Ответ: национальные курени УПА На фото: переговоры между венгерской военной миссией и командованием УПА-Північ, фото на память. Нижний ряд: шеф разведотдела Андрей Кисиль–”Немо”, член Провода ОУН Омелян Логуш–”Іванів”, руководитель венгерской миссии подполковник Ференц Мартон, комендант УПА-Північ Ростислав Волошин–”Горбенко”, командир группы Петро Олійник–”Еней”, руководитель охраны Василь Процюк–”Кропива”. Верхний ряд: заместитель шефа разведотдела Василь Коренюк–”Палій”, хозяйственный референт УПА-Північ Антон Мороз–”Зубатий”, шеф военного штаба Дмитро Казван–”Черник”. Фото не ахти, к сожалению (скан с книги В. Косика "Украина и Германия во Второй мировой войне").
Ответ: национальные курени УПА один ветеран розповідав, що після цього договору, поранених упівців відправляли в Угорщину на лікування. його там при наступі рад військ і взяли в полон. єдине що спасло, так це те що він прикинувся шлангом: пас отару на полонині, прийшли сказали на лопату, копай шанці"
Инфы маловато и она достаточно противоречивая. Описывается май 1943 года: "...Німецьке командування пробує прийти німецьким поліційним частинам на допомогу і висилає для ліквідації УПА на Волині й Поліссі дивізію війська, що складалася з полку СС-ів, двох полків мадярів, полку козаків і відділу німецької жандармерії. Та це підприємство скінчилося повною невдачею. Зручно маневруючи повстанчими відділами, командування УПА заставило німців розділити дивізію на менші боєві частини, а тоді в низці боїв нанесла УПА тим частинам нищівні удари. Так, наприклад, в бою під Вербами згинуло 120 німецьких вояків, біля села Шумське — 30, в Острозі — 32, в Мізочі — 11. Мадярські полки розлетілись зовсім, а частина козаків перейшла до УПА" (П. Мірчук. «Українська Повстанська Армія 1942— 1952». – Мюнхен;1953. Стр. 41-42). http://lib.oun-upa.org.ua/mirczuk
Ответ: национальные курени УПА У Гогуна вроде есть описание злоключений венгерского полка (или дивизии даже, не помню) при отступлении в Венгрию.
Ответ: национальные курени УПА Гогун об УПА и венграх: УПА короткие промежутки времени воевала и против венгров. Осенью 1943 года отряды Венгерской армии получили приказ от нацистов охранять железные дороги на Волыни и в Полесье. «УПА быстро договорилась с этими венгерскими частями, дело дошло до двухстороннего тайного договора о ненападении, обмен информацией и про поставки еды в обмен на вооружение и информацию, и про постоянные контакты через своих связных офицеров. Руководителем миссии от венгров был подполковник Ено Падани (Jeno Padanyi), а с украинской стороны – Емельян Логуш. В результате переговоров дошло до успешной поездки в Будапешт украинской делегации под руководством о. Ивана Гриньоха». Но соблюдение условий заключённого в тайне от немцев украинско-венгерского договора было сорвано из-за кровавого украинско-польского межэтнического конфликта. В феврале-марте 1944 года УПА-Запад усилила свою деятельность в Галиции, в том числе начала проводить антипольские акции. «Особенностью украинско-польского противостояния на Станиславщине было присутствие тут венгерских войск, которые стали «настоящими друзьями» местных поляков. Отряды УПА неоднократно нападали на венгров, которые, как правило, защищали польское население. Продолжительное время немцы препятствовали проведению венграми «ответно-замирительных» действий». Со второй половины апреля 1944 г. в Галиции венгры начали антиукраинские акции. Но приближалась Красная Армия, и вскоре были проведены вторичные переговоры, закончившиеся соглашением о нейтралитете. В известной работе «Оккупация» московского историка, кандидата исторических наук Б.