Суровый опыт Восточного Фронта

Суровый опыт Восточного Фронта. Часть 1.
Рукопись из окопов.

10.02.2015

Що слід пам’ятати призовнику перед вибуттям у зону бойових дій? Що не зазначено в агітаційних плакатах, і на що варто звернути увагу під час підготовки до вибуття на фронт?
Перемога над противником можлива завжди, незалежно від даних обстановки. Чим ефективніше ви знищуєте живу силу, вогневі засоби та техніку противника, тим ймовірніша його поразка. На війні для цього використовуються любі доступні засоби та методи. Будь-які бойові задачі зводяться, як правило до нанесення максимального ураження противнику.
У випадку з московським агресором, будьте певними, якщо він матиме можливість миттєво знищити максимальну кількість ваших товаришів, він нею скористається. Навіть якщо ця можливість є аморальною чи антигуманною із загальнолюдської точки зору – він це зробить. Джентльменських правил на сучасному полі бою не існує. Будьте готовими до адекватних дій.
Щоб вижити і перемогти, потрібно працювати у команді. Один у полі не воїн, а труп, як би цинічно це не звучало. Сучасна війна не залишає жодного шансу одинакам. Один автомат на полі бою нічого не вирішує. Десяток автоматів у поєднанні з кулеметом, гранатометом, снайперською гвинтівкою та грамотним управлінням вогнем – це шанс на виживання. Те саме, плюс бронетехніка – це невеличкий шанс на успіх у тактичному масштабі. Тому готуйтесь до колективної роботи.
Краще, щоб ви добровільно опинились в лавах Збройних Сил України. Доброволець є мотивованим, і, як правило, морально налаштованим на відповідні труднощі, обмеження та обтяження. Він ініціативний, і завідомо готовий до самопожертви.
Якщо ви опинились у бойовому підрозділі вимушено, то краще прийміть все, як належне, чи як невідворотність. Ви вже там, і ви робитимете все те, що робитимуть добровольці, незалежно від вашого бажання чи небажання. Там ви такий, як усі. На вас покладатимуть певні завдання, і ви будете нести відповідальність за результат їх виконання. На цей результат будуть розраховувати ваші побратими та командири. Нікого не підводьте. В любому випадку вам доведеться себе зарекомендувати у новому колективі з першого дня. Досвід війни – це, у першу чергу, щоденна кропітка праця, і тільки у другу чергу – бойові дії.
Так чи інакше, колективний успіх залежить від особистого відношення кожного до тих обов`язків, які на нього покладено. Не зважаючи на те, що у вас сформується у колективі воїнське братерство, всі романтичні думки, героїчні бажання, наївні сподівання та очікування відкиньте в сторону і звикніть до свого нового соціального статусу. В масштабах фронту ви – статистика. Ваше виживання – це ваша особиста справа і командування вам у цьому процесі не найкращий помічник. Якщо ви не син президента, то ви, такі як решта, тому не розраховуйте на особливе ставлення. Вам не потрібно нічого і нікому доводити, окрім самого себе. Ви не поганий і не хороший, не гірший і не кращий. Ви є солдатом, який виконує наказ, і, якщо доведеться, то ціною свого здоров`я чи навіть життя. Усе інше розставлять на свої місця час та ваша репутація. Не вмієте – навчать, не можете – допоможуть, не хочете – заставлять. Не легковажте, не лінуйтесь, не розслабляйтесь, будьте зібраним і сконцентрованим. Якщо чогось не знаєте чи не вмієте – читайте, вивчайте, просіть показати чи навчити. Це у ваших інтересах. Неважливо які таланти ви маєте у цивільному житті. На фронті сягніть до військового професіоналізму.
Пам’ятайте, що не існує речей, які неможливо освоїти. Якщо у вас щось не виходить – тренуйтесь. Якщо все рівно не виходить – тренуйтесь більше. Доки не навчитесь. Навички та уміння прищеплюються щоденними повторами. Від цього залежить ваше виживання.
На війні романтики небагато, а на полі бою її немає взагалі. Якщо ви хочете стати переможцем, станьте відчайдушним зірвиголовою. Відкиньте звичні для мирного життя погляди. Будьте винищувачем. Ви не убивця, ви – захисник, у вас право і обов‘язок нищити ворога, як зовнішнього, так і внутрішнього. Ви відстоюєте свою землю, свою родину, своє право бути вільним. Коли прийде момент бойового зіткнення, ви маєте нанести удар першим. Будьте готовим знищити ворога любими доступними шляхами. Це неприємний і неестетичний процес, але будьте певні, агресор прийшов на нашу землю, щоб убити нас. Убийте його першим. Станьте для ворога постійним і невідворотним жахом, заставте його вас панічно боятись. Будьте готовими до крові. Ігноруйте всі страшні видовища, біль, стогони чи панічні крики, робіть свою роботу. Осмислювати побачене та відчуте будете потім, коли писатимете мемуари.
Ця робота не для всіх, але захисниками своєї Батьківщини є всі громадяни. Якщо ви не природжений воїн, вам доведеться себе у чомусь ламати, у чомусь через себе переступити. Відкиньте стереотипи, опануйте свій страх, поховайте паніку, зробіть усе, щоб виконати завдання і вижити. Боятись ви будете кожного разу, просто контролюйте це. Будьте простіше, міркуйте тверезо. Налаштуйте себе наперед, будьте готовими перемагати не зважаючи ні на що. Ви упізнаєте себе, будьте певні. Адреналін вам допоможе.
Зазвичай в зоні бойових дій непросто зрозуміти, що насправді відбувається довкола вас в зв’язку з швидкоплинністю подій та повільним проходженням інформації, тому у вас може скластись враження безладу. Зберігайте спокій та рівновагу. Чим довше ви воюватимете, тим у вас буде краще розуміння ситуації. Дайте собі час. Старайтесь слідкувати за подіями, проходженням інформації та будьте спостережливим: ви зобов`язані орієнтуватись в обстановці на своїй ділянці, і робити тут і зараз те, що від вас вимагається незалежно від цієї обстановки.
Якщо ваш командир не алкоголік і не ледар, то він матиме безліч різноманітних щоденних завдань, а час не безмежний, тому зайвий раз свого командира не вантажте дріб’язком. Не дивуйтесь, якщо серед ваших нових товаришів трапляться малоприємні для вас особи. Це нормально, адже до військ призивають різних за характером та моральними якостями людей, і цього не уникнути. Ви також для когось може бути малоприємним. При цьому, яким би ви не були розумним, освіченим чи спраглим справедливості, зберігайте рівновагу, виробіть у собі рівне і розважливе відношення до людей та явищ. Вам разом доведеться долати всі труднощі. Разом з тим, уникайте неорганізованості, нехтування власною безпекою та недооцінки противника. Це рокові помилки.
Субординація та особистий авторитет у військах має вирішальне значення. На них все тримається. Якщо підвели товаришів чи командира, будьте ласкаві тримати удар і в прямому і в переносному значеннях. Кожен має право на помилку, але вам краще не тупити. Помилки на війні дорого коштують.
Вирушаючи в район бойових дій, керуйтесь міркуваннями максимального мінімалізму. Беріть з собою тільки те, без чого не обійтись. Список все одно буде великим. Це речі, з якими вам буде зручно жити у польових умовах і воювати. Що вам потрібно конкретно, визначайте самі, відповідно до своєї служби. Але завжди обирайте тільки найкраще, або найоптимальніше. Не економте на речах, які допоможуть вам вижити.
Одяг та взуття повинні бути вільними, не стягувати і не перетискати тіло, а спорядження відповідати завданням які на вас покладають. Обирайте речі із натуральних чи спеціально виготовлених для екстремальної експлуатації матеріалів, таких, як бавовна, шерсть, шкіра, фліс, кордура, гортекс, ріп-стоп, брезент та інші. Вони підвищать рівень вашої захищеності.
Типовий список речей бійця:
Черевики. Вибирайте найлегші. Вони не повинні пропускати вологу, і мають добре тримати суглоб між гомілкою та стопою, щоб запобігати вивихам. Підошва черевика має бути товстою і достатньо еластичною для бігу, щоб стопа надміру не втомлювалась. Шукайте серед моделей для туризму чи екстремальних видів активного відпочинку, але найкраще – військові тактичні черевики.
Польовий костюм, він же камуфляж. Камуфляж повинен бути міцним, виготовленим із цупкої тканини. Літній варіант повинен бути легким та мати максимальну кількість вентиляційних отворів, а зимовий захищати від вітру та вологи, зберігати тепло і, разом з тим, відводити вологу від тіла. Чим більше на камуфляжі додаткових швів, посилюючих вставок та прокладок, тим краще. Деякі костюми вже обладнані твердими захисними вставками в районі колін та ліктів. На костюмі має бути максимальна кількість кишень, петель та ніш. Крім того, камуфляж повинен бути виготовленим із тканини, що не поширює горіння. Беріть два.
Носки. Вони не менш важливі за взуття. Ви будете постійно на ногах. Щоби ноги менше пріли, мерзли чи натиратись обирайте найякісніші із вам доступних. Вам потрібно щонайменше п’ять пар міцних носків, як тонких, так і товстих. Стопа в черевикові має сидіти щільно, бути добре зафіксованою, інакше не уникнути натирання. Для цього, якщо потрібно, одягайте дві пари носків одночасно: і тонкі, і товсті. Всі носки повинні бути з високою гомілкою, майже до коліна, виготовлені з великим вмістом натуральних матеріалів, які після прання не втрачають своїх якостей і не стягують судини ноги, бо це перешкоджатиме нормальному кровообігу.
Білизна. Літом футболки та труси, в осінньо-зимовий час – термобілизна. Літом ви часто пітнітимете, отже і білизну мінятимете частіше. Врахуйте це. Не беріть плавок, використовуйте труси традиційного шиття. Те, що прикривають труси, має вільно рухатись і вентилюватись.
Поясний ремінь для підтримки штанів (не плутати з тактичним розвантажувальним ременем для екіпіровки). Бажано з синтетичної чи брезентової тканини, з простою і надійною застібкою. Він триматиме вам брюки – це основна його задача.
Дощовик: пончо чи плащ-намет з брезенту, прорезиненої чи іншої водовідштовхуючої тканини. Дощовик повинен покривати вас і ваш рюкзак. Буває, що під дощем доведеться бути довго. Якщо ваше майно намокне, то його вага збільшиться майже вдвічі. Дощовик може мати додаткові функції: настил, покривало, індивідуальний намет, мішок, ноші і так далі.
Маскувальний халат по сезону. Він має бути міцним і просторим бо одягається поверх основного одягу. Він може бути у вигляді комбінезону чи костюма. Універсальних камуфляжів на всі типи місцевості немає. Обирайте конкретну палітру під конкретну місцевість. Своє маскування ви будете постійно удосконалювати, бо від цього залежатиме швидкість вашого виявлення ворогом.
Теплий одяг. В зимовий період бажано мати термокостюм (не плутати з термобілизною). Рекомендую мати флісовий светер чи куртку. Не беріть прості в’язані светри, тим більше синтетичні. Вони важкі та об’ємні, а на війні вага та місце в рюкзаку мають значення. Зовнішнім матеріалом, з якого пошитий ваш зимовий утеплений костюм, повинен бути: гортекс, кордура, брезентова чи інша цупка тканина. Польові умови з мінусовими температурами є серйозним випробуванням. Крім того, цупка тканина є додатковим захистом від вологи та дрібних уламків.
Арабський платок, він же «Арафатка». Захищатиме шию від дрібних уламків, сонця, поту, комах, пилу чи холодного вітру, його можна натягувати на ніс, як респіратор. Цей платок має безліч застосувань: від косинки для травмованої руки до мембрани для фільтрації води. Взимку можна взяти шолом-маску, яка прикриває голову, шию і обличчя одночасно.
Теплі п’ятипалі рукавиці для зими (флісові або лижні, найкраще – військові утеплені іноземного виробництва), а також тактичні чи стрілецькі перчатки для бою. За відсутністю спеціалізованих печаток – любі інші з міцної тканини чи грубої шкіри. Носіть такі перчатки навіть у спеку, це захистить ваші руки від лишніх травм: забоїв, подряпин, проколів, порізів, зривів нігтів, тощо. Ви гарантовано будете отримувати різні травми, захищайте себе по максимуму.
Засоби гігієни. Рушник, шльопанці, зубна щітка з пастою, прилад для гоління і звичайне господарське мило – основний джентльменський набір. Решта – за бажанням. Але господарське мило є обов’язковим. Воно є першим і найпростішим засобом проти найпростішої зарази та грибків. Рекомендую мати запас вологих серветок, адже доступ до води може бути непостійним. Такими серветками при відсутності води можна сміливо мити тіло, посуд, інші предмети. Не ідеально, але краще ніж нічого. Є дезінфекційні розчини для рук. Теж корисна річ.
Рюкзак 80-100 літрів для походів, маршів, переїздів. Тримайте своє майно у постійній готовності до старту. Хочете зберегти своє майно? Будьте готовим за 10 хвилин сісти у машину з усіма речами, які ви передбачливо тримали спакованими у великому рюкзаку.
Рюкзак штурмовий чи тактичний на 25-40 літрів. В ньому носитимете тільки те, що потрібно для виконання конкретного завдання. У своєму тактичному рюкзаку, як правило, я особисто ношу: додатковий боєкомплект, пластикові затяжки (замість металевих кайданків), бінокль, лазерний дальномір, лазерний цілевказівник, компактний тепловізор, GPS, механічний компас, карта, маскувальний костюм, сухий пайок на добу (в теплий час ще й запас води), компактний пальник з запасом сухого спирту, запасні елементи живлення до всіх приладів, хімічне світло, мотузка та стропа, пару кульків для сміття. Окрім цього, на рюкзак ще можу вішати по необхідності РПГ-26, малу саперну лопату чи тактичну сокирку, каремат і спальний мішок, та інше майно. Це моя специфіка роботи. У танкіста чи артилериста може бути інший набір, у бійця на блокпосту ще інший. Вам визначатись самостійно.
Спальний мішок та каремат. Каремат беріть якнайтовстіший. Поверхні, на яких вам доведеться його стелити, далекі від ідеально рівних, зате практично завжди присутня волога.
Наколінники та налокітники, якщо їх не має у вашому костюмі, а також підкладка для сидіння на землі. Ви ходитимете багато і довго, це стомлююче, а сідати на холодну вологу землю шкідливо для здоров’я.
Бронежилет. Чим вищий клас, тим потужніший захист і більша вага. Для блокпоста чи супроводу колони – нормально. Треба бігати і повзати? Беріть щось компактніше. Ваша мобільність в окремих випадках є важливішою за великі бронепластини. Краще, щоб він мав на собі систему кріплень Моллє, на яку можна чіпляти в зручних для вас місцях відповідні підсумки. Якщо жилет її не матиме, то вам доведеться одягати поверх бронежилета ще й розвантажувальну систему. Знову наведу свій приклад: сім магазинів АК-74, дві гранати, димова шашка, кобура з ПМ + запасний магазин, радіостанція, ліхтар, два ножа (основний і дублюючий), аптечка, підсумок для скидання пустих магазинів, карабін евакуаційний, карабін для підвішування речей, мультитул Letherman. Це мій стандарт, який я ношу на собі. Щоб усе розвісити я використовую вказаний вище бронежилет з Моллє та тактичний пояс.
Тактичний пояс (вішається поверх брючного). На нього можна кріпити все те, що і на жилет. Порядок розміщення екіпіровки на жилеті та поясі ви визначите самі для найбільшої зручності. Краще, щоб тактичний пояс мав підтяжки через плечі, або фіксувався до жилета. Те, що ви чіплятимете на нього, важить кілограми, і вам ще з цією вагою бігати.
До жилета та ременя підберіть підсумки для магазинів, гранат, радіостанції, аптечки та іншого спорядження, яке передбачаєте носити на собі. На вас все має бути припасовано.
Бінокль. Краще беріть меншої кратності, але вищої якості. Не спокушайтесь на дешевизну, хороша оптика дорога, але вона й ефективна.
Прилад нічного бачення. Забудьте про цивільні версії для мисливців. Потрібні військові. Крапка.
Тепловізор – любий.
Лазерний дальномір. Любий. Корисна річ для визначення точних дистанцій. Знаєш точну відстань – знаєш параметри стрільби та розрахунок часу на переміщення.
Активні навушники. Це спеціальні балістичні навушники, що фільтрують відповідні частоти звукових коливань, які можуть травмувати барабанні перетинки, і при цьому не перешкоджають нормальній чутливості. Актуально для артилерії, але й корисна річ для любого бійця в умовах оглушливих та різких звуків бою.
Тактичні (балістичні) окуляри чи протиуламкова маска. Якісні балістичні окуляри витримують пряме попадання дробу, випущеного дробовиком з 10 метрів. Вони захистять ваші очі від всіх абразивних частинок та дрібних уламків, які розлітаються з високою швидкістю від вибухів. Немає балістичних? Беріть мотоциклетні, лижні чи ідентичні. Ви отримуєте 80% інформації через очі, бережіть їх.
Бойовий ніж із зафіксованим лезом. Він має бути великим (лезо із міцної сталі довжиною не менше 12 см) і ідеально заточеним. Вам доведеться одним махом рубати стропи, мотузки чи канати, перерізувати шланги, одяг, проводи чи дріт, щось підважити чи проколювати, у тому числі й тіло противника через його форму та екіпіровку. Не забудьте точильний прилад до ножа.
Мультитул – багатофункціональний інструмент (все в одному): плоскогубці, кусачки, кишеньковий ножик, викрутки, пилка по дереву чи металу, шило, консервний ключ, тощо. Або швейцарський ніж. У вас на війні буде свій побут і ремонтна майстерня на коліні.
Ліхтар. Він повинен бути з легкого і міцного алюмінію чи пластику, протиударним та захищеним від вологи, мати функцію роботи під час утримання кнопки та відключення після відпускання кнопки. Бажано під стандартні елементи живлення класу АА чи ААА, бо вони легкодоступні.
Годинник. Бажано з всіма можливими захистами, бо він буде постійно піддаватись перепадам температур, струсам, падінню та намоканню, а точний час важливий.
Портативна радіостанція з радіусом дії не менше 5 км, яку можна програмувати. Бажано, щоб вона мала хоча б мінімальний рівень захисту від пилу та вологи. До неї не забудьте виносну гарнітуру. Ваші руки повинні бути зайнятими зброєю.
Мобільний телефон потрібен. Краще два під сім-карти різних операторів. Ще краще з рівнем захисту не нижче ІР67 чи ІР68.
Кевларовий шолом. Сталева каска радянського взірця неефективна, громіздка та вкрай незручна в експлуатації, більше заважатиме, аніж рятуватиме.
Фляга чи гідратор. Гідратор – це міцний, легкий, гнучкий і плаский резервуар для води з шлангом подачі та дозатором. Він вставляється в рюкзак, чіпляється на жилет чи вішається на спину. З нього можна пити не відриваючи рук від зброї. У гідраторі ви можете зручно переносити більше води ніж у любій флязі. І не тільки воду.
Мала саперна лопатка – багатоцільовий предмет: лопата, сокира (якщо заточити краї), заступ, багнет та томагавк. Не лінуйтесь вгризатись у землю, глину чи болото зі швидкістю екскаватора. Потім собі будете дякувати.
Міцна і надійна мотузка чи стропа метрів 10. Хорошим варіантом є паракорд: багатожильна мотузка, з якої можна зробити декілька тонших (паракорд є багатожильним). Або туристична мотузка чи альпіністська. Прив’язати, зафіксувати, закріпити, скрутити, натягнути розтяжку, зробити з плащ-намету навіс чи мішок, дистанційно смикнути за щось, витягти себе чи товариша з під обстрілу, чи зв’язати руки полоненого – мотузка завжди буде корисною.
Казанок в комплекті з горнятком та ложкою. В стандартному армійському наборі можна готувати їжу на вогні.
Сірники, запальничка. Доведеться часто готувати їсти, сушитись та грітись за допомогою відкритого вогню. Майте при собі декілька джерел вогню. Про паління цигарок тут не йдеться.
Олівець/ручка, блокнот. Ведіть нотатки. Записуйте обстановку, результати спостереження, важливі для виконання завдання моменти. Але не забувайте, що найбільш важливу і тим більше таємну інформацію краще пам’ятати, ваші нотатки можуть опинитись у ворога. Те саме стосується телефонів.
Компас. Якщо ви не місцевий і не прожили останніх 10 років на місцевості, на якій йдуть бойові дії, вам краще мати до карти компас.
Набір голок та ниток – ремкомплект для одягу. Одяг буде пошкоджуватись. Майте суворі нитки, міцні сталеві голки та наперсток.
Карабін. Альпіністський чи звичайний господарський, для швидкого приєднання-від’єднання речей та евакуації.
Набір для чистки зброї. В пеналі АК-74 є штатний набір, однак технології давно пішли уперед, тому можна передбачити спеціальні рідини чи засоби для більш ефективного чищення. Зброя на війні – ваш найперший друг, ваша кохана, ваше життя. Доглядайте зброю якнайкраще.
Ізоляційна стрічка – універсальний допоміжний засіб на всі випадки.
Аптечка. Потурбуйтесь про дві аптечки. Зовнішня аптечка, яку носитимете на собі – це компактний чохол чи підсумок, що чіпляється на пояс чи жилет і містить: джгут (чи турнікет), індивідуальний перев’язувальний пакет (чи бандаж), бинт (краще еластичний), тампон жіночий гігієнічний (для тампонади ранового каналу), сильний обезболюючий препарат (на випадок шокового стану). Основна аптечка – це запас, що носиться у рюкзаку: додатковий джут, бандаж і бинти, лейкопластир, перекис водню, клей БФ, таблетки проти кишкових інфекцій, антибіотики, тощо, та все те, що потрібно суто вам, під ваші хронічні захворювання.
Дві простих щітки з синтетичним жорстким ворсом для догляду за взуттям та одягом. В польових умовах будете чистити усе самі. Щіткою для одягу можна прати камуфляж, а також чистити руки від нагару чи нігті від бруду. Ви – страшний сон противника, але одночасно і приклад для наслідування своїм співвітчизникам. Тримайте себе у чистоті та порядку.
Для кожної категорії речей підберіть свою упаковку: для засобів гігієни – несесер, для документів – вологотривкий пакет, для аптечки – підсумок, який легко відкривається, і так далі.

