Питання про Янівський концтабір / Zwangsarbeitslager Lemberg-Janowska

Ответ: вопрос о Яновском конц. лагере

Вообще-то я уточнил, что должно быть разрешение и место для более-менее самостоятельных передвижений, а в комнате (или в камере) такого практически нет. Кстати, во Франции, насколько я помню, про это Р.Мерль писал (возможно ошибаюсь, но факт остается фактом), пленных солдат загоняли в их бывшие помещения казарм и это считалось уже Шталагом. В моем (и в принципе, в википедиевском определении) есть минус - под него подпадают штрафбаты и дисбаты, поэтому надо подумать, как точнее выразить понятие. Насчет объективности и использовании понятийного аппарата - полностью согласен!!! НО!!! Опять же есть общее понятие концлагерь и как ни крути, суть от этого не изменится, а вот по частностям, да, были и лагеря смерти, офлаги, шталаги, трудовые лагеря в Германии, трудовые лагеря и зоны ГУЛАГа в СССР, лагеря для военнопленных в разных странах, лагеря по денацификации в послевоенной Германи, в той же Сербии были лагеря для мусульман в 90-х во время распада Югов... Поймите, все это концлагеря, а вот для кого, почему, зачем и цели концентрации и изоляции в каждом случае были свои.
С уважением и благодарностью за интересную дискуссию)

 

Ответ: вопрос о Яновском конц. лагере

И вот опять, мы стремимся записать в "концлагеря" все учреждения подобного типа. Итак, давайте определимся. Мы ведем разговор о немецких контрационных лагерях, а если поточнее - о классификации Яновского лагеря. Свое мнение по поводу номенклатуры я имел возможность высказать несколько ранее. Теперь поговорим о более тонких вещах. В первую очередь, надо определиться с основными положениями, позволяющими нам определить, являлся ли конкретный лагерь концентрационным по своей сути или же нет. Итак, я сформулировал бы их следующим образом:

1. Лагерь в официальных документах проходит как "концентрационный". В нашем же случае, это источники нескольких главных управлений из аппарата СС: SS-FHA и SS-WVHA;

2. Непременное наличие лагерной администрации со всеми сопутствующими тому офисами;

3. Строгое иерархическое деление заключенных на обособленные группы;

4. Формирование и распределение Aussenkommando - "внешних команд";

5. Сильно развита хозяйственная составляющая.

P.S. Всегда рад собеседнику.

 

Ответ: вопрос о Яновском конц. лагере

В принципе, во многом с Вами согласен. Чтобы не повторяться, хотелось бы услышать мнение других. (Все-таки, мне кажется, что мы с Вами все-таки упускаем какую-то составляющую).
С уважением

 

Ответ: вопрос о Яновском конц. лагере

Пожалуй, вы правы. У меня есть кое-какие соображения на сей счет, но пока ограничимся написанным.

 

Ответ: вопрос о Яновском конц. лагере

Ценю Вашу толерантность. Подождем мнения других. Эту тему я однозначно буду отслеживать.
Рад знакомству.

 

Ответ: вопрос о Яновском конц. лагере

Взаимно.

Тема, безусловно, интересная, чтобы ее рассмотреть с разных ракурсов.

 

Ответ: вопрос о Яновском конц. лагере

Всю розмову про Янівський табір перевели ви на його статус...

Я вже свого часу давала посилання на книгу Євгена Наконечного "ШОА у Львові". Автора важко запідозрити у радянофільстві. І розказував він те, що бачив, переживав, чув підлітком у Львові.
Ось цитата про Янівський табір.

