В квітні 1930 року на території сучасних Петропавлівського, Павлоградського, Близнюківського, Красноармійського районів, до Ясиноватої включно, розгорнулось широкомасштабне повстання селян та робітників. В Павлоградському повіті його керівниками були К.С Глібов, М. І. Пуц та Вороб'йов. Повстанці вийшли зі слободи Осадчої, та хуторів Вербський і Путятин. Вранці 5 квітня 1930 року загони повстанців, рухаючись на Павлоград, прийшли в села Богданівку та Тернівку. В кожному селі селяни знищували активістів колгоспного руху: так, в Осадчому було вбито 30 чоловік, в Тернівці три чоловіка. В Богданівці Глібов організував мітинг, на якому виступив та пояснив всім селянам, що вони виступають за Ради без комуністів. Прямо на мітингу було повішено комуністичних активістів Суворкіна, Беспалого, Григорія Стащикова, Іллю Лєшньова. Місцеві партійні активісти брати Григорій та Василь Чеснокови пробрались на дзвіницю церкви та почали бити в дзвони та кричати, що в селі повстали селяни, за це їх було скинуто з дзвіниці. Потому, колони повсталих рушили на Павлоград. Дорога з Богданівки на Богуслав і Павлоград пролягала правіше від сучасної, якою тепер їздимо на роботу на шахту. Богданівського лісу тоді ще не було, по всій долині Самари були розкидані пісчані горби-дюни. Саме за ними і влаштували засідку регулярні частини ГПУ. Як відомо в Павлограді був розташований кавалерійський полк, місцем його дислокації були колишні казарми по дорозі на залізничний вокзал. Комполка Мєдвєдєв відмовився віддати наказ про придушення подібних виступів в селі Дмитрівка в тіж самі дні, і навіть вступив з ними у переговори. Свої дії він обґрунтував тим що не може стріляти в своїх класових братів, простих селян. За це його було розстріляно прямо в ДОПРі, який існує дотепер: це будинок на перехресті вулиць Дзержинського та Пролетарської. Повна версія статті з фото http://avancar-bl.ucoz.com/blog/velike_quotbogdanivskequot_povstannja_1930_roku/2009-10-25-54