Слава Україні!
м-р Слівінський Я.С. «САТО»©

 

Суровый опыт Восточного Фронта. Часть 2.
Рукопись из окопов.

10.02.2015

Завжди звертайте увагу на дрібниці, деталі та інтуїцію. Інтуїція – це тонкий, але потужний інструмент самозбереження. Прислухайтесь до неї, коли вона шепоче. Все і завжди перевіряйте стільки разів, стільки потрібно для того, щоб переконатись та повірити, що все гаразд. Що не перевірено – то не надійно.
Найцінніше, що є – це життя людини. Все пусто, намарно і ганебно, якщо боєць гине по своїй чи чужій недбалості, тупості чи легковажності. Якщо вже і помирати, то в ім’я перемоги чи задля порятунку бойових товаришів. Тому не зважаючи на свою втому чи рутинність процедур, виконуйте всі правила безпеки поводження зі зброєю та боєприпасами.
Знімайте зброю з запобіжника тільки безпосередньо перед стрільбою чи при безпосередньому очікуванні вогневого контакту. Якщо у не бойовій обстановці поряд з вами товариш зі знятим запобіжником – вкажіть йому на це. Не тягніть руки до його зброї, не кричіть на нього, а просто спокійно скажіть йому. Якщо товариш відмовляється ставити зброю на запобіжник в умовах відсутності бою чи бойового завдання, тоді приймайте рішення: доповідати своєму командиру, або залишити все так, як є. Той факт, що ваш бойовий товариш може мати низькі морально-ділові якості, не стане причиною його відправки додому, і ніхто його від виконання завдання не усуне, і вам з ним служити до кінця. Вирішуйте самі. Краще наполягайте на своєму, і самостійно тисніть на нього психологічно, наскільки вам дозволить ваш характер.
Зброю ніколи не направляйте на цивільних людей чи своїх товаришів! Навіть жартома, навіть поставлену на запобіжник, навіть з від’єднаним магазином. Тільки на ворога! Інакше, щонайменше – отримаєте стійкий до води макіяж на своєму обличчі, щонайгірше – сядете за ненавмисне вбивство.
І пам’ятайте, пальця на спусковому гачку бути не повинно, навіть якщо зброя на запобіжнику. Палець кладете на гачок тільки перед пострілом, коли бачите ціль і маєте намір здійснити постріл. Матеріально-технічну базу та озброєння вивчайте, але не розбирайте боєприпаси з цікавості, залишіть це саперам. Не бавтеся у Рембо, будьте професіоналом.
Перед виходом на завдання, екіпірувавшись необхідним спорядженням, пострибайте на місці, переконайтесь, що на вас нічого не бовтається, не стукається і не бринить. Все потрібно надійно припасувати, а те, що висить, перемотати ізоляційною стрічкою, бинтом чи смужками тканини. Жодний елемент вашого екіпірування не повинен створювати ні додаткових шумів, ні додаткової амплітуди чи динаміки вашим рухам. Досилайте патрон у патронник, ставте зброю на запобіжник і вперед – за перемогою!
Тримайте у голові той факт, що куля завжди летить по дузі. У неї є балістична траєкторія з підвищенням та пониженням. Чітко визначайте відстані та дистанції, і відповідно виставляйте прицільні пристосування. Враховуйте погодні умови, беріть поправки на вітер та швидкість руху цілі. Робіть усе, щоб швидко попадати – це зменшує час чи ймовірність стрільби по вам.
Якщо у вас з’явилась можливість обирати для себе зброю, беріть таку ж, що і у більшості ваших товаришів. На собі багато набоїв не понесеш, а закінчуються вони швидко, особливо в умовах міського бою. Тому вельми корисно мати ідентичний з вашими товаришами калібр, бо тоді вони зможуть з вами поділитись. Якщо ваш товариш загинув, поповніть свій боєкомплект за рахунок його боєкомплекту. Мова тільки про боєкомплект, а не особисті речі. Ви не мародер, а захисник Батьківщини.
Якщо ви йдете у патруль чи рейд, який передбачає автономне існування певний період, то беріть з собою побільше набоїв і гранат. Краще відмовте собі у лишній банці консерви, і візьміть ще одну пачку з набоями. Ви в Україні, їжа тут не проблема.
Зброю доглядайте щодня, незалежно від того, стріляли ви чи ні. В польових умовах в зброї завжди накопичується пил, волога та різне сміття. Ви повинні бути у постійній бойовій готовності, а ваша зброя бути придатною до стрільби у любий момент.
Пам’ятайте, що магазини в підсумках, закріплені на розвантажувальному жилеті в районі грудей, живота чи боків – це додатковий захист тіла. Але найоптимальніший розподіл ваги на корпусі досягається розміщенням магазинів та інших підсумків в районі тазу на тактичному ремені.
Уміння швидко переміщуватись у напівзігнутому положенні є одним з найголовніших після уміння влучно стріляти. Однак пам’ятайте, що при цьому слід уважно оглядати простір перед собою. Всі протягнуті дроти та шнури потрібно переступати, на каналізаційні люки, розкидані дошки та пороги будинків не наступати, сміття та різні предмети на вулиці не буцати ногами і не піднімати руками. Після бою територія та всі об’єкти ретельно обстежуються, і тільки потім, коли будуть виявлені та знешкоджені всі пастки, можна вільно ходити, чогось торкатись чи на щось сідати.
Зупинившись після руху ніколи не стійте. Ставайте на коліно чи лягайте, перемістіться в сторону чи присядьте за укриття. Рухайтесь. Це вимотує, але від цього залежить ваше виживання. Якщо хтось лінується – заставте його. Ви ніколи не знаєте напевне хто і звідки за вами спостерігає. У рухому ціль важче попасти, тому ускладнюйте роботу противнику.
На чатах не спати. Якщо ви не виспались, терпіть, випийте енергетичній напій чи просто ковтніть жменю цукру, зробіть собі дискомфорт чи боляче, але не спіть. Якщо заснете, ймовірність вашої загибелі та загибелі ваших товаришів збільшується геометрично. Тому за сон на службі на фронті можуть неофіційно покалічити, залежно від наслідків, спричинених вашим сном.
Якщо ви проведете тиждень на свіжому повітрі, то зможете виявити курця за 50-150 метрів по запаху. Кидайте курити. Те саме стосується алкогольного перегару. Є інші способи знімати стрес і розслаблятись. Кидайте бухати.
Пчихати можна в себе, спати можна в любій ямі, їсти можна лежачи, справляти природні потреби можна прямо в штани, це не соромно. Головне – не ставайте для ворога мішенню, залишайтесь живим і функціональним. Померти легко, але це не ваша задача, нехай її виконує противник. Все інше – стереотипи.
Не шкодуйте противника. Він вас не шкодуватиме. Якщо сумніваєтесь в результаті стрільби – стріляйте ще раз. Якщо потрібно – спустошуйте увесь магазин, ви маєте бути впевненим, що ви досягли результату.
Майте на увазі, що розрекламований радянсько-російською пропагандою автомат Калашникова було зроблено для масових армійських підрозділів на підставі досвіду Другої світової війни, тобто максимально дешево. Це відносно надійна, але не високоякісна і не високоточна зброя. АК-74/47 також відмовляють і мають затримки при інтенсивній стрільбі. Ваша зброя в любий момент може відмовити. Якщо не відмовить автомат, то можуть раптово для вас закінчитись набої, тому формуйте у собі готовність до ймовірних несподіванок. Для цього потрібно мати відпрацьовані варіанти ваших дій, доведених до автоматизму. Наприклад: швидкий перехід від автомата на пістолет чи ніж, переведення зброї у інше положення (з правого плеча на ліве чи навпаки), швидка зміна позиції та перезарядка, і так далі.
В любій ситуації зберігайте рівновагу. Ваші квадратні від переляку очі ваших побратимів не підбадьорять. Навіть якщо вас охоплює жах, і волосся стає дибки, виглядайте байдужим і спокійним. Тому що саме ви – укроп, бандерівець, каратель і натовський легіонер в одному флаконі, наводите невимовний жах на всіх сепаратистів та рашистських вояк з Хуйлостану. Не розчаровуйте ворога.
Однією з постійних проблем на фронті є ідентифікація своїх-чужих. Можна вступити у бій із своїми ж підрозділами і воювати до того моменту, коли не зрозумієте, що ви стріляєте не по ворогу. Це неприємна ситуація, але винними в цій помилці будуть дві сторони. Тому не скандальте, а зрозумійте із-за чого так трапилось і врахуйте це на майбутнє.
Всі завжди ні до чого не готові. І ви теж. Просто робіть те, що повинні, тут і зараз. Ніколи не вгадуйте, не створюйте гіпотез, не робіть припущень, але робіть все напевне на основі здорового глузду.
Пам'ятайте, якщо противник у зоні досяжності вашої зброї, то і ви, очевидно, також в зоні досяжності його.
При штурмі будівель, індустріальних споруд завжди використовуйте у першу чергу гранати. У дверних прогалинах можуть бути різні перешкоди, від яких граната може відлетіти у вашу сторону. Тому перед заходом у приміщення закотіть туди гранату по підлозі. Оскільки корпус гранати не завжди розривається на дрібні фрагменти, то і ефект її дії може бути зумовлений вибуховою хвилею, а не уламками. Ворог може бути оглушений але не уражений. Якщо приміщення досить велике, то про всяк випадок закотіть туди ще одну гранату, чи дві. У віконних прогалинах можуть бути натягнуті металеві сітки проти закидання гранат. Будьте уважні.
Допоки ви працюєте по одному приміщенню, інші контролюють проходи у решта приміщень. Тримайте все під прицілом. Зачинені двері не смикайте за дверну ручку і не вибивайте собою. Вони можуть бути замінованими. В приміщеннях нічого не відчиняти, прилади не вмикати, нічого не торкатись – усе може бути замінованим. Якщо ви виявили мінування, не лізьте до вибухового пристрою. Сапери дуже рідко знімають міни та вибухові пристрої, частіше просто підривають їх на місці. Ризик має бути мінімальним.
В стінах можуть бути проломи завішані ганчірками та килимами, прикриті панелями та меблями. Таким чином ворог може швидко переходити з кімнати в кімнату. Майте це на увазі.
В житлових будинках чи офісах не всі стіни є несучими, багато перетинок ставлять з легких плит, які без проблем прострілюються. Врахуйте це.
Якщо вам потрібно стріляти з приміщення на вулицю, то не потрібно підповзати до підвіконня чи стояти збоку від вікна. Відійдіть вглиб приміщення, станьте на якесь підвищення і стріляйте із-за стіни іншої кімнати чи коридору. Вас буде важче помітити та й ви матимете шанс швидко заховатись від гранати, яку можуть закинути через вікно.
Уламки цегли, бетону чи штукатурки, рештки облицювальної плитки, вибиті вогнем зі стін, також є вражаючими елементами. Якщо на вас немає балістичних окулярів, то вам слід особливо берегти очі від травм.
Якщо побачили противника у своєму секторі, а він вас ні, не поспішайте стріляти. Зробіть доповідь своєму командиру, він визначить подальший порядок дій. Якщо ви помітили противника, а він вас ще ні, то не потрібно смикатись. Ваші різкі рухи можуть привернути увагу противника. М’яко, плавно, без поспіху і галасу, спокійно займіть позицію.
Ваша задача на перший час – залишатись живим, всмоктувати в себе всю інформацію, вчитись і наслідувати бувалих та допомагати їм. Не тіште себе ілюзіями про героїзм. Якими були ваші вчинки покаже результат бою. Свою готовність до адекватних рішень та самостійних дій ви відчуєте згодом. Ваш час прийде.
Будьте морально готовими стріляти в людей у цивільному одягу, навіть у жінок. Ворог створюватиме із затятих зрадників Вітчизни організовані групи пособників, грабіжників та бандитські формування, які зазвичай чинять в нашому тилу терор та саботаж, мають засоби ведення війни та готові убивати своїх співвітчизників. В умовах війни любі диверсійні групи, навіть ті, що створені з жінок, знищуються на місці. Крім того, жінки-військовослужбовці є і у підрозділах противника, вони також є навченими бійцями, тому у бою вони не вагатимуться щодо вас, відповідно, не вагайтесь і ви щодо них.
Особливу увагу вділіть медичній допомозі. На полі бою кожен з вас – сам собі фельдшер, оскільки більшість поранень та пошкоджень залишають вам на життя хвилини, якщо не секунди, чекати на кваліфіковану допомогу ніколи.
При пораненнях бувають венозні і артеріальні кровотечі. Обробляються вони по-різному. Краще про це завчасно взнати у професійних медиків і потренуватись самостійно надавати невідкладну допомогу. Однак є фундаментальні основні правила щодо дій при будь-яких кровотечах.
При любому пошкодженні поверхні шкіри завданням номер один є зупинка кровотечі. При зупинці кровотечі на етапі невідкладної допомоги немає жодного значення зовнішній вигляд, причина виникнення, розташування і розмір рани, а також колір крові та інтенсивність кровотечі. Якою б не була кровотеча, правила її зупинки завжди однакові!
Правило перше: постраждалий повинен перебувати у такому положенні, в якому рана буде вище рівня серця. При пораненні руки – підніміть її; при пораненні ноги – вкладіть постраждалого на спину трохи підніміть пошкоджену ногу; при пораненні тулуба – вкладіть так, щоб пошкоджена сторона була зверху.
Правило друге: для зупинки любої кровотечі рану потрібно притиснути!
Тиск на рану має бути інтенсивним. Інтенсивним настільки, щоб кровотеча зупинилась. Навіть якщо вам не вдасться повністю зупинити кровотечу цим способом, ви майже завжди зможете значно зменшити швидкість втрати крові і дочекатись допомоги.
Для тиску на рану можна використовувати руки (пальці) рятівника, руки (пальці) постраждалого при тій очевидній умові, що постраждалий розуміє, що ви від нього вимагаєте, і що він в стані це виконати.
Якщо час проявлення кровотечі дозволяє, завжди краще використовувати підручні тканини: частини одягу, носовички, рушники, простирадла, стрічки матерій і т.д. – люба тканина між місцем кровотечі та рукою дозволяє зробити тиск на рану більш рівномірним і ефективним. Чим рана ширша, тим інтенсивніше кровотеча, тим більше актуальним є дане положення. Розмір шматка тканини, яким ви притискаєте рану, повинен бути більше розміру рани.
Ідеально для притискання рани використати стерильні тканини – бинти, марлеві серветки, тощо. Якщо вони під рукою, якщо кровотеча незначна, якщо на пошук стерильного бинта потрібно зовсім мало часу – це дуже добре.
Якщо рана глибока то треба провести її тампонаду: порожнину рани туго заповнити тканиною, а вже саму тканину притиснути рукою.
Увага! При інтенсивній кровотечі чистота матеріалу, яким ви притискаєте рану чи здійснюєте тампонаду, не має жодного значення. Головне – якомога швидше зупинити кровотечу. З інфекцією буде у спеціалістів час і можливість розібратись потім.
Кровотеча (особливо інтенсивна) може не зупинятись досить довго. Допомога до вас може прийти не швидко. Задіявши руки для зупинки кровотечі ви у принципі можете не мати можливості звернутись будь-куди по допомогу. Звідси і завдання: тиск рукою на рану замінити стискаючою пов’язкою.
Робити це потрібно тоді, коли: 1) інтенсивність кровотечі зменшилась; 2) коли ви заспокоїлись і точно знаєте де швидко знайти необхідні для перев’язки речі; 3) у вас є помічник, який знайшов і приніс перев’язувальний матеріал, або який може притиснути рану доки ви шукатимете.
Увага! Якщо допомога близько і вам вдалося зупинити чи послабити кровотечу, продовжуйте притискати рану, втішати та заспокоювати пораненого і більше нічого не робіть. Потерпіть ще трохи, і нехай далі пов’язку накладають спеціалісти.
Не викидайте матеріал, який ви використовували для зупинки кровотечі: це дозволить медичним працівникам оцінити об’єм втрати крові.
Для накладання стискаючої пов’язки використовуйте смужку тканини. Чим буде ця смужка: спеціально призначеним для перев’язування бинтом, шарфиком, що опинився під рукою, чи відірваним шматком простирадла – взагалі не принципово.
Незалежно від того, де знаходиться рана, накладання пов’язки складається з двох етапів.
Етап перший: на рану накладається складений у декілька разів шматок тканини (рулон бинта, декілька марлевих серветок, складений носовичок, дитяча підгузка і т.д.), і цей шматок притискається рукою.
Етап другий: тиск на рану рукою поступово замінюється тиском смужок тканини, накладаючи їх рухами по колу, і щільно притискаючи до рани.
Якщо після накладання стискаючої пов’язки кровотеча продовжується (тканина набрала крові), у жодному разі не знімайте пов’язку! Додатково обмотайте рану ще декількома прошарками тканини, збільшуючи силу стискання.
Джгут. Самим небезпечним, екстремальним і відчайдушним способом зупинки кровотечі із пошкодженої кінцівки є накладання джгута. Джгут – це вузька і довга смужка тканини, резини, мотузки, якою перетягують кінцівку вище (!) місця кровотечі, забезпечуючи притискання судин до кісток. Ефективне накладання джгута завжди призводить до повної зупинки кровообігу в кінцівці і значному (часто незворотному) пошкодженню тканин і нервових стовпів. Саме тому накладання джгута – крайня міра, небажана у більшості випадків.
Покази до накладання джгута:
решта способів зупинки кровотечі неефективні;
пошкодження кінцівки настільки значні, що неможливо визначити місце кровотечі;
відсутність кінцівки (травматична ампутація);
багато постраждалих на одного рятівника, і немає часу на інші способи зупинки інтенсивної кровотечі;
у постраждалого декілька ран, а рятівник один (наприклад, одночасне поранення руки і ноги);
Правила накладання джгута:
джгут накладається вище місця кровотечі;
джгут накладається тільки на стегно чи плече;
час накладання джгута чітко фіксується (записується будь-чим на пораненому);
неможна використовувати для накладання джгута тонкі матеріали, що здатні пошкодити поверхню шкіри (спричинити поріз чи розрив): дріт, рибацька волосінь, нейлонова мотузка, шовкова нитка, тощо.
Що важливо: під час бою часу на роздуми немає, все швидко змінюється, в тому числі показники вашого здоров’я чи здоров’я вашого товариша при пораненні. При венозній кровотечі ваш товариш помиратиме декілька годин, а з артеріальною – максимум 20 секунд, а далі – втрата свідомості та початок гіпоксії. Якщо ситуація вкрай гостра, ви перебуваєте під безпосереднім обстрілом, то максимум, що ви можете зробити під кулями для свого товариша – це швидко накласти пов’язку чи джгут і відтягти його в укриття. Накладання джгута є самим небезпечним підходом до зупинки кровотечі, але вам потрібно воювати далі, щоб не скласти пораненому товаришу компанію. У вашого товариша тоді буде приблизно пів години чи година часу, щоб самому добратись до медпункту, або почекати на спеціаліста, чи допоки ви звільнитесь.
Джгут завжди тримайте під рукою. В зовнішній кишені, підсумку з швидким доступом, на розгрузці, тощо. Не мотайте джгут на приклад, на тримайте його на морозі чи сонці. Звичайний медичний джгут розтягується, пересихає, втрачає свої властивості під впливом постійного навантаження чи перепаду температур, і у критичний момент може просто порватись. Винятком є турнікети з синтетичних матеріалів, які спеціально призначені для екстремальної експлуатації та оперування однією рукою.
Окрім турнікета майте у швидкому доступі бандаж, оброблений кровоспинним засобом. Вовтузитись в стресовій ситуації з кровоспинним порошком чи гранулами ви не зможете – це робота спеціаліста, краще мати готовий до застосування бандаж. Майте при собі два. Один ви віддасте товаришу при потребі, а вже через мить самі можете його потребувати. Бинти краще мати еластичні, вони дозволяють накладати тугі і щільні пов’язки. Марлеві бинти – це минуле століття, але за відсутністю іншого, підійдуть і вони. Майте при собі.
В силу специфіки ведення війни в умовах міських завалів, польового бруду чи лісу ви, як правило завжди, будете пітними та замурзаними, а ваш одяг брудним. Слідкуйте за особистою гігієною навіть у самих незручних умовах проживання. Нігті підстригайте регулярно. Ноги мийте щодня. Носки міняйте не рідше одного разу в три дні. Зуби чистити пастою не завжди вийде, але полоскати їх водою після їжі потрібно обов’язково. Якщо не маєте можливості помитись – намочіть більш-менш чисту ряднину та обітріть нею тіло, або скористайтесь вологими серветками. Люба відкрита рана в польових умовах є загрозою зараження та нагноєння. Обробляйте їх доступними засобами.
Ще перед боями подумайте про смерть та каліцтво, прийміть внутрішнє рішення і заспокойтесь. Під час бою просто працюйте, війна – це теж робота. Плакати, лякатись та осмислювати побачене будете потім, після бою. Не впадайте у ступор від виду крові, ігноруйте галас боягузів чи стогони поранених, дійте, рухайтесь, воюйте.
У Святому Письмі сказано, що і волосина з голови людини не впаде без відома Творця. Ваша чаша вас не мине.
На війні шаблонів не існує. Потрібно швидко вчитись та проявляти кмітливість, бути завбачливим та терплячим, не відмовляти у допомозі і приймати допомогу від інших. І завжди пам’ятайте, що немає нічого вічного під сонцем, усе минає, і єдиною найбільшою цінністю було, є і буде – це людське життя.


