Немцы пишут, что РККА в период боев за Ковель в марте-апреле 1944 года применяли танки "Шерман". Правда ли это? А какой части эти танки принадлежали?
с ув www.acemodel.com.ua/forum/viewtopic.php?p=85932&sid=218f163c07ee22ad05f8e1c1060fc31b http://wap.imf.forum24.ru/?1-9-0-00000161-000-10001-0 http://iremember.ru/tankisti/golovach-v-vladimir-nikitovich/stranitsa-2.html
6.4. I/Pz.Rgt. 35 настрелял под Ковелем 28 "Шерманов". Никто не знает, из какой части были эти танки?
возможно,219 Танковая Бригада 1-го Механизированного Корпуса 2-й Танковой Армии 1-го Белорусского Фронта.(из воспоминаний Головачева В.Н.)
http://kovelyaka.ru/ukr/history/butva/index.html вот такое дело.говорится об успешных действиях 68 тбр в первый день операции,а вот супостаты утверждают обратное :http://militera.lib.ru/h/haupt_w/12.html
У боях в березні-квітні 1944 на М4А2 "Шерман" воювали 32-й, 57-й Полтавський, 223-й, 230-й Житомирський і 259-й Черкаський танкові полки. З них три полки - 223-й (підполковник Михайло Олексійович Дудник), 230-й (підполковник О.О.Щерба) і 259-й (гвардії підполковник Олексій Власович Лук’янов) отп брали участь в оточенні "фортеці Ковель в березні 1944 року. В усіх цих полках у ротах середніх танків на озброєнні були "Шермани", а в ротах легких танків - переважно "Валентайни". Якщо цікаво можу скинути своє дослідження про бої танкістів за Ковель в березні - квітні 1944 року. З повагою.
Танкісти в боях за Ковель. Березень-квітень 1944 року 16 березня 1944 року полки 143-ї стрілецької Конотопсько-Коростенської Червонопрапорної дивізії під командуванням полковника Митрофана Мойсейовича Заїкіна вийшли на підступи до Ковеля. 635-й стрілецький полк підполковника Григорія Сергійовича Сенченка та 487-й сп майора Павла Олексійовича Березовика з ходу зав’язали бій з противником у районі станції Кошари і села Старі Кошари. По обіді цього дня вихідне положення в районі с.Дубове зайняли і приготувались до атаки батальйони 800-го стрілецького полку під командуванням підполковника Валентина Георгійовича Подтуркіна. 1-й та 2-й батальйони 800-го сп подолали опір противника в Дубовому і стали вести наступ на північно-західну околицю Ковеля в напрямку залізничної станції. Одночасно 3-й стрілецький батальйон повів наступ на села Кругіль та Черкаси. Згодом у бій за західну частину міста включились і батальйони 635-го сп. У розпал бойових дій за Ковель сюди прибули танкові частини. За дослідженням С.Михальова в період боїв за «Фортецю Ковель» в березні-квітні 1944 року на початку Поліської наступальної операції у військах фронту були 120 танків і САУ (з них 58 у складі 61-ї армії), а на час її закінчення – 191 (в 61-й армії – 12). У складі 70-ї армії під час бойових дій з 15 березня по 5 квітня не було жодного танка чи самохідної гармати. [1] Безпосередньо в районі Ковеля діяли п’ять окремих танкових полків: 32-й, 57-й Полтавський, 223-й, 230-й Житомирський і 259-й Черкаський (загалом 105 танків). З цих полків на першому етапі битви за Ковель діяли три окремі танкові полки - 223-й, 230-й і 259-й (63 танки). На озброєнні вищезазначених частин перебували танки, які поставлялись до СРСР за лендлізом: середні американського виробництва М4А2 «Шерман» та легкі (за тогочасною радянською танковою термінологією «малі») англійського виробництва - MК-3 «Валентайн». Середні танки входили до складу 1-х танкових рот середніх танків, а легкі – до 2-х рот малих танків. Окрім того до складу полків входили рота автоматників, рота управління (розвідувальний взвод (основне озброєння – бронеавтомобілі БА-64), саперний взвод, взвод зв’язку), взвод протитанкових рушниць, ремонтна рота, пункт медичної допомоги та інші підрозділи забезпечення. За штатом в полку були 21 танк і до 350-374 чоловік особового складу (з січня 1944 року окремі танкові полки переводились на новий штат – 35 середніх танків і 386 чол. особового складу). Основним завдання полків була підтримка бойових дій стрілецьких підрозділів, тобто вони виконували завдання з безпосередньої підтримки піхоти на полі бою. Загальне керівництво полками здійснювало управління і штаб командувача бронетанковими і механізованими військами армії, а в оперативному відношенні – командири стрілецьких дивізій, яким полки придавались для виконання завдань. Серед перших після тривалого маршу у важких погодних умовах, за складного рельєфу місцевості, до Ковеля вийшли роти 223-го окремого танкового полку (включений до складу 2-го Білоруського фронту 13 березня 1944 року), яким командував гвардії підполковник Михайло Олексійович Дудник. 223-й отп підтримував вогнем і гусеницями дії 800-го сп 143-ї стрілецької дивізії. У передовому загоні полку разом із ротою середніх танків М4А2 були заступник командира полку з політчастини гвардії підполковник Олександр Єгорович Озеров та заступник командира полку зі стройової частини гвардії майор Павло Євсійович Смирнов (загинув 19.03.1944). Завдяки правильній організації бою рота виконала поставлене завдання блискуче. Танкісти, які появились на околицях Ковеля вже 17 березня, наробили чимало переполоху. В перших боях на вулицях міста були знищені до двох рот піхоти противника, 7 гармат, 32 одиниці гужового транспорту, 13 вантажівок, склад з майном. Результативність роти середніх танків під командуванням лейтенанта Петра Сергійовича Пижевського в ході Ковельської епопеї була досить високою. За місяць боїв у Ковелі ротою були підбиті і спалені 7 танків і самохідних гармат, знищено до 8 рот німецької піхоти, 3 гармати (в т.ч. одна протитанкова), 7 мінометів, 3 вантажівки, 8 станкових кулеметів, зруйновані 4 ДзОТи. Тільки екіпажем командирського танка були підбиті 4 ворожі танки, знищені міномет, вантажівка, 2 станкові кулемети, розсіяно і частково знищено до роти німецької піхоти. [2, с.26] На вулицях міста вміло діяли танкові екіпажі взводів лейтенанта Сергія Микитовича Вагіна (знищили до взводу піхоти, 4 гармати, 2 міномети, 5 кулеметів, 20 коней і вози) і молодшого лейтенанта Олександра Анатолійовича Сороченка (екіпаж командирського танка знищив у вуличних боях гармату, 3 кулемети, понад 20 гітлерівців і 10 коней з возами). Слідом за танками до міста прорвались бійці полкового взводу ПТР під командуванням гвардії лейтенанта Михайла Степановича Шиндіна. В ході атаки декілька «Шерманів» були підбиті, проте їх екіпажі продовжували битись з ворогом і одночасно ремонтувати свої танки та готувати їх до евакуації. Оборону підбитих танків забезпечили бійці полкової роти автоматників під командуванням лейтенанта Георгія Івановича Маніна. Автоматники зайняли оборону біля підбитих танків і на протязі 8-ми годинного бою не допустили німців до понівечених машин. Приклад підлеглим в боях за Ковель показував особовий склад екіпажу командира 2-ї роти (малих танків) старшого лейтенанта В’ячеслава Антоновича Корогоца. Екіпаж командира роти в бою знищив до 30 гітлерівців. При прориві оборони командирський танк завдяки майстерності механіка-водія старшини Петра Артемовича Мурашникова першим дістався німецької траншеї. Можливості вести вогонь з гармати і кулеметів не було. Механік-водій висунувся з люка і гранатами закидав німців гранатами. 