Не сильно я ті горища і люблю... Але знайомий запропонував їхати з ним до якоїсь старої хати яку купили "під знесення" заради ділянки для будівництва... Трошки вагався, бо всі горища які я мав змогу обстежувати до цього не те що не виправдовували зусиль, але і не вражали чимось особливим....про те все ж поїхав. Город, садок, старезні дерева і на межі обійняти ніяк не вийшло би ясені видавались ще і не геть старими в порівнянні з тим що називав знайомий хатою... Глиняна руїна без вікон та дверей, дах черепичний вгадувався через мох, долівка глиняна і розваляний п'єц і видрані провода... В ту хату лізти ентузіазм зникав з кожною хвилиною... Про те пошук з МД дав лише паро гільз та одну дорефому... А на чердаку мотлох й протухлий запах прілого сіна... За хвилин 15 я вже мав бажання це місце покинути і забути, і день вважав марно витраченим на ту поїздку... Тряпчані речі що вже мало були на щось схожі.. пил та павутиння єдине що з того горища я винесу на собі а не знахідки.. фіаско... але то було очікувано.. не нове відчуття, за більш ніж 12 років пошукової діяльності ( в основному з МД), заброшки лише одна з десяти чи більше можуть шось путнє "віддати"... і вже з твердим наміром просуваюсь до світла яке через "портал" лазу демонструє як кружляє пил десятиліть мною зтривожений, хоч і намагався проводити оглядини максимально акуратно... Черговий жмих встромленої мішковини... Знову якась полова чи мишами претрублене насіння... шось тверденьке... Об'єм якийсь дрібненький.. розгортаю і вже на пил уваги не зветаю а просто п'ятою точкою сідаю на підсипку горища та ротом хапаю повітря... І пил вже має зовсім інший присмак чим дві хвилини до того... Час втратив цінність та значення...
Всякі дастіш шпіонен версії мною відсіяні як шайсе фантастіш... На мою думку це мало приналежність до УПА... як трофей чи дісталось власнику чи власниці іншим чином вже взнати не вийде, але що то повстанців з минулого привіт, думку стверджує той факт, що споряджено "фріц-фрау" було британськими "сємками"...
...так а де власне "фрау" ? ...а "сємки" - таки німецькі : "RWS" - Рейніше-Вестфаліше Спренгстофф А.гЕ., Нюрнберг...
Фрау така сором'язлива та відлюдькувата, що нема на то ради і можливості втрачені для її в суспільство адаптації... Та і не молода вона, а навіть досить в похилому віці, з усіма віковими наслідками та болячками... Все ж таки прожила вона до сього часу в бідових умовах, і вже не піде до "таньцю" та не стане аргументом у герці... Але "муміфікувати" її аби залишилась експонатом в статусі ММГ не лише треба а треба однозначно і сил та засобів на це треба як і часу... Мені ото "сеємок" у колекцію "прилипло" а де її буде місце дислокаці. поки не вирішилось питання, йде третя чи п'ята сесія дебатів з цього питання, та розмір компенсації іншій стороні, що прийме угоду про передачу в володіння другій сторні. Дві сторони мають рівній мірі за попередньою домовленістю на неї права, але має усе бути максимум чесно і для обох прийнятно без жодних дій в ущерб кому б то не було... Вигляд визнати мушу вона вже має приємніший, хоч і не в вельоні до шлюбу, і є над чим працювати, аби була як та Гоголівська панночка відомого твору "ВІЙ"...гарна мов писаночка , але за усіма ознаками мертва...
...6,35-мм Вальтер модель 8, по кобурі було вИдно... ...з протилежної сторони на накладці - лого "Carl Walther" ??
Питання сам розумію щоб не те шо без відповіді потрібною буде , але і не запитати хоч чи варто заморачуватися і на скільки то є реальним, якщо є шанси то прошу підказки з чого би було добре почати і який алгоритм дій.... Питання : - на скільки реально або не реально взагалі по номеру дізнатись кому був виданий чи кому належав!???
...абсолютно НЕ реально - окреме клеймо нітро-проби закордонні фахівці пов"язують із тим, що вказаний екземпляр зброї було експортовано (продано за кордон)... ...теж так вважаю...