Слава Україні!
м-р Слівінський Я.С. «САТО»©

 

Очерки будней Восточного Фронта.

Для всіх романтиків війни та поцінювачів outdoor survival. Рвучкий вітер з мілесеньким дощиком, що пронизує наскрізь, розмазує соплі по писку та від якого скляніють пальці на руках. Липкий, напіврідкий і холодний бруд довкола і в самих неочікуваних місцях на тобі. Нудні, рутинні, але виснажливі і небезпечні прогулянки по мальовничим місцям Донбасу. Спринтерські перебіжки з двадцятикілограмовим барахлом на собі, чи клята необхідність імітувати пів дня нерівності грунту без можливості розім'яти кінцівки. Неминаюче нервове напруження, викликане бажанням не пропустити ворожий артилерійський залп, чи замаскований фугас на дорозі, чи тіні ДРГ ось у тій лісопосадці. особиста гігієна завдяки вологим серветкам та туалет на простій ямі, але з турбопіддувом. Люба їжа стає смаколиком, а гаряча їжа - божественною. Можна показати російському БПЛА щирий fuck, а через 15 хвилин весело бігти до бліндажу. Вам тут раді не всі, але ти відчуваєш, ти знаєш, що це твоя земля. І ти тут до кінця.
Це моя війна сьогодні.
Wellcome!
Восточный Фронт
12.12.2014

Слава Україні!
м-р Слівінський Я.С. «САТО»©

 

Окопные размышления.

Я хочу, щоб АТО скасували, назвали війну війною за незалежність, відмінили весь російський медіаконтент на нашому ТВ, арештували в повному складі КПУ, ПР, БЮТ, НУ, БПП і т.д., заборонили всі розважальні шоу, провели повну мобілізацію, прийняли закон про вільний доступ громадян до зброї і ще багато чого... Життя на місці не стоїть. Гаяти час - злочинно, бо оплата дорога. І я категорично не хочу бути розмінною монетою. Не ми для влади, вона для нас. Чим довше простій, тим більше у військах п'янства та блядства. Перемир'я у купі з іншими штучно створеними проблемами є прямим саботажем. Перемовини можуть бути лише за полонених чи капітуляцію ворога. Третій Майдан буде не на майдані, він не буде масовим, бо працюватимуть професіонали, що повернуться з фронту. Така моя позиція )))

Слава Украине!
Победа будет за нами!
Восточный Фронт 14.12.2014
м-р Слівінський Я.С. «САТО»©

 

Si vic pacem para bellum - Хочеш миру, готуйся до війни
/римський історик Корнелій Непот, 100-25 р. до н.е./

Очерки из окопов Восточного Фронта

Восточный Фронт 25.03.2015
м-р Слівінський Я.С. «САТО»©

Вступ

Запорукою безпеки країни є її спроможність дати відсіч любому агресору. Основою такої спроможності є національна єдність, а також продумана і постійно діюча система державної мобілізації до боротьби всіх наявних ресурсів, і у першу чергу – людських. Армію можливо перемогти, народ – ні.

За статистикою під час збройних конфліктів значна частина цивільного населення гине від елементарного незнання простих, але важливих правил виживання в екстремальних умовах війни. Загальновідомо: поінформований – значить підготовлений, тому до вашої уваги пропонується інформація щодо порядку дій громадян в умовах збройного конфлікту.

Даний матеріал зібраний із загальнодоступних і відкритих джерел інформації, він відображає досвід виживання в зоні бойових дій, зокрема на анексованих землях Донбасу. Поради, викладені у статті, передбачають, насамперед, умови окупації та інфраструктурного колапсу, вони є ознайомчими та носять рекомендований характер.

Сподівайся на краще, готуйся до гіршого

Війна – це самий складний вид людської діяльності. Питання особистого чи колективного виживання під час бойових дій є багатогранним, тому осмислювати та аналізувати його потрібно постійно, а готуватись до нього завчасно.

При підготовці до виживання в умовах війни вам варто одразу вирішити для себе основне питання: залишатись удома, чи евакуюватись у безпечне місце. Від вашого рішення залежать ваші подальші дії.

Для прийняття адекватного рішення варто розуміти, що в період ведення бойових дій на теренах країни можлива часткова чи повна руйнація її інфраструктури. Кожен населений пункт, без винятку, може опинитись в епіцентрі збройного конфлікту, бути оточеним ворогом чи просто ізольованим від решти світу внаслідок знищення шляхів сполучення та систем зв’язку.

В умовах ізоляції можлива часткова чи повна руйнація систем життєзабезпечення. Як правило, перестають діяти муніципальні служби, система розподілу продовольства, подачі електроенергії, води, газу та інших ресурсів. Централізоване державне управління перестає повноцінно виконувати свої обов’язки чи функціонувати взагалі.

Окрім очевидних небезпек, можуть виникати додаткові фактори ризику: масові заворушення місцевого населення, утворення чисельних банд мародерів чи активізація кримінального елементу, діяльність диверсійних груп противника, радіаційні та хімічні забруднення ділянок місцевості внаслідок застосування комбатантами відповідної зброї чи після руйнування промислових підприємств, відстійників, затоплення значних територій водою внаслідок руйнування дамб, зсувів ґрунту із-за руйнування інженерних укріплень, тощо.

В зв’язку з цим, в складних умовах воєнного стану чи будь-якої іншої кризи суттєво збільшується роль самоорганізації місцевих громад. Виживання поодинці в умовах війни є неможливим. Винятком самостійних дій може бути лише евакуація.

Гуртування та об`єднання громадян за сімейним, місцевим, вуличним, національним, соціальним, ідейним чи іншим принципом є життєво важливим фактором виживання в умовах інфраструктурного колапсу та соціального хаосу. Згуртована громада чи група громадян, що об`єдналися, має більше шансів та можливостей для виживання. Колективні зусилля дозволяють ефективно вирішувати питання добування продуктів харчування, палива, речей першої необхідності і, що найголовніше у воєнний період, здійснювати організований колективний самозахист та оборону. Самотні одинаки на війні – це кінематографічний міф.

Основний принцип підготовки до будь-яких форс-мажорних обставин звучить так: «Сподівайся на краще, готуйся до гіршого».

Під час окупації ворогом території країни, найбільш важливим питанням у виживанні стає наявність у громадян вогнепальної зброї та боєприпасів до неї. Люба вогнепальна зброя: мисливська, спортивна чи бойова є суттєвим аргументом, з яким стануть рахуватись диверсанти, саботажники, бандитські формування, мародери та загарбники. Тому про зброю і боєприпаси потрібно подбати у першу чергу. В умовах дестабілізації обстановки, пограбування вашого помешкання, напад на вас чи вашу родину – це питання часу. Без зброї ви – жертва. Без варіантів.

На даний момент українська влада блокує будь-які законопроекти щодо легалізації права громадян вільно володіти вогнепальною зброєю, зокрема пістолетами та автоматичною зброєю, для особистого самозахисту. Право вільно носити бойову зброю надається тільки офіційним підрозділам силових відомств, які залучені до бойових дій, охорони стратегічних чи важливих об’єктів, а також підрозділам з числа персональної охорони олігархів чи крупних політиків, що перебувають у тилу, у тому числі і президентській охороні. Це не знімає проблему захисту решти населення країни від зовнішнього агресора та внутрішнього бандитизму.

Міліцейські підрозділи, суди та прокуратура також не вирішують цих завдань. За світовим досвідом та досвідом сучасної України значна частина представників правоохоронних органів після окупації переходить на сторону ворога чи активно співпрацює з ним. Тому сподіватись на захист міліції в критичних ситуаціях не варто. Окремі випадки героїзму працівників МВС лише підтверджують правило, оскільки героїзм на війні з’являється тоді, коли відомче командування нездатне ефективно працювати чи зраджує присязі.

