Батальйон «Цариця Тамара»: остання європейська битва Другої світової війни.

Бій на острові Тексел став апофеозом 2СВ: у фінальній битві грузини воювали з німцями за голландський острів, який нікому з них не був потрібен.
822-й батальйон Грузинського легіону вермахту «Konigin Tamara» був сформований з червоноармійців-грузин, завербованих німцями в концтаборах на території Польщі.
Частина вважалася дуже ненадійною, для фронту не годилася і з 1943 року виконувала охоронні функції в окупованих Нідерландах. У 1944-му в батальйоні виникла підпільна організація, пов'язана з голландським Опором. Німці про це дізналися, і в лютому 1945-го перевели небезпечний батальйон подалі - на острів Тексел, де грузинам наказали зміцнювати оборонні споруди Атлантичного валу.
Після висадки союзників у Нормандії більш безглуздої роботи не можна було знайти по всій Європі. В ніч з 5 на 6 квітня 1945 року грузини, близько 800 чоловік, підняли повстання.
Завбачливі німці не довіряли їм вогнепальної зброї, тому в першу ніч батальйон «Konigin Tamara» діяв ножами: за ніч було вбито близько чотирьохсот добре озброєних німців. Острів майже повністю перейшов під контроль повсталих. За німцями залишилися лише бункери берегових споруд, в одному з яких від своїх підлеглих сховався командир 822-го батальйону Клаус Брейтнер.

«Все було заплановано заздалегідь, хто і як кого вб'є. Кожен з нас відчував себе як на святі, - згадував пізніше в інтерв'ю голландському журналісту учасник повстання Євген Артемідзе. - Ми хотіли пити кров цих сволот! Гітлерівців різали в ліжках, бажаючи помститися за знущання і голод в концтаборі, за те, що змусили надіти ненависну форму ... та й просто- за все відразу ».

Організатори (відомо ім'я одного з них - лейтенант Шалва Лоладзе, загинув в бою) розраховували на допомогу союзників. Вони спробували встановити зв'язок з Великобританією, але відправлений ними до англійського берега човен пливл занадто довго. Німці висадили на острові дві тисячі морських піхотинців з 163-го полку.
Площа острова Тексель, близько 500 квадратних кілометрів. При цьому острів досить щільно забудований, на ньому розташовані вісім населених пунктів, які стали вузлами оборони повсталих, які воювали трофейною зброєю. Німцям доводилося проводити планомірну зачистку кожного села. Тільки активне використання вогнеметів змушувало грузин відступати.
Бої затягнулися до кінця квітня, коли труп фюрера вже благополучно обвуглився у дворі рейхсканцелярії. Настав травень. Німеччина була повалена. Генріх Гіммлер ще бігав від союзників з чужими документами, Герман Герінг уже був заарештований, спадкоємець Гітлера адмірал Карл Денніц, підписавши капітуляцію, чекав арешту ... А на острові Тексел тривав бій, в якому обидві сторони несли великі втрати. Німецьким морським піхотинцям було вже плювати на хід війни і накази начальства: вони просто хотіли перебити всіх грузин до останнього, щоб помститися за своїх загиблих товаришів. У грузин ж іншого варіанту, крім стояти на смерть- не було.
«Грузин не брали в полон, розстрілювали на місці, - згадував Клаус Брейтнер. - Всі знали: ми програємо цю війну. Але спершу ми хотіли взяти реванш, помститися їм».
На початку травня повсталі були остаточно вибиті з усіх населених пунктів. Місцевий маяк - остання будівля, яку грузини захищали, німці випалили вогнеметами. Тим, хто вижив і здався було наказано самим рити собі могили, після чого з них знімали форму вермахту і вбивали пострілом в потилицю. Уцілілі солдати 822-го батальйону розбилися на дрібні групи і перейшли до партизанської боротьби, наскільки дозволяв ландшафт рівного як стіл острова. Бої тривали.
«Ніхто не знав, що війна закінчилася, - згадував місцевий житель Алекс Койтельберг. - Перші чутки з'явилися лише 15 травня. Одна чоловік з материка переплив затоку і повідомив нам новину: Німеччина здалася. Ми зраділи, розвісили всюди гасла «Хай живе звільнення!». Але німці почали їх зривати: Брайтнер відмовився повірити в капітуляцію. Більш того, в цей день вермахт провів парад в Ден-Бург. Німеччина лежала, повалена переможцями, фюрер був мертвий, а по наших вулицях марширували загони німців під прапорами зі свастикою, скандуючи «Хайль Гітлер!».

Це був останній військовий парад Третього рейху в історії, він був проведений вже після закінчення війни. Німці святкували передчасно: на острові ще залишалися грузини і вони не збиралися здаватися. Бої на Текселі припинилися тільки 20 травня, коли там висадилися канадські війська і роззброїли німецьких солдатів. До цього часу в останній битві Європи загинули 565 грузин, 120 місцевих жителів і понад 800 німців. А також 20 канадців, тому що не всі німці погодилися здатися.