Владислав Желязни [сусід по кам’яниці, злодій] занехаяв свій кримінальний промисел і поступив інструментальником на роботу в майстерні, що німці організували в кінці Янівської вулиці на базі колишньої єврейської фірми Штайнхауза. Майстерні стали називатися "DAW" - абревіатура від "Deutsche Ausrustung Werke" [умляутів нема на клавіатурі] (німецькі ремонтні майстерні). Робітники "DAW" працювали під керівництвом німецьких майстрів над ремонтом військової техніки. Їм видавали надійні "аусвайси" - особисті виказки, і непогані продовольчі пайки. Спочатку на "DAW" працювало добровільно декілька сотень євреїв і близько трьохсот поляків та українців. Владека Желязного дуже цінували там як висококваліфікованого слюсаря.
Одного дня німець - старший майстер - відкликав Владека убік на балачку "nur mit uns" і завів секретну розмову.
- Herr Желязни, звернувся майстер тим поширеним німецько-польським волапюком, який вживали сілезькі (шльонські) німці, - раджу вам у найближчі три-чотири дні "zum arbeit" не виходити. Посидьте ті дні дома.
- Але ж, пане майстре, за невихід на роботу суворо карають. Я боюся.
- Herr Желязни, ви правдивий класний спеціаліст, таких людей німецькі майстри завжди шанують, коли раджу не виходити вам на роботу, то маю на те вагомі підстави. Зробіть, як я кажу.
- Став я вагатися, - розповідав нам Владек, - адже "DAW" - військове підприємство, ним керують есесівці. За невихід на роботу без поважних причин можуть як за саботаж і розстріляти. Час воєнний. Але я послухав старшого майстра. Роздобув не зовсім переконливу довідку про хворобу, нібито в мене щось не те зі шлунком, і сиджу, як радив майстер, вдома. Сиджу і тремчу, а тут ще зі сною Соня і малюк. Думаю, прийдуть есесівці, заберуть мене, загорнуть Соню і хлопця. Усіх нас знищать. Однак з другого боку - старий німецький майстер, до мене завжди явно прихильний, не став би безпідставно таке по секрету говорити.
Коли через три дні дізнаюся, начальник "DAW" Гебауер зібрав на площі робітників і оголосив: "З нинішнього дня ви всі залишаєтеся тут, додому не йдете". Таким способом усі робітники "DAW" раптом зробилися в’язнями! "За найменший непослух, - продовжував Гебауер, - чекає важка кара". Для залякування із сторожових вишок відкрили вогонь по тих, хто надто наблизився до огорожі.
Так розпочав своє існування Янівський лаґер примусової праці - "Zwangsarbeitlager Lemberg", який став відомою гітлерівською катівнею. Саме тут хочу зазначити, що я категорично проти словесної мімікрії, яку навмисне пропагують в українській мові щодо специфічних термінів тоталітарних режимів. Інколи тепер намагаються українізувати, ніби "одомашнити", криваві німецькі та російські терміни: "лагерь" у "табір". Слово "табір" в українській мові в’яжеться з поняттям відпочинку, радощів, сміху. За вимогами психології мови, не годиться перекладати слова "Ґулаг" в "Гутаб", "ҐПУ" в "ДПУ", "енкаведе" в "енкавеес", "каґебіста" в "кадебіста" тощо. Усіма мовами світу, не перекладаючи, вживають такі назви, як Ґестапо, КҐБ, Ґулаг, лаґер. Лише українською з дивного дива їх перекладають. Перетворити тоталітарний лаґер у милозвучний український "табір" (буває польовий, дитячий, пластовий, дівочий, козацький, вишкільний тощо) - витівка, інспірована так званими "кадебістами". Ніхто не вживав у розмові надуманий канцелярський псевдонім "табір" замість живомовного "лаґер". Янівський лаґар так всі і називали - лаґер, а не інакше.
Місце розташування Янівського лаґера було вибрано ґестапівцями дуже зручне. Близько находилася товарна залізнична станиція Клепарів, і лаґер став пересильним, транзитним. Звідси відправляли людей в Белзець і Треблінку. Зовсім недалеко від лаґера, біля підніжжя гори Кортумівки, знаходилась улоговина, покрита з усіх боків високими горбами і тінистими деревами. Отож, природні умови місцевості, застосоване маскування і сильна охорона дозволяли катам вільно чинити там свою чорну справу. За півкілометра від лаґера знаходилося основне місце розстрілів, назване в’язнями "Долною смерти". Янівський ліґер вважався центральним у Галичині, тут було розстріляно близько 200 тисяч осіб, переважно євреїв. Щоправда, ґестапівцям не вдалося в глибокій таємниці розстрілювати людей, як це чинили енкаведисти до війни в Биківні, Сандормосі чи згодом в Катині. Про німецьку "фабрику смерти" на Янівській знало все місто. Львів’яни знали, що там, на "пісках", масово розстрілюють євреїв... і не тільки євреїв...
- Добре, що я послухав старого німецького майстра, - розповідав Владек Желязни. - Про мене в тому початковому хаосі на "DAW" зовсім забули, і я став на роботу в "Beutepark" (трофейний парк), що розміщається на колишній торговельній виставці у Стрийському парку. У парку була спроуджена маленька домна, в якій виплавляли алюміній. Добиратися далеко, але є надійний "аусвайс", є пайок, щось платять. Ті мої товариші, що працювали зі мною разом в "DAW", тепер стали справжніми безпросвітними лаґерниками, частина з них вже загинула. Сам лаґер відгородили високим цегляним муром і колючим дротом. В’язні, залежно від національности, носять латки: поляки — червоні, українці — сині, а євреї — жовті. Коли б не послухав старого майстра, то гибів би в лаґері, якщо б не загинув, а що сталося б Сонею і сином, не важко здогадатися.
У 1944 році під час авіанальоту Янівський лаґер розбомбили. Частина в’язнів, користуючись нагодою, втекла. Серед утікачів був знайомий мого батька на прізвище Чмир. Він розповідав про порядки в лаґері. Від нього ми дізналися, хто такі так звані "аскари". Назвою "аскари" німецькі колоністи в Африці (до 1918 року Німеччина мала в Африці колонії) називали тубільних поліцейських. "Аскари" Янівського лаґера складалися з угорських фольксдойчів і радянських полонених. Ті останні, виховані жорстокою большевицько-російською тоталітарною системою, були готові на найбільші підлоти і звірства. Говорили вони між собою по-російськи, і так дуже підкреслювати їхнє українське походження, як це робить Йонес та інші єврейські автори, немає підстав. Нічого українського в них не залишилося, а переважно - й не було зовсім. "Аскари" в національному плані були росіянами, про що українофобськи налаштовані автори не люблять казати, воліючи говорити про українців, власовців і дезертирів.
Перших два роки окупації Соня Желязна [вона була єврейка] сильно боялася і рідко виходила з дому, посилаючись на те, що вона мусить пильнувати непосидющого малюка. Але в 1943 році я кілька разів здибав її на ринку Теодора, де вона чимось торгувала. Була Соня вже вдруге вагітною. Хоча волосся пофарбувала в золотистий колір, обличчя її набрало яскраво єврейського виразу. Про це я сказав матерія, вона у відповідь засміялася: "Це ти бачиш, бо знаєш, хто вона, а інші цього не помічають".
Забігаючи вперед, скажу, що восени 1944 року, у п’ятому парку, ми прощалися з сім’єю Желязних, які щасливо пережили гітлерівське лихоліття. Не бажаючи жити під совєтами, як більшість львів’ян польського походження, вони воїхали на історичну батьківщину, до Польщі. Моя мама і Соня при прощанні біля вагона сильно плакали, між ними існувала довголітня симпатія. Чоловіки випили собі "на коня" і щось зворушливо говорили, маючи надію незабаром знов зустрітися в коханому Львові.
Не довелося.
Євген Наконечний. ШОА у Львові. - с. 199-202

