Камерады может кто-нибудь владеет информацией по деятельности ОУН-УПА на территории БССР, точнее - южная часть Беларуси (в особенности на Полесьи). Нашел на одном из украинских сайтов статью И. Валохоновича на данную тему. Правда, она в свою очередь была взята из минского журнала «Архивы и делопроизводство» №1 за 1999 г. У кого что есть пишите! Большая просьба – минимум эмоций, максимум полезной информации. Редакція (Військово-Історичний Альманах) * * * На час визволення Білорусі від німецько-фашистської окупації на території Берестейської, Пинської і Поліської областей діяли значні сили Організації українських націоналістів (ОУН) і її збройних формувань - Української повстанської армії (УПА). Це була широко розгалужена підпільна структура, побудована на принципах глибокої конспірації. Приєднання німецькою окупаційною владою південних районів БРСР до складу райхскомісаріату "Україна" (вересень 1941 р.),1 наявність на цих теренах порівняно великої кількості етнічних українців сприяли включенню більшої частини Берестейської, Пинської і частково Поліської областей до сфери політичних інтересів українських націоналістів. Крайнощі в здійсненні соціалістичних перетворень (колективізація, антицерковна політика, політичні репресії) на території Західної Білорусі в 1939 - 1941 pp., жорстокий окупаційний режим Німеччини в 1941 - 1944 pp. спричинилися до того, що в 1944 p. вплив ОУН-УПА на місцеве населення білоруського Полісся був значний. Велику ролю в цьому відіграла також програма ОУН, прийнята в серпні 1943 p. Третім надзвичайним збором організації і переглянута тільки в 1952 p.2 Головною метою було проголошено боротьбу за створення Української Самостійної Соборної Держави. СРСР і Німеччину, як провідників імперської політики, визнано за основних ворогів нової української держави [...]3 Діяльністю організаційних ланок ОУН на території "краю" (Україна, частина Білорусі, окремі райони Польщі) керував Центральний провід на чолі з Р.Шухевичем ("Тур"). Центральному проводу підпорядковувався крайовий провід ОУН на північно-західних українських землях (Волинська, Рівненська, частково Житомирська, Вінницька області України, а також Берестейська, Пинська і Поліська області Білорусі), що мав кодову назву "Москва".4 Безпосередньо на території Білорусі організаційними структурами оунівського підпілля керував окружний провід ("Кричеський") на чолі із Зиновієм Савчуком ("Шварц", "Олександр"). Берестейський окружний провід об'єднував три надрайонні: Берестейський, Кобринський і Пинський.5 Берестейський надрайонний провід ОУН ("Круча") керував антирадянським українським підпіллям у Бересті, а також у Берестейському й Малоритському районах. Очолював провід Михайло Березовський ("Євген").6 Кобринський провід ("Лан") діяв у Кобрині, Кобринському, Пружанському, Картуз-Березівському, Дивинському й Антопільському районах. Керував ним Арсен Клиновий ("Шах").7 Пинський надрайонний провід ОУН ("Степ") керував підпільними структурами на території Пинська, Пинського, Лунинецького, Логишинського, Жабинківського, Іванівського і Дорогичинського районів Пинської області, а також Морочнянського і Любешівського районів Волинської області України.8 Очолювали його "Вірний", а потім "Волос". У документах, вилучених під час ліквідації оунівських структур, поряд з Берестейським, Кобринським і Пинським надрайонними проводами як самостійна організаційна одиниця українського підпілля на території Білорусі іноді згадується Лунинець.9 Це дає підстави припустити, що оунівці створили там міську організацію, підпорядковану пинському надрайонному провідникові. Слід мати на увазі, що коли, приміром, ідеться про Берестейський провід, то це не означає, що він керував антирадянською діяльністю саме на території Берестейського району. Оунівська організаційно-територіальна структура не збігалася з адміністративним поділом БРСР і робилося це свідомо - щоб утруднити роботу органів держбезпеки й внутрішніх справ, пов'язану з викриттям і ліквідацією підпілля. У 1948 р. Берестейський окружний провід ОУН був перейменований на Білоруський ("Нива", № 1042). Керівником