Гітлер не став захоплювати невеличку у порівнянні з іншими європейськими країнами Швейцарію зокрема із-за її національної оборонної доктрини. Кожен швейцарський громадянин чоловічої статі, незалежно від свого соціального статусу, до 50-річного віку зобов’язаний щорічно проходити доволі інтенсивний місячний курс військової підготовки. Кожен резервіст тримає напоготові у своїй домівці видану державою зброю та спорядження. В разі ворожої інтервенції п’ятимільйонна Швейцарія за одну добу здатна підняти півтора мільйона добре підготовлених та вже озброєних резервістів. Щоб подолати таку армію потрібні колосальні ресурси, адже тоді кожен будинок стане фортифікаційною спорудою а за кожним кущем критиметься пастка для ворога. Організувати лінії постачання своїх підрозділів по таким територіям агресору практично неможливо. Тому, власне із-за неможливості повної окупації Швейцарії будь-яким загарбником, капіталісти світу і тримають в її банках свої кошти.

Є інші світові приклади. СРСР поламало в 1939 році зуби об оборонну доктрину Фінляндії, що схожа до швейцарської. Мікроскопічний, у порівнянні з усім арабським світом, Ізраїль, в якому резервістами є як чоловіки, так і жінки, які також є постійно озброєними, вже десятки років успішно протистоїть арабським терористам.

На даних прикладах можна припустити, що прийняття владою відповідного закону про зброю та внесення поправки до Конституції України щодо права та обов’язку нас, громадян, на збройний самозахист та гарантування нами самими, а не президентом, як самої Конституції, так і суверенітету нашої країни, унеможливило б в принципі будь-які спроби сепаратизму чи вторгнення в Україну будь-якого загарбника.

В любому випадку при окупації вам доведеться робити свій вибір – тікати чи ставати до боротьби. Бути відстороненим не вийде. Вибір за вами.

Для людської психіки війна – це завжди потужний стрес. На звичні для мирного часу речі людина під час війни починає дивитись по-іншому. Слід завжди пам’ятати, що на війні немає розподілу на поганих і хороших людей. Є люди із своїми переконаннями, які хочуть вижити і перемогти, як зі сторони тих, хто обороняється, так і зі сторони, тих, хто нападає незалежно від ідейного підґрунтя.

В умовах реальних збройних конфліктів людські норми моралі, етики та загальноприйняті правила поведінки мирного часу можуть нівелюватись. В екстремальних обставинах людина здатна проявляти якості, про які раніше не підозрювала, а в умовах реальної загрози життю у свідомості людини може відбутись перелам світосприйняття. Як правило, з першими пострілами та вибухами із свідомості людини зникають звичні для повсякденного побуту демагогія, політика та романтика, але проявляється її справжній характер, прокидаються певні інстинкти, як у позитивному значенні, так і в негативному.

Нормальною реакцією людини на очевидну небезпеку, агресію, смерть чи руйнацію може бути страх і паніка, які викликають нервове напруження чи стрес. У свою чергу, стрес може призвести до слабо контрольованої поведінки: гіперактивності чи навпаки, до апатії, ступору та безвольності. Щоби уникнути панічного стану у майбутньому, варто усвідомити дійсність і морально себе налаштувати до можливих кардинальних змін у житті. Але не варто себе накручувати, бо вірити потрібно тільки у кращий фінал, інакше не варто докладати зусиль до виживання.

Якщо небезпечна ситуація застала вас зненацька, і ви відчули приступ паніки, то дуже важливо якнайшвидше почати негайно діяти. Діяння допоможуть вам краще сконцентруватись. Паралельно діям опановуйте себе зусиллям волі. Якщо дозволяє обстановка, зробіть декілька глибоких вдихів та повільних видихів – це врівноважить ваше дихання та сповільнить серцебиття. Затямте самі для себе, що те, що відбувається довкола – вже відбувається, і ви цього не зміните, але ви можете до цього пристосуватись. Ви до цього готувались. Якщо обстановка дуже агресивна і для вас є безпосередня загроза, то вам тим більше потрібно рухатись, без поспіху, але швидко і чітко. Якомога швидше зусиллям волі сконцентруйте свою увагу на простих і практичних речах, які потрібно зробити негайно: зорієнтуватись з якої сторони ведуть вогонь і зійти з лінії вогню, вийти з району обстрілу, добігти до укриття, потурбуватись про захист та безпеку дітей і рідних, тощо.

Ваша кров миттєво наповниться адреналіном, ваш організм отримає цей природній допінг автоматично. Ваша реакція може бути непередбачуваною, від ейфорії до лихоманки. При можливості випийте будь-який солодкий напій, з’їжте шматочок шоколаду чи просто киньте жменьку цукру до рота. Це допоможе знизити рівень стресу в організмі.

Алкоголь в стані стресу чи в екстремальних ситуаціях неприпустимий категорично! Ефект сп’яніння заважає реально оцінити ситуацію і прийняти вірне рішення. Незважаючи на розслаблюючу дію алкоголю на нервову систему та м’язи тіла, він суттєво загальмовує реакцію, знижує рівень концентрації та увагу.

Разом з тим, алкоголь допомагає послабити фізичний біль, психологічне чи нервове напруження. Але його прийом доцільний тільки у тому випадку, коли ви перебуваєте у повній безпеці і про вас є кому подбати в разі тривоги. За статистикою, під час бойових дій, масштабних природних чи техногенних колапсів кількість споживання алкоголю населенням збільшується до десяти разів: як для психологічного розслаблення, так і для обробки ран чи обезболення. В любому випадку не зловживайте ним.

Мій дім – моя фортеця

Для найбільш ефективного виживання в складних умовах кризи, катастрофи чи війни потрібно максимально зменшити свою залежність від муніципальних служб та централізованого забезпечення.

Якщо ви плануєте залишатись у своєму населеному пункті, то вам треба знати, що найбільші можливості для автономного проживання забезпечує наявність власного будинку на власній земельній ділянці, якнайдалі від всіх стратегічних чи важливих інфраструктурних об’єктів. Якщо ви проживаєте у квартирі, вам слід на період ускладнення обстановки перевезти сім`ю до рідних чи друзів, які мають таке житло, оскільки це дасть вам можливість підтримувати повну автономність та незалежність від сучасних систем життєзабезпечення тривалий період. Крім того, при грамотній організації внутрішнього устрою, розпорядку та ресурсів, така оселя може стати опорним пунктом, в якому можна ізолюватись на тривалий період та з якого можна відбити напад озброєних мародерів чи грабіжників.

 

Ваша оселя, в якій ви плануєте виживати, повинна бути непримітною, а краще непривабливою, і зовні мало чим відрізнятись від інших забудов, а ще краще – мати ознаки занедбаної чи нежилої. Великі і високі будинки, які виглядають заможними будуть розграбованими у першу чергу.

Бажано мати високий кам’яний паркан та глухі ворота, як додаткову перешкоду проти ймовірної атаки чи випадкового обстрілу. Ворота мають бути завжди наглухо заблокованими. Свої виходи за межі подвір’я потрібно мінімізувати і маскувати. Не використовуйте парадний вхід з вулиці. Використовуйте бокові чи додаткові входи на подвір’я чи будівлю, стежку через город, садок чи любий інший непримітний шлях, навіть якщо вам доведеться приставляти драбину, щоб перелізти через власний паркан. При поверненні додому вас повинні чекати, щоб без зайвого шуму подати вам драбину чи відкрити двері.

На вашому подвір’ї повинна бути криниця і вигрібна яма, яку перед прогнозованими подіями варто ретельно почистити. Вигрібна яма, чи септик, в разі ізоляції, окрім функції каналізації, стане вашим сміттєзвалищем. Разом з тим пам’ятайте, що любе сміття, що горить, незалежно від походження, повинно спалюватись у печах, як паливо. За екологію потурбуєтесь після війни. Ви повинні викидати тільки те, що не можете з’їсти, або спалити чи пристосувати до своїх потреб – помиї наприклад.

Будинок повинен мати підвал чи погріб на подвір’ї. Це ваш основний склад та ваше бомбосховище. Звісно, якщо вашу оселю атакуватимуть регулярні війська чи бандитські загони на бронетехніці чи з груповою зброєю (крупнокаліберними кулеметами, гранатометами), то шансів у вас немає, незалежно від того, у скільки рядів лежить цегляна кладка вашого будинку. В такому разі вам потрібно неодмінно евакуюватись. Або загинути, захищаючи власну оселю. Однак ми ведемо мову про ваше виживання, і будемо вважати, що ви вірно передбачили розвиток ситуації саме у місці вашого проживання.

Від прямого попадання авіаційної бомби ні підвал вашого будинку, ні ваш погріб не врятує (якщо він тільки не заглиблений в ґрунт на 3-4 метри). Але від ракети залпового вогню, артилерійського снаряду чи мінометної міни у вас буде шанс врятуватись.

Оскільки ми говоримо про москальську інтервенцію, то можна сміливо говорити, що агресор з мирним населенням не рахується, ні з своїм, ні з чужим тим більше. Московські командувачі без докорів сумління наноситимуть авіаційні чи артилерійські удари по спальних районах українських міст. Чечня, Абхазія, Грузія, а тепер і Схід України, тому є підтвердженням. У такій ситуації основний принцип виживання – бути під час стрілянини подалі від неї, або якомога нижче поверхні землі.

Якщо у вашому будинку немає підвалу чи погребу, починайте копати хоча б глибоку траншею, яку накрийте зверху товстими колодами чи брусом, або бетонною плитою. Не забудьте перед засипанням колод землею покрити їх целофаном чи іншим гідро-ізолюючим матеріалом, а самі колоди чи брус бажано закріпити між собою металевими скобами. З середини траншею обшийте товстими дошками. Деревина на стінах траншеї зменшить ймовірність рикошету, якщо в середину влетить уламок. Насипайте над траншеєю побільше землі, яку ретельно утрамбуйте. Захід до траншеї робіть перпендикулярним. Ще краще, якщо від основного коридору траншеї ви викопаєте окремі чарунки (заглибини) на кожного члена сімї.

Для посилення стін вашої оселі можна використовувати звичайні мішки з піском чи землею, які слід складати у шаховому порядку по периметру будівлі до самого даху. Однак це є явним демаскуючим фактором. Виявивши ваш укріплений будинок, ворог може використати його для своїх потреб. Щоб залишатись непримітним, укріпляйте будинок з середини. Закріпляйте міцні та масивні щити з дерева чи металу (що знайдете) на вікна та двері. Від прямих попадань кулеметних куль чи уламків артилерійських зарядів вони можуть не захистити, але від малого калібру типу 5.45 АК чи дрібних уламків можуть. Якщо ви закріпите з середини любу металеву сітку на вікнах, то закинути вам у хату гранату буде неможливо. На скло, знову з середини, клейте навхрест смужки паперу чи скотчу, щоб уламки скла не розлітались по вашому дому.

Пам’ятайте, що черга з крупнокаліберного кулемета бронетранспортера чи штурмового гелікоптера може пробити любу цегляну стіну сучасних будівель, в тому числі і бетонні панелі багатоповерхівок. Житлові будівлі не є захистом. Ховайтесь під землею.


Знизити свою залежність від цивілізації можна наступними способами.


1. Зменшити свої потреби.

Задовольняйтесь меншим. Війна – не час для розкошів та забаганок. Сконцентруйтесь лише на тому, що допоможе вам вижити. Ресурси мають вирішальне значення для виживання в складних умовах.


2. Створити запаси.

Ефективність, практичність та доцільність – основні принципи при створенні запасів. Запаси мають бути достатніми для того, щоб існувати вам та всім хто буде з вами без будь-якого зв’язку із зовнішнім світом протягом тривалого часу.

В ідеалі, цей запас повинен передбачати повну автономію терміном не менше шести місяців. При створенні запасів орієнтуйтесь саме на найскладніший у кліматичному відношенні період: кінець осені – зима – початок весни.


Запаси повинні включати наступні позиції.


Зброя. Придбайте, виміняйте, знайдіть, здобудьте: автомат, карабін, гвинтівку, рушницю чи дробовик та максимум набоїв до них. Набоїв забагато не буває. Це найбільш важливий запас в умовах війни! Не вихваляйтесь її наявністю, не носіть її відкрито по вулиці. Ваша зброя тільки для самозахисту та захисту вашої оселі. Не турбуйтесь про відсутність дозволу на зброю, після війни ви, як законослухняний громадянин, офіційно її здасте. Влада спеціально для цього вводить місячники добровільної здачі зброї. Або не здасте. Вирішувати вам.

Зрештою, після Майдану, ми стали змінювати державну систему та руйнувати кріпацькі радянські стереотипи. Цілком ймовірно, що через певний час ми змінимо своє законодавство щодо зброї і визнаємо право кожного громадянина боронити самого себе. Тоді, гарантами Суверенітету та Конституції буде не Президент, а єдиний носій влади в Україні – її Народ, і вашу трофейну зброю потрібно буде лише легалізувати встановленим порядком.

Якщо ви не солдат, і навіть не мисливець, чи готові ви убити заради самозахисту? Вирішіть це питання для себе до того, як все почнеться. Війна не розрізняє статі, віку, віросповідання чи ваших моральних принципів – убивають любого, кого вважають ворогом, або заради краму чи ресурсів. Якщо ви плануєте виживати, і не покладаєтесь лише на удачу, то варто усе ж таки навчитись володіти зброєю особисто вам та членам вашої сім`ї.

Якщо ви не професійний стрілець, але під час нападу бандита на вас, ви вирішили стріляти, то не намагайтесь бути гуманним та поцілити йому у ногу чи плече. Просто стріляйте у нього. Поцілите туди, куди поцілите. Головне завдання для вас – зупинити нападника. Якщо уб’єте, значить така його доля. Не ви нападали, але він на вас, а у вас є законне і невід’ємне право захищати себе, своїх близьких та власне майно. Тим більше в умовах війни.

Крім цього, нападники діють переважно групами, тому у вас буде дуже мало часу на прицілювання. Не робіть помилки, відмовившись від вогню по нападнику тільки із-за того, що ви не бачите зброї в його руках. Коли ви її побачите, вже може бути пізно, або зброя може бути у його спільника, який причаївся у засідці.

Якщо ви застрелили нападника навпроти вашого дому чи у вас на подвір’ї, вам доведеться потурбуватись про його тіло. Обшукайте його, щоб знайти документи. Дані про нападника запам’ятайте. Його речей та документів не беріть. Якщо місцевої влади та міліції вже немає, і викликати нікого, поховайте усе з ним де порахуєте можливим, але не у власному дворі. Прийде мирний час, тіло ексгумують та ідентифікують.


Продукти харчування тривалого зберігання та висококалорійні продукти: консерви, крупи, бобові, макарони, картопля, сухарі, галети, сіль, перець, мука, чай, кава, какао, цукор, шоколад і шоколадні батончики, консервовані продукти домашнього приготування, сухофрукти, сухі напівфабрикати, алкоголь, олія, тютюн, очищена вода у бутлях, тощо. Висококалорійні продукти потрібні для швидкого відновлення сил у важких чи небезпечних умовах, а не для насолоди смаком.


Паливо. Бензин, дизель, мазут та автомобільна олива для вашого транспорту, розпалювання вогнища чи приготування коктейлів «Молотова», дрова, хмиз, вугілля, торф, брикети, балонний газ, гас для ламп чи гасових пальників, старі меблі, дерев’яні вироби та панелі, макулатура – все, що горить, має бути заготовленим.


Медикаменти. Найперше – для невідкладної допомоги при травмах та кровотечах, антибіотики, обезболюючі препарати та препарати проти кишкових інфекцій, а також ті ліки, які потрібні вам особисто чи членам вашої сім’ї.


Живлення. Батарейки, акумулятори, електрогенератори, динамо-машини, конденсатори, тощо. Вам потрібно мати в готовності до використання ліхтарі, радіоприймач, радіопередавач, мобільний телефон, GPS-навігатор, тощо.


Гроші. Під час війни національну валюту їстиме інфляція, тому гроші бажано тримати стійкою валютою, золотими та срібними виробами, або іншими коштовностями. Разом з тим, в умовах тотального колапсу чи повної ізоляції гроші та коштовності перестають відігравати свою роль. Їхнє місце займають речі широкого вжитку, їжа тривалого зберігання, набої поширеного калібру і таке інше.


Речі найпершої необхідності: свічки, сірники, запальнички, засоби особистої гігієни, засоби для чищення та прання, теплі речі, міцне взуття, кульки для сміття, одноразовий посуд, мішки, ножі, різноманітні інструменти, набір різних ряднин та матеріалів, набір різноманітних ємкостей, труб та шлангів, скотч та ізоляційна стрічка, різноманітні механічні пристрої та багато іншого, що стане вам у пригоді у вашому конкретному випадку.

Варто також пам’ятати про схеми, плани та карти місцевості вашого проживання чи шляхів вашої евакуації у безпечний район, технічні порадники з експлуатації пристроїв чи механізмів, які ви передбачаєте використовувати, посібники для самостійного ремонту обладнання чи техніки і так далі.

Можна придбати мопед, моторолер чи велосипед. Транспорт з невеликим об’ємом двигуна споживатиме значно менше дорогого палива та збереже вашу мобільність, а велосипед дозволить рухатись практично безшумно з достатньо високою швидкістю та перевозити невеликі вантажі. В умовах великого міста, транспортних заторів, перекритих чи розтрощених вулиць цей транспорт буде особливо доречним.