18 березня танкова радіостанція була пошкоджена. Радист старший сержант Петро Олександрович Скворцов під зливою куль дістався підбитого танка, демонтував радіостанцію і встановив на свій. Знищив під час бою 15 гітлерівців. У подальших боях цей екіпаж знищив до роти противника, підбив німецький танк, протитанкову гармату, зруйнував 2 ДзОТи, знищив 2 коней з возами. Всього ротою малих танків 223-го окремого танкового полку в ході першого штурму західної околиці Ковеля було знищено до 4-х рот ворожої піхоти, 2 протитанкові і 2 протипіхотні гармати, 4 міномети, 9 автомобілів, 8 станкових кулеметів, 4 ДзОТи, 2 склади, 22 одиниці гужового транспорту, підбиті і підпалені 4 німецькі танки. [2, с.25] Успішні дії полку були б не можливими без добре організованої розвідки. Швидкі маневрені бронеавтомобілі БА-64 полкової розвідки сприяли розвідникам у виконанні завдань. Також завдяки цим автомобілям швидко здійснювались заходи з евакуації поранених та доставки на поле бою боєприпасів та невеликих за габаритами запчастин. При виконанні таких завдань в ході боїв у Ковелі відзначився командир відділення бронемашин молодший сержант Ілля Андрійович Дурасов. 18 березня ним були евакуйовані з ворожого оточення 8 поранених бійців зі зброєю, в ході розвідувальних виходів знищені 20 гітлерівців. Також екіпаж цієї машини вмудрився відбити у німців і доставити до своїх 6 справних автомобілів. З новою силою бої розгорілись 19 березня. Танки 1-ї роти лейтенанта Пижевського чотири рази ходили на штурм ворожих позицій. Техсклад заледве встигав поповнювати запаси боєприпасів та пального, а танкісти буквально падали з ніг. Цього дня особливо відзначився екіпаж М4А2 молодшого лейтенанта Шамана Захаровича Мартиросяна. За 5 днів боїв у Ковелі танкісти цього екіпажу знищили 4 ДзОТи, 3 кулемети, до взводу піхоти та допомогли евакуювати з поля бою підбитий танк командира взводу. У ході боїв за Ковель управління боєм було б неможливе без постійного зв’язку між підрозділами і бойовими машинами полку. Значна заслуга у стійкості і безперервності цього зв’язку була начальника зв’язку 223-го отп старшого лейтенанта Петра Васильовича Бутенка. Саме начальник зв’язку забезпечив постійний зв’язок з екіпажами підбитих танків та ротою автоматників, які опинились у ворожому оточенні. Протягом боїв увесь час офіцер знаходився на передовій і організовував підтримання стійкого зв’язку. Зі своїм основним завданням щодо евакуації та відновлення підбитих і несправних машин справились «на відмінно» бійці ремонтної роти 223-го отп під командуванням капітана Григорія Михайловича Белецького. Бійцями роти з поля бою були евакуйовані 2 «Валентайни», відремонтовані 5 танків. У цілому роботу з евакуації та відновлення бойових машин на полі бою координував помічник командира полку з технічної частини інженер-капітан Ошер Іцкович Рапопорт. Усі 19 танків, підбиті німцями протягом 10 днів боїв були евакуйовані з поля бою, відремонтовані і повернуті в стрій. Технарями полку за цей період були здійснені 28 поточних та 19 середніх ремонтів. Організацію надання медичної допомоги на полі бою і евакуацію поранених організував старший лікар полку капітан медичної служби Шоель Хунвлетович Ройтблат. Протягом місяця боїв у Ковелі танкістами 223-го отп було виведено з ладу (вбито і поранено) до полку німецької піхоти, 7 гармати (в т.ч. 3 протитанкові), 9 мінометів, 12 автомобілів, 19 станкових кулеметів, 7 ДзОТів, 3 склади, 32 коней з возами, підбиті і спалені 15 танків і самохідних гармат. Командир полку М.О.Дудник особисто 6 разів водив танки в атаку. Екіпажем його танка були знищені 2 склади, підбитий «Фердинанд», знищені 27 гітлерівців. За вміле управління боєм в умовах міста гвардії підполковник Дудник був удостоєний ордену Олександра Невського. [2, с.29] Орденом Олександра Невського за бої в Ковелі був також нагороджений начальник штабу полку гвардії майор Андрій Дмитрович Якунін. Командири танкових рот старший лейтенант В.А.Корогоц і лейтенант П.С.Пижевський були удостоєні орденів Червоного Прапора. Високих урядових нагород також удостоїлись ще 147 військовослужбовців 223-го отп. Після боїв в районі Ковеля 223-й отп у травні 1944 року був перепідпорядкований 3-й армії. Танкісти полку відзначились при звільненні Могильова і боях в Польщі. 20 серпня 1944 року полк отримав нове найменування – 79-й окремий гвардійський танковий…
13 березня з району с.Маюничі почав марш в напрямку на Ковель з метою вийти до його північно-західної околиці 230-й Житомирський окремий танковий полк, яким командував гв.підполковник Олександр Олександрович Щерба. 230-й окремий танковий полк був сформований у серпні-вересні 1943 року в місті Тула. На той час на озброєнні полку були легкі танки Т-80 та М3 «Генерал Лі». 8 жовтня полк був включений до складу 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії 1-го гвардійського кавалерійського корпусу 13-ї армії 1-го Українського фронту. За участь у визволенні Житомира 12 листопада 1943 року полк отримав почесне звання «Житомирський». У грудні 1943 був виведений зі складу 2-ї гв.кд і віднесений до частин Резерву Ставки ГК. На початку березня 1944 року був переданий до складу військ 2-го Білоруського фронту і оперативно підпорядкований командувачу бронетанковими і механізованими військами 47-ї армії (генерал-майор танкових військ Ілля Іванович Кретов). У червні 1944 року замість втрачених в боях «Шерманів» полк отримав Т-34-85, а «Валентайнів» - Т-70. 