Кука жалко, царствие ему небесное. Так я и не собрался с ним поговорить, все откладывал Пойду сегодня в Дом учителя...
Земля ему пухом и всем тем миллионам солдат, которые уже там. Жаль, что бывшие участники Упа, и бывшие регулярные войска Советской Армии, до сих пор не могут найти примерения в своих взглядах. Хотя сражались и гибли они, за свой народ и за свою страну. И, что бы, мы с вами жили сейчас, и жили хорошо!
Ну собственно ... Да ... А ведь подумайте. У Кука была клевая жизнь, у него была идея и цель. Я думаю Он прожил счастливую жизнь. Многие ли сегодня имеют хоть сотую часть того что было у Кука (в морально-эмоциональном плане)? Как там у древних китайцев: Если долго сидеть у Реки, то Ты увидишь как мимо проплывут трупы Твоих врагов... И Василий Кук их видел... И если честно... Самого Кука не жалко (он же не может жить вечно), а Его жизненный путь достоин восхищения. П.С. А мое отношение к УПА не изменилось...
Так все-таки, что вы думаете по поводу письма Кука Стецьке, Лыбидю, Ленкавскому, Ребет, Хрынёху и "всем украинцам проживающим за границей"? В писме он признавал советскую власть и критиковал методы борьбы ОУН и УПА А истчё поинтересуюсь: кое-где упоминается волынская деревня Дермань (Устенське Перше), где в 1950 отряд Кука вырезал поляков. Что-нибудь знаете об этом? ЗЫ. Я понимаю, что о покойниках или плохо, или ничего, проше прощения..
За все что он сделал или чего не сделал, Василий Кук лично теперь доложит Самому ... И БОГ примет решение. Теперь это Его заботы. А Мы... Мы можем помнить Кука или забыть его... И все. Алес...
ко мне в руки попало одно из последних интервью Кука, которое так и не успели где-то напечатать. Языком оригинала. Есть и перевод на русский язык. Вступление авторское я убрал за ненадобностью. Останній командувач УПА Василь Кук: «Я дуже ціную радянських бійців, які воювали проти фашистських окупантів» −Василю Степановичу, обставини складаються таким чином, що українці змушені воювати в чужих арміях, за чужі інтереси. Друга світова війна не стала винятком із правил. Хоча це не зовсім так. −Друга світова була звичайнісінькою імперіалістичною війною. Два диктатори − Гітлер і Сталін − намагалися розширити свої території за рахунок інших держав, готуючись у той же час до нападу один на одного. Для Німеччини сприятливий момент наступив раніше і вона першою напала на Радянський Союз. 22 червня 1941 року розпочалася німецько-радянська війна, що була продовженням Другої світової і яка з подачі комуністичних ідеологів отримала назву Великої вітчизняної. Якщо тверезо замислитися, яку Вітчизну захищали вояки-українці Червоної армії? Радянську імперію, яка виморювала їхні сім’ї голодом у 1932-1933 роках, чи мільйонами розстрілювала і засилала до Сибіру у 1937-му? Чому у перші місяці війни здалися сотні тисяч радянських військовополонених? Чому стало можливим створення Російської визвольної армії генерала Власова, яка нараховувала півтора мільйони росіян? Очевидно ставлення влади до своїх громадян зіграло чи не головну роль у цьому процесі. Інша річ, що Гітлер був не кращим від Сталіна. Українські повстанці використали Другу світову, щоб розгорнути боротьбу за державну незалежність України. Війна для нас розпочалася ще в березні 1939 року, коли ми стали на захист Карпатської України від угорської агресії. 