Гужовий транспорт (коні, воли, віслюки) за вашим вибором, якщо у вас є можливість заготовляти корм та місце, де його утримувати. Крім того, любі свійські тварини, включаючи домашніх улюбленців – це їжа. Разом з тим, майте на увазі, що ваш гужовий транспорт може бути конфіскованим ворогом чи рідною армією, або вас можуть заставити працювати візничим в інтересах війська. Для перевезення вантажів, в якості тягачів, можна також використовувати і великі породи собак. Собак також можна їсти.


3. Налагодити власне виробництво.

Будь-яке виробництво, що відповідатиме потребам часу. В умовах війни різко зростає попит на практичні уміння та навички. Ремонт всього, що ламається, виготовлення предметів першої необхідності та приладдя для виконання різноманітних повсякденних завдань чи надання першої медичної допомоги – все буде корисним. Принаймні вам варто мати набір необхідних інструментів та запас основних матеріалів для самостійного ремонту будинку та речей, які ви використовуєте, а також речей тієї сфери діяльності, фахівцем якої ви є. Адже певне коло людей знатиме про ваші навички чи уміння, тому до вас будуть звертатись по допомогу.


4. Підвищити ефективність свого домашнього господарства.

Ваше господарство стане основним джерелом харчування та достатку вашої родини після спустошення магазинів. Заведіть садок, город, розводьте тварин, птицю чи рибу, вирощуйте гриби, ставте пастки на дичину, якщо неподалік вашого дому поле чи ліс. Робіть все, що дозволить вам не померти з голоду. Але при організації господарства керуйтесь достатньою необхідністю. Не варто влаштовувати ферму чи висаджувати плантації. Усе велике важко приховати та захищати, все примітне може бути пограбованим. Ваше господарство має уміститись в межі вашого огородженого парканом двору.

В разі окупації вашого населеного пункту ворогом, не варто полювати зі зброєю, навіть якщо на вашій рушниці глушник, навіть якщо ви носите її в рюкзаку, навіть якщо це не рушниця, а арбалет, так як вас обов’язково виявлять патрульні чи спостерігачі, роззброять та покарають.

Тримайте удома тижневий запас консервованої води для пиття із розрахунку: 1.5-2 літра на кожного чоловіка на добу. До моменту завершення терміну придатності використайте цю воду і замініть її на свіжу. Запас води потрібно тримати незалежно від того, чи є у вас постійне джерело водопостачання, чи ні. Окрім питної води тримайте запас технічної води для гігієнічних та господарських потреб, гасіння пожежі чи розведення риби. Таку воду можна тримати у діжках, пластикових пляшках, ванній, басейні, викопаній ямі тощо. Потурбуйтесь про накопичення дощової чи талої води, знову ж таки – незалежно від наявності постійного водопостачання чи криниці. Якщо поряд тече річка чи струмок, розгляньте можливість облаштування водовідводу до вашого подвір’я. Вода є вода, її можна фільтрувати, кип’ятити, конденсувати для пиття чи готування їжі.

Воду для купання чи миття можна нагрівати від сонця. Для цього потрібно накопичувальний бак чорного кольору встановити у сонячному місці. Можна викласти спіраллю чи змійкою 50-100 метрів чорного резинового шлангу на даху будинку з південної сторони чи просто на підвищенні на сонячному місці. Пропускаючи через нього воду з водогону чи резервуару, ви матимете у крані майже гарячу воду навіть у холодну пору.

Не використовуйте злив води в унітазі, в умовах економії – це розкіш. Зведіть туалет у дворі біля вигрібної ями. До речі, якщо колапс вас застав у квартирі, і водогін зупинився, то вода у бачку унітазу нічим не відрізняється від води у крані, а це 3-6 літрів води!

Не допускайте накопичення брудного посуду та брудної білизни, оскільки водогін може перестати працювати у любий момент, а запаси води без регулярного поповнення швидко зменшуються. Доцільно мати запас одноразового посуду на тривалий період.

Тримайте напоготові електричний ліхтар, сірники, запальнички, свічки чи гасові лампи в такому місці, де ви їх швидко дістанете у темряві. Батарейки (елементи живлення) до ліхтаря потрібно запасти заздалегідь і тримати у холодильнику чи погребі, що дозволить подовжити їхню працездатність. Для надійності майте декілька ліхтарів із запасними лампочками. Ліхтарі тримайте в різних місцях з швидким доступом. Краще, якщо в ліхтарях будуть не лампочки а діоди, вони економніші.

Не завантажуйте холодильник продуктами, що швидко псуються, якщо при необхідності не зможете їх з`їсти протягом доби.

Можна тримати електрогенератор, однак, якщо місто оточене чи окуповане ворогом, треба розуміти, що він потребує для роботи дороге паливо, створює шум і привертає увагу. Доцільно мати динамо-машину з механічним приводом. Крім того, 100 запальничок та 100 свічок ефективніші в довготривалій перспективі за генератор. Вибирати вам.

За відсутністю газу чи електрики доведеться готувати їжу, обігрівати житло та нагрівати воду примітивним способом. Тому слід потурбуватись про паливо, як було вказано вище. Придбайте туристичний пальник, який працює на гасі, бензині чи сухому спирті.

 

Створіть запас необхідних видів палива. Бензин чи гас швидко випаровуються із нещільно закритої ємкості, а також через мікропори пластикової пляшки, тому їх краще тримати невеликими порціями в скляних пляшках з щільним корком чи металевих каністрах за межами житла. Пари бензину легкозаймисті та вибухонебезпечні, тому ємкості мають бути заповненими повністю.

Помістіть у підвал чи погреб зимою 200-500 кг снігу. У вас буде термоізоляційний льодовик, і ви зможе все літо обходитись без холодильника. Можна повністю вкопати дерев’яну чи металеву діжку у землю, і вона слугуватиме, як охолоджувач.

Якщо ваш будинок стоїть на пагорбі чи на вітряному місці, вам варто подумати про вітряк. Сили вітру буде достатньо, щоб крутити динамо-машину, насос чи будь-який інший механізм. Те саме, якщо поряд вашої оселі тече річка із стрімким потоком.

Усіх хитрощів не перелічити. Використовуйте свої знання та кмітливість.

Все, що у вас є з майна, в умовах ізоляції та постійної нестачі можна обмінювати у інших людей на те, чого у вас не має. Зберігати майно потрібно в надійних місцях і ніколи не демонструвати його наявність, щоб не спокушувати грабіжників. Особливо коли ви не маєте зброї, і не можете захистити ні своє майно, ні свою родину.


Постійна готовність №1


Не зважаючи на те, чи є у вас власний дім, чи ні, вам слід потурбуватись про:

ü морально-психологічну готовність до радикальних змін вашого життєвого укладу та різкого погіршення умов існування. Ви повинні усвідомлювати можливість повної втрати свого майна, обмеження раціону харчування, свободи дій, травмування чи поранення, тощо;

ü складання чіткого плану конкретних дій з підготовки до автономного проживання чи негайної евакуації у безпечне місце із запасом необхідних речей із розрахунку на кожного члена вашої сім`ї;

ü надійний зв'язок, який ви будете використовувати в разі обвалу традиційних видів комунікації для контакту з рідними, друзями, дружніми групами, представниками влади чи дружніми військами з метою взаємної підтримки, взаємовиручки та інформування.


Обдумайте усі можливі ризики в межах своєї компетенції, зберіть максимум інформації та розробіть для себе та родини правдоподібний перелік конкретних дій при виникненні форс-мажору. Цей план повинен легко запам’ятовуватись і бути простим, щоб кожен з вас міг його виконати. Тренуйте своїх рідних швидко та злагоджено діяти при евакуації, переміщенні у сховище, гасінні пожежі, самозахисті та в інших ситуаціях. Кожен у вашій родині, групі чи об’єднанні повинен знати свою частину обов’язків напам’ять, мати свою тривожну валізу, чітко знати порядок своїх дій, зокрема в разі втрати контакту з рідними чи раптовому нападі, тощо.

Завчасна підготовка суттєво підвищує шанси на виживання. Навіть якщо трапиться не зовсім те, що ви очікували, ви будете врівноваженим, діятимете спокійно і ефективно, адже ви підготувались.


Тривожна валіза


Тривожна валіза – це добротний, компактний рюкзак об’ємом 25-35 літрів з набором речей найпершої необхідності, потрібних для того, щоб ви могли пережити евакуацію чи вихід з зони бойових дій. Рюкзак повинен бути міцним і непримітним, виготовленим з водостійкої тканини, який зручно нести на спині. Саме на спині, бо ваші руки мають бути постійно вільними і готовими до дій.

Відмовтесь від явно військового рюкзаку, ворожі патрулі обов’язково звернуть на нього увагу. Відмовтесь від рюкзаку яскравого кольору, вам буде важче замаскуватись чи загубитись у натовпі. Відмовтесь від явно туристичного рюкзаку, прості перехожі такі не носять, а для ворога ви маєте бути звичайним перехожим, чи перехожими, якщо ви пересуваєтесь з сім’єю.

Якщо ви рухаєтесь з сім’єю, то основні речі для виживання несе самий сильний, тобто чоловік. Дружина та діти можуть нести свій запас харчів та води, запасний одяг чи другорядні предмети.

Комплектуйте та складайте речі керуючись логічними принципами: що використовується постійно – повинно легко доставатись, що зберігається – пакується на самий низ, саме важливе – не в рюкзаку, а на собі (документи, телефон, гроші, аптечка, зброя).

Не складайте у рюкзак новенькі речі, які ви раніше не використовували. Ви до них не звикли, ви їх не розносили, їхня експлуатація може бути для вас незручною, і вони привертатимуть лишню увагу на фоні руйнувань чи серед поношено-затертої маси перехожих. Після того, як усе почнеться, завжди, з підйому до наступного сну, носіть саме той одяг, у якому ви плануєте евакуюватись. Завжди носіть своє евакуаційне взуття. Ви зекономите мінімум 5 хвилин на перевдяганні.

Те саме стосується вашого евакуаційного інструментарію та спорядження. Щоденно його використовуйте, але постійно складайте все в одному місці, щоб за хвилину все скласти в рюкзак.

Тривожна валіза повинна знаходитись в будинку в межах швидкої досяжності, щоб за 5-10 хвилин ви могли залишити своє пристановище та вийти на евакуаційний маршрут.

Наведений нижче список предметів є приблизним. Остаточний перелік речей ви маєте визначити самостійно в залежності від вашого евакуаційного маршруту.


Склад тривожної валізи:

1. Зброя та набої до неї для самозахисту та полювання на тварин. Для евакуації краще мати зброю, яку можна помістити у рюкзак чи заховати на собі під одягом.

2. Ідентифікаційні документи, тобто ті, що мають ваше фото та гербову печатку (оптимально – паспорт, на дітей – свідоцтва про народження, інші важливі документи): якщо ви евакуюєтесь – оригінали, якщо ви на вилазці і ще повернетесь – тільки копії. Не беріть з собою банківські реквізити, коди та паролі доступу. Все це краще просто запам’ятати, або завчасно помістити у сховищах віртуального простору. Відправляйте на сервера все, у тому числі і сімейні фото, так ви їх найкраще збережете. Тільки не на російський Яндекс. Якщо вам шкода залишати старі фотоальбоми, чи інші важливі для вас папери, думайте, де їх заховати чи закопати. Коли наші переможуть, ви повернетесь і заберете їх.

3. Якщо маршрут вашої евакуації вам маловідомий, беріть карту з нанесеним маршрутом. Краще, якщо маршрутів буде декілька. Краще, якщо ви запам’ятаєте всі маршрути та обійдетесь без карти.

4. Міцний і тяжкий ніж, не розкладний, на кшталт мисливського чи тактичного. Армійські багнети не бажані, вони стануть об'єктом підвищеної уваги. Ним будете виконувати роботи середньої важкості: перерізувати стропи і мотузки, перерубувати канати, гіляки чи чагарник, обробляти туші впольованих тварин, або для самооборони. Носіть цей ніж на собі приховано, але так, щоб швидко достати. Можна мати при собі ще і кишеньковий розкладний ніж, а краще – багатофункціональний ніж з невеличким лезом, шилом, ключем для консерви, відкруткою, тощо.

5. Плоскогубці з кусачками чи просто кусачки для того, щоб робити проходи у дротяній огорожі, щось при потребі зірвати, перегнути чи потримати. Опційно, якщо передбачаєте долання таких перешкод.

6. Запальничка та сірники.

7. Ліхтар із запасними батарейками.

8. Компактний бінокль чи монокуляр. Небезпеку краще виявити заздалегідь.

9. 20-30 метрів міцної мотузки, що витримає вашу вагу.

10. Ізоляційна стрічка чи скотч.

11. Питна вода із добового розрахунку 1.5 літра на особу.

12. Харчі: сухі, компактні, калорійні (галети, сухарі, промислові консерви, шоколадні батончики, горіхи, сухофрукти, згущене молоко).

13. Захисні рукавички зі шкіри чи міцного синтетичного матеріалу. Вам варто берегти руки від подряпин, порізів, проколів, опіків, укусів та інших травм. При інтенсивній роботі з інструментом, якщо ви не людина важкої фізичної праці, ви миттєво натрете мозолі. З пораненими руками ваша ефективність падає на порядок. Використовуйте рукавички.

14. Комплект запасної білизни, одягу та взуття відповідно до сезону. Основний одяг буде вже на вас. Білизна має бути з натуральних матеріалів. Одяг має бути простим і добротним: джинси, футболки, светри з флісу, штурмівки чи вітрівки, кепка, міцне і легке взуття з товстою і еластичною підошвою.

15. Дощовик з легкого матеріалу (поліетилену чи синтетики), який можна компактно покласти в рюкзак. Дощовик має покривати вас та ваш рюкзак. Якщо ваші речі намокнуть, їхня вага збільшиться майже вдвічі.

16. Хустина чи виріз простої ряднини. Ряднину можна використати, як пов`язку, фільтр для води чи респіратор в умовах запилення, задимлення чи загазованості, а якщо є підозра в хімічному забрудненні повітря, то на ряднину слід помочитись – аміак, який є в сечі, дасть вам невеликий, але шанс уникнути ймовірного ураження хімічною отрутою.

17. Засоби особистої гігієни. Забудьте про косметику, вона приваблює комарів та комах, тому обмежтесь господарським милом. Відмовтесь від зубної щітки та пасти. Це не велика вага, але для чищення зубів потрібна вода. Полоскатимете зуби водою з вашого запасу.

18. Аптечки. Їх має бути дві – екстрена та основна. Екстрена: бинт, або ватно-марлева пов’язка чи тампон, джгут чи турнікет – все для миттєвої зупинки кровотечі. Майте її при собі, у кишені чи на поясі. Основна: запасні бинти та ватно-марлеві пов’язки, перекис водню, йод, клей БФ для заклеювання некритичних подряпин, порізів та ран в польових умовах, проспиртовані серветки, пінцет для видалення заноз, шипів та кліщів, активоване вугілля. Інші медикаменти, які потрібні суто для вас. Основну аптечку несіть у рюкзаку.

19. Гроші. Суму визначайте самостійно, але вона має бути достатньою для того, щоб ви добрались до безпечного місця. Транспортні витрати, оренда машини чи ночівлі, харчування, підкуп ворожого вартового чи відкуп від патруля, постарайтесь передбачити максимум.

20. Якщо ви припускаєте ймовірність вашого переслідування, то візьміть з собою моток пластикових кульків для сміття та пару пачок сигарет чи меленого чорного перцю. Вам доведеться нести з собою все ваше сміття, включаючи ваші екскременти. Екскременти можна викидати/виливати у водоймища, чи засовувати зі своїм сміттям якомога глибше на загальних смітниках. При кожній зміні напрямку руху, після стоянки чи ночівлі посипайте всі свої сліди тютюном з сигарет чи перцем на той випадок, якщо вас шукатимуть з допомогою собак.


Інші речі – за вашим баченням. Орієнтуйтесь по потребам маршруту. Якщо термін руху складає декілька діб і ви плануєте ночувати у полі чи лісі – подумайте про каремат, спальний мішок чи інструменти для виготовлення намету: розкладну лопатку, невеличку сокирку чи мачете. Якщо ви плануєте готувати чи гріти їжу без диму – беріть спиртовий пальник. Якщо ви плануєте ночувати чи переховуватись в закинутих будівлях чи промисловій зоні – беріть фомку. Якщо передбачаєте долання дротяних загорож, беріть плоскогубці з кусачками, і так далі.

Однак не кладіть у рюкзак свої спогади: фотоальбоми, улюблені книжки, речі на пам'ять і так далі. Також не варто тягти з собою сумки, візки, тачки чи парасольки – ви маєте бути мобільними і швидкими у пересуванні, а ваші руки – вільними, або тримати зброю. Беріть не те, що може пригодитись, а без чого вам не обійтись. Тільки саме найнеобхідніше. Вам усе нести на собі.

Якщо ви змушені проходити через ворожий блокпост, то від таких речей, як зброя, бінокль та карта потрібно позбутись. Вас можуть прийняти за диверсанта, партизана чи коректувальника вогню.