4-8 липня танкісти частини взяли участь у прориві німецької оборони на південь від Ковеля (район сіл Клевецьк, Зілов сучасного Турійського району), де зазнав чималих втрат у особовому складі та техніці. При цьому участь в боях брали ще англійські та американські танки, які залишились після весняних боїв. Після боїв у районі Ковеля 230-й отп був виведений до резерву і 19 липня 1944 року переформований у 75-й гвардійський танковий полк. Переформування здійснювалось у Московському військовому окрузі. Після переформування полк до кінця війни діяв у складі 3-го Білоруського фронту (5-та, 28-ма армії). У ході маршу танкістів 230-го отп супроводжував саперний взвод під командуванням старшого лейтенанта Миколи Івановича Швенка (88-й окремий штурмовий інженерно-саперний батальйон 18-ї штурмової інженерно-саперної бригади РГК). Сапери збудували три 30-ти тонні мости довжиною 8,8 та 10 метрів та укріпили міст через річку Турія, що дозволило танкам своєчасно вийти до вказаного району. 19 березня танки 230-го отп приступили до свого основного завдання з підтримки піхоти в бою. У бій за південно-західну околицю Ковеля пішла 2-га танкова рота гвардії лейтенанта Івана Михайловича Гусєва. Танкісти допомогли підрозділам 3-го стрілецького батальйону 635-го сп під командуванням капітана Григорія Олексійовича Шкуренка оволодіти висотою 199,4 та вийти на південно-західну околицю Ковеля. На кінець дня 19 березня рота гв.лейтенанта Гусєва вийшла до західного берегу Турії, де відбила декілька німецьких контратак. Першим через оборону противника в районі висоти 199,4 прорвався 3-й танковий взвод під командуванням молодшого лейтенанта Анатолія Дмитровича Кузнєцова. Командирський танк розчавив гусеницями два ручні, станковий кулемет і знищив вогнем до 30 гітлерівців. Продовжуючи наступ, танк молодшого лейтенанта Кузнєцова першим увірвався на західну околицю Ковеля і погнав ворога до Турії. 1-й танковий взвод під командуванням лейтенанта Олександра Григоровича Додінова обійшов висоту 199,4 і вдарив по німцям з лівого флангу. Танкісти заскочили гітлерівців зненацька і, не спиняючись, знищили 2 кулемети, зенітну гармату і 3 бліндажі з піхотою. При переслідуванні противника лейтенант Додінов був поранений. У бою вміло діяв екіпаж «Валентайна» молодшого лейтенанта Миколи Петровича Бабака. Вогнем гармати і кулеметів танкісти змусили замовкнути декілька кулеметів противника і забезпечили просування стрілецького підрозділу вперед. Танк рвонув далі вперед, зім’яв німецьку оборону і став давити гусеницями і вогнем вогневі точки противника. Протягом години бою танк молодшого лейтенанта Бабака знищив 6 кулеметів і до 25 гітлерівців і вийшов на західний берег Турії. Тут без підтримки радянської піхоти танкістам прийшлось не солодко. Танк був підбитий і запалав. Відважний екіпаж згорів живцем у своїй машині, яка стала для них братською могилою. Чотири танки 2-ї танкової роти в ході атаки в напрямку до Турії застрягли в болоті і згодом були евакуйовані особовим складом відділення під командуванням сержанта Іларіона Терентійовича Черних. Цього ж дня танкісти 1-ї танкової роти 230-го отп із десантом від полкової роти автоматників отримали завдання прорватись на північну околицю Ковеля і далі в район станції Ковель. Загальне керівництво діями роти на північній околиці Ковеля здійснював заступник командира полку зі стройової частини підполковник Дмитро Антонович Толкачов. Всього за один бою 1-ю танковою ротою 230-го отп в Ковелі були підбиті 2 танки Т-4, бронепоїзд, знищені 3 гармати, 7 бліндажів, 12 вогневих точок і до двох рот піхоти противника. [3] У ході бою відзначилися практично всі екіпажі роти, хоча сам наступ в перший день розпочався з неприємної ситуації - при висуванні через болото три танки застрягли в багнюці. Екіпажі самостійно вибратись з болота не змогли. На допомогу прибули бійці саперного відділення під командуванням рядового Олександра Дмитровича Демінова. Бійці вже мали досвід таких операцій – в ході маршу до Ковеля вони звільнили з «болотного полону» 6 танків. Під вогнем противника (танки знаходились на нейтральній смузі) сапери через добу таки евакуювали машини. Ще через добу екіпажі вступили в бій. Інші танки роти виконали завдання і метр за метром стали тіснити противника. Завдяки вмілим діям танкових екіпажів від противника були очищені район цегельного заводу, а згодом підступи до залізничної станції. 20 березня німці контратакували на південному-заході Ковеля. Радянська піхота під натиском ворога відійшла на західну околицю міста. Лише танкісти продовжували утримувати зайняті позиції. Танк гв.лейтенанта Гусєва був підбитий. Командир роти і башнер отримали поранення. Тим не менше Іван Гусєв продовжував керувати боєм, знищуючи вогневі точки і живу силу ворога. За два дні боїв екіпажем командирського танка були знищені 3 вогневі точки, міномет, вантажівка і до 20 солдат противника. В бою 20 березня гвардії лейтенант Іван Гусєв отримав ще одне важке поранення. Під зливою куль до танка командира 2-ї танкової роти дісталась санінструктор роти рядова Лідія Семенівна Маньченкова. Після перев’язки відважна жінка винесла гвардії лейтенанта Гусєва з поля бою (офіцер-танкіст все-таки помер від отриманих ран). 21 березня німці знову контратакували позиції танкістів на березі Турії. При відбитті масованої атаки німецької піхоти смертю героя загинув командир 3-го танкового взводу молодший лейтенант Анатолій Кузнєцов. Не дивлячись на відхід своєї піхоти, позицію продовжував утримувати екіпаж молодшого лейтенанта Віктора Васильович Агапутова. Згодом в ході контратаки екіпаж цього танка першим прорвався до вулиці Володимирської, де зустрівся з бійцями 175-ї стрілецької дивізії, яка штурмувала Ковель з півдня і південного сходу… Після невеликого затишшя танкісти 230-го отп наприкінці березня знову вели запеклі бої з противником, який намагався прорвати зовнішнє кільце оточення на захід від Ковеля. Підрозділи полку зайняли оборону в районі села Старі Кошари та залізничної станції Кошари. 230-м отп протягом півтора місяця боїв в районі Ковеля були знищені до 1200 вояків противника, підбиті 12 середніх танків, 2 самохідні гармати, бронепоїзд, 20 гармат, 5 бронетранспортерів, 9 мінометів, 20 кулеметів. Особовий склад полку у важких наступальних і оборонних боях в умовах міста зумів зберегти бойову техніку і боєздатність. Командир полку гвардії підполковник О.О.Щерба за вміле командування частиною був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. [4] Високих урядових нагород були також удостоєні ще 58 танкістів, з них 5 – посмертно.