30 червня у Львові було проголошено відновлення Української держави. Зробили ми це свідомо, прекрасно розуміючи, що нова влада за це по голові не погладить. Так воно й сталося: невдовзі заарештували керівників ОУН Степана Бандеру, Ярослава Стецька, а також цілий ряд членів організації. Добра від нової влади чекати не слід, констатували ми, розпочинаючи збройну боротьбу. Спочатку були створені боївки, які нараховували декілька вояків, потім відділи. А в 1943 році УПА вже контролювала цілі райони, звільнені від гітлерівських окупантів. Повстанці зайняли чітку позицію: боротьба за державну незалежність України. І тому, коли 1944 року на зміну німецьким окупантам прийшли радянські, ми не склали зброї. Війна для нас не закінчилася у 1945-му. Вона тривала до серпня 1991-го, коли Україна стала незалежною. Однак я дуже ціную радянських бійців, які воювали проти фашистських окупантів. І коли Червона армія вступила на західноукраїнські землі, ми зверталися до її вояків як до братів по зброї, закликаючи їх переходити до лав УПА і разом боротися проти тоталітарних режимів Гітлера і Сталіна. − І що, переходили? −Звичайно. Хоча спонукальні мотиви були різні. Чимало людей справді дуже незадоволені сталінським режимом і масово здавалися у полон. Але у німців було не краще, отож вони почали переходити до УПА. І це були не лише українці, але й представники інших національностей, росіяни у тому числі. А чого варті загороджувальні загони, які розстрілювали червоноармійців, які вдавалися до відступу! −Ставлення суспільства до того чи іншого явища, події значною мірою формують преса, книги, кінематограф. Величезний інтерес кінематографістів до ОУН-УПА, характерний для перших років незалежності, нині суттєво зменшився. Чим, на вашу думку, можна пояснити цей факт? Невже вичерпані всі сюжети? Виняток становить Олесь Янчук, хоча і його минулорічний фільм «Залізна сотня», консультантом якого ви були, знятий за кошти австралійського українця. −Значною мірою це зумовлено байдужим ставлення (якщо не сказати більше) до цієї проблеми державних інституцій. −Невже так різко змінилася державна політика за якихось кілька років? −Вона змінювалася постійно. І в результаті склалася така ситуація. Однак з приходом нової влади маємо надію змінити все на краще. −А економічна криза, недостатнє фінансування? −Ми видали 50 томів «Літопису УПА». Якось знайшли на цей проект кошти (громадські). −Свого часу Ви працювали над дисертаційним дослідженням. Отже питання як і до професійного історика. Вже кілька років розглядається проблема щодо визнання бійців ОУН-УПА учасниками Другої світової. З цією метою створено навіть спеціальну державну комісію... −Спочатку мені запропонували написати історію ОУН-УПА. Одначе я знав, що радянські ідеологи можуть використати працю проти повстанського руху. Тому дослідив марксизм-ленінізм і національне питання, показавши, що ці речі несумісні. У результаті був звільнений з Інституту історії. Потім досліджував вплив банків на проведення Столипінської реформи. Щодо другої частини запитання, то згадана комісія чітко визнала, що УПА воювала проти німців. Це також засвідчують численні опубліковані документи. Однак процес остаточного вирішення проблеми гальмує звинувачення, мовляв, УПА воювала проти Червоної армії. Перепрошую, але УПА воювала проти цілої системи тотального поневолення, проти окупації України більшовиками. Це вони на нас напали. Нам нічого іншого, як боронити рідну землі, власні сім’ї, не залишалося. −Україна прагне стати цивілізованою демократичною державою. Однак без злагоди, нехай навіть незначної частини суспільства, зробити це, погодьтеся, нелегко. Що зупиняє громадян України, котрі воювали в складі протиборствуючих сторін протягнути руку миру? Адже змогли дійти згоди іспанці, котрих свого часу розділяла ідеологія. Українці до того ж знайшли спільну мову з німецькою нацією. А тут громадяни однієї держави і на тобі... −Ми тісно співпрацюємо з усіма, хто входить до Всеукраїнського об’єднання ветеранів, котре очолює академік Ігор Юхновський. Але є інша організація − Рада ветеранів війни (генерал армії Іван