з цими людьми після таких візитів? Повторюсь, це все- серед білого дня. Це Генерал УПА? Це конспіратор? Думаю, колись ми будемо знати справжнє лице "генерала Кука". Хоча, осуджувати його- не наша справа. Це- справа історії.

 

@j.wais - друже, ти читав як саме взяли Кука? Яким чином він міг стрелити себе? Це по-перше. По-друге, я бачу, що і тоді в проводі була політика і зараз є політика навість по відношенню до мертвих. Всю правду ми наврядчи колись дізнаємося. Тому я буду довіряти відношенню провода, яке сформувалося після допиту Кука СБ. Провід не мав претензій.

 

Chill- звичайно читав. Те, що його взяли без найменшого опору- теж читав. Це його промах. Те, що його взяли теплим у ліжку- його промах. Він не мав права на такі речі! "Куля в чоло"- це образно. Наскільки я знаю- була ще ампула з цианідом. Але, крім його свідчень і документів МГБ (яким не можна довіряти навіть на 50%)- інших доказів не має. Знаю одне, що, починаючи з 1954 року- йому не довіряли. Його вважали зрадником його ж товариші. Не мені судити його.

Правильно буде сказати- провід не мав доказів. Претензії були. Їх було багато.
І те, що людина до арешту віддала майже 30 років боротьбі за Українську державу- теж знаю. Честь і хвала йому за це.
А решту- розсудить історія. Адже ми так мало іще знаємо.

 

мене в цій ситуації дивувало інше: В.Кук постійно допікав Р.Шухевичу до 50 року,що в того заслаба конспірація(що той поїхав на море,вінки передавав відкрито від своєго імені на похоронах,і т.д.)! Біля Шухевича постійно були жінки,і фактично ні одна з них не зрадила йому,навіть якщо взяти Гусяк,вона не зрадила,а була обдурена! А тут чоловік,конспіратор! а де його СБ була,що не могла вирухувати зрадника в оточенні,а охорона? я взагалі думав,що Кук сам здався,а підсипання порошків,і все остальне відволікаючий маневр мгб. моя родичка відкалатала до 70-х років в сибірі тільки за те,що її брат був в УПА звичайним стрільцем,не здався в полон,а підірвався на гранаті в 1945 році,і ніхто з них не попав під хрущовську відлигу,і вона навіть не була ні в ОУН ні УПА! а тут 6 років,квартира в києві! мгб просто так нічого не давало!!!

 

Чиї слова?

 

В отношении некоторых сотрудников СБ ОУН:

Єфименко В. Феномен зрадництва серед працівників спеціального підрозділу ОУН(б): випадковість чи закономірність?

 

Продолжение:

 

А фінал який? СБ всетаки йому тапочки зробило,чи йому орден дали і квартиру,він дожив до глибокої старості обгорнений увагою,подякою своєї родіни?

 

"Килим" - це Роман Тучак "Кіров" .

 

Как обычно - агент НКВД...

Во первых: НКВД уже не существовало в 50-х годах
Во вторых: теоретически он мог быть агентом отдела по борьбе с бандитизмом территориального Управления МВД, или аналогичной структуры МВД УССР, но скорее всего речь шла о МГБ (либо агент территориальной управы ГБ либо МГБ УССР....

 

от так то,чоловік дожив до 98 року,і дякуючи йому не один по сибірах відкалатав по 20 років,не рауючи тих,що не мучились,а загинули дякуючи йому. но мене зацікавило інше,стаття надрукована по архівних матеріалах,але повна інформаця не подаєтся,це що документи ще засекречені?

 

Цікава яка його позиція після 91 го була дізнатися би. Бо було такі,що миттєво слізно "каялися".

 

автор дает ссылки только на ГДА СБУ, но 100% даю, что кой-чего есть в архиве УСБУ в Ивано-Франковской области. пару лет назад при областных управах работали специальные залы, где можно было ознакомится с электронными версиями документов органов ГБ как раз по теме ОУН-УПА, может и сейчас работают...Однако вряд ли Вы там найдете агентурные дела либо дела по разработке. как в первом случае (агентура) так и во втором (в отношении которых велась разработка) участники событий могут быть живы...