20 березня в бій за південну частину Ковеля вступили підрозділи ще одного танкового полку - 259-го Черкаського. Ця танкова частина була сформована в січні 1943 року на базі 58-ї танкової бригади у складі 9-го механізованого корпусу (Приволзький військовий округ). Уже в березні 1943 року полк був відправлений на Центральний фронт, де згодом був включений до складу БТіМВ 70-ї армії. Брав участь в боях на Севському напрямку та в Курській битві (оборона на північному фасі Курської дуги, наступ на Орловському напрямку). У вересні був включений до складу 52-ї армії Воронезького (згодом Степовий, 2-й Український) фронту. Відзначився в ході Чернігівсько – Полтавської наступальної операції, звільненні міст Зеньків (6 вересня) та Миргород (18 вересня) Полтавської області, а в листопаді – грудні 1943 - при визволенні міста Черкаси. В січні 1944 року був виведений на переформування і включений до складу комплекту частин РГК. У середині березня 1944 року полк був перепідпорядкований 2-му Білоруському фронту і направлений до складу 47-ї армії, яка саме вела бої за Ковель. Згодом танкісти 259-го отп брали участи в прориві оборони противника в липні 1944 року, форсуванні Західного Бугу, оволодінні пригородом Варшави – Прагою. Війну 259-й отп закінчив в Берліні, у складі військ 8-ї гвардійської армії (у її складі воював з січня 1945 р.). З лютого 1943 року до жовтня 1944 року полком командував гвардії полковник Олексій Власович Лук’янов. Під час перших днів штурму ворожих позицій у смузі наступу 175-ї стрілецької Уральської дивізії обов’язки командира полку виконував начальник штабу майор Михайло Іванович Гусєв. Офіцер ще з початку наступу в районі Вільки (Волі Ковельської) вміло організував взаємодію зі стрілецькими підрозділами та артилерією 175-ї сд, що значно полегшило виконання поставленого бойового завдання. Першою на вулиці міста вийшла група з 8 малих і 3 середніх танків під загальним командуванням заступника командира полку зі стройової частини гвардії майора Івана Сергійовича Іванова. В ході прориву ця група відбила три німецькі контратаки і таки протаранила німецьку оборону. Дії танкістів дозволили радянській піхоті досягти німецьких траншей і розпочати бої в місті. До 23 березня групою гвардії майора Іванова були знищені 5 протитанкових гармат, 4 міномети, 7 кулеметних гнізд, до 100 ворожих бійців, 23 одиниці гужового транспорту, зруйновані 2 ДзОТи і 3 бліндажі.[5] Першим на ворожі позиції 21 березня увірвався танк командира взводу молодшого лейтенанта Віталія Фроловича Сединкіна. Екіпажем були знищені дві протитанкові гармати, 2 кулеметних гнізда і до 20 гітлерівців. Бій був настільки жарким, що екіпаж повністю використав усі боєприпаси. Після поповнення боєприпасів і дозаправки пальним танкісти знову пішли в бій. Серед перших до околиць Ковеля прорвався і танк МК-3 «Валентайн» командира взводу молодшого лейтенанта Миколи Андрійовича Штинова. Завдяки вмілим діям механіка-водія молодшого сержанта Ізата Смайловича Ібрагімова екіпаж знищив 4 кулеметні гнізда, спостережний пункт, до 25 гітлерівців і підпалив німецький склад ПММ. Цього дня в бою вміло і відважно також діяв танк МК-3 молодшого лейтенанта Валентина Васильовича Парфенова. Танкісти подавили вогонь 3-х кулеметів, підбили гармату і знищили до 20 гітлерівців. У бою командир танка отримав важке поранення, але зумів вивести підбиту машину із-під обстрілу. Пораненого офіцера-танкіста з поля бою виніс розвідник роти управління червоноармієць Федір Лаврентійович Шупегін, котрий у вуличних боях також знищив трьох гітлерівців. В подальшому екіпаж відновив свою машину і воював проти німців. 22 березня екіпаж «Валентайна» Віталія Сединкіна прорвався в глибину ворожої оборони на південній околиці міста і продовжив крушити противника вогнем і гусеницями. Були знищені 3 кулеметні гнізда і до 10 гітлерівців. Зосередженим вогнем протитанкових засобів танк був підпалений. Командир танка молодший лейтенант Сединкін і механік-водій сержант Георгій Олександрович Соколов загнули. З палаючої машини вибрався лише радіотелеграфіст старший сержант Петро Васильович Олександров. Понад 20 годин містом, через бойові порядки противника сержант вибирався до своїх. Одного разу сержанту прийшлось навіть прикинутись вбитим і 9 годин пролежати в калюжі повз якої проходили німецькі підрозділи. Під покровом ночі танкіст таки вибрався до своїх. Молодший лейтенант В.Ф.Сединкін і ст.сержант Г.О.Соколов були нагороджені посмертно орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, а старший сержант П.В.Олександров за мужні дії і кмітливість - орденом Слави 3-го ступеня. У ході штурму німецьких позицій 22 березня ефективно діяв «Валентайн» лейтенанта Олександра Олександровича Овчаренка. Протягом двох атак екіпажем були знищені 5 кулеметів, 2 бліндажі, міномет і до 35 гітлерівців. Офіцер, який на особистому рахунку мав біля 100 атак, в цьому бою був поранений, але погодився на евакуацію до медсанбату лише після завершення атаки і наказу командира роти. Завдяки майстерності механіка-водія сержанта Івана Романовича Баглая, котрий прийняв командування екіпажем, підбитий танк був виведений з поля бою і згодом знову крушив німців. Оскільки Іван Баглай прийняв посаду командира танка, за важелі управління сів новий механік-водій - молодший сержант Михайло Михайлович Зюзьков. У складі екіпажу також вміло діяв радіотелеграфіст сержант Микола Дмитрович Попович. 27 березня завдяки вмілому пострілу танкісти підпалили німецький склад з боєприпасами. Танк знову був підбитий, але виведений механіком-водієм з-під вогню. Протягом боїв в Ковелі з 22 по 30 березня екіпаж бойової машини знищив 6 кулеметів, 2 міномети, протитанкову гармату, бліндаж і до 50 гітлерівців. Четверте з початку війни поранення в бою 23 березня отримав командир групи гвардії майор Іванов. За вміле командування групою і особисту мужність був нагороджений орденом Червоної Зірки, а згодом, за бої на Волині в липні 1944 – отримав орден Червоного Прапора. 