Герасимов), що виступає проти УПА. Більше того, деякі з її членів навіть не визнають Української держави, ненавидять національну символіку, виступають за відновлення радянської імперії. Яким чином з цими людьми ми можемо сісти за стіл переговорів? Ви подивіться на поляків. Всі вони − і комуністи, і націоналісти − були насамперед польськими патріотами. У нас картина дещо відмінна. −Може усе ж таки ветерани ОУН-УПА зроблять крок назустріч, вибачать, скажімо, тоталітарній системі сотні тисяч депортованих до Сибіру українців? −Після вступу у 1939 році радянських військ на західноукраїнські терени впродовж двох неповних років проведено чотири етапи депортації, внаслідок яких на схід СРСР вивезено близько мільйона українців. Тільки з 1944-го до початку 1946 року від рук більшовиків загинуло понад 110 тисяч осіб. І що, всі вони входили до лав УПА? Повний абсурд! Це була війна радянської влади проти українського народу! Хто просив вибачення за ці злочини? −За суперечками, що точаться між ветеранами УПА і Червоної армії на другий план якось відійшов давній конфлікт усередині самої ОУН − між «бандерівцями» (яких представляєте ви) та «мельниківцями». У чому його суть? −Виник він через розходження у тактичному питанні: чи виступати зі зброєю проти німецької влади. «Мельниківці» вважали, що розпочинаючи бойові дії проти Німеччини, ми тим самим допомагаємо Радянському Союзові, отже, це недоцільно. На нашу думку, не було різниці між німецькими і радянськими окупантами. Відтак у боротьбі за незалежність необхідно виступити проти обох. Доки був живий Євген Коновалець йому вдавалося тримати ситуацію під контролем. Після його смерті протистояння стало наростати. Власне, це не конфлікт Бандери і Мельника, а «материкової ОУН» та її керівництва, яке перебувало за кордоном і дотримувалося більш поміркованої, примирливої позиції. Після війни, до речі, ОУН(м) припинила діяльність на українських теренах і розгорнула свій центр за кордоном. Натомість ОУН(б) створила Українську головну визвольну раду і продовжила боротьбу в Україні. Але обидва крила ОУН за незалежну Українську державу. Так було кілька десятиліть тому, так є нині! Конфлікту вже немає, бо немає підстав для нього. −Невже тактичні розходження могли спричинити криваву ворожнечу між ОУН(б) і ОУН(м)? −Якщо ви маєте на увазі вбивство Омеляна Сеника і Миколи Сціборського в Житомирі 30 серпня 1941 року, то це справа рук більшовицького агента Кіндрата Полуведька, якому вдалося потрапити до ОУН(м). Але згодом його викрили. Відомо, що він належав до оперативників НКВС, причому не рядового складу. −Минуле століття для України повне трагічних сторінок. Однак наприкінці ХХ століття і на початку ХХІ-го відбулися події, які вселяють надію у майбутнє: проголошення 24 серпня 1991 року незалежності та Помаранчева революція листопада-грудня 2004-го. Що між ними спільного? −В одному і в іншому випадку активну участь у них брала молодь − рушій суспільно-політичного руху. −Учасники Помаранчевої революції розмовляли і українською, і російською. Але, на моє глибоке переконання, це не перешкодило їх порозумінню, більше того − розпочалося формування нової політичної нації, піднесення українського патріотизму. −Помаранчева революція витворила українського патріота. Витворила у тому сенсі, що являла собою протест проти диктату, тиску, русифікації. А той факт, що якась частина розмовляє російською, не означає, що молодь підтримує панування російської мови. Просто так складалися обставини. На жаль, не на користь України. Одначе зараз маємо всі можливості виправити несправедливість. А якщо звернутися до історичного досвіду, то УПА також нерідко зверталася до бійців Червоної армії російською мовою. І це цілком природно.
