Вітаю, шановне панство! Створюю свою першу тему на цьому форумі під назвою "Український Торговий Флот / Вільні Матроси. Якщо маєте будь-яку інформацію, джерела, архіви та фото, що так чи інакше пов'язані з розвитком українського морського промислу періоду початку XVIII ст і до 20-х років XX ст, - буду вельми вдячний за поширення! Особливо зацікавлений у темі розвитку цеху вільних матросів та морської освіти на території України загалом Дякую за увагу!
Олексій Іванович Пластун Династія Пластунів, що є вихідцями з Полтавщини, були відомими в селі Стара Збур'ївка (Херсонської обл.) рибалками, моряками, судновласниками. Один з них, Олексій Іванович Пластун, під час Першої світової війни проходив військову службу на ескадреному міноносці ''Лейтенант Пущін'' в місті Севастополь Війна для Олексія Івановича почалася 29 жовтня 1914 року. Саме в цей день німецький крейсер ''Гебен'', під турецьким прапором, підійшов до Севастополя та почав обстріл міста. В бій вступили три есмінця, в тому числі і "Лейтенант Пущін". Ворожий крейсер відступив, а найбільші втрати в бою, від двох прямих попадань, поніс саме корабель Пластуна. Шість моряків загинуло, десять отримали поранення, один зник безвісти. За мужність проявлену в бою Олексій Іванович був нагороджений ''Георгієвським хрестом'' В січні 1916 року Олексій Іванович потрапив до госпіталя і не зміг піти в черговий рейд разом зі своїм екіпажем. 9 лютого есмінець ''Лейтенант Пущін'' підірвався на ворожій міні за 12 миль від Варни. З усього екіпажу врятувалось та потрапило до полону тільки п'ятнадцять моряків. В кінці шістнадцятого року О. І. Пластуна, за станом здоров'я, списали з військового флоту і він влаштувався на торгівельний пароплав ''Ієрусалим''. Революція застала Олексія Івановича у Франції в порту Тулон. Ще декілька років він ходив по Атлантиці і тільки в 1922 році зміг повернутися до своєї Старої Збур'ївки 1. Олексій Іванович (ліворуч) разом зі старшим братом Миколою Івановичем Пластуном. 1915 рік 2. О. І. Пластун з товаришами. 1915 рік 3. Екіпаж есмінця ''Лейтенант Пущін''. В центрі сидить Олексій Іванович 4. Постановочне фото на пароплаві ''Ієрусалим''. Праворуч О.І. Пластун. 1920 рік 5. Пароплав ''Ієрусалим''. 1919 рік
Світлина вихованців Голопристанської морехідної школи, зроблені під кінець ХІХ - поч. ХХ ст Місто Гола Пристань, що розташоване на лівобережжі Херсонщини, - на березі річки Конка, стало батьківщиною не для одного покоління українських моряків. Тут століттями будували шхуни та інші вітрильники для потреб каботажного флоту. Це досить професійне ремесло опанували місцеві майстри з козацьким корінням, а відповідно - багатолітнім досвідом. З моменту прийняття царатом указу "Об учреждении вольных матросских обществ или цехов в городах Алешках и Никополе" у 1834 році, вже на початку 70-х років ХІХ ст. уряд розпочинає фінансування так званих "морехідних класів" та "морехідних шкіл". Загалом, 5 таких класів/шкіл було на Азовському (Озівському) узбережжі, ще 11 - на чорноморському У Голій Пристані морехідку відкрили в 1875 році. Тут виховували майбутніх матросів-коків, помічників судноводіїв та шкіперів, які могли зайняти нішу каботажників у регіоні, або продовжити своє навчання у Херсоні та працювати на більш потужних суднах За національністю у класах завжди домінували українці. У Голій Пристані, окрім місцевих, навчались вихідці з сіл Стара Збур'ївка, Рибальче, Геройське, Козачі Лагері тощо