25 березня завдання розвідати оборону німців, встановити місця знаходження вогневих засобів і знайти проходи для танків отримали бійці розвідвзводу під командуванням лейтенанта Львова. При виконанні цього завдання командир взводу отримав важке поранення і був евакуйований в тил. Командування розвідниками прийняв командир відділення старшина Василь Дмитрович Хируль. Завдання було виконане, командування дістало необхідні відомості. Старшина –розвідник також в боях на вулицях Ковеля знищив 4-х гітлерівців. 27 березня для підтримки стрілецьких підрозділів 175-ї сд на вулицях укріпленого міста була сформована і кинута в бій танкова група підтримки піхоти під командуванням старшого лейтенанта Георгія Михайловича Чернишова. Старший лейтенант Чернишов прийняв командування танковою ротою в самому початку дій 259-го отп в районі Ковеля (комроти був вбитий в ході першого штурму міста) і вміло керував підрозділом протягом усього періоду боїв. Його ротою з 20 по 27 березня були знищені 6 протитанкових і 3 зенітні гармати, 7 мінометів, 97 кулеметних гнізд, 5 ДзОТів, 14 бліндажів, автомобіль, 17 возів, розсіяно і знищено до 500 ворожих солдат і офіцерів. Екіпажем командирського танка при цьому були знищені протитанкова і зенітна гармати, 11 кулеметів, ДзОТ, 2 бліндажі, до 75 ворожих вояків, 4 одиниці гужового транспорту. При атаці 27 березня офіцер-танкіст отримав третє з початку війни поранення, але залишився в строю і продовжував командувати ротою до повного знищення вузла оборони противника. Група розбила німецький вузол супротиву і сприяла розвитку наступу стрілецьких підрозділів. [6, с. 945] Першим у складі танкової групи цього дня на околицю міста увійшов танк молодшого лейтенанта Миколи Івановича Гуніна (механік-водій молодший сержант Михайло Олександрович Гапузов, заряджаючий старший сержант Василь Олександрович Васильєв, радіотелеграфіст сержант Олександр Афанасійович Коротаєв). У ході цього штурму танк М.І.Гуніна вразив 4 кулемети, міномет, бліндаж, до 50 гітлерівців. У подальших боях в південній частині міста екіпаж молодшого лейтенанта Гуніна ще чотири рази приймав участь в атаках німецьких позицій, в ході яких знищив 25 кулеметних гнізд, 2 міномети, 2 міномети, 2 протитанкові й одну зенітну гармати, 4 бліндажа і до 70 солдат противника. При відбитті німецької контратаки 30 березня танк був підбитий, молодший лейтенант Гунін і старший сержант Васильєв отримали важкі поранення та були за наказом командира роти евакуйовані з поля бою. Вогнем і гусеницями нищив ворогів «Шерман» молодшого лейтенанта Павла Сергійовича Вікторова. Лише за один день бою 27 березня екіпажем цього танка були знищені 10 кулеметних гнізд, три протитанкові та зенітна гармати, до 40 гітлерівців (всього в боях 20-30 березня в ході 7 атак знищені 13 кулеметів, 4 гармати, міномет, 1 бліндаж, 3 підводи з вантажами, до 85 німецьких вояків). Танк молодшого лейтенанта Петра Павлова на південній околиці міста підірвався на німецькій міні. Проте за рішенням командира екіпаж не залишив бойову машину, а перетворився в своєрідну укріплену вогневу точку. Три доби танкісти відбивали атаки ворога і при цьому знищили протитанкову гармату, 3 кулемети, до 30 гітлерівців і 2 одиниці гужового транспорту. Коли 277-й стрілецький полк 175-ї сд пішов на новий штурм 31 квітня, екіпаж Павлова підтримав штурмові групи прицільним вогнем і знищив німецький склад з боєприпасами, 3 кулемети та розсіяв і частково знищив до роти піхоти ворога. З 20 по 29 березня екіпаж М4А2 лейтенанта Василя Сергійовича Лукаша. Під час чотирьох атак екіпажем цього «Шермана» були знищені 15 кулеметних гнізд, 4 підводи, 2 міномети, бліндаж, ДзОТ і до 45 солдат противника. В бою 29 березня танк був підбитий. Бойову машину вміло вивів з-під вогню механік-водій сержант Михайло Костянтинович Герасименко. Навідник Григорій Титаренко (був поранений) продовжував вести вогонь по ворогу. Командир екіпажу разом з механіком-водієм та кулеметником єфрейтором Володимиром Максимовичем Мєзгірєвим за допомогою ремонтників відновили боєздатність бойової машини і якою знову вступили в бій з ворогом. До свого танку після перев’язки повернувся і навідник Григорій Титоренко. Протягом 10 днів боїв свій танк зумів зберегти лейтенанта Василя Геннадійовичп Паутова. При цьому танкісти не пасли задніх. Їх «Шерман» в ході трьох атак з 20 по 30 березня знищив 6 кулеметів, 2 гармати, 5 бліндажів і до 35 гітлерівців. Уміло діяли екіпажі роти малих танків МК-3 під командуванням лейтенанта Валеріана Володимировича Силаєва. У ході боїв у березні 1944 року на південній околиці Ковеля ротою були знищені 54 кулеметні гнізда, 3 протитанкові гармати, 5 мінометів, вантажівка, 6 одиниць гужового транспорту, 12 бліндажів, 2 спостережні пункти, 3 ДзОТи, розсіяні і частково знищені до 350 німецьких солдат і офіцерів. При цьому екіпажем командирського танку були знищені гармата, 22 кулеметних гнізда, 3 бліндажі, ДзОТ, 4 підводи, розсіяно до 100 німецьких піхотинців. [6, с. 958] Ефективними були дії взводу МК-3, яким командував лейтенант Олексій Іванович Клименко. При атаці вузлу супротиву німців 27 березня танк Олексія Клименка знищив 5 вогневих точок, вантажівку і до двох десятків ворожих солдат, а всього взводом за 10 днів боїв були знищені спостережний пункт, 2 ДзОТи, 5 бліндажів, 23 вогневі точки, міномет, вантажівка та 2 підводи з кіньми, розсіяно до 70 гітлерівців. 