русский перевод. Кстати, свое очень ценное мнение по поводу этого интервью высказывать совсем необязательно - Василий Степанович, обстоятельства сложились так, что украинцы вынуждены были воевать в чужих армиях, за чужие интересы. Вторая мировая война не стала исключением... - Вторая мировая была обычной империалистической войной. Два диктатора Гитлер и Сталин старались расширить свои территории за счет других государств, готовясь в то же время к нападению один на одного. Для Германии благоприятный момент наступил раньше и она напала первой. 22 июня 1941 года началась немецко-советская война, которая была продолжением Второй мировой и которая с подачи коммунистических идеологов получила название Великой отечественной. Хотя, если здраво поразмыслить, какое Отечество защищали воины-украинцы Красной армии? Советскую империю, которая морила их семьи голодом в 1932-1933 годах, или миллионами расстреливала и засылала в Сибирь в 1937-м?.. Почему в первые месяцы войны в плен сдались сотни тысяч советских солдат и офицеров?! Почему стало возможным создание Русской освободительной армии генерала Власова, которая насчитывала полтора миллионы человек?! Очевидно, что отношение власти к своим гражданам сыграло, чуть ли не главную роль в этом процессе. Другое дело, что Гитлер был не лучше Сталина. Украинские повстанцы использовали Вторую мировую, чтобы развернуть борьбу за государственную независимость Украины. Война для нас началась еще в марте 1939 года, когда мы встали на защиту Карпатской Украины от венгерской агрессии. 30 июня в Львове было провозглашено восстановление Украинского государства. Сделали мы это сознательно, прекрасно понимая, что новая власть за это по голове не погладит. Так оно и произошло: вскоре арестовали руководителей ОУН Степана Бандеру, Ярослава Стецько, а также целый ряд других членов организации. Добра от новой власти ждать не следует, констатировали мы, начиная вооруженную борьбу. Сначала были созданные боевки (боевые группы), которые насчитывали несколько бойцов, потом отделы. А в 1943 году УПА уже контролировала целые районы, освобожденные от гитлеровских оккупантов. Мы заняли четкую позицию: борьба за государственную независимость Украины. И потому, когда в 1944 году на смену немецким оккупантам пришли советские, мы не сложили оружия. Война для нас не закончилась в 1945-м. Она продолжалась до августа 1991-го, когда Украина стала независимой. Однако я очень ценю советских бойцов, которые воевали против фашистских оккупантов. И когда Красная армия вступила на западноукраинские земли, мы обращались к ее воинам как к братьям по оружию, призывая их переходить на сторону УПА и вместе бороться против тоталитарных режимов Гитлера и Сталина. -И что, переходили? Да. Хотя побудительные мотивы были разные. Немало людей в самом деле очень недовольные сталинским режимом, массово сдавались в плен. Но у немцев было не лучше, вот они и начали переходить к УПА. И это были не только украинцы, но и представители других национальностей, россияне в том числе. - Отношение общества к тому или другому явлению, событию в значительной мере формируют пресса, книги, кинематограф. Огромный интерес кинематографистов к ОУН-УПА, характерный для первых лет независимости, ныне существенно уменьшился. Чем, по вашему мнению, можно объяснить этот факт? Неужели исчерпаны все сюжеты? Исключение представляет Олесь Янчук, хотя и его фильм «Железная сотня», консультантом которого вы были, снят за средства австралийского украинца. - В значительной мере это обусловлено равнодушным отношением (если не сказать больше) к этой проблеме государственных учреждений. - Неужели так резко изменилась государственная политика за какие-то несколько лет? - Она менялась постоянно. И в результате сложилась такая ситуация. Однако с приходом новой власти у нас есть надежда на изменения к лучшему. - Уже несколько лет муссируется проблема признания бойцов ОУН-УПА ветеранами Второй мировой. С этой целью создали даже специальную государственную комиссию... - Упомянутая вами комиссия четко признала, что УПА воевала против немцев. Это также удостоверяют многочисленные опубликованные документы. Однако процесс окончательного решения проблемы тормозит обвинение, дескать, УПА воевала и против Советской армии. Простите, но УПА