 

Но в докладе Освальда Поля ничего подобного не содержалось!
По указанной ссылке содержится реферат семилетней давности неизвестного автора под названием «Преступления фашистов против человечества на оккупированных территориях». В разделе реферата "Концентрационные лагеря" цитируется лишь выдержка из доклада обергруппенфюрера СС Поля рейхсфюреру СС о местонахождении концентрационных лагерей.
Приведенная Siegrune цитата в реферате - вообще не известно из какого источника. Сам список использованной литературы крайне скуп. Видимо, основным источником для автора реферата была книга "Преступные цели – преступные средства. Документы об оккупационной политике фашистской Германии на территории СССР. (1941-1944)". М., Политиздат, 1968.
Вообще же, к советским послевоенным источникам и документам, посвященным проблеме "зверств и злодеяний немецко-фашистских оккупантов на территории СССР" надо подходить крайне осторожно.
Вне всякого сомнения, что и зверства были, и злодеяния, и всякого рода преступления. Но что в советских описаниях правда, а что вымысел: теперь установить крайне трудно.
Тому человеку, который открыл тему Яновского лагеря, я порекомендовал бы книгу С.Т.Кузьмина "Сроку давности не подлежит", - М.: Политиздат, 1985. Автор книги - ответственный сотрудник "Чрезвычайной государственной комиссии по установлению и расследованию злодеяний немецко-фашистских захватчиков" непосредственно после освобождения советскими войсками Яновского лагеря лично участвовал в расследовании происходившего там. Так что задавшему вопрос, эта книга, возможно, будет интересна.
Кстати, по приведенной цитате: в июне 1943 года Генрих Гиммлер еще не был рейхсминистром (он стал им в августе 1943 г.), и никакого генерал-майора полиции СС Каймана не существовало в природе (видимо, имелся ввиду Фриц Катцман - руководитель СС и полиции Лембергского района Генерал-губернаторства (т.е. Львовской области)).

 

"Шерляк" и другие перлы из этого "документа" обсуждались здесь:

http://reibert.info/forum/showthread.php?t=36328&highlight=%D8%E5%F0%EB%FF%EA&page=21

 

Кто-нибудь расскажите, а какова судьба у комендантов и работников этого лагеря. Их кто-нибудь судил или они ушли от наказания?