28 березня відзначився танк МК-3 під командування молодшого лейтенанта Северина Васильовича Васильєва. Танкістами цього екіпажу тільки за одну атаку були знищені 9 кулеметів, міномет, бліндаж, спостережний пункт і до 25 гітлерівців (всього за 10 дні боїв танкісти знищили 18 кулеметних гнізд, 2 міномети, 5 бліндажів, ДзОТ і до 40 німецьких вояків). У боях за Ковель з 20 березня вміло діяв екіпаж «Шермана» молодшого лейтенанта Петра Сергійовича Задорова. За 10 днів бойових дій в ході 5 атак танкісти цього екіпажу вогнем з гармати, кулеметів і гусеницями знищив 20 вогневих точок, міномет, гармату, бліндаж, Дзот, автомобіль, 4 підводи і до 80 німців. Особливо відважно молодший лейтенанта Задоров і його бойові товариші діяли в ході атаки 30 березня. Від вогню танкістів знайшли свою смерть до 35 гітлерівців, були зруйновані бліндаж, 12 кулеметних гнізд, знищений міномет з розрахунком. При атаці танк був підбитий, проте екіпаж і його важко поранений командир продовжували вести бій. У боях за Ковель вміло і відважно діяли бійці полкової роти автоматників 259-го отп. Протягом 3 діб з 23 по 27 березня особовий склад роти по пояс у крижаній болотній воді під шаленим обстрілом ворога виконував завдання із будівництва гатей для пропуску танків, а на вулицях міста супроводжував танки і оберігав їх від німецьких гранатометників і бронебійників. У ході цих боїв ні сну ні відпочинку не знали офіцери і бійці технічної та інших служб забезпечення бойових дій. Під вогнем противника 2 «Шермани» і 3 «Валентайни» відремонтувала бригада на чолі з бригадиром старшим сержантом Олександром Степановичем Бистрицьким. 29 березня при відновленні чергової бойової машини ремонтники потрапили під удар німецької авіації. Старший сержант Бистрицький отримав важке поранення і все ж продовжував керувати ремонтними роботами. Лише коли танк пішов на передову, сержант був евакуйований до медсанбату. Всього ж за час боїв з 20 березня по 13 квітня 1944 року спеціалістами техслужб полку під загальним керівництвом помічника командира з техчастини Сергія Дем’яновича Карпова були евакуйовані 9 бойових машин, з них 7 відремонтовані в польових умовах і повернуті в стрій. Також майор Карпов вміло керував доставкою на передову боєприпасів та пального, завдяки чому підрозділи дивізії були забезпечені всім необхідним. За 10 днів боїв танкісти 259-го окремого Черкаського танкового полку знищили 150 кулеметних гнізд, 9 протитанкових, 3 зенітні гармати, 15 мінометів, 3 вантажівки, 26 бліндажів, 7 ДзОТів, 25 коней, 7 підвод, склад з боєприпасами, до 800 гітлерівських офіцерів і солдат. А за підсумками місяця боїв (з 20.03 по 25.04.44) особовим складом полку були знищені до 1300 гітлерівців, 7 ДзОТів, 44 бліндажі, 2 склади, 10 протитанкових, 4 зенітні гармати, 18 мінометів, 92 кулемети, 10 автомобілів, 7 одиниць гужового транспорту. [4, с.220] За вміле командування полком в ході наступальних і оборонних боїв в районі Ковеля орденів Олександра Невського були удостоєні командир полку гвардії підполковник Олексій Власович Лук’янов і начальник штабу частини гвардії майор Михайло Іванович Гусєв. За мужність і відвагу в боях з гітлерівцями орденами і медалями СРСР були також нагороджені 67 офіцерів, сержантів і солдат полку.
Наприкінці березня - початку квітня 1944 року до Ковеля були перекинуті ще 2 танкові полки: 57-й Полтавський окремий танковий полк під командуванням гв.підполковника Василя Федоровича Тараненка та 32-й танковий полк під командуванням гвардії підполковника Володимира Олексійовича Галкіна. Обидва полки за штатом повинні були бути у складі кавдивізій 7-го гвардійського кавалерійського корпусу ( 57-й – 15 гкд, 32-й – 16 гкд), але наразі радянське командування вирішило по-іншому. 57-й окремий танковий полк 31 березня зайняв позиції в районі села Шайно (нині Старовижівський район) у смузі оборони 234-ї Ломоносівської стрілецької дивізії. Танкові екіпажі цього полку в активні бойові дії вперше вступили 4 квітня в районі села Лісники. Тоді «Шермани» і «Валентайни» були кинуті в контратаку проти значно потужніших Т-ІV, при чому 21 танк полку взяв участь в танковому бою проти 21 німецького танка. Як мінімум два німецькі танки були підбиті. 12 квітня полк отримав завдання атакувати позиції німецької піхоти в районі висоти «Безіменна». В ході атаки танкісти зуміли підбити німецький танк, 2 гармати, знищити до 90 гітлерівців, 6 вантажівок і подавити вогонь 3 гармат і кулеметного гнізда, які заважали просуванню радянської піхоти. 15 квітня танкісти супроводжувала атаку на позиції гітлерівців в районі висоти 188,1. У бою за висоту екіпажі 57-го отп знищили 2 бліндажі і до 40 гітлерівців. Усього в боях проти німців з 4 по 15 квітня 1944 року підрозділами 57-го отп були знищені 6 танків Т-ІV, 3 самохідні гармати, 4 польові гармати, 5 вантажівок, 2 ДзОТи, до 450 солдат і офіцерів противника. [4, с.228] В ході цих боїв були підбиті 14 танків полку, згодом евакуйованих і відновлених спеціалістами техчастини. Командиром 77-го стрілецького корпусу особовому складу полку за відмінне виконання бойових завдань була оголошена подяка. Кількість нагороджених за бої в районі Ковеля в цьому полку була порівняно невисока – урядовими нагородами були нагороджені 31 чоловік особового складу, в тому числі орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня начальник штабу полку майор Михайло Мойсейович Левшаков, а орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня - помічник командира полку з техчастини майор Ананій Петрович Корнаєв. З 4 квітня бойові дії в районі Ковеля розпочав 32-й танковий полк, який отримав завдання підтримувати в боях піхоту 60-ї Севської стрілецької дивізії. Свою історію полк розпочав у вересні 1942 року в Московському військовому окрузі. Вже наприкінці жовтня був направлений до складу військ 39-ї армії Калінінського фронту. З грудня 1942 по лютий 1943 знаходився на переформуванні. Після доукомплектування