Добрий день, до мене дійшло фото ще одного прапрадіда, я не можу ідентифікувати, на ньому уніформа УНР чи УГА, чи все ж австрійської армії?
Папахи в австрійській армії не носили. Судячи з того, що в Вашого прапрадіда на петлицях все ще австрійські зірки - скоріш за все фото зроблене взимку 1918-19 років, до введення в УГА знаків родів військ та звань (петлиць-зубчаток та пружок на рукавах). На папасі видно якусь кокарду. Спробуйте відсканувати на максимальній якості, може вдасться роздивитися, який значок використано в якості кокарди.
Мене теж трохи збентежила папаха, бо у темі щодо Австро-Венгрії у Першій Світовій я теж виклав фото прапрадіда, де він в Альпах у 1916 р. На жаль, скануванням проблема не вирішиться, бо саме фото невеликого розміру, тримаючи в руках, мені також важко роздивитись кокарду. Ось ще світлина з ним.
Хоча зараз я дивлюсь і розумію, що то міг бути його брат на фото. Тут Горислав Гнатович Рожанський, син Гната Рожанського, котрий був співзасновником "Просвіти" на Галичині та ініціював перше видання збірки творів Тараса Шевченка. Це мій рідний прапрадід.
Дякую, я все ж розумію, що у папасі хтось з рідних прапрадіда, скоріш за все хтось з братів. У Гната Рожанського 6 дітей було, тому я зараз шукаю інформацію. У Львові знайшлись дві правнучки одного з тих братів, а сюди мені Вахтанг Кіпіані порадив звернутись за допомогою щодо уніформи. Ще вдалось знайти надгробок одного з них на Личаківському цвинтарі. Я ще виклав вище листа від Горислава братові Любомиру.
Горислав Рожанський на фото спочатку в званні фельдфебеля, схоже що сапер або медик (на поясі тесак саперний зразка 15 року) в 160 батальйоні ландштурму, друге фото - вже в званні фенріха.
Воно схоже. Це 22-23 роки. Я не пригадаю, щоб якась армія мала тоді анораки. Хіба щось цивільне, там, щось лижників,чи що.
Да безусловно, он и не поxож на армейский, имеет открытые карманы , без клапанов - что для армейскиx совершенно недопустимо. Вообще не удивлюсь если он окажется каким либо рабочим комбинезоном.
Наче не було. Інше фото відоме, це не бачив. Видно, як завжди, в ательє робили кілька фото. Гетьманська форма у всій красі)
Уривки з 2 тому, 3 частини "Історії українського війська" - Збройні сили сучасної доби видання Івана Тиктора 1936 р. (передрук кінця 1992 р.) про відзнаки та уніформу (у деяких фрагментах - про зброю) УГА (обізнаним у цій темі певно нічого нового не відкрию, але нубам, як я моє повідомлення буде інформативне): 1. "Гармаші УГА мали зубчатку й поясок на шапці червоної краски." 2. "Зброєю стрільця був кріс сист. Манліхера, за Збручем кріс російського зразку і ручні гранати. Піхотні стяги відрізнялись від других стягів синім пояском на шапці і такою ж зубчаткою на комірі. Старшинські і підстаршинські відзнаки нашивано на синьому підкладі." 3. "Кіннотчики УГА були зоружені в шаблі і короткі кріси. Кожна сотня мала теж відділ скорострілів (легких). Приналежність до кінноти означував жовтий поясок на шапці і такої самої краски зубчатка. Старшинські та підстаршинські відзнаки (на рукавах) нашивано теж на жовтому підкладі." 4. "Відділи польової жандармерії відрізнялися від других стягів армії малиновими зубчатками і таким-же пояском на шапці." 5. "Приналежні до технічних частин УГА носили сірий поясок на шапці і сірої краски зубчатку." 6. Цілий невеликий розділ: "Однострій і ступні УГА. Кроєм однострій був подібний до австрійського. Блюза коротка зі стоячо-викладним ковніром; на ньому суконна зубчатка краски роду зброї (синя, червона, малинова або сіра); у старшин зубчатка була обведена золотим 3 мм. широким шнурком, у булавних старшин - така сама зубчатка на золотому прямокутному підкладі, в ґенералів - срібна зубчатка на золотому підкладі. Відзнаки ступнів нашивано в долі на рукавах на суконному підкладі краски роду зброї; у підстаршин були це срібні стрічки 6 мм. широкі і 12 цм. довгі, у старших стрільців - одна стрічка, у вістуна - дві, у десятника - три, у ст. десятника - срібна стрічка 14 мм. широка, у булавного - одна стрічка 14 мм. і друга під нею 6 мм. широка; бунчужний мав під широкою стрічкою дві вузькі. Молодші старшини мали на рукаві золоту плетену 6 мм. стрічку з розеткою на кінці: четар - одну, поручник - дві, сотник - три такі золоті плетива; булавні старшини - 14 мм. широкі плетива: отаман - одне, підполковник - дві, полковник - три; ґенерали - 30 мм. широкі пояски закінчені двома перехрещеними булавками: ґен. четар - один, ґен. поручник - під широким ще один вузький поясок, ґен. сотник - два вузькі пояски обабіч широкої стрічки. Підстаршини, від вістуна вгору, носили на багнетах жовто-блакитні, старшини - золото-блакитні привіски. Піхотинці носили штани в обмотках і черевики, вершники і гармаші ходили в чоботах. Плащ був короткий, австрійського крою з зубчатками на ковнірі і відзнаками старшинства на рукаві. Шапку носили округлу з мягким денцем і твердим околом, краски роду зброї; над дашком поясок - у стрільців і підстаршин зелений, у старшин - золотий. Очевидно, з браку однорідного сукна і майстерень, що готовили б однакові для цілої армії однострої, вони ніколи не були одного крою і краски; в Наддніпрянщині довелось носити давні і нові російські однострої, здобуті від ворога. В зимі вдягали стрільці і старшини здебільша смушкові шапки.