 

Информации практически нет.
Первый комендант Фриц Гебауэр в 1942 году после конфликта с группенфюрером Кацманом подал рапорт о переводе в Ваффен-СС,позже учавствовал в расстреле пленных американских солдат возле Малмеди.Был арестован американцами.Его дальнейшая судьба мне неизвестна.Густав Вильгауз был комендантом до 1943,его судьба мне так же неизвестна.Вообще,в лагере сложилась интерестная ситуация-определенное двоевластие: Гебауер и Вильгауз некоторое время командовали одними и теми же заключенными - в т.н. рабочее время заключенные подчинялись Гебауэру,которого сместили с должности коменданта и "оставили" шефом DAW, в остальное время-коменданту Вильгаузу.Эта ситуация провоцировала постоянные противоречия между названными лицами ,что привело вскоре к конфликту между Гебауэром и Кацманом(последний всячески поддерживал Вильгауза).
По поводу остальных служащих информации практически нет-роттенфюрер Кайль в конце 1941г.был убит заключенными - евреями
во время побега из лагеря(который ,кстати,закончился успешно).
Что произошло с другими офицерами лагеря- Ляйбрингером,Блюмом,Рокитой,Бенке,Кнаппом,Шлиппе,Гайне,Сирницом-неизвестно.

 

По Яновскому лагерю есть книга "Пески горят" на украинском языке.Если интересно,могу выложить отдельные главы в переводе на русский язык.

 

Откуда информация?

 

Есть ли вообще досье на Гебауэра и Вильгауза? А то по моим реестрам таких офицеров вообще не было...

 

Даже если и были очень сомнительно его участие в Арденнской битве. И тем более в инциденте в Мальмеди...
Очень както гладко... ЭсЭсман. Комендант концлагеря. Садист и палач. Сослали на фронт. И на фронте он продолжил свои кровавые похождения...
Сюжет для фильма "Бесславные ублюдки-2"...

 

Янівський табір у Львові. Це тема, котру послідовно і скурпульозно ніхто не досліджував. Зазвичай подібні речі спекулятивно використовують і нагнітають саме ті, хто небажає розібратися в цьому питанні і розставити крапки над і. Почитавши вищенаведені уривки із мемуарів, чи різних там спогадів, мене непокидає думка, вибачте за банальність, що все це писане "під копірку" у Яд Вашемі. Особливо відоме багатьом фото, де зображений млинок, у якому нібито перемелювали кості жертв. У Львові саме на вул. Шевченка була фабрика чи артіль, котра ще до війни випускала подібні млинки для подрібнення кісток тварин на кісткове борошно. Одним із дописувачів наведена цікава інфа про площу табору. Вдумайтеся тільки весь, підкреслюю, УВЕСЬ табір займав площу 2990 кв.м.!!!!! Приблизно 60Х50 метрів!!! Скільки людей там можна розмістити? Порахуйте будь ласка. Про крематорій ніде не згадується. Отже тіла загиблих спалювали на вогнищах. І скільки тоді тіл можна перепалити? Скільки дров, вугілля, мазуту і т.п. паливного матеріалу треба затратити, щоби безперебійно функціонувала ця пекельна машина? На моїй пам'яті у Львові ніяких досліджень на території бувшого Янівського табору не проводили. А треба було. Тоді й можна говорити, використовуючи фактичний матеріал про масштаби злочинів. А немовлята, котрих підкидали угору і розстрілювали із автомата. Це на території міста, де за стіною ходять люди, їздять машини. Львів під час німецької окупації не був закритим містом. Сюди приїздили люди з різних кутків не тільки Рейху, але з нейтральних країн теж. Невже наці були такі дебіли, щоб влаштовувати таке у всіх навиду? Панове, закликаю Вас користуватися здоровим глуздом. Тоді, можливо, колись і докопаємося до істини.

 

Откуда эта информация? О Варцоке информация имеется, о Гебауэре и Вильгаузе - вообще никакой? Если Гебауэр был в Мальмеди, то он должен быд быть судим на соответствующем послевоенном процессе. Кто подскажет, среди проходивших по нему людей есть Гебауэр?

 

Ха, есть такой: Gebauer, Fritz - Life Sentence. Правда, это вполне может быть однофамилец. Но, меня настораживает отсутствие данных о Гебауэре как офицере СС.

 

У меня есть такая версия.
Предположим он реальное лицо. И действительно был переведен в армию. Если он попал потом к амерам, то он мог оказаться подходящим козлом отпущения - начальник концлагеря, ясень пень он и растрелял пленных, не бросил свои привычки и на фронте...
Вроде абсурд - а читаю сейчас воспоминания эдельвейса из дивизии Норд, так он никогда в Арденнах не был. а его также допрашивали на причастность к Мальмеди...