до листопада 1943 року воював у складі Північно-Західного фронту (27-ма та 34-та армії). Після перейменування фронту у 2-й Прибалтійський воював у складі 1-ї ударної та 6-ї гвардійської армій. Наприкінці січня 1944 року полк був виведений зі складу 2-го Прибалтійського фронту і включений до складу частин РГК, а наприкінці березня включений до складу військ 2-го Білоруського фронту. На 9 травня 1945 року 32-й танковий полк знаходився у складі 16-ї гкд 7-го гвКК. Першими на новій місцевості свої сили випробували полкові розвідники під командуванням старшого сержанта Петра Андрійовича Самаріна. Бійці взводу розвідали шляхи руху, передній край і угрупування противника в смузі дій полку, виявили найбільш придатні напрямки для атак відповідно до технічних характеристик танків полку. У подальшому розвідники визначали шляхи евакуації підбитих і застряглих машин та здійснювали їх охорону. 4-5 квітня розвідку боєм у районі на північний захід від с.Дубове здійснили екіпажі відділення бронемашин під командуванням старшого сержанта Петра Івановича Кириєнка. Внаслідок дій бронеавтомобілів були отримані додаткові дані про вогневі засоби на передньому краї противника. 6 квітня 32-й танковий полк отримав завдання зупинити натиск противника вздовж Ковельського шосе в районі села Рудники і відновити положення на правому фланзі 132-ї стрілецької дивізії. За пропозицією начальника штабу полку гвардії майора Леоніда Юхимовича Рудермана була влаштована танкова засідка. Начштабу особисто вивів роти на вихідну позицію і організував взаємодію з артилерійськими та стрілецькими підрозділами. Коли німці пішли в чергову атаку їх вогнем зустріли танки М4А2 «Шерман» 1-ї танкової роти під командуванням лейтенанта Петра Івановича Криковлюка. Просування німців в районі Рудників було зупинене. Відзначився екіпаж танка лейтенанта Олександра Павловича Коротаєва, який вогнем із гармати і кулеметів знищив гармату, кулемет і до 20 гітлерівців. 9 квітня в атаку пішла 2-га танкова рота «Валентайнів» під командуванням лейтенанта Макєєва. Атака була невдалою – в її ході було втрачено підбитими 6 танків. Евакуацію бойових машин з поля бою в ніч на 10 квітня організував і особисто керував нею заступник командира полку зі стройової частини майор Павло Микитович Бредов. 10 квітня танкісти пішли в атаку знову. 32-й танковий та 1281-й стрілецький полки отримали завдання атакувати німців в районі села Бахів і по можливості відкинути противника. До початку танкової атаки сапери 32-го тп під командуванням командира відділення старшого сержанта Миколи Костянтиновича Шабури здійснили інженерну розвідку місцевості і проклали декілька проходів у мінних полях на напрямках руху бойових машин. При виконанні цього завдання відзначились червоноармійці Іван Кирилович Гостєв, Олександр Олександрович Казаков та інші. Для участі в танковому десанті був виділений 1-й стрілецький батальйон 1281-го сп під командуванням старшого лейтенанта Георгія Юхимовича Огородникова. Комбат свого часу служив у бронетанкових військах, досконало знав матеріальну частину і озброєння танків, знав і тактику дії танкових підрозділів. Кожному учаснику десанту була роз’яснена задача, її мета і способи виконання. Комбат розмістився в одній з бойових машин. Танки з десантом пішли в атаку. У ході наступу танк, в якому знаходився старший лейтенант Огородников був підбитий і запалав. Комбат допоміг екіпажу евакуюватись, а сам продовжував вести вогонь по німцям, які саме пішли в контратаку, з палаючої машини. За доповідями бійців командування полку зробили висновок про загибель комбата. Він був включений до списку бойових втрат, рідним полетіла похоронка. Більше того старший лейтенант Г.Ю.Огородников ПОСМЕРТНО був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня….Лише через 40 років виявилось, що відважний комбат ….живий. Після бою офіцера підібрали санітари і без пам’яті відправили в госпіталь. Після тривалого лікування Григорій Огороников повернувся у рідне село Сичовка Алтайського краю, де водієм працював до пенсії. Заслужену нагороду Георгій Огородников отримав у 1975 році. [7, с.217-218] Танки МК-3 2-ї роти протаранили німецьку оборону на висоті 182,2, але зустріли більш грізного противника. На зустріч «Валентайнам» ішли важкі танки німців. Першим у бій з «Тигром» зі складу 3-ї танкової роти 505-го батальйону важких танків вступив екіпаж командира танкового взводу молодшого лейтенанта Михайла Михайловича Митюшина. (Питання участі важких німецьких танків «Тигр» (Panzerkampfwagen VI «Tiger I») в боях на Волині є маловивченими. З абсолютною точністю довести чи спростувати інформацію про бойові дії цих бойових машин, зокрема і в районі Ковеля, не може ні один з дослідників. Разом з тим має місце інформація про передислокацію в квітні 1944 року в район Ковеля 505-го батальйону важких танків (Panzer Abteilung 505) під командуванням майора Вернера фон Бешвітца (Werner Freiherr von Beschwitz) з оперативним підпорядкуванням командиру 5-ї танкової дивізії. Водночас інші дані вказують на перебування у цей час батальйону в районі Орша - Вітебськ) [8]. Декількома пострілами танк противника був підбитий, але інші німецькі танки відкрили вогонь у відповідь. «Валентайн» запалав, мов свічка. Михайло Митюшин, котрий воював з гітлерівцями з жовтня 1941 року, загинув у своїй бойовій машині. Посмертно був удостоєний ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня. Уміло вів вогонь по ворогу з танкового кулемета радіотелеграфіст сержант Володимир Афанасійович Лушпай. Влучними чергами танкіст знищив два десятки гітлерівців. Коли танк був підбитий, сержант Лушпай не покинув бойової машини, а до останнього подиху продовжував вести вогонь по ворогу. Посмертно був удостоєний ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня. При