Білоруського проводу став Олександр Степанюк ("Богун").10 Проводи, незалежно від місця в структурній ієрархії ОУН, складалися з референтур (організаційна, служба безпеки, референтура пропаганди, військова), керованих референтами. Нижчі референти підпорядковувались вищим і керівникові територіальної організації ОУН. Кожен референт, як правило, мав підлеглу йому невелику внутрішню групу ("боївку").11 Зв'язок між окремими ланками українського антирадянського підпілля здійснювався через кур'єрів, що мали стосунок тільки до одного певного пункту передачі інформації. Зв'язок від однієї ланки організації до іншої замикалися т. зв. мертвим пунктом (схованка в дуплі, ямі, пні тощо), де залишали повідомлення. Хто по них прийде - кур'єр не знав.12 В історії підпілля ОУН на території Білорусі умовно можна виділити такі періоди: 1) 1944-1946 pp. 2) 1947-l949 pp. 3) 1950-1952 pp. Перший період характеризувався ставкою сил підпілля на відкриту збройну боротьбу проти радянської влади. Певною мірою можна твердити, що в 1944 - 1946 pp. структура УПА підпорядкувала собі територіальні ланки ОУН. На кінець 1944 p. на території Білорусі діяло близько 250 груп ОУН - УПА чисельністю кожна від 25 до 500 осіб. У 1944 - 1946 pp. українські ан-тирадянські підпільні групи і їхні збройні формування на території БРСР вчинили 2384 диверсії і терористичні акти, внаслідок яких загинуло 1012 осіб. Жорстокими були й відплатні заходи НКДБ і НКВС Білорусі. Так, протягом однієї тільки чекістсько-військової операції, що тривала з 15 січня по 20 лютого 1945 р. на території Берестейської і Пинської областей, було оточено 839 населених пунктів, обшукано 48479 дворів, перевірено 165137 осіб, прочісано 12 тис. кв. км лісів і боліт. У результаті розгромлено 33 збройні групи, вбито 98 і заарештовано 3808 осіб.13 Другий період позначився зміною тактики дій підпільних українських антирадянських груп. На зміну відкритим збройним виступам прийшли диверсії, терористичні акти, збирання розвідувальних даних на користь спецслужб США й країн Західної Європи. Замість порівняно великих загонів УПА з'явились невеликі мобільні внутрішні групи ОУН, що діяли в суворій конспірації. Органи держбезпеки й внутрішніх справ також перейшли до нових форм і методів боротьби з антирадянським підпіллям. Великомастабні чекістсько-військові операції в нових умовах стали неефективними. Наголос було зроблено на агентурно-оперативну роботу - розшук і ліквідацію керівних ланок ОУН, перехоплення каналів зв'язку між ними. У квітні 1947 р. в Іванівському районі Берестейської області ліквідовано штаб Пинського надрайонного проводу ОУН, очолюваного "Яковом". У ході операції співробітники МДБ БРСР заарештували понад 100 осіб. У травні - червні 1948 р. органи держбезпеки Білорусі знищили в Жабинківському районі Берестейської області Берестейський надрайонний провід і заарештували понад 50 осіб. У червні 1949 р. в Столинському районі Пинської області у збройній сутичці з опергрупою МДБ вбито столинського районного провідника "Андрія" і провідника по Висоцькому району Рівненської області "Козаченка".14 Третій період означився завершенням ліквідації роз'єднаних підпільних груп ОУН і арештом нелегалів-одинаків, що й далі чинили диверсії та терористичні акти. У лютому 1952 р. в Іванівському районі Пинської області ліквідовано боївку надрайонного провідника Івана Панька ("Сікори"), у Дорогичинському районі Пинської області органи держбезпеки БРСР розгромили бандгрупу районного провідника "Гриця". Під час цих операцій співробітники МДБ і МВС БРСР убили 11 оунівців, серед них і обох провідників, 3 заарештували.15 У звітах про бандформування українського антирадянського підпілля, складених МВС-КДБ БРСР за 1953 і наступні роки, фігурують лише бандити-одинаки. Станом на квітень 1953 р. МВС БРСР розшукувало за оперативними справами 159 осіб, які раніше належали до українського антирадянського підпілля.16 Загалом органи безпеки Білорусі з жовтня 1943 р. по квітень 1953 р. заарештували 1282 українських націоналістів, що діяли в підпіллі на території БРСР, убили понад 3000 (разом з учасниками Армії Крайової).17 ------------------------------------------------------------------------ [1] Мюллер H. Вермахт и оккупация (1941 -1944): О роли вермахта и его руководящих органов в осуществлении оккупационного режима на советской территории. - Москва, 1974. - С. 102. [2] Гуленко В.