 

Процесс Мальмеди был "семейным", все подсудимые хорошо друг-друга знали, поэтому появление среди них чужого человека, не имеющего отношения к Лагу, исключено.

 

ну у меня больше нет никаких версий, откуда такая байка могла появиться...

В книге Уайтинга тоже хоть и частично, но про Мальмеди пишется... Но фамилии такой там не было...
Следакам одного Пайпера за глаза хватило...

 

«Дело № 6-24, США против Валентина Берзина и других», по имени подсудимого унтершарфюрера СС Валентина Берзина, чья фамилия шла первой по алфавиту.
Всего на скамье подсудимых оказалось 75 человек: Валентин Берзин (Bersin), Фридель Боде (Bode), Вилли Браун (Braun), Курт Бриземейстер (Briesemeister), Фридрих Крист (Christ), Роман Клоттен (Clotten), Манфред Кобленц (Coblenz), Йозеф Дифенталь (Diefenthal), Йозеф Дитрих (Dietrich), Фриц Экман (Eckmann), Арндт Фишер (Fischer), Георг Флепс (Fleps), Гейнц Фридрихс (Friedrichs), Фриц Гебауер (Gebauer), Гейнц Гёдике (Gödicke), Эрнст Голдшмидт (Goldschmidt), Ганс Грюле (Grühle), Макс Хаммерер (Hammerer), Арним Хехт (Hecht), Вилли Хендель (Hendel), Ганс Хеннеке (Hennecke), Ганс Хиллиг (Hillig), Гейнц Хоффман (Hoffmann), Иоахим Хоффмаг (Hoffmann), Губерт Хубер (Huber), Зигфрид Йэкель (Jaekel), Бенони Юнкер (Junker), Фридель Киз (Kies), Густав Книттель (Knittel), Георг Котцур (Kotzur), Фриц Крэмер (Krämer), Оскар Клингельхёфер (Klingelhoefer), Вернер Кюн (Kuehn), Эрих Мауте (Maute), Арнольд Миколашек (Mikolaschek), Антон Мотцхейм (Motzheim), Эрих Мойнкемер (Meunkemer), Густав Неве (Neve), Пауль Герман Охман (Ochmann), Иохаим Пейпер (Peiper), Ганс Плетц (Pletz), Георг Пройсс (Preuss), Герман Присс (Priess), Фриц Рау (Rau), Тео Раух (Rauh), Генц Рехагель (Rehagel), Рольф Рейзер (Reiser), Вольфганг Рихтер (Richter), Макс Ридер (Rieder), Рольф Ритцен (Ritzer), Аксель Роденбург (Rodenburg), Эрих Румпф (Rumpf), Вилли Шэфер (Schaefer), Вилли фон Шамир (Schamier), Рудольф Швамбах (Schwambach), Курт Зикель (Sickel), Освальд Зигмунд (Siegmund), Франц Зиверс (Sievers), Ганс Зиптротт (Siptrott), Густав Шпренгер (Sprenger), Вернер Штернебек (Sternebeck), Гейнц Штикель (Stickel), Герберт Шток (Stock), Эрвин Шиперски (Szyperski), Эдмунд Томчак (Tomczak), Гейнц Томхардт (Tomhardt), Август Тонк (Tonk), Ганс Треттин (Trettin), Йохан Вассенбергер (Wassenberger), Гюнтер Вейс (Weis), Эрих Вернер (Werner), Отто Вихман (Wichmann), Пауль Цвигарт (Zwigart)

№ 7 в списке документов http://www.stengerhistorica.com/History/WarArchive/SpecialStudies/MalmedyMurders/index.htm

Хотя странно: в лагере-гауптштурмфюрер,а тут-гренадер

 

Где то нашел стенограмму допроса Гебауера,в ней он описал службу в лагере и причину ,по которой с его точки зрения нельзя было оставлять в живых пленных в Мальмеди.После переустановки винды источник утерян.Если найду-дам ссылку.

 

Вот нашел дату рождения ,№№ партийный и СС: Fritz Gebauer born 14.7.1906, Party Nr 388624, SS Nr 5549.

Проверьте по Вашим реестрам.

Вообще ,сведений почти нет.http://reibert.info/forum/showthread.php?t=78736

 

Кое-что удалось найти: http://reibert.info/forum/showthread.php?p=1013549#post1013549

Отмечу, что Гебауэр никогда не занимал должность коменданта Яновского лагеря, отсюда и трудности в идентификации. В 1941-1944 он был начальником Deutschen Austrustungswerke (DAW) во Львове. Что это за контора, не знаю.