Галичина в Генеральному Губернаторстві | Galicia in General Gouvernment

Вот такое милое издание появилось в коллекции сохран на 4, но все равно радует.

 

Спасибо за сканы. Обычно первое фото на странице приписывают как крестяне-добровольцы в дивизию Галичина, но теперь мы знаем что ето фолькльорный коллектив.

 

Мероприятие проходило под эгидой УЦК. В Альбоме более 80 фото. Думаю, что оно активно отражалось фотоматериалами и в прессе ГГ.

 

Ганс Франк назначает Отто фон Вехтера губернатором Галиции

 

фото з моєї колекції
Львів 1941 -1942
1.Політех
2.Вул.Жовківська (терер Б.Хмельницьеого)

 

Теперь мое))) выставляю.

Карл фон Лаш первый губернатор Дистрикта Галичина с Франком в 1940г.

 

Ян Руткевич змахує на етнічного поляка

 

на вулицях Львова

 

А фото бургомістра м. Станіслава (часів німецької окупації) Івана Голембйовського у вас часом немає?

 

Карта. Выпущена в 1943г.

 

Квитки на Львівський трамвай

 

Немного материалов по украинским школам в Генерал-губернаторстве.

Удостоверение школьника и пара учебников, что использовались в этих школах.

 

трохи додам свого

 

Відновленню спорту в Галичині в роки ГГ сприяла діяльністьУкраїнського Центрального Комітету (УЦК). У його межах створили безпосередню управлінську структуру «Відділ опіки над молоддю та родиною», одним із завдань якого був контроль над відновленням і популяризацією спорту в реґіоні. Йому підпорядковувався Референтура тіловиховання, що містилася у Львові на вулиці Пекарській, 1. Тут функціонували різні спортивні ланки («Ланка спортивних ігор», «Ланка боксу», «Ланка копаного м’яча» (ЛКМ), «Ланка шахів»), які відповідали за розвиток та налагодження роботи в окремих видах спорту.
Вдалося ЛКМ організувати восени 1941 року й офіційні змагання. В кінці вересня було ухвалено провести турнір на першість Львова. Брати участь у турнірі виявили бажання 5 місцевих команд: «Україна», «Степ», «Запоріжжя», «Гарбарня», Український спортивний студентський клуб(УССК). Чемпіоном міста стала «Україна». Уже навесні наступного року були організовані змагання на першість п'яти округів.
Найцікавіший проект спортивні функціонери Галичини реалізували 1943 року, організувавши українську футбольну ліґу – Першість Краю. Згідно з реґламентом, футбольна ліґа ділилася на дві групи «А» і «Б». У першій власне і розігрувалося звання чемпіона краю, у другій команди боролися за можливість вийти в першу.
За звання кращого колективу боролися 8 команд: три львівські («Україна», «Гарбарня», УССК), а також «Скала» (Стрий), «Сян» (Перемишль), «Дністер» (Самбір), «Черник» (Станіславів ), «Довбуш» (Коломия). Стартувала першість 11 квітня 1943, а закінчилося 3 жовтня. Чемпіонат проходив за схемою весна-осінь у два кола. Остання команда опускалася до групи «Б», а відповідно перша команда цієї групи йшла на підвищення.
Місцеві любителі і фахівці футболу перед стартом практично одноголосно ставили на перемогу «України» як найбільш титулованою команди Галичини. Але футбол тим і цікавий, що непередбачуваний. Чемпіоном стала стрийська «Скала», а «Україна» зайняла друге місце. Бронзові медалі виграли футболісти «Сяну». Коломийський «Довбуш» понизився у класі, а на його місце прийшов «Тризуб» (Львів).
Причини невтішного для вболівальників «України» результату нападникОлександр Скоцень через роки у своїй книзі «З футболом у світ» назве в постійній ротації складу (справа в тому, що футболісти команди працювали в харчовій промисловості, часто роз'їжджали по відрядженнях, пропускаючи матчі, а заміна не відповідала рівню), зміні поколінь і травмах провідних гравців.
Чемпіонат 1944 р. після трьох турів через наближення фронту був припинений.
Фінансування спорту в період окупації було найгострішим питанням. Якісь кошти на це виділяв УЦК, але їх не вистачало. Тому команди практично перебували на самозабезпеченні, заробляючи переважно продажем квитків на свої матчі. Причому суми виручених у такий спосіб грошей повинні були ділити навпіл зі своїми суперниками, також оплачувати їх проїзд і роботу рефері. Ще одним джерелом фінансування були пожертви від аматорів спорту і місцевих підприємців. Нападник «України» Олександр Скоцень щодо цього зазначав: «Ні на яке фінансове датування не доводилося сподіватися. Вся робота спиралася лише на допомогу й підтримку тільки народних мас». Наприклад, вигравши чемпіонат, «Скала» отримала від своїх симпатиків на розвиток команди 4220 злотих.

 

А вот так выглядел проездной.

 

В продолжение школьной темы.
Книга для преподавания на начальных курсах музыкальных школ на территории ГГ.
Школьный аттестат, но для польской народной школы((((

 

Актори Українського театру ім. І Франка в Тернополі з штадткомісаром Йозефом Штрухгольдом

 

Напишу в этой теме, как наиболее близкой.
Вопрос есть - не попадалось ли кому упоминание про случай, когда некий крестьянин одного из сел Галичины в начале войны
спрятал экипаж сбитого немецкого самолета?
Откуда то сидит в голове(то ли в одной из поездок кто-то поведал, то ли было некое обсуждение и даже приводили скан некой газеты
из "90-х" об этом случае), что крестьянин как то умудрился успеть раньше к самолету, и вывез под сеном, емнип, экипаж.
В конце концов так они вермахта и дождались. И якобы после войны не то кто-то из экипажа. не то родственники приезжали благодарить.

Почему спрашиваю - нарисовался сбитый Ю-88, удалось его привязать. Может, это именно он?

 

Пара книжек по теме

 

приміщення дуже схоже на контору смоляного заводу що під Стрийом по дорозі на Калуш

 

Останнє фото це коло катедри,не далеко Площі Ринок

 

Навпроти Міцкевича