Українську головну визвольну раду — по суті, підпільний протопарламент України, створено в умовах війни, на з’їзді представників провідних українських політичних партій та організацій. З’їзд відбувся з 11 до 15 липня 1944 р. в лісництві біля села Лужок Горішній тодішнього Турківського району Дрогобицької області (нині — Самбірський район Львівщини). Цей всеукраїнський провідний центр із представників усіх українських земель та політичних організацій намагався координувати визвольний рух та представляти його за кордоном наприкінці Другої світової війни та після її завершення. Є думка, що УГВР була «політичною надбудовою» ОУН або УПА. Утім документи свідчать, що ідея була значно ширшою. До УГВР, окрім керівництва ОУН і УПА, входили соціалісти, націонал–демократи, гетьманці, представники церкви. Щодо Української Повстанської армії УГВР виступала як уряд щодо своїх збройних сил. Після створення УПА на Волині у 1942 — 1943 роках цілі райони були звільнені від влади німців, у них запроваджувалася українська адміністрація. З 1943 року діяльність ОУН і УПА стає загальнонаціональним рухом опору. Ця ситуація й спричинила появу УГВР. Крім того, з’явилася можливість визнання української державності на міжнародній арені. В роки війни підпілля ОУН і УПА здійснило політичні консультації з представниками урядів та політичних партій Польщі, Угорщини, Румунії та інших країн щодо створення Української самостійної соборної держави. При завершенні війни Німеччина і СРСР були виснажені у взаємній боротьбі, отже, українські провідники сподівалися на справедливіший переділ світу після перемоги нацизму. Потрібен був політичний центр, що репрезентував би перед світом боротьбу українців за свою незалежність. УГВР встановлювала національні свята, а також підвищувала командирів УПА, а згодом — провідників підпілля ОУН до військових ступенів майора, підполковника, полковника, генерала. Також УГВР відзначала повстанців найвищими військовими нагородами УПА — Золотими хрестами бойової заслуги І, ІІ класу, а також Золотим і Срібним хрестами заслуги. Уже на Першому великому зборі УГВР у липні 1944–го було прийнято низку документів. Серед них: «Тимчасовий устрій Української Головної Визвольної Ради», «Платформа Української Головної Визвольної Ради», «Універсал Української Головної Визвольної Ради», «Присяга вояка Української Повстанської армії» та інші. Програмні та засадничі документи, прийняті на Першому великому зборі УГВР, залишалися чинними до завершення українського підпільного руху в середині 50–х рр. Структура УГВР нагадувала структуру уряду демократичних країн. Однак усі, хто творили УГВР, добре розуміли, що їй потрібно було діяти в умовах революційної повстанської боротьби. УГВР була сформована на принципі індивідуального представництва учасників окремих політичних партій чи організацій, була відкрита для представників усіх українських політичних течій. Основними принципами, сповідуючи які, людина чи політична група могли стати членами УГВР, були: беззастережно визнати ідею Української Самостійної Соборної Держави; визнати метод революційної боротьби за найбільш доцільний; задекларувати своє вороже ставлення до московських більшовиків і німців як окупантів України; визнати демократію як базовий принцип представництва. Повна версія статті http://avancar.ucoz.ua/blog/urjad_nad_upa/2009-11-03-707
