Раскурите трубку мира во время чтения, и познаете свой дзен))) Вот сразу видно неискушенного веществами скептика в Вас...
Просто напевно не виходить, мені здається ,що тут якраз той випадок ,коли на вирішення простої проблеми витрачається дуже багато енергії. Людина зі всіх сил намагається виправити ситуацію, акцентуючи увагу на тому, на що інша людина не звернить уваги взагалі. Іноді те ,що ми рахуємо зовсім недоречним "подарунком" долі насправді є результатом "вирішення" нами деяких незначних проблем!!
Ну так!! Десятий рівень майстерності ,по вмінню змінювати реальність! Позавчора на відмінно здав екзамен по чаклунству, та отримав звання "Чорний плащ"
якогда-то в детстве до 10-ти лет от темноты обычной ссался, от звуков в темноте мог и уср......тся, с меня уже стали смеятся все, и может по случайности может спецом один раз в те самые 10 лет поехав со все семьёй по грибы меня оставили одного на ночь в лесу. Всё. Потом боялся только когда родителей в школу вызывают.
СтрахЫ бывают разные , бывают враждебные и приобретенные . Это наши внутренние демоны с которыми мы живём ,мы с ними разговариваем ,советуемся ,а иногда мучаемся и хотим от некоторых избавиться . Вот тогда и приходит на помощь воск ,страхЫ можно только слить и вышептать ) с УВ
Как по мне ,то часто страх или волнение перед тем или иным событием присутствует... А когда оно приходит, то на душе часто безметежно. Потом вспоминаешь с иронией свое прошлое состояние.
ну по началу не все так считали, особенно мать, говорила что-то в дитяти появилось не от мира сего, со временем успокоилась, может привыкла. В состоянии когда страх парализует, обездвиживает тело и конечности, и начинаешь боятся дышать попросту аж задыхытся, наверное мозг включает какие-то механизмы что -б самосохранится, и просто вырубает сознание. В том состоянии (не понятно отключка и оч глубокий сон) как бы привидилось или приснилось что лес со мной заговорил, как гиганский живой организм. С того времени будучи подростком стал часто уходить на ночь в лес в 13 лет уже ходил на трое-пятеро суток. Лес стал понятным , слышать и до мелочей понимать что за звук от чего он происходит. Ну и со странностей которые по началу всех удивляли, ето то что стал с лесом говорить, здороватся, чего либо просить, или очем-то договариватся. Ну да смешно. Но проживя пол жизни по времени в лесу на речках, болотах, где меня только не носило, с любого топкого болота в темноте безо всяких фонариков выйду и как говорится ноги не замочу, ни разу не заблудился так что-б ночевать, бывало по пару часов водило, но то я чем то лесу не угодил, он про себя напоминал. От такое страх может сделать с человеческим детёнышем. Биологом не стал не было родителям тогда за что меня учить но в охоте преуспел, рипутацию самого отпетого браконьера, завистники ярлык повесили. Да и пох
Не зрозуміло але факт! Цей випадок стався, коли я служив у армії. Одним словом заздалегідь домовився з ротним про поїздку до дому на вихідні. Десь за пару днів до відїзду захворів на грип, але бажання побувати в дома було настільки сильним, що все ж таки вирішив їхати. Приїхав з Хмельницького до Вінниці на Західний вокзал, ну і звідти на тролейбусі добираюсь до Центрального вокзалу! В тролейбусі "купа" людей, стою, тримаюсь за поручень. Відчуваю себе хреново не те слово, болячка дає про себе знати. В один момент, починаю підходити до сидячих людей, і прошу щоб звільнили місце, бо сил стояти не вистачає. Підходжу до одних, до інших, але розумію, що мене абсолютно ніхто не чує! І не те що не чує, а навіть не реагує, і зовсім не бачить! Я не можу зрозуміти, що відбувається, чому люди на мене не дивляться, коли я до них звертаюся, і чому нічого не відповідають. Стало моторошно, не знаю скільки часу це тяглося, може хвилин з пять, може трішки більше, але в один момент я відчув себе знову стоячим на тому самому місці, тримаючись за поручень, мене страшенно знобило. Жіночка яка сиділа повз мене, подивилась на мене, і відразу запропонувала мені присісти, запитуючи чи зі мною все гаразд. Напевно вигляд в мене був не дуже, бо зразу запитала, чи не потрібна швидка. Так мені було дуже погано, але я радів, тому що люди які знаходилися в тролейбусі, почали мене бачити, почали звертати на мене увагу. Що тоді сталося я так і не зрозумів, можливо галюцинаціїї від температури, а можливо і щось інше!