 

Евакуація


Під час самостійної евакуації пам’ятайте, що в умовах війни при русі через будь-які території потрібно бути постійно готовим до раптової зустрічі на маршруті вашого слідування з ворожими підрозділами. Обирайте маршрут для пересування з міркувань безпеки, а не з метою скорочення дистанції. Рухатись потрібно після того, як ви остаточно переконаєтесь у безпечності ділянки, яку плануєте перетнути. Завжди намічайте по ходу слідування любі елементи місцевості, в яких можна швидко заховатись від артилерійського вогню чи ворожого патруля. В окремих ситуаціях навіть невеликі дистанції доведеться довго долати незручними для пересування, зате безпечними маршрутами.

Завжди пам’ятайте, що будь-які території чи ділянки місцевості можуть бути замінованими. Якщо ви рухаєтесь у пішому порядку то небезпеку для вас становитимуть протипіхотні міни та розтяжки, а також керовані фугаси, які ставлять на будь-яких шляхах. Протитанкова міна від вашої ваги не спрацює, але зайвий раз стрибати по полю не варто. Звертайте увагу на свіжі ділянки ґрунту, здертий дерен, горбочки та просідання ґрунту, виступаючі з ґрунту елементи корпусу, прикопані дощечки чи натягнутий тонкий дріт.

На військових блокпостах чи в місцях розташування будь-яких військ завжди є охорона, патрулі та спостерігачі за місцевістю (як правило снайпера), які можуть нести службу з дотриманням заходів маскування, тому їх важко одразу виявити. Військові мають засоби нічного бачення та тепловізори, тому вам слід одразу відмовитись від нічних пересувань. Як правило в прифронтових районах встановлено комендантські години. В разі вашого виявлення уночі ніхто не стане перевіряти, хто ви такі, по вам просто почнуть стріляти. Обійти блокпост складно, навколишні підступи на сотні метрів довкола гарантовано заміновані. Врахуйте це.

Якщо вас не шукають, з документами усе гаразд, то рухайтесь вільно, у загальному потоці і без зброї. Якщо ви тікаєте, чи вважаєте, що вам краще не зустрічатись з окупаційними військами, то вам краще йти по укриттям: вздовж водоканалів, залізничних насипів, по траншеям, ярам, низинам, протилежним сторонам дамб, кряжів, пагорбів чи загорож, тощо. Уникайте головних шляхів та відкритих просторів. Обирайте лісові дороги, лісосмуги, русла річок, другорядні вулиці, провулки, околиці населених пунктів. Разом з тим, будьте максимально уважні, адже наведені приклади ділянок використовуються і ворогом для маскування своїх підрозділів.

Обходьте населені пункти. Якщо є нагальна потреба зайти у населений пункт, не поспішайте: поспостерігайте за його околицями, переконайтесь, що в ньому немає ворога.

При зустрічі з дружніми військами не радійте передчасно, не біжіть їм на зустріч і не галасуйте – можуть обстріляти. Майте напоготові білу ряднину (хустку, майку, футболку, рушник) – міжнародний символ перемир`я. Візьміть ряднину у руки і махайте нею над головою, повільно і спокійно підходьте і виконуйте все, що вам кажуть, навіть, якщо під ногами болото, а вам наказують лягти обличчям вниз. Доки вас не ідентифікують, ви – потенційний ворог, диверсант, шпигун і так далі, тому будьте терплячим і врівноваженим, не сперечайтесь, не вимагайте особливого ставлення до себе. Солдати теж хочуть повернутись додому живими, тому церемоній з вами ніхто не стане розводити. Про наявність у вас зброї попереджайте бійців заздалегідь.

Якщо війська ворожі, і вас вже помітили, то вам потрібно миттєво прийняти рішення: вступити в бій чи здатись. Утекти вам не дадуть. Якщо ви підготовлений і озброєний автоматичною зброєю боєць (бійці), а ворог вас не перевищує чисельно, то у вас є мінімальні шанси відійти з боєм чи навіть перемогти, якщо обставини на вашу користь (ви на підвищенні, а ворог у низині; ви за укриттям, а ворог на відкритому місці; зброя у вас в руках, а у ворога на плечі і так далі). Однак якщо у вас лише пістолет чи мисливська рушниця, або ви взагалі без зброї, ворогів більше чисельно чи вони на броньованій техніці, то у вас є лише один шанс вижити – здатись у полон. Але перед тим, краще непомітно позбутись зброї, якщо вона у вас була, щоб вас не прийняли за бандита чи партизана.

Після затримання будьте готовими до втрати всього майна, яке є при вас, морального приниження, зневаги, фізичних знущань та допитів. Якщо вас порахують нецікавим з точки зору отримання важливої інформації, і таким, що не становить загрози, то вас можуть у кращому випадку відпустити у чому мати народила, відправити у фільтраційний пункт для подальшого дізнання, табір для біженців, трудовий табір чи в’язницю. Самий гірший варіант – натрапити на ворожий підрозділ, який виконує своє завдання приховано чи таємно. Тоді свідків не залишатимуть, навіть якщо є жінки та діти. Тоді постарайтесь продати своє життя якомога дорожче.


У випадку, коли ви обрали для себе активну громадянську позицію та вирішили захищати свою Батьківщину, своє місто, свою вулицю чи свій дім із зброєю в руках, вам слід знати основні правила ведення бойових дій.


Підготовка до бойових дій в умовах населеного пункту.


Противник навчений, досвідчений, жорстокий і підлий. Ви повинні бути винахідливішим за нього. Ваш бойовий досвід повинен бути написаний його кров`ю.

Задовго до бойових дій потрібно поцікавитись всією доступною для вас інформацією, яка може стати корисною з точки зору бойового застосування. Беріть максимум корисного для себе з того, що ви чуєте від військових, профільних спеціалістів, бачите у документальних фільмах про збройні конфлікти чи читаєте у публіцистичних матеріалах про війну. Зверніть увагу на Інтернет, у ньому є маса інформації та корисного відео, особливо якщо набирати в пошуковому рядку англійською та російською мовами.

Вивчіть досконало своє місто, район, вулицю. Чітко запам’ятайте розташування важливих об’єктів та особливості місцевого ландшафту, всі нюанси функціонування об’єктів життєзабезпечення, зберігання ресурсів та різного майна. Ознайомтесь з міською каналізацію, вона може бути корисною для прихованого пересування, порятунку від обстрілу чи облаштування схованки. Все корисне і важливе бажано записувати.

Не виключається також можливість об’єднання озброєних громадян у групи народного ополчення та самооборони з централізованим підпорядкуванням громаді чи органам легітимної влади. Вступати в такі утворення чи ні, вирішуйте самостійно.


Індивідуальна тактика бою


Ваші індивідуальні дії у місті повинні базуватись на правилі лівої сторони. Його сенс полягає у тому, що людині, у якої права рука є ведучою, зручніше і швидше вдаються дії, пов’язані з поворотом ліворуч, аніж дії, пов’язані з поворотом праворуч, у тому числі й швидше стріляти в умовах, коли потрібно рухатись чи розвертатись ліворуч, і набагато складніше і менш результативно, з поворотом праворуч. Для лівші все навпаки.


Вибір укриття для стрільби


Укриття повинно бути ліворуч від вас, закривати корпус і більшу частину голови. В цьому випадку для зустрічного вогню залишаються відкритими руки, які тримають зброю, праве плече і менша частина голови. Якщо укриття праворуч від вас, вам доведеться стріляти з лівого плеча. Це незвично і незручно, але ви будете краще захищені. Якщо вам захочеться стріляти з правого плеча, ви відкриєте під постріли противника значну частину тулуба і всю голову. Помилкою також буде стріляти поверх укриття: ви підставляєте під вогонь голову, плечі і частину корпусу.


Стрільба по декільком цілям


При стрільбі по декільком цілям (групі противника) зручніше відкривати вогонь з крайньої правої цілі, розвертаючись по ходу стрільби з права в ліво. При веденні вогню по групі противника, яка рухається фронтально, тобто колоною, першою доцільно уражувати ціль, яка рухається замикаючою в групі, з послідуючим переносом вогню на цілі, які йдуть попереду. В цьому випадку противник не одразу виявить, що потрапив під ваш вогонь, і ви зможете вразити декілька цілей до того, як він дасть організовану відповідь. Якщо ви одразу вразите ціль, яка рухається першою, противник миттєво заляже, розосередиться по укриттям і відкриє вогонь у відповідь. Якщо перед вами декілька противників, які переміщуються у повний зріст, а один із них заліг за укриттям і веде вогонь – у першу чергу потрібно знищити того, хто стріляє, не спокушуючись більш легкою і крупною ціллю.


Дії при раптовій зустрічі з групою противника на близькій дистанції


Назад бігти не можна – розстріляють у спину. Єдиною натренованою реакцією повинно стати наступне: негайно відкрити вогонь в сторону противника з того, що у вас є, до того ж, якомога частіше та інтенсивніше. Одночасно переміщуйтесь вперед до противника і праворуч від нього (ліворуч від вас). При цьому члени групи противника будуть змушені повертатись для стрільби з ліва направо, направляючи зброю в спини один одному, являючи собою чудову групову мішень.

Наблизившись до противника, на ходу розстрілюйте ціль, обираючи при цьому низьку точку прицілювання – рикошет краще, аніж не попасти зовсім. Дійте якомога швидше. У перші секунди зіткнення не шкодуйте набоїв. Доки стріляєте, боковим зором виявіть укриття для себе, де можна буде заховатись і перезарядитись. Залишайте ініціативу за собою. Така ситуація займає секунди, не зволікайте.


Дії при потраплянні під раптовий вогонь противника


Потрібно швидко рухатись. Стояти не можна у жодному разі. Негайно зорієнтуйтесь і починайте рухатись від укриття до укриття. Не давайте противнику пристрілятись, переміщуйтесь ліворуч, примушуючи противника розвертатись для стрільби праворуч. Поставте його проти сонця, бігайте і стріляйте, кидайте гранати (якщо маєте), не давайте противнику стріляти прицільно і взагалі підняти голову. Нав’язуйте свої умови бою. Якщо ви без зброї, тікайте від прямого вогню різко ліворуч від себе, нахилившись і ухиляючись зі сторони в сторону до найближчого укриття.

Якщо ви раптово потрапили під вогонь противника, якого ви не бачите і не можете чітко визначити звідки ведеться вогонь, одразу падайте, щоб зійти з лінії вогню, і відповзайте за любе укриття, одночасно готуючись до бою. Краще орієнтуватись у ситуації, перебуваючи у відносній безпеці. Досвід показує, що не всі це виконують. Одні починають стріляти, залишаючись на місці і являючи собою відмінну мішень. Інші падають за укриття, забуваючи зняти з плеча зброю, а потім починають вовтузитись, намагаючись її достати у незручному положенні, і не маючи можливості вести вогонь у відповідь.

Якщо ваш товариш, з яким ви пересувались, був поранений від раптового ворожого вогню – не намагайтесь надати йому допомогу негайно, інакше ви ризикуєте злягти поряд. Негайно знайдіть укриття і зорієнтуйтесь в обстановці. Пам’ятайте, що снайпера можуть спеціально ранити людину і чекати, коли хтось прийде на її порятунок, щоб уразити якомога більшу кількість противників. Допоки ви не виявите снайпера і не знищите його, врятувати пораненого чи забрати труп буде неможливо.

Щоб захиститись від ручної гранати, що впала поряд, потрібно впасти, розпластавшись. Голову, якщо немає каски, прикрити долонями, відкрити рота, щоб барабанні перетинки не пошкодились від вибухової хвилі. Фрагменти гранати при розриві розлітаються під певним кутом від місця вибуху: знизу-догори, тому чим вище розташовується ціль, тим більша ймовірність ураження. Вас може контузити, але ви залишитись живим. Перший, хто побачив гранату, повинен подати сигнал: «Граната праворуч (ліворуч, позаду)!».

Якщо вас декілька чоловік, не збивайтесь у купу. Не створюйте групової мішені, маневруйте, підтримуючи і прикриваючи один одного вогнем. Домовтесь між собою про сигнали та знаки беззвучного спілкування.

Вам доведеться багато стріляти на бігу. При такій стрільбі намагайтесь натискати на спуск в одноопорній фазі, в момент переносу ноги. Коли нога опускається на землю, це викликає струс корпусу і, як наслідок, зниження точності стрільби. Важливо пам’ятати, що коли ви поєднуєте рух з стрільбою, потрібно бачити землю під ногами і ніколи не наступати навмання.

 

Можна підвернути ногу, зашпортатись, послизнутись, наступити на міну чи протипіхотний шип, зачепити дріт розтяжки, упасти в яму чи відкритий люк каналізації, тощо.


Обхід будівлі


Будівлі обходити тільки праворуч, при цьому ваш автомат буде знаходитись праворуч від вас, і ви будете мати перевагу, так як противник буде вимушений стріляти з лівого плеча, або ж він стане стріляти з правого плеча, що незручно і не прицільно, підставивши під ваші постріли голову, плечі і значну частину корпусу. При діях в складі групи, в її кінці повинен йти замикаючим лівша чи той, хто добре стріляє з лівого плеча.


Дії в темному приміщенні


Неможна у світлу частину доби входити в темне приміщення без підготовки. Доки очі звикнуть до темряви, проходить певний час. Неможна оглядати темні горища і підвали без приладів освітлення. Ліхтар потрібно тримати на витягнутій руці . У темряві вас не буде видно і противник стрілятиме в сторону світла. При русі в темряві потрібно уникати освітлених місць, або перебігати їх якомога швидше.

Правила поводження з ліхтарем при стрільбі із довгоствольної зброї:

ліхтар повинен бути таким, щоби світло горіло допоки натиснутий вмикач, а якщо вмикач відпустити – світло має згаснути;

коли зброя утримується наведеною на ціль, кисть руки, яка підтримує зброю, знаходиться під цівкою, при цьому, долоня руки упирається в цівку, а великий палець натискає на вмикач ліхтаря;

після кожного включення ліхтаря слід одразу змінювати позицію;

не продовжуйте рух з включеним ліхтарем;

ліхтар краще за все закріпити на зброї.

У нічний час використовуйте світломаскування. Не шуміть, не видавайте своєї присутності, не стріляйте без крайньої необхідності. Пам`ятайте, що вночі всі об’єкти видаються ближчими, аніж вони розташовані насправді. У зоряну ніч обличчя людини можна роздивитись в оптичні прилади на відстані до декількох сотень метрів, а вогник запаленої сигарети можна помітити на дистанції до півтора кілометра.


Дії всередині будівлі


При діях в будівлі до джерел різних шумів слід відноситись дуже уважно, а до їхнього напрямку – критично. Противник може відволікати вашу увагу, створюючи сторонній шум. Шумом вас можуть заманювати у пастку. Зброя повинна бути направлена стволом у ту сторону, в яку ви дивитись, а у вузьких місцях повинна бути опущеним стволом донизу.

При русі по сходах, якщо сходинки дерев`яні чи виготовлені з іншого неміцного матеріалу, можна стріляти через них. Конструкція сходин в окремих випадках може створювати зорову перешкоду, яка заважає побачити, що відбувається унизу. В цьому випадку тримайтесь спиною до глухої стіни і просувайтесь, завчасно перевіряючи міцність нижньої сходини. Будьте готовими до того, що противник спробує прострілити сходини знизу.

Ніколи не наступайте на каналізаційні люки, пороги, виступаючі з підлоги дошки: під ними можуть бути компактні протипіхотні міни не летальної дії, які не убивають, але травмують кінцівку. При відкриванні дверей не смикайте за ручку, до неї може бути прив’язана розтяжка. Акуратно і повільно відкривайте двері, уважно видивляючись в утворений проїм на предмет пастки.

При першому заході у незнайоме приміщення слід обстежити у ньому на предмет пасток всі меблі та всі предмети. Тільки після перевірки можна на щось сідати чи чимось користуватись.

Коли захоплюєте приміщення, то перед заходом закиньте в нього гранату. Гранату у приміщення не закидають, а вкочують по підлозі.

Стоячи перед дверима і готуючись до штурму приміщення, міцно потримайте для своїх товаришів двері, щоб у коридор з кімнати раптово не викотилась граната чи не з’явився ствол ворожого автомата.

Любі зачинені двері є для вас недоторканими. Вони можуть бути замінованими, значить їх не смикайте і не вибивайте собою.

В стінах квартир можуть бути проломи завішані ганчірками та килимами, або прикриті панелями та меблями. Таким чином ворог може швидко переходити з кімнати в кімнату. Майте це на увазі.

Якщо вам потрібно стріляти з приміщення на вулицю, то не потрібно підповзати до підвіконня чи стояти збоку від вікна. Відійдіть вглиб приміщення, станьте на стілець чи якесь підвищення і стріляйте із-за стіни іншої кімнати чи коридору. Уламки цегли, бетону чи штукатурки, вибиті вогнем зі стін, мають властивість летіти у вашу сторону. Якщо на вас немає балістичних окулярів, то вам слід особливо берегти очі від травм.


Особливості використання вогневих засобів


Щоби швидше зайняти положення для стрільби і не гаяти часу на піднесення зброї до плеча, слід пересуватись не відриваючи приклад від плеча, ствол при цьому опускається до низу. У такому положенні стрілець підтримує постійну готовність до бою та прицільної стрільби.