В. Соколова отмечается, что: «В 1941—1944 годах… повстанцы действовали на территории польской Украины, Северной Буковины и входившего в состав Венгрии Закарпатья (там они сражались и с гонведами — солдатами венгерской армии)». Карпатская Украина до 1945 года не входила в территориально-организационную структуру УПА. В 1939-44 гг. Закарпатье находилось в составе Венгрии, которая стремилась инкорпорировать этот регион. Венгерское владычество было менее жёстоким, чем немецкое в РКУ, а сеть ОУН ещё в 1930-х была там значительно слабее, чем в польской и румынской Украине. Среди карпатских украинцев (русинов, карпатороссов) идеи радикального национализма ОУН никогда не пользовались популярностью. Поэтому УПА ограничивалась отдельными рейдами в Закарпатье уже после изгнания венгров оттуда. С гонведами повстанцы, как уже было сказано, сражались на территории Галиции, да и то только в течение двух месяцев. В то же время известны случаи вывода из окружения повстанческими проводниками венгров. http://lib.oun-upa.org.ua/gogun/dis_r02.html
В травні 1944 р. в Галичину була направлена 1 угорська армія (2 бронетанкова, 16, 20, 24, 25 змішані, 27 легка дивізія, 1 і 2 гірські бригади). Їй також був переданий 7 корпус. До серпня армію посилили 6, 10, і 13 дивізіями. Эббот П., Томас Н., Чаппел М. Союзники Германии на восточном фронте 1941-1945. С. 25-26. В книзі Александр Гогун. Между Гитлером и Сталиным. Украинские повстанцы. на С.356-361 є документ про дії УПА проти 16 угорської дивізії. На цю тему також є статті. Пагіря О. Протистояння між УПА-Захід та 1-ю угорською армією на території Галичини у березні-серпні 1944 року. http://papers.univ.kiev.ua/istorija/art ... _15315.pdf Пагіря О. Протистояння між УПА та угорськими окупаційними військами на Волині у березні-вересні 1943 р. http://papers.univ.kiev.ua/istorija/art ... _15797.pdf Пагіря О. Протистояння і переговори між УПА та угорськими окупаційними військами на Волині та Південному Поліссі в 1943 р. / О. Пагіря // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2011. — № 1 (36). — С. 333-396. http://www.reabit.org.ua/magazine/2011/
По румынам никаких документов с их(румынской стороны) не видел,может и были локальные стычки но сами румыны об этом не упоминают.Наоборот в материале про антисоветское сопротивление и румынское подполье есть воспоминания про рейды УПА.
Я б так не сказав. У німців в тилу проти партизанів воювали різні формування, у літературі про ОУН і УПА а також у спогадах повстанців згадується, що проти них воювали: СС, німецька поліція, гестапо, шуцполіція, різні східні легіони (грузини, узбеки і ін.) ну і угорські війська.
По румунах можна пошукати ось тут: Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали http://www.litopysupa.com/main.php?pg=2&bookid=314 http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=2773217
По венграм: Выдержка из протокола допроса Басюка Евгения Михайловича (командира сотни весной 1943 г., начальника штаба соединения «Холодный Яр» в 1944 г.) от 28-29 сeнтябpя 1944 гoдa: Скрываясь, связи с ОУН я не устанавливал, но в апреле 1943 года военный комендант УПА по Ровенскому надрайону «ОЛЕГ», узнав, что я скрываюсь, передал через родственников, чтобы я явился к нему, указав место встречи. Я прибыл на встречу с «ОЛЕГОМ», от которого получил приказание направиться в Точевитские леса, Ровенской области, и приступить к формированию отряда УПА. Это было начало моей активной деятельности в УПА. За короткое время мне удалось сформировать отряд численностью до 180 человек. Людей и оружие для отряда присылал мне в Точевитские леса «ОЛЕГ». Расположившись в с. Будераж, в конце апреля того же 1943 года мой отряд был окружен немецкими и мадьярскими карателями. Я вынужден был принять бой. Несмотря на то, что противник имел явный перевес, как в людских силах, так и вооружении. Бой был тяжелый, продолжался около 5 часов. В результате я вынужден был отступить с частью отряда в Кременецкие леса. Другая часть отряда из-под села Будераж отступила в Точевитские леса, являвшиеся нашим сборным пунктом. На другой день я с отрядом перешел из Кременецких в Точевитские леса, где находился, ожидая прибытия к нам «ЭНЕЯ» — командующего округом «Пивдень». ... ДA СБ Укpaїни. — Ф. 6.