Знову з книги І. Тиктора: Фото 1-3 - Відзнаки для старшин і підстаршин. Доповнюють розділ про "Однострій і ступні УГА". Фото 4,5 - ілюстрований додаток: Номери ілюстрацій: 6. Піхотинець УСС 7. Кіннотник УСС 8. Полковник УГА 9. Піхотинець УГА 10. Козак СС з часів Центральної Ради 11. Сотник з часів Директорії УНР 12. Чорношличник 13. Синьожупанник Фото 6 - уніформа летуна УГА Фото 7 - добровольці у Самборі. Багато цивільного. Хоча, чого очікувати від добровольців? Р. S. Взагалі, книга класна і цікава, раджу прочитати. Охоплює від княжих часів до УПА. Посилання для завантаження - https://diasporiana.org.ua/istoriya/18017-istoriya-ukrayinskogo-viyska/
Вояк Легіону УСС, Карпати 1915-1916 рр. Вояк військ УЦР, грудень 1917 р. - січень 1918 р. Вояк Сірожупанної дивізії, перша половина 1918 р. Січовий стрілець армії УНР, літо - початок осені 1919 р. Вояк УГА, друга половина літа - осінь 1919 р. Козак полку Чорних запорожців, 1919 р. Козак 1-ї кулеметної дивізії армії УНР, осінь 1920 р. Сотник Полку гайдамаків Холодного Яру, зима 1920 р.
Чорні запорожці, 1919 р. Олександр Вишнівський, командир 7-го Синьожупанного полку. Питання - що за мундир у нього ? У Оспрею пише, що то М1920 французька туніка кольору хакі, але в гуглі на такий запит вибиває зовсім інший мундир
На нем определенно френч французского покроя, вероятнее всего шитый на заказ, думаю не регламентный мундир. Знаки различия на воротнике поxоже уже украинские.
У пулеметчика 1-й пулеметной дивизии УНР странный головной убор - более всего поxоже на сербскую национальную шапку (она же и гол.убор сербской армии) шайкач .
Звичайно це сербський шайкач. За наказом військам Дієвої армії УНР від 15 вересня 1920 р. шайкачі видавали кулеметним частинам. Вже наступного дня 2-га кулеметна бригада була повністю ними оснащена. Дякую за відповідь
Из Вашего ответа закономерно возникает вопрос - откуда в Украине тогда взялись сербские шапки в количестве ?
То что сербские военнослужащие принимали активное участие в революционныx событияx на Украине - известно. Так в событияx декабря 1917 в Одессе сербские подразделения принимали активное участие в противостоянии против гайдамаков Центральной рады. Многие сербы погибли на одесскиx улицаx.
У російській Вікіпедії знайшов таку цитату: "Шайкача также была в то время (Перша світова) частью форменной одежды русской армии, и её выдавали солдатам тех частей, которым противостояли болгарские войска — поскольку болгарская и русская формы одежды были очень похожи и солдаты двух воюющих народов могли перепутать друг друга, отличить можно было только по наличии шайкачи у русских солдат." Ще УНР Польща допомагала одностроями, і можливо серед тієї уніформи і була шайкача. Ну ще можуть бути трофеї від сербів з обох російських армій, які, як ви сказали там були. Більше нічого не знайшов, інших у мене варіантів нема.
Ну думаю самый правдоподобный вариант - это про наличие шайкача у тех солдат РИА кто воевал против болгар, может бойцы этого подразделения составили например костяк украинской части. Ибо у поляков ему не откуда взяться, а сербы на территории Украины - это бывшие военнопленные австро-венгерской армии, и форма у них соответственно австро-венгерская. А так конечно вопрос с шайкачем интересный, и требует дальнейшего выяснения.
Шайкачки в 1920 році наші чи то отримали від поляків, чи то їх закупили постачальники війська від безвиходу - кашкетів нема, то хоч такі. Щодо того, а звідки вони з"явилися у поляків, то ІМХО, ситуація скоріше така - поляки самі в 1919 році у Франції скуповували військову форму, спорядження та зброю. Антанта тоді досить охоче реалізовувала "надлишкове майно". Сербська армія з 1916 року була повністю на французькому постачанні. Скоріш за все, шайкачки були пошиті ще для них, але не дійшли до сербів, та були забрані поляками "оптом" з іншою формою. Вже в 1920 році їх могли "спихнути" нашім, бо брали все. Другий варіант - "шайкачками" помилково називають круглу шапку, яку носили імовірно в 6-у кінному полку ім. Костя Гордієнка. На відміну від шайкачки, у неї плаский верх. Її зобразив М. Битинській на ілюстрації, та вони є на фотографії почесної варти в Кам"янці чи Києві. В книзі Я. Тинченка "Українська армія в 1920 році" малюнок Битинського на кольоровій вклейці, а фото - на ст. 173. Але А.Руккас в своїй книзі "Разом з польським військом" на ст. 427 посилається на наказ ВДА №110 від 15.09.1920, що 1-а кулеметна дивізія має носити саме шайкачки, і що з 16.09.20 їх вже почали отримувати.