Ведучи вогонь з автомата, не чекайте повного спустошення магазину. Якщо магазин частково спустошений і в бою виникла пауза – замініть магазин. Частково витрачений магазин залиште у резерві. Щоб не витрачати час на пересмикування затвора при перезаряджанні, починаючи споряджати магазин, вставте спочатку три трасуючих набої. Тоді, при стрільбі, коли ви побачите, що пройшла трасуюча куля, ви знатимете, що в магазині залишилось ще два трасуючих набої. Можна вистрілити ще раз і, від`єднав пустий магазин, замінити його повним. Оскільки останній набій вже буде автоматично досланим у канал ствола, пересмикувати затвор вже не потрібно. Але вихід трасуючої кулі виказує ваше розташування, тоді міняйте позицію. Пустий магазин, як правило, кидають на землю, щоб не заважав і щоб не переплутати із вже спорядженими магазинами, або кладуть у набедреник. В умовах ведення бою у місті прицільну планку автомата слід зафіксувати на відмітці 100м, і стріляти не чергами, а одиночними пострілами чи по два.


Групова тактика


Діючи у місті групами, потрібно мати надійний зв'язок один з одним, брати будинок за будинком, горище за горищем, залишаючи в уже захоплених будівлях стрільців щоб туди не заскочив противник і раптово не вдарив у спину.

Вогневе прикриття – закон на війні. Дві групи, які підтримують один одного вогнем, досягнуть більшого і матимуть менше втрат, аніж більша за чисельністю група, але яку ніхто не прикриває і не підтримує. Невеличкій групі ніколи не можна відриватись від своїх – можуть відсікти і знищити. В кожній групі потрібно створювати спрацьовані між собою підгрупи: «двійки», «трійки» чи «четвірки».


Рух по вулиці в пішому порядку


При рухові груп вздовж вулиці, вони повинні пресуватись паралельно з протилежних сторін, вздовж стін, на відстані 5-7 метрів один від одного, короткими кидками від укриття до укриття. Боковим зором потрібно постійно фіксувати можливі пересування чи рухи на балконах, дахах чи горищах, у вікнах, а також бути готовими заскочити в укриття: за бетонний бордюр, у канаву, за дерево з товстим стовбуром, обгорілу машину, у будку, за п’єдестал, кам’яний паркан, насип, купу будівельного сміття чи завал будівлі, у воронку від вибуху бомби, тощо.

Під час пересування один стрілець, той що позаду, підтримує і прикриває групу вогнем, стріляючи на ураження по любим місцям, звідки було помічено вогонь противника.

Коли одна група перемістилась вперед на 50-70 метрів, залягла в укритті і відкрила прицільний вогонь, підтягується група прикриття. Стрільці ведуть вогонь по цілям, що розташовуються на протилежній стороні вулиці, не забуваючи контролювати обстановку позаду себе. Група прикриття не повинна забувати, що противник може з`явитись в тилу.


Слід пам’ятати, що в умовах будь-якого обстрілу всі пересування здійснюються завжди тільки короткими перебіжками у напівзігнутому положенні, від укриття до укриття, з постійним спостереженням за навколишньою ситуацією. Уникайте яскраво освітлених ділянок та широких просторів. Рухайтесь тільки під стінами будинків чи попри їхні завали. Ніколи не йдіть подивитись «що там робиться». Переміщення мають бути тільки в разі життєво важливої необхідності. Ніколи не піднімайте предметів, що нібито валяються на вулиці, чи незрозумілих для вас предметів, а також боєприпасів, що не вибухнули. Любі предмети, що валяються на вулиці, можуть бути замінованими. Це стосується і трупів: людей чи тварин.


Поради


Зброя має бути завжди на запобіжнику. Ви знімаєте зброю з запобіжника тільки безпосередньо перед стрільбою чи коли рухаєтесь на бойовому завданні.

Зброю ніколи не направляйте на своїх, навіть жартома, навіть поставлену на запобіжник, навіть з від’єднаним магазином. Це аксіома.

Перед виходом на завдання, екіпірувавшись необхідним спорядженням, пострибайте на місці, переконайтесь, що на вас нічого не бовтається, не стукається і не бринить. Все потрібно надійно припасувати, а те, що висить, заправити чи перемотати. Жодний елемент вашого екіпірування не повинен створювати ні додаткових шумів, ні додаткової амплітуди чи динаміки вашим рухам. Досилайте патрон у патронник, ставте зброю на запобіжник і вперед, до перемоги. Пальця на спусковому гачку бути не повинно, навіть якщо зброя на запобіжнику.

Досконало вивчіть таблиці стрільби на свою зброю. Куля завжди летить по дузі. У неї є балістична траєкторія з підвищенням та пониженням. Грамотне визначення відстані до цілі і знання таблиці стрільби – це добра можливість швидко попадати, а значить і зменшити час стрільби по вам.

Вітер впливає на траєкторію польоту кулі. Вивчіть вплив вітру на вашу зброю завчасно. Те саме стосується стрільби під час дощу.

Якщо у вас з’явилась можливість обирати зброю, беріть таку ж, що і у більшості ваших товаришів (принаймні під ідентичний калібр). На собі багато набоїв не понести, а закінчуються вони швидко, особливо в умовах міського бою. Отож, коли з вами можуть поділитись – це величезний плюс. Якщо ваш товариш загинув, не потрібно нехтувати чи бридитись, поповніть свій боєкомплект за рахунок його боєкомплекту. Мова тільки про боєкомплект, а не особисті речі. Мародерів можуть розстріляти.

Зброю потрібно чистити щодня, незалежно від того, стріляли ви чи ні. В бойових умовах в зброї завжди накопичується пил, волога та різне сміття. Ви повинні бути у постійній бойовій готовності, а ваша зброя бути придатною до стрільби у любий момент.

Бронежилет – це завжди дуже добре. Але знайте, якщо в бронежилет прямим попаданням потрапила куля, і він затримав її, то це ще не означає, що він вас врятував. Енергія любої кулі величезна. Куля зупиняється бронею, але її енергія передається, тому вона може нанести серйозну травму за бронею. У більшості випадків бійці травмуються попаданнями куль та осколків під різноманітними кутами, тому шансів вижити в бронежилеті більше, аніж без нього.

Зупинившись, ви ніколи не продовжуєте стояти. Потрібно стати на коліно чи лягти, переміститись в сторону чи присісти за укриття. Це вимотує, але від цього залежить ваше виживання. Якщо хтось лінується – заставте його. Ви ніколи не знаєте напевне хто і звідки за вами спостерігає. У рухому ціль важче попасти.

На посту не спати. Якщо заснете, то застрелити вас захочуть не тільки вороги, але й ваші товариші, залежно від наслідків, спричинених вашим сном.

Якщо ви проведете тиждень на свіжому повітрі, то зможете виявити курця за десятки метрів по запаху. Кидайте курити.

Пчихати можна в себе, спати можна в любій ямі, їсти можна лежачи, мочитись можна на колінах або прямо в штани, головне – не ставайте для ворога мішенню, залишайтесь живим. Штани можна попрати.

Не виглядайте яскраво – це притягує вогонь противника, відповідно, не притягуйте на себе вогонь противника – це дратує товаришів, які поряд з вами.

Якщо сумніваєтесь – стріляйте ще раз. Якщо потрібно – спустошуйте увесь магазин, ви маєте бути впевненим.

Зберігайте спокій, принаймні, виглядайте байдужим до того, що відбувається. Ваші квадратні очі чи скривлений від переляку рот ваших товаришів не підбадьорять.

Ви завжди неготові до бою, адже бій практично завжди розпочинається для вас невчасно. Просто робіть свою роботу.

Якщо противник у зоні досяжності, то і ви також.

Довго стріляти без зміни позиції, значить допомагати противнику гарно по вам прицілитись.

Якщо побачили противника у своєму секторі, а він вас ні, не поспішайте стріляти. Зорієнтуйтесь коли вам це зробити найкраще. Не потрібно різко стрибати в сторону. Ваші різкі рухи можуть помітити периферійним зором. М’яко, плавно і без поспіху присядьте і спокійно займіть позицію. Це буде менш помітніше.

Не лінуйтесь ретельно копати та довбати ґрунт, коли доведеться рити індивідуальний окоп. Потім собі подякуєте.

Ваша задача на перший час – залишатись живим, всмоктувати в себе всю інформацію, вчитись і наслідувати бувалих та допомагати їм. Не тіште себе ілюзіями про героїзм. Якими були ваші вчинки покаже результат бою. Свою готовність до адекватних рішень та самостійних дій ви відчуєте згодом. Ваш час прийде.

Будьте морально готовими стріляти в цивільних, навіть у жінок. Ворог створюватиме із затятих зрадників Вітчизни організовані групи пособників, грабіжників та бандитські формування, які зазвичай чинять в нашому тилу терор та саботаж, мають засоби ведення війни та готові убивати своїх співвітчизників. В умовах війни любі диверсійні групи, навіть ті, що створені з жінок, знищуються на місці. Крім того, жінки-військовослужбовці є і у підрозділах противника, вони також є навченими і досвідченими бійцями, тому у бою вони не вагатимуться щодо вас, відповідно, не вагайтесь і ви щодо них.

 

Медицина


Особливу увагу вділіть медичній допомозі.

На полі бою кожен з вас – сам собі фельдшер, оскільки більшість поранень та пошкоджень залишають вам на життя хвилини, якщо не секунди. При пораненнях бувають венозні і артеріальні кровотечі. Обробляються вони по-різному. Краще про це завчасно взнати у професійних медиків і потренуватись самостійно надавати невідкладну допомогу. Однак є фундаментальні основні правила щодо дій при будь-яких кровотечах.

При любому пошкодженні поверхні шкіри завданням номер один є зупинка кровотечі.

Увага! При зупинці кровотечі на етапі невідкладної допомоги немає жодного значення зовнішній вигляд, причина виникнення, розташування і розмір рани, а також колір крові та інтенсивність кровотечі.

Якою б не була кровотеча, правила її зупинки завжди однакові!

Правило перше: постраждалий повинен перебувати у такому положенні, в якому рана буде вище рівня серця. При пораненні руки – підніміть її; при пораненні ноги – вкладіть постраждалогона спину трохи підніміть пошкоджену ногу; при пораненні тулуба – вкладіть так, щоб пошкоджена сторона була зверху.

Правило друге: не забувайте про особисту безпеку – використовуйте перчатки. Ідеально – спеціальні медичні, але можна й будь-які резинові чи шкіряні.

Правило третє найголовніше: для зупинки любої кровотечі рану потрібно притиснути!

Тиск на рану має бути інтенсивним. Інтенсивним на стільки, щоб кровотеча зупинилась. Навіть якщо вам не вдасться повністю зупинити кровотечу цим способом, ви майже завжди зможете значно зменшити швидкість втрати крові і дочекатись допомоги.

Для тиску на рану можна використовувати руки (пальці) рятівника, руки (пальці) постраждалого при тій очевидній умові, що постраждалий розуміє, що ви від нього вимагаєте, і що він в стані це виконати.

Якщо час (проявлення кровотечі) дозволяє, завжди краще використовувати підручні тканини: частини одягу, носовички, рушники, простирадла, стрічки матерій і т.д. – люба тканина між місцем кровотечі та рукою дозволяє зробити тиск на рану більш рівномірним і ефективним. Чим рана ширша, тим інтенсивніше кровотеча, тим більше актуальним є дане положення. Розмір шматка тканини, яким ви притискаєте рану, повинен бути більше розміру рани.

Ідеально для притискання рани використати стерильні тканини – бинти, марлеві серветки, тощо. Якщо вони під рукою, якщо кровотеча незначна, якщо на пошук стерильного бинта потрібнозовсім мало часу – це дуже добре.

Якщо рана глибока то треба провести її тампонаду: порожнину рани туго заповнити тканиною, а вже саму тканину притиснути рукою.

Увага! При інтенсивній кровотечі чистота матеріалу, яким ви притискаєте рану чи здійснюєте тампонаду, не має жодного значення. Головне – якомога швидше зупинити кровотечу. З інфекцією буде у спеціалістів час і можливість розібратись потім.

Кровотеча (особливо інтенсивна) може не зупинятись досить довго. Допомога до вас може прийти не швидко. Задіявши руки для зупинки кровотечі ви у принципі можете не мати можливості звернутись будь-куди по допомогу. Звідси і завдання: тиск рукою на рану замінити стискаючою пов’язкою.

Робити це потрібно тоді, коли: 1) інтенсивність кровотечі зменшилась; 2) коли ви заспокоїлись і точно знаєте де швидко знайти необхідні для перев’язки речі; 3) у вас є помічник, який знайшов і приніс перев’язувальний матеріал, або який може притиснути рану доки ви шукатимете.

Увага! Якщо допомога близько і вам вдалося зупинити чи послабити кровотечу, продовжуйте притискати рану, втішати та заспокоювати пораненого і більше нічого не робіть. Потерпіть ще трохи, і нехай далі пов’язку накладають спеціалісти.

Не викидайте матеріал, який ви використовували для зупинки кровотечі: це дозволить медичним працівникам оцінити об’єм втрати крові.

Для накладання стискаючої пов’язки використовуйте смужку тканини. Чим буде ця смужка: спеціально призначеним для перев’язування бинтом, шарфиком, що опинився під рукою, чи відірваним шматком простирадла – взагалі не принципово.

Незалежно від того, де знаходиться рана, накладання пов’язки складається з двох етапів.

Етап перший: на рану накладається складений у декілька разів шматок тканини (рулон бинта, декілька марлевих серветок, складений носовичок, дитячий підгузник і т.д.), і цей шматок притискається рукою.

Етап другий: тиск на рану рукою поступово замінюється тиском смужок тканини, накладаючи їх рухами по колу, і щільно притискаючи до рани.

Увага! Якщо після накладання стискаючої пов’язки кровотеча продовжується (тканина набрала крові), у жодному разі не знімайте пов’язку! Додатково обмотайте рану ще декількома прошарками тканини, збільшуючи силу стискання.

Джгут.

Увага! Самим небезпечним, екстремальним, відчайдушним і завжди непотрібним способом зупинки кровотечі із пошкодженої кінцівки є накладання джгута.

Джгут – це вузька і довга смужка тканини, резини, мотузки, якою перетягують кінцівку вище (!) місця кровотечі, забезпечуючи притискання судин до кісток. Ефективне накладання джгута завжди призводить до повної зупинки кровообігу в кінцівці і значному (часто незворотному) пошкодженню тканин і нервових стовпів. Саме тому накладання джгута – крайня міра, небажана у більшості випадків.

Покази до накладання джгута:

решта способів зупинки кровотечі неефективні;

пошкодження кінцівки настільки значні, що неможливо визначити місце кровотечі;

відсутність кінцівки (травматична ампутація);

багато постраждалих на одного рятівника, і немає часу на інші способи зупинки інтенсивної кровотечі;

у постраждалого декілька ран, а рятівник один (наприклад, одночасне поранення руки і ноги);

Правила накладання джгута:

джгут накладається вище місця кровотечі;

джгут накладається тільки на стегно чи плече;

час накладання джгута чітко фіксується (записується будь-чим на пораненому);

неможна використовувати для накладання джгута тонкі матеріали, що здатні пошкодити поверхню шкіри (спричинити поріз чи розрив): дріт, рибацька волосінь, нейлонова мотузка, шовкова нитка, тощо.

Що важливо: під час бою часу на роздуми немає, все швидко змінюється, в тому числі показники вашого здоров’я чи здоров’я вашого товариша при пораненні. При венозній кровотечі ваш товариш помиратиме декілька годин, а з артеріальною – максимум 20 секунд, а далі – втрата свідомості та початок гіпоксії. Якщо ситуація вкрай гостра, ви перебуваєте під безпосереднім обстрілом, то максимум, що ви можете зробити під кулями для свого товариша – це швидко накласти джгут поверх рани і відтягти його в укриття. Це самий небезпечний підхід до зупинки кровотечі, але вам потрібно воювати далі, щоб не скласти товаришу компанію. У вашого товариша тоді буде приблизно пів години чи година часу, щоб самому добратись до медпункту, або почекати на спеціаліста, чи допоки ви звільнитесь.

Джгут завжди тримайте під рукою. Не в кишені, не в рюкзаку, не намотаним на приклад а на собі. Ще краще мати з собою два джгута. Один ви віддасте товаришу при потребі, а вже через мить самі можете його потребувати. А ще краще мати турнікет.



Різноманітних варіантів ситуацій під час бойових дій незрівнянно більше і все описати неможливо. В бойовій обстановці кожен, хто волею долі у ній опинився, повинен вміти думати безпосередньо на місці подій, навчитись орієнтуватись у швидкоплинних умовах і миттєво приймати рішення не зважаючи на страхітливий гуркіт, знесилення, втому, страх, невпевненість чи поранення. Шаблонів не має. Але коли ви вже прийняли рішення – не вагайтесь, дійте! Чи правильним було ваше рішення, чи ні, покаже наступна мить, а от зволікати не можна в жодному разі, бо це вірна загибель.

Пам’ятайте, найгірший ворог бійця – паніка. У бою панікера можуть розстріляти свої без суду. Зберігайте рівновагу. Це зробити простіше, якщо заставити себе зосередитись на виконанні завдання та діяти не зважаючи ні на що. Ще перед боями подумайте про смерть та каліцтво, прийміть внутрішнє рішення і заспокойтесь. Під час бою просто працюйте, війна – це теж робота. Плакати, лякатись та осмислювати побачене будете потім, після бою. Не впадайте у ступор від виду крові, ігноруйте галас боягузів чи стогони поранених. Дійте, рухайтесь, воюйте, перемагайте і залишайтесь живим.