воевала против целой системы тотального порабощения, против оккупации Украины большевиками. Это они на нас напали. Нам ничего другого, как оборонять родную землю, собственные семьи, не оставалось. - Украина стремится стать цивилизованным демократическим государством. Однако без примирения сделать это, согласитесь, нелегко. Что останавливает граждан Украины, которые воевали в составе противоборствующих сторон протянуть руку друг другу? Ведь смогли прийти к соглашению испанцы, которых в свое время разделяла идеология. Украинцы уже нашли общий язык с немцами. А здесь граждане одного государства и на тебе... - Мы тесно сотрудничаем со всеми, кто входит во Всеукраинское объединение ветеранов, которое возглавляет академик Игорь Юхновский. Но есть другая организация - Совет ветеранов войны (генерала армии Ивана Герасимова), что выступает против УПА. Более того, некоторые из ее членов даже не признают Украинского государства, ненавидят национальную символику, выступают за восстановление советской империи. Каким образом с этими людьми мы можем сесть за стол переговоров? Вы посмотрите на поляков. Все они: и коммунисты, и националисты были, прежде всего, польскими патриотами. У нас картина несколько иная. - Может все - таки ветераны ОУН-УПА сделают шаг навстречу. Например, простят, скажем так, сотни тысяч депортированных к Сибирь украинцев? - После вступления в 1939 году советских войск на западно-украинские территории в течение двух неполных лет проведены четыре этапа депортации, вследствие которых в восточные районы СССР вывезено около миллиона украинцев. Только с 1944-го к началу 1946 года от рук большевиков погибло свыше 110 тысяч человек. И что, все они входили в ряды УПА? Полный абсурд! Это была война советской власти против украинского народа! Кто-то принес извинения за эти преступления? - За спорами, которые сейчас проходят между ветеранами УПА и Советской армии, на второй план как-то отошел давний конфликт внутри самой ОУН: между «бандеровцами» (которых представляете вы) и «мельниковцами». В чем его суть? - Возник он через расхождение в тактическом вопросе: выступать ли с оружием против немецкой власти. «Мельниковцы» считали, что начиная боевые действия против Германии, мы тем самым помогаем Советскому Союзу, - поэтому, это нецелесообразно. По нашему же мнению, не было разницы между немецкими и советскими оккупантами. В борьбе за независимость нужно было сражаться против и тех и тех. Пока был жив Евгений Коновалец, ему удавалось держать ситуацию под контролем. После его смерти противостояние стало нарастать. Собственно, это не конфликт Бандеры и Мельника, а «материковой ОУН» с ее руководством, которое находилось за границей и придерживалось более умеренной, примирительной позиции. После войны, кстати, ОУН(м) прекратила деятельность на украинских территориях и развернула свой центр за границей. Вместе с тем ОУН(б) создала Украинский главный освободительный совет и продолжила борьбу в Украине. Но оба крыла ОУН были за независимое Украинское государство. Так было несколько десятилетий назад, так есть сейчас! Конфликта уже нет, так как нет оснований для него. - Неужели тактические расхождения могли послужить причиной кровавой вражды между ОУН(б) и ОУН(м)? - Если вы имеете в виду убийство Омельяна Сеника и Николая Сциборского в Житомире 30 августа 1941 года, то это дело рук большевистского агента Кондрата Полуведько, которому удалось попасть к ОУН(м). Но со временем его разоблачили. Известно, что он принадлежал к оперативникам НКВС, причем не рядового состава. - Участники оранжевой революции говорили и на украинском, и на русском. И это не стало препятствием их согласию. Более того – после революции наблюдается всплеск украинского патриотизма. -Оранжевая революция возродила украинского патриота. Возродила в том смысле, который может выразить протест против диктата, давления. А тот факт, что какая-то часть разговаривает на русском языке, не означает, что молодежь поддерживает его господство. Просто так сложились обстоятельства. К сожалению, не в пользу Украины. Однако сейчас мы имеем все возможности исправить несправедливость. А если обратиться к историческому опыту, то бойцы УПА, кстати, также нередко обращалась к бойцам Красной армии на русском языке. И это совершенно нормально.