И. ОУН - УПА и Армия Краева в Белоруссии: К вопоросу о деятельности и взаимоотношениях // Старонкі ваеннай гісторіі Беларусі. - Мінск, 1992. - Вып. 1. - С. 179-180. [3] Скорочено кілька уступів з викладом і оцінкою програми ОУН. - Прим. ред. [4] Архів КДБ РБ. [5] Там само. [6] Там само. [7] Там само. [8] Там само. [9] Там само. [10] Там само. [11] Там само. [12] Там само. [13] Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т. - Мінск, 1993 . - Т. І. - С. 149-150. (Ці відомості наводить і В.Гуленко, додаючи, що "55 осіб здалися в полон", а далі зазначає: "Ефективнішими були операції щодо створення фальшивих бандерівських груп. У 1945 р. лише одна така група (20 осіб), організована НКВС БРСР, увійшла в довіру й знищила оунівські загони "Тречуна" й "Гречка". Крім того, проводилося активне вербування агентів та інформаторів. За саму тільки другу половину 1944 р. їх завербовано серед місцевих жителів 4385 осіб". Див.: Гуленко В. Й. Зазнач, праця. - С. 180. - Прим. ред.) [14] Архів КДБ РБ. [15] Там само. [16] Там само. [17] Там само.
информации нигде не встречал. можно на oun-upa.org.ua посмотреть. на картах районов видел, что некоторые отряды были в Беларуси
На поўдні Беларусі сапраўды дзеяла шмат украінскіх нацыяналістаў, пераважна "бульбаўцы" - тэрыторуюм іх дзеяння ахопліваў Беларускае Палессе, у Заходняй частцы якой яны часцяком сутыкаліся з АК.
Формирований Бульбы-Боровца после 1945 г. как организованной силы не существовало. А мне интересен период послевоенной борьбы. По воспоминаниям моей бабули в 1946-47 гг. на терр. современных Пинского и Ивановского районов Брестской обл. действовала группа, в народе ее почему-то именовали "бульбаши". Группа имела отношение к украинскому сопративлению. Причем с ней имели контакты родственники бывшего старосты и некоторые местные бывшие полицейские. Интересно было бы выяснить что за группа и к кому она относилась? В УПА-Північ существовало разделение территории для каждого куреня/сотни на районы, - существовал такой район "Туров". Не имеет ли он отношения к древнему одноименному городку (Хотя районы действия не совпадали с адм.-территориальным делением в целях конспирации)
Пытаньне было зададзена пра дзейнасьць інсургентаў наагул а пасьля вайны тут зусім салянка была: тыя ж разнастайныя ўкраінскія арганізацыі, дэзэртыры з усходніх фармаваньняў, асобы, якія ўхіляліся ад набору да радзецкага войска, фармаваньні АК, магчыма беларускія сэпаратысты з НБП і "Чорнага Ката" і яшчэ шмат хто. Бульбашамі маглі называць тых жа "бульбаўцаў", брэнд гэты быў усё ж досыць вядомы на тэрыторыі Палесься. Так што на падставе зьвестак якімі вы валодаеце вельмі цяжка дакладна ўсталяваць хто ж гэта мог быць, нават калі вы ўпэўнены што гэта былі менавіта ўкраінцы.
карты в "Літописі УПА" Військова Округа "Турів" - Луцк, Володимир-Волынский, Ковель http://oun-upa.org.ua/mirczuk/r302.html
до темы: http://telegraf.by/2012/11/v-belarusi-ne-razreshili-ustanovit-memorialnuyu-dosku-v-chest-upa
ОУН – УПА в Беларуси, 1939–1953 гг.: [о деятельности Организации украинских националистов на территории Белорусского Полесья]: документы и материалы / Департамент по архивам и делопроизводству Министерства юстиции Республики Беларусь [и др.; сост.: В.И. Адамушко и др.; редколл.: В.И. Адамушко и др.]. – Минск: Вышэйшая школа, 2011. – 526, [2] с. Включены документы из Национального архива Республики Беларусь, Государственного архива Брестской обл., Центрального архива КГБ Республики Беларусь, Архива Управления КГБ по Брестской обл., Российского государственного архива. Представлены докладные записки, справки, сведения, спецсообщения различных партийных и государственных органов, отдельных ответственных работников в ЦК КП(б)Б, НКВД СССР и БССР, а также опубликованные материалы непосредственно украинского антисоветского подполья.
Білоруси випустили порцію "типу компромату" http://www.sb.by/post/161764/ , http://www.sb.by/post/161840/ , стаття звичайно фуфло але є декілька нових цікавих фотографій . Схема організаційного поділу підпілля ОУН на території Білорусії Загиблі в боях з УПА ЧКісти Підпільники ОУН що діяли на території Білорусії. Сидить 1-й зліва Іван Панько - "Сікора" , сидить в центрі Микола Турко - "Сибірний" . Це фото там правда не підписане , вдалося ідентифікувати осіб на основі іншого знімка із Луцького музею :
г. Москва 5 декабря 1942 г. Строго секретно НАЧАЛЬНИКУ ЦЕНТРАЛЬНОГО ШТАБА ПАРТИЗАНСКОГО ДВИЖЕНИЯ Тов. ПОНОМАРЕНКО РАЗВЕДЫВАТЕЛЬНАЯ СВОДКА УКРАИНСКОГО ШТАБА ПАРТИЗАНСКОГО ДВИЖЕНИЯ По состоянию на 5 декабря 1942 г. По донесению командира объединенных партизанских отрядов т. Сабурова от 3 декабря 1942 г. на территории Пинской области в Острожских, Шумских и Мизочских лесах оперируют большие группы украинских националистов под руководством командира под кличкой «Тарас Бульба». Националисты нападают на партизанские группы, разоружают их и избивают, а также устраивают засады против немцев. Этими националистическими группами распространяются листовки следующего содержания: «Бій кацапа-москаля, гони його звідциля, він тобі непотрібен». Бывший руководитель украинского националистического движения Бандера немцами расстрелян*. По данным того же источника на 4 декабря 1942 г. на р. Буг действует много мелких партизанских групп, сформировавшихся из числа бежавших от немцев военнопленных. Население Польши к партизан относится очень сочувственно и оказывает им помощь, снабжая оружием, боеприпасами и продовольствием, источники которых разведкой партизанских отрядов Сабурова выясняются. Население в селах Польши настроено против немцев, разбито на сотни, имеет много оружия и ждет сигнала к восстанию, что дает основание предполагать о наличии в Польше направленного против гитлеровцев руководства. По сообщению от Сабурова на 4 декабря 1942 г. командованием отрядов, в связи с начавшимся наступлением Красной Армии, усилена политико-массовая работа среди местного населения путем распространения печатаемых типографией отряда листовок, в которых освещаются успехи наших войск. Начальник Украинского штаба партизанского движения, майор государственной безопасности Строкач Начальник 2-го отдела Украинского штаба партизанского движения, капитан государственной безопасности Мартынов Резолюция: «тов. Кикоть. 11/ХII.42» Пометы: Кикоть. 14.12.42 тов. Башман. В записку Учтено. Я. Башман. 15.12.42 РГАСПИ. Ф. 69. Оп. 1.Д. 1028. Л. 123-124. Подлинник. Цит. по: Артизов А. (ред.) - Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. - Т. 1 - 2012 - стр. 555 * Степан Бандера не был расстрелян немцами. 5 июля 1941 г. он был помещен под домашний арест, а 15 сентября 1941 г. переведен в центральную Берлинскую тюрьму. С начала 1942 г. по сентябрь 1944 г. находился в концлагере Заксенхаузен в бункер Целленбау - известного места содержания наиболее важных заключенных Рейха и лучшими условиями заключения по сравнению с условиями концлагеря.
Выписка из оперативной сводки УШПД № 44 о деятельности украинских националистических отрядов, именующих себя «Армия Тараса Бульбы», в Пинских лесах (по состоянию на 6 декабря 1942 г.) 9 декабря 1942 г. В Пинских лесах в районе Острог, Шумск и Мизоч действуют большие вооруженные группы украинских националистов. Группы именуют себя армией «Тараса Бульбы». Общая численность этой армии до 5000 чел. идейный руководитель молодой генерации украинских националистов Бандера, немцами осенью 1942 г. расстрелян. В настоящее время под кличкой «Тарас Бульба» действует некий Яремчук. Украинские националисты разжигают вражду против русского народа. В выпускаемых листовках пишут: «Бий кацапа, москаля, гони його відціля він тобі не потрібен». Мелкие партизанские группы националисты разоружают, а партизан избивают. Активной борьбы с оккупантами националисты не ведут, ограничиваясь отдельными засадами против немцев. В течение последних дней ноября месяца немецкие власти производят форсированными темпами вывоз хлеба, скота и эвакуацию немцев в направлении Киев-Овруч. По ж.д. Чернигов — Шепетовка (до 15 ноября не работала), проходит много эшелонов с населением, хлебом и скотом. Ведем работу по разложению националистов и полицейских. Выпускаем листовки и сажаем агентуру. Пришло добровольно 13 националистов из 221 дивизии (230 б-н), принесли с собой 3 ручных пулемета, 4 полуавтомата и винтовки. Также пришло 5 человек французов 638 полка (3 бат.) Попудренко из отряда Федорова РГАСПИ. Ф. 69. Oп. 1. Д. 563. Л. 110. Подлинник. Цит. по: Артизов А. (ред.) - Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. - Т. 1 - 2012 - стр. 565
12 декабря 1942 г. В соответствии с указаниями т. Меркулова сообщаю Вам сведения, полученные от командира партизанских отрядов Сабурова, о наличии в лесах Пинска и Сарны (85 км юго-восточнее Пинска) вооруженных групп украинских националистов, сторонников Бандера. По оценочным данным разведки Сабурова, общая численность этих групп националистов составляет до пяти тысяч человек. По тем же данным, Бандера расстрелян немцами. Руководитель действующих в лесах вооруженных групп националистов именует себя «Тарас Бульба». Украинские националисты устройством засад действуют против мелких подразделений немцев и наряду с этим нападают на небольшие группы партизан, разоружают и избивают их, распространяя среди местного населения антисоветские измышления. Сабурову даны указания пока не ввязываться в бои с украинскими националистами, обеспечить глубокую агентурную разведку их вооруженных отрядов, выяснить организационное построение подполья, его руководящие центры, политические цели движения, действительное отношение к немецко-фашистским захватчикам и польским националистам, а также прозондировать почву для возможного переключения их отрядов на рельсы более широкой борьбы с немцами. Прошу информировать меня о Ваших сведениях по затронутому вопросу. Заместитель начальника Центрального штаба партизанского движения комиссар Государственной безопасности III ранга В. Сергиенко РГАСПИ. Ф. 69. Оп. 1.Д. 747. Л. 165. Заверенная копия. Украинские националистические организации в годы Второй Мировой Войны". т.1. 1939-1943. Москва. РОССПЭН. 2012, стр. 576-577
Из докладной записки Мурох в ЦК КП(б)Б о создании в Бресте Украинского, Белорусского и Русского комитетов 13 марта 1943 г. […] Власть в свои руки взяли поляки и организовали магистрат. Их власть была ограничена немецкой комендатурой. Магистратом была организована польская полиция. Некоторое время спустя организовались Украинский, Белорусский и Русский комитеты, при которых и были соответствующие полиции. Цель всех этих организаций — охрана немцев и их законов. Кроме того, Украинский, Белорусский и Русский комитеты имели цель агитировать против советской власти. Особенно сильно действовал Украинский комитет. В деревню часто являлся какой-то украинец с маленьким флажком, одна половина светло-голубого, а другая — светло-желтого цвета, и рассказывал ужасы, которые делались и делаются в Советском Союзе. Самое сильное впечатление произвело на крестьян то, что в советском колхозе все умирают с голоду, что матери едят детей и дети родителей, если бы этого не было и в колхозе было бы хорошо, то никогда бы не победили русских и русские бы в плен не пошли. Их направление было на Ковель […] Мурох НАРБ. Ф. 4п. Оп. 33а. Д. 171. Л. 1,41. Заверенная копия.