У Святому Письмі сказано, що і волосина з голови людини не впаде без відома Творця. Ваша чаша вас не мине.

Слава Україні! Слава Героям!


Ярослав Слівінський, 25.03.15 р.

 

Рекомендації громадянам на випадок загрози терористичного акту

Будь-який терористичний акт має конкретну мету, тому обов’язково планується заздалегідь, а виконавці готуються до його проведення завчасно. Одним із завдань любих державних сил безпеки України є виявлення ознак підготовки до проведення терористичного акту та його упередження. Однак звичайні громадяни також можуть і повинні бути уважними та проявляти пильність.
Одним з найбільш ефективних засобів з точки зору нанесення максимальної шкоди для здійснення терористичного акту є вибуховий пристрій, який доволі легко розмістити у будь-якому предметі чи замаскувати під будь-який об’єкт. Тому у повсякденні слід упереджено відноситись до будь-яких підозрілих предметів.
Підозрілий предмет: якщо вашу увагу притягнув предмет, який за вашим розумінням не повинен бути в даному місці, чи розташовується явно нелогічно до довколишньої обстановки, чи ви не знаходите простого пояснення його появі, розташуванню та вигляду в даному місці, або даний предмет суттєво чи певним чином відрізняється від загальної решти предметів, є неприроднім для обстановки чи обставин, в яких він перебуває – вам варто вважати цей предмет підозрілим і потенційно небезпечним.
Виявлення підозрілого предмета
Метою терористичного акту, як правило, є ураження максимально можливої кількості громадян і нанесення супутньої шкоди. Виходячи з цього, найбільш підозрілими є предмети, що перебувають без нагляду в місцях скупчення людей, громадських місцях, та місцях проведення масових заходів, на об’єктах інфраструктури, особливо на вибухонебезпечних (електростанціях та електричних підстанціях, вузлових станціях чи станціях перекачки палива, склади чи сховища хімічних, вибухових речовин чи пального, тощо), в адміністративних будівлях управління чи центрах автоматизованого управління, на перетині транспортних потоків (мости, естакади, розв’язки, канали, технологічні шахти, тощо), а також в транспортних засобах загального користування. Крім цього, з метою здійснення терористичного акту із застосуванням вибухових пристроїв великої потужності, або направленої дії, злочинці можуть використовувати в якості носія для такого пристрою будь-який транспортний засіб (легковий, вантажний чи спеціальний), який паркується, як правило, на мінімально можливій дистанції до об’єкту (об’єктів).
У випадку, якщо ваша дитина принесла знайдений нею предмет до вас, і він викликав у вас підозру, то незалежно від того, де ви перебуваєте, вам слід попросити дитину не міняючи положення предмету обережно покласти його, або зробити це самостійно за дитину, після чого, одразу залишити приміщення чи відійти на безпечну відстань.
Слід розуміти, що будь-який предмет може бути загубленим чи забутим власником, тому при його виявленні просто запитайте оточуючих про нього, або ретельно розпитайте свою дитину про те, де вона взяла, знайшла чи від кого отримала даний предмет. Якщо господар предмету відсутній, чи обставини дитячої знахідки вас занепокоїли, видались вам підозрілими чи небезпечними, слід негайно повідомити про це поліцію, охоронця, водія, машиніста, кондуктора, адміністратора чи менеджера, тощо, залежно від місця вашого перебування. Пам’ятайте, що звичний на вигляд предмет може слугувати камуфляжем для маскування захованого у ньому вибухового пристрою. Від отриманого в ході вияснення інформації про предмет результату залежать ваші подальші дії.
В разі відсутності власника предмету, чи неможливості встановлення походження предмету, ваші дії повинні бути наступними:
не переміщувати предмет, не міняти його положення, нічим не накривати, над предметом нічого не переміщувати і не передавати з рук в руки, не підходити до нього взагалі;
поблизу предмета не телефонувати, не користуватись радіостанцією чи іншими радіоелектронними чи сигнальними пристроями, нічого не запалювати, не вмикати та не курити;
негайно зателефонувати на безпечній відстані від предмета до служби порятунку чи повідомити про його виявлення поліцію, якщо цього ще не було виконано;
зафіксувати час, місце, а при необхідності і обставини виявлення підозрілого предмету;
пояснити оточуючим, відвідувачам, перехожим, пасажирам, і так далі, про життєво необхідну потребу залишити ймовірну небезпечну зону в радіусі не менше 100 метрів від місця розташування предмету, але при цьому вести себе врівноважено, не кричати, не розмахувати руками і не бігати;
при можливості, організувати чи здійснити особисто охорону підозрілого предмету та небезпечної зони, при цьому, бажано перебувати за якоюсь перешкодою (стіною чи рогом будинку, деревом, інженерною конструкцією, автомобілем), але так, щоб не втрачати предмет чи вхід до об’єкта, в якому знаходиться предмет, з поля зору;
обов’язково дочекатись прибуття поліції чи рятувальників, яким вказати на предмет та обставини його виявлення;
з метою уникнення паніки чи розповсюдження неправдивої інформації про ймовірну підготовку до терористичного акту нікому більше не повідомляти про загрозу окрім вищевказаних осіб;
у подальшому виконати рекомендації чи інструкції представників правоохоронних органів;
бути готовим змалювати зовнішній вигляд підозрілого предмета та особливості предмета, такі як: специфічна форма, чи форма, яка нагадує відомі вибухові пристрої (міни, гранати, набої, снаряди, динамітні шашки); наявність додаткових елементів (шнурів, мотузок, проводів, дроту, ізоляційних матеріалів) чи підозрілих силуетів на поверхні предмету, які зовнішнім виглядом нагадують випуклості від кульок, цвяхів, сферичних ємкостей, фрагментованих поверхонь, тощо; підозрілі звуки (від роботи механізмів, електроніки, чи хімічних реакцій); підозрілі запахи, особливо ті, що нагадують запах мигдалю, або видимі дими та гази.
Якщо ви є керівником організації, де було виявлено підозрілий предмет, негайно проведіть відповідний інструктаж підпорядкованого вам персоналу, поясніть загальний порядок дій та визначте особисто кожному конкретне завдання, при необхідності та можливості, спокійно і чітко організуйте евакуацію людей і важливого майна до прибуття служб та ізолюйте доступ до приміщення.
Після отримання повідомлення про початок евакуації зберігайте спокій та розважливість, чітко виконуйте вказівки вашого керівника, особи, що організовує евакуацію чи представника відповідної служби.
Якщо екстрена евакуація застала вас удома, візьміть з собою найголовніше: документи, що засвідчують вашу особу, гроші та цінності, а також верхній одяг та зручне взуття. Якщо у вас є зброя, візьміть її з собою разом з дозвільними документами. Всі найважливіші речі бажано мати на собі, а не в сумці. Перед виходом з приміщення обов’язково переконайтесь, що ви все вимкнули та перекрили, за тим винятком, коли вибуховий пристрій чи іншу небезпеку було виявлено у вашому помешканні.
Власне переміщення здійснюйте організовано і швидко, але без зайвого поспіху та паніки. Будьте уважними, обережними та ввічливими, зберігайте спокій, підтримуйте комунікацію з іншими людьми і уникайте суперечок. При необхідності надайте допомогу людям, яким складно переміщуватись: літнім, дітям, хворим, травмованим чи людям з вадами опорно-рухомого апарату. Повертатись у приміщення, яке ви залишили, можна виключно після того, як відповідальна особа дасть на це дозвіл. При евакуації слід пам’ятати, що від узгодженості та чіткості ваших дій залежить ваше життя та здоров’я, а також довколишній людей.
При виникненні загрози терористичного акту можуть стихійно виникати скупчення людей чи великі натовпи. Вам слід уникати таких скупчень, навіть якщо люди зібрались з цікавості просто подивитись на подію.
Якщо ви опинились у тісняві натовпу, не дозволяйте його потоку нести вас за собою, навпаки, намагайтесь якомога швидше з нього вийти. Зробіть глибокий вдих і розверніть лікті трішки в сторони, щоб грудна клітина не стискалась. Руки мають були напоготові до несподіванок, не тримайте їх у кишенях, і будь-яким чином залишайтесь на ногах.
Щоб не перечепитись об загублені у натовпі речі чи людей, які уже впали, високо піднімайте ноги. Ставте їх на повну стопу, не дріботіть, і не ставайте навшпиньки. Якщо ви відчули, що на щось чи на когось наступили, то не відсмикуйте ногу назад, не зупиняйтесь, а просто постарайтесь швидше зробити наступний крок іншою ногою.
Тримайтесь якомога далі від явно організованих за єдиними діями груп людей, габаритних та громіздких людей чи людей, що ведуть себе явно агресивно, а також людей з підозрілими чи великими предметами, мішкуватим одягом.
Якщо тиснява стає загрозливою, негайно, без роздумів, вивільніть себе від любої ноші, і у першу чергу від сумок на ременях чи від будь-яких елементів одягу, що звисають з вас (шарфів, накидок, довгополих плащів, тощо). Якщо у вас щось випадково випало з кишені чи з рук, у жодному разі не нахиляйтесь, щоб це підняти. Якщо ви впали, будь-що постарайтесь якнайшвидше піднятись. При цьому не опирайтесь на руки, бо їх неодмінно відтопчуть чи поламають. Вивертайтесь тілом, і старайтесь хоч на мить встати на носки чи п’яти ніг. Як тільки відчуєте ногами опору – з максимальною силою виштовхуйте себе уверх. Якщо піднятись не вдається, скрутіться у клубок, захищайте голову передпліччями, а долонями закрийте затилок, і очікуйте на момент, коли щільність людського натовпу ослабне, тоді піднімайтесь.
Опинившись у переповненому людьми приміщенні, одразу вивчіть обстановку. Розберіться, де розташовуються додаткові, запасні входи-виходи і вікна, і як, при необхідності, ви будете до них пробиратись. Визначте для себе небезпечні зони у приміщенні (скляні двері чи перетинки, електричні щитки, люки, резервуари, нагромадження речей, печі, газові труби, місця під масивними навісними конструкціями, проломи у стіні чи підлозі, розлиті чи розсипані по підлозі речовини, порошки, тощо), а також безпечні зони. Безпечними місцями у заповненому людьми приміщенні можна вважати кути, ніші в стінах та самі стіни, однак від них може бути складніше добиратись до виходу. Як тільки ви розібрались з вказаними моментами, визначте для себе подальший план і без зволікань приступайте до нього.
Захоплення у заручники
Будь-яка людина в будь-якому місці, і у будь-який час може стати заручником терористів. Як тільки ви переконались, що стали заручником, усвідомте і прийміть дійсність – тепер вашому життю загрожує безпосередня небезпека, і ваше виживання немалим чином залежатиме від вашої поведінки.
Основні рекомендації при потраплянні у заручники:
зберігайте спокій і розважливість, уникайте паніки, розберіться у тому, що відбувається;
зважте всі за і проти, прийміть рішення – якщо ви самі, без зброї та помічників, спеціальних знань та умінь, то не ризикуйте своїм життям навмання, не сягніть до геройства, займіть позицію очікування;
не допускайте дій, які можуть спровокувати терористів до застосування зброї чи вибухових пристроїв: не смикайтесь, не шуміть, не дивіться їм у вічі – це сигнал агресії, не розмовляйте, якщо вас не питають, не кидайтесь до вікон чи дверей, не хапайтесь за предмети, не перегороджуйте злочинцям шлях і не намагайтесь їх роззброїти;
усіляко уникайте зайвої уваги до вас зі сторони терористів;
не обсуджуйте з іншими приналежність терористів, нічим не обурюйтесь, приймайте все, як належне;
якщо ви чи інші заручники не маєте ні зброї, ні відповідних навиків – відмовляйте всіх від намірів напасти на терористів чи спроб їх роззброїти, і самі ні за кого не заступайтесь – це нікому не допоможе;
пам’ятайте, що терористи підготувались, відпрацювали свої дії, і, можливо, морально вже готові загинути, ви – ні, ваша задача – вижити;
будьте готовими до грубості та брутальності, до того, що вас можуть зв’язати, закувати у кайданки, вставити кляп до рота, зав’язати очі, ображати, принижувати чи навіть побити;
не виключено, що вас обшукають, тому будьте готовими пояснити наявність у вас ваших речей, записів чи документів;
долайте все стійко і мовчки, не опирайтесь вимогам терористів, виконуйте встановлені ними режим та правила;
якщо з вами є діти, батьки похилого віку, ваші хворі пацієнти чи малолітні підопічні, знайдіть для них безпечне місце, постарайтесь бути поряд з ними, заспокоїти та захистити їх;
якщо вам щось потрібно (медична допомога, туалет, тощо) говоріть до терористів спокійно і лаконічно, постарайтесь їх не нервувати і нічого не робіть допоки не отримаєте від них дозвіл;
будьте завжди на сторожі, уважним і спостережливим, намагайтесь запам’ятати прикмети злочинців, риси облич, вади тіла, одяг, нашивки та шеврони, особливості вимови та спілкування, манера рухатись, клички чи позивні, і так далі;
будьте готовими до неякісної їжі, нечистої води холоду чи задухи, відсутності санітарних умов;
менше думайте про можливі наслідки свого положення, займіться розумовими вправами (обчислюйте, пригадуйте імена, дати, цитати, номера телефонів, уривки з творів), якщо буде можливість, то читайте, виконуйте фізичні вправи, дотримуйтесь правил особистої гігієни, тощо;
якщо вас тримають в окремому місці під охороною, то спробуйте встановити людський контакт з тими, хто вас охороняє, шляхом простої розмови чи розповіді про себе, але нічого не вигадуйте і не обдурюйте охоронців;
якщо охоронці не йдуть на контакт, співайте чи читайте вголос, розмовляйте самі до себе;
обов’язково ведіть про себе облік часу будь-яким чином, запам’ятовуйте події, свідком яких ви стали за часом та обставинами;
якщо вас зачинили на самоті, спробуйте вирахувати своє місце знаходження відносно решти заручників та терористів, і при можливості приверніть до себе увагу (розбити вікно, піднести вогонь до пожежного датчика, кликати на допомогу, тощо);
ніколи не втрачайте надію на благополучний результат і пам’ятайте – чим більше часу пройде, тим у вас більше шансів на порятунок;
пам’ятайте, що відповідні служби та підрозділи розпочали діяти, як тільки отримали повідомлення про ваше захоплення.
Порядок дій під час проведення операції антитерористичними підрозділами:
по можливості тримайтесь подалі від проходів, вікон та дверей;
в жодному разі не біжіть на зустріч працівникам антитерористичного підрозділу під час штурму, оскільки вони можуть прийняти вас за злочинця і відкрити по вам вогонь;
не допомагайте правоохоронцям, якщо не маєте впевненості у ефективності чи адекватності своїх дій;
лежіть на підлозі обличчям униз, голову прикрийте руками і не рухайтесь;
зберігайте спокій та виваженість не зважаючи на те, що відбувається (постріли, вибухи, дим, сморід, крики чи галас);
перед тим, як щось зробити, не рухаючись, голосом зверніть на себе увагу, і тільки після отримання дозволу можете піднятись, сісти і так далі.

Крутих людей не існує, є треновані і не треновані, але незалежно від рівня своєї підготовки зробіть власний вибір і візьміть відповідальність за самого себе на самого себе.
Шануймося, і Слава Україні!

САТО© 2015

 

Поделюсь немного и своим опытом.
Все взводные-ротные, наверное, сталкивались с проблемой подсветки на прицелах. Если с подсветками к прицелам СПГ и АГС проблем особо и нет, достаточно просто купить контейнер с проводами под батарейки АА...

...и припаять вместо аккумуляторов, то с подсветками на прицелы ПСО и ПГО все несколько сложнее. Нет "РЦешек", микролампы СМ-2,5В жрут очень много. Поэтому выход один. Переделать контейнеры под имеющиеся сейчас в продаже элементы питания (я использовал CR2) и переделать лампочки под светодиоды. В результате все ваши гранатометчики и снайперы получат экономичные и, главное, рабочие подсветки. Делал, практически, на всю свою роту, прямо в полевых условиях. На снимке - все, что потребуется для переделки контейнеров. Для переделки лампочки потребуется еще и паяльник с канифолью и оловом.

Снимаем крышку с контейнера, выкручиваем три винтика снизу. Получаем такой комплект деталей:

Берем плоскогубцы и выламываем нафиг центральный прилив (обведено красным). Сначала сжимаем его хорошенько, он лопается, затем варварски обламываем остатки. Там, в результате нашей деятельности, ничего не должно оставаться.

Получаем такую вот модифицированную крышку:

Потом берем штатную уплотнительную резинку и делаем ее тоньше в два раза. Просто разрезаем по "гурту" лезвием пополам. вторую половинку не выбрасываем, пригодится для следующего прицела.
Потом делим пружину пополам. Одну половинку откладываем для следующего прицела, а у другой разгибаем нижний виток. Делаем его прямым и подгибаем так, чтобы он стал по центру пружинки. Снимком, к сожалению, не озаботился, но, думаю, поймете, зачем...
На обратной стороне крышки делаем пропил надфилем. Через центр крышки. Я использовал надфиль треугольного сечения. Нам этот пропил-канавка нужен для укладки в него разогнутого