 

"Хмара" - чотовий бригади УПА-Північ "Помста Базару" , дезертирував і перейшов на радянський бік у січні 1945 р. Очолив спецгрупу що діяла в південних регіонах Білорусії та північних районах Волинської та Рівненської обл.

У грудні 1948 р. в с.Самари Ратнівського р-ну Волинської обл. "Хмара" разом ще із 1 членом спецгрупи зайшли до господарства селян - симпатиків ОУН ( з метою їх "розробки"). Селяни , що саме рубали дрова , зрозумівши що перед ними не справжні повстанці , схопили сокири і зарубали обох.

Селянам , які зарубали "Хмару" , Крайовий провід ОУН на ПЗУЗ у наказі висловив подяку

 

Кук не перебіжчик, а справжній патріот. Почитати про нього можете тут http://reibert.info/threads/Спіймати-“Борсука”.357398/

 

Я впевнений, що це провокація КДБ

 

Ще один зрадник - Кузьменюк Петро, псевдо "Кордуб"
"Завербований ще тисяча дев’ятсот тридцять дев’ятого року, Кордуб, якого дотепні односельці прозвали Петром Покладком, завдав надзвичайно великої шкоди українському визвольному рухові на Кутських теренах. Після розгулу на Прикарпатті й у Карпатах московських «червоної мітли» й «чорної рубахи» підпільний провід задля збереження людей дозволяв повстанцям леґалізовуватися, навіть записуватись у «стрибки». Такі люди зголошувалися до органів радянської влади й давали під тиском обіцянку співпрацювати з нею. А далі кожен чинив, як підказувала йому совість. Більшість поверненців усіляко допомагала повстанцям. Референт районної Служби безпеки Кордуб, він же аґент НКВД, діставав від своїх московських господарів інформацію про осіб, що повернулися з лісу, але не співпрацюють із режимом. Порядні люди десятками гинули від злочинної руки запроданця Кордуба та ще й з ганебним тавром зрадника української нації. Саме так рука перевертня Петра Кузьменюка знищила чесного й відданого справі станичного Великого Ріжна Соловія. Справжніх же виказувачів більшовицький конфідент у машкарі повстанця-есбіста не чіпав.

Люди в боївці Кордуба гинули масово. Районний есбіст відбирав із сотень УПА найкращих бійців, але через короткий проміжок часу вони неодмінно потрапляли в більшовицькі засідки, вирватися з яких живими щастило одиницям. Навів Кордуб емгебистів і на постій районної провідниці УЧХ Хмари, де загинули її чоловік Завірюха й інші повстанці. Для оточення Кордуб став лихим провісником смерті. Де ступала його скрадлива нога, там негайно з’являлася кістлява. На кого поклав вовкулака своє хиже око, того невдовзі стинала її невблаганна коса. Сам більшовицький убивця, відчувши, що може потрапити до смертельного зашморгу, враз пропав із терену, наче до пекла провалився. Аж по якімсь часі нічною примарою в форменному кашкеті з’явився швейцаром у станіславському ресторані, де продовжував юдину службу.

У шістдесятих роках Чабан у Коломиї побачив Кордуба в святковій компанії кагебистів Шахова, Тарновецького та іже з ними. Розігрітим алкоголем працівникам КГБ їхній наймит щось жваво розповідав, весело реготав, виставляючи, мов напоказ, кінські зуби. Либонь, згадував свої «геройські» вчинки сорокових років."
Джерело: Михайло Андрусяк
"БРАТИ ВОГНЮ"
Документально-художні повісті
http://www.litmir.net/br/?b=118592&p=1

 

Чи є більш подробиць як селяни вирахували зрадника? Бе це така справа нетрівіальна.