— Cпp. 75133-ФП. — Аpк. 13-56. Оригінал. Машинопис. Цит. за: Літопис УПА. — Т.9. — Торонто—Львів, 2007. — С. 112—113. [Червень 1943 року] Хронологія відділу Чорноморця Відділ Чорноморця розпочав організуватись дня 23.ІІІ.43 р. Першу сутичку з мадярами мав відділ дня 23.III.43. Відділ складався тоді із 6-х друзів, котрі везли з собою зброю в числі 4 кул. Токара, 16 крісів звичайних, 2 автом., 10-заряд. і 1200 шт. амуніції. Від 23.III до 28.III зібралося впов[ні? вже] 16 повстанців. Від 28.III розпочалася активна праця організовування відділу. Визначніші друзі в організуванню відділу були друзі: Чорноморець, Залізняк, Тигр і Морозенко. Розпочалася праця, а саме розшукування за зброєю та організованням відділу. З кожним днем зголошувались до повстанчого відділу юнаки і то майже зі всіх сіл району. Дня 12.ІV.43 відділ числився вже із 35 друзів. З тої причини, що на дворі панував ще холод, відділ кватирував по хуторах під лісом. Цього ж дня зловлено одного комуніста, котрий мав при собі револьвер. Дня 13.IV.43 р. в селі Т... [Точевики] зловила наша стежа 2-х комуністів, один з них пробував кинути гранату, але в ту ж хвилину зістав прострілений револьвером. Це прострілив його др. Залізняк. Дня 18.IV зв'язковий з села Д... [Дермань] повідомив відділ Чорноморця, которий складався із 65 повстанців, що в село Д... [Дермань] приїхало 300 німаків. Відділ Чорноморця зв'язався із відділом а тоді [так] званого Сталевого вирушити на німців в с. Дер... [Дермань], за той час німакі переїхали в другу частину цього ж села, це було близько 5 км. Німаки довідались про це, що є близько повстанці і хотіли зробити облаву. Не знаючі сили повстанського загону, рішили дістати підмогу і зробити це на другий день. Відділи зрозуміли своє положення і евакували[ся] з цього лісу в иньший. Дня 19.ІV.43 р. наші відділи в силі 120 повстанців здибався з мадярами в селі Буд... [Будераж]. Наші розшуки передового обезпечення здибалися із розшуками мадяр. Один мадяр упав від кулі нашого розшукувача д. Халатного, а другий ранений вскочив до рову. На відгук стрілів наші стрільці, як рівно ж мадяри, зайняли становища. Розпочався бій, котрий тривав до 3-х годин. Мадярам прибула поміч від недалекого міста, числом невідомо, але 10 самоходів. Від сторони села Дер... [Дермань] прибуло кілька самоходів німаків і почали натискати наші відділи ізтрохбокі[в], а навіть почали відтинати від лісу, до котрого наші повстанці почали відступати. Були змушені при відступі залишити здобутий від мадярів тяжкий кулемет, а до того залишити 2-х своїх - [марки] "Токарова" і один несправний. Ранених було двох і один убитий. По ворожім боці було 15 вбитих і 19 ранених, до цих же втрат признали вони самі. Дня 24.ІV.43 р. підступом д. Залізняк взяв 8 червоних партизан, від котрих забрано зброю (сім крісів і одного револьвера), а їхнього командира кап. Кочемазова застрілили його ж власною фінкою. Дня 16.