виході на висоту 4 танки роти «Валентайнів» застрягли в болоті. Поки йшов бій всього за 3 години бойові машини були евакуйовані під керівництвом помічника командира роти з техчастини молодшого техніка-лейтенанта Олександра Федоровича Ніколаєва. «Шермани» 1-ї роти лейтенанта Петра Криковлюка атакували гітлерівців на висоті 180,2. Першою через болото до німецьких траншей на висоті вийшла бойова машина командира взводу лейтенанта Семена Васильовича Порохні. Німецький снаряд влучив у командирський танк, але екіпаж машини не залишив. Командир взводу продовжував управляти діями взводу поки ще один запалювальний снаряд не підпалив танк лейтенанта Порохні. Пораненого, обгорілого офіцера підлеглі евакуювали із танка і винесли з поля бою. Проте на всім середнім танкам вдалось виконати поставлене завдання. На підходах до Бахова 8 «Шерманів» застрягли в болоті. Німці зосередили по цим машинам всю міць свого вогню. Обстріл радянських танків вели на тільки польові гармати, але й самохідки, які були сюди підтягнуті з початком німецької атаки. Від ворожого вогню запалали 2 танки. Така ж доля чекала й інші. За відсутності достатніх сил для евакуації бойових машин кмітливість і рішучість проявив помічник командира 32-го тп з технічної частини гвардії майор Сергій Гур’янович Чирков. Офіцер підходив до кожної машини і допомагав екіпажам і технарям порадою щодо особливостей евакуації танків. Протягом доби вцілілі під німецьким вогнем танки були евакуйовані, відремонтовані та повернуті в стрій. 12 квітня екіпажі врятованих танків взяли участь в новій атаці. Залишки роти продовжували атаку. Першим до села Бахів увірвався «Шерман», який вів механік-водій молодший сержант Іван Якович Чумаков. Механік вміло маневрував бойовою машиною у лісисто-болотистій місцевості і забезпечив ефективне ведення вогню. Екіпажем в бою 10 квітня був знищений німецький танк, 2 гармати, 6 кулеметів, до 60 ворожих солдат. Танк на околиці села був підбитий, але екіпаж залишився в бойовій машині і продовжив бій з ворогом. Вміло діяв і екіпаж командира роти. Рота, яка «вперлась» в добре організовану глибоко ешелоновану оборону німців, не дивлячись на шквальний вогонь «Пантер», «Фердинандів» і польової артилерії продовжувала вести бій. Усього ротою середніх танків 32-го отп в боях з 4 по 12 квітня були знищені 5 ворожих танків, 5 самохідних гармат, 6 польових і протитанкових гармат, 10 кулеметів, 2 склади з боєприпасами, 4 ДзОТи, 2 спостережні пункти, до 350 офіцерів і солдат противника.[3, с.17] 12 квітня до 30 радянських танків зі складу 57-го та 32-го танкових полків знову атакували німецькі позиції в районі висот 180,2 та 179,0. Першими вперед пішли полкові сапери. Уміло діяв червоноармієць Петро Іванович Пудрасов, котрий не тільки розвідав і зробив прохід у мінному полі, але й своєчасно повідомив командира танкової роти про мінні пастки на шляху руху. Уміло діяв екіпаж «Валентайна» молодшого лейтенанта Миколи Івановича Сидорова. Танк на висоті 180,2 був підбитий. Танкісти продовжували 6 годин відбиватись від ворога із завмерлої машини. В бою 12 квітня танкісти молодшого лейтенанта Сидорова знищили гармату, 2 кулемети і до 40 солдат противника. Якщо на висоті 180,2 атака, якою з передового СП керував майор Бредов була спочатку більш-менш успішною (були знищені декілька вогневих точок), то на висоту 179,0 – захлинулась. Сюди для підтримки німецької піхоти була направлена 6-та танкова рота гауптштурмфюрера СС Бойлера із 5-го тп СС 5-ї танкової дивізії СС «Вікінг». Спочатку німці відсікли піхоту від танків, а згодом розпочалась танкова битва. Результат цього бою був передумовлений різницями в тактико-технічних характеристиках «Валентайнів» і «Шерманів» з одного боку і „Пантер” з другого. У перші ж хвилини бою тільки танковим взводом унтерштурмфюрера Альфреда Гроссрока було підбито шість танків, а до кінця дня на полі бою залишилось палати п’ятнадцять радянських бойових машин.[9] Тим не менше, не дивлячись на невдачі в боротьбі зі значно потужнішими німецькими танками, мужність офіцерів і бійців була оцінена бойовими нагородами. Серед нагороджених були заступник командира полку майор П.М.Бредов, начальник штабу частини капітан Іван Павлович Єлисєєв, командир 1-ї танкової роти лейтенант П.І.Криковлюк і ще 25 офіцерів, сержантів і солдат. Таким чином, воїни танкістів протягом боїв березня-квітня 1944 року в районі Ковеля повністю справились з покладеними на них завданнями з підтримки дій стрілецьких підрозділів. Разом з тим, американські та англійські танки, які значно поступались за бойовими тактико-технічними даними танкам, які перебували на озброєнні з’єднань 2-ї польової армії Вермахту не мали змогу протистояти більш численному та якісніше озброєному ворогу, а тому понесли значні втрати в особовому складі і техніці. Джерела: 1. Михалев С.И. Полесская операция 2-го Белорусского фронта. Военно- исторический журнал №3, 1988. 2. ЦАМО, фонд 33, опис 690155, одиниця зберігання 5723 3. ЦАМО, фонд 33, опис 690155, одиниця зберігання 2819 4. ЦАМО, фонд 33, опис 690155, одиниця зберігання 1219. 5. ЦАМО, фонд 33, опис 690155, одиниця зберігання 5508. 6. ЦАМО, фонд 33, опис 686044, одиниця зберігання 3097 7. Андреев А. М. От первого мгновения— до последнего.— М.: Воениздат, 1984. 8. http://www.lexikon-der-wehrmacht.de/Gliederungen/PanzerAbt/PanzerAbt505 9. Барятинский М.Б.Танковые асы Гитлера. — М.: Яуза, Эксмо, 2010. 10. ЦАМО, фонд 33, опис 690155, одиниця зберігання 5040, с.257-259. 11. ЦАМО. фонд 33, опис 690155, 5746, с.174-178. 12. ЦАМО, фонд 33, опис 717037, одиниця зберігання 787, с.195-198. 13. ЦАМО, фонд 33, опис 690155, одиниця зберігання 1340, с.254-261; 232-249. 14. ЦАМО, фонд 33, опис 690155, одиниця зберігання 986, с.202-203.