Канадці передали 228 уцілілих грузин радянському командуванню. Приїхав посол, сказав багато теплих слів, після чого їх роззброїли, посадили на корабель, довезли до Одеси, нашвидку влаштували конвеєрне правосуддя і відправили до післявоєнних трудових таборів, звідки майже ніхто не повернувся.
Проте радянський посол в Нідерландах до 1991 року щорічно відвідував пам'ятні заходи на острові Тексел у скромного обеліску, встановленого місцевими жителями в складчину, і вимовляв патріотичні промови. Причому одного разу він, зарапортувався і назвав загиблих тут грузин «справжніми героями Радянського Союзу».

 

Раман Пономаренко прокоментував цю статтю так:
Ганебний вчинок грузинів, який не робить честі грузинській зброї. "Завбачливі німці не довіряли їм вогнепальної зброї, тому в першу ніч батальйон «Konigin Tamara» діяв ножами: за ніч було вбито близько чотирьохсот добре озброєних німців" - ага, ножами вони вбивали добре озброєних німців. Той хто це написав, явно не дружить з головою. Німців вбивали сплячими, багатьох захополи в полон і потім теж по звірячому вбили. Добре, що ці грузинські виродки врешті решт отримали по заслузі .

 

Вечная память героям - грузинам!

 

Событие неоднозначное, наверное нет в нем правды.

 

Предавший однажды, предаст и дважды....

 

А хіба можна зрадити того, чия історія- це суцільна зрада?

 

А може грузинів дістали, дуже шибко?
Не є великим секретом, що в таких теплих місцях "воювали" переважно мажори. Це ж не Східний фронт, де стріляють. Як ведуть себе мажори- усі добре знають. Роблю такий висновок ось з чого. В Першу світову, недалеко від місця, де я живу, стояла 3 лінія оборони австро-угорців. Так вона те ж, складалась переважно з мажорів, які затероризували практично всю округу. Постійні пиятики, гулянки, стрільба і мародерство. Місцеве населення найбільше потерпало на таких ділянках.
Підтвердженням моїх слів є і те, що місцеві жителі на свої гроші встановили обеліск саме грузинам!

 

Ну, считайте их героями....Как говорится-плюраризим...

 

Тут, наша думка- десята! Потрібно звертати увагу на те, кого героями вважає місцеве населення. І це правильно.
А місцеве населення вважає героями саме грузин.

 

Любопытно, чем они занимались в мундирах вермахта до того, как попали на остров....Кстати Прагу тоже РОА освобождало, когда стало ясно кому конец наступает.

 

Займались охороною об'єктів. Німці не вважали цей підрозділ надійним.

 

Без зброї? Їх використовували там як баубатальйон!

 

Дурниця це! В 39 році на західноукраїнські землі прийшла РККА. Почались масові мордування і розстріли західняків. За вашою аналогією, усілякий, хто з одів форму РККА в Західній Україні повинен вважатись зрадником. Але вважаються зрадниками чомусь ті, що виступили зі зброєю проти більш жорстокого режиму! Де ж ваша правда?

 

"Я, гражданин Союза Советских Социалистических Республик, вступая в ряды Рабоче-Крестьянской Красной Армии, принимаю присягу и торжественно клянусь быть честным, храбрым, дисциплинированным, бдительным бойцом, строго хранить военную и государственную тайну, беспрекословно выполнять все воинские уставы и приказы командиров и начальников.

Я клянусь добросовестно изучать военное дело, всемерно беречь военное и народное имущество и до последнего дыхания быть преданным своему народу, своей Советской Родине и Рабоче-Крестьянскому Правительству.

Я всегда готов по приказу Рабоче-Крестьянского Правительства выступить на защиту моей Родины — Союза Советских Социалистических Республик и, как воин Рабоче-Крестьянской Красной Армии, я клянусь защищать ее мужественно, умело, с достоинством и честью, не щадя своей крови и самой жизни для достижения полной победы над врагами.

Если же по злому умыслу я нарушу эту мою торжественную присягу, то пусть меня постигнет суровая кара советского закона, всеобщая ненависть и презрение трудящихся."

""Ich schwöre bei Gott diesen heiligen Eid, dass ich im Kampf gegen die bolschewistischen Feinde meiner Heimat dem Obersten Befehlshaber der Deutschen Wehrmacht, Adolf Hitler, unbedingten Gehorsam leisten und als tapferer Soldat bereit sein will, jederzeit für diesen Eid mein Leben einzusetzen."

Шкода,що їх ще в якусь армію не взяли-вони б і там урочисто присягнули на вірність. Звісно,захочеш жити-і не так розкарячишся,засуджувати грузинів не маю права,але до чого тут героїзм?
"Якщо Італія закінчила війну на тій же стороні,на якій почала-значить,вона зрадила двічі"(С.)

 

Цікаво те, що ті, хто написали цей текст присяги РККА- перед тим самі зламали аналогічну клятву, дану "царю і атЄчЄству!"

 

Как я понял Вы считаете изменниками Ролланд, Нахтигаль и Галичину? Вообще нифига не пойму....

 

Це Ви так вважаєте! І це Ваша така правда! І все Ви розумієте. Іноді, коли дивлюсь на вату, думаю, що тяга перекручувати і брехати, має генетичну основу.

 

Та не нервничайте Вы так! У французов был Шарлемань, был Викинг наконец...Вероятно они тоже для кого-то герои....Союзники выдали Донских казаков оптом... И кстати про генетику..Вы считаете украинцами исключительно жителей Западной Украины? А кто сомневается в Ваших утверждениях разумеется вата и расово неполноценный?