ІV.43 р. Чорноморець із одною чотою вирушив в село Новом... [Новомалин] на роззброєння німаків. Успіхів не було. Зістав тілько забитий один німак, застрілив його д. Незівай. З нашої сторони зістав ранений ком. Чорноморець і д. Сагайдачний. Дня 27.V.43 р. зловлено в селі Точив... [Точевики] 5 комуністів, від котрих забрано один зіжутий кріс. 29.V.43 р. наша розвідка довідалась, що на цей ліс, в котрім знаходився наш відділ, німаки стягають офензиву на облаву. Дня 31.V.43 р. німецьке, як рівнож мадярське військо в кількости 6000 вояків окружили ліс і почали наступ. На це ми були приготовані і дали добру відсіч. Перша їх спроба не вдалась, німці почали палити хати понад лісом, а мадяр заставляли іти в ліс. Мадяри пробували підходить три рази і всі три рази були змушені відступить з втратами. Боротьба трівала цілий день. Втрат з нашої сторони не було навіть найменших. По ворожім боці було забитих 22, багато ранених, в тому числі один німецький старшина. По цьому наш відділ евакував з ціх місць [лісів?] в инші. Незнаного числа наші повстанці перестріли на шляху два самоходи з якимись високими представниками з Райху. Обстріляли, самоход попередній зістав побитий, але якийсь час іще йшов. За ним сунулось друге авто із СД-ками, котрі обстрілювались і пролетіли блискавкою повз наших повстанців. Оказалось, що зістав забитий один із великих "риб" Райху і двох інших. Дня 1.VІ.43 р. Ярок наліз із друзями на вертаючисься німецький відділ з офензиви і застрілив одного німака. Цього ж дня згинуло в боротьбі із німаками 2 повстанці - д. Бульба і д. Лісовий - та 3-х коней враз зі сідлами. Друг Лісовий був ранений і коли бачив, що попаде в руки німакам, пустив собі кулю в чоло. Дня 2.VІ.43 р. Ярок з 19-ма друзями зловив совіцьких партизан - роззброїв їх, 5-тох застрілив сам, одного д. Сивуляк, а одного д. Орлик. 2-х українців прилучив до свого відділу, котрі справуються до цього часу дуже добре. Ще від половини травня майже, щоночі [...] ДАРО, ф. Р-30, оп. 2, спр. 38, арк. 83-86. Документ без закінчення, дати та підпису автора. Рукопис. Синій хімічний олівець. Цит. за: Літопис УПА. Нова серія. – Т.14. – Київ–Торонто, 2010. – С.47–51 Примітки: "Чорноморець" – Басюк Євген http://reibert.info/threads/Басюк-Чорноморець-ищу-инфу.96922/#post-3651573 "Ярок" – Калинюк (Каленюк) Дмитро "Морозенко" - Матвійчук Федір чи Бихалець Мелетій. "Сталевий" і "Орел" (згадується далі у протоколі допиту Мартиновського Миколи) - це імовірно псевдоніми Шеремети Андрія. "Сталевий"-"Орел" був одним з перших організаторів УПА. 1944 - к-р сотні УПА-Південь. Далі командував боївками на Уманщині. Загинув весною 1945. У 1946 посмертно нагороджений Срібним Хрестом Бойової Заслуги 1-го класу
Особливістю українсько-польського протистояння на Станіславщині була присутність тут угорських військ, які стали «справжніми приятелями» місцевих поляків. Загони УПА неодноразово нападали на угорців, які, як правило, захищали польське населення. Тривалий час німці заперечували проти проведення угорцями «відплатно-пацифікаційних» дій. На цьому ґрунті між німецьким та угорським командуваннями виникали гострі зіткнення. Зрештою німці поступилися, і з другої половини травня 1944 р. угорці на території Дрогобицького, Долинського, Стрийського та Жидачівського районів розпочали масову репресивну акцію. Між німецько-угорськими підрозділами та загонами УПА відбулося чимало запеклих боїв. Наприклад, в околицях Солотвина битва між ними тривала декілька днів. Багато бійців УПА і тих осіб, які їх підтримували, було заарештовано. У Стрию, Станіславові та інших містах проводилися публічні розстріли (Шанковський Л. Українська Повстанська Армія//Історія українського війська. Збройні сили сучасної доби за роки 1914-1953. - Л., 1996. - С.543-553; AAN. -Sygn. 202/III/121. - K.307) Цит. за: Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.300.
Між війною та миром: відносини між ОУН і УПА та збройними силами Угорщини (1939–1945) http://www.litopysupa.com/main.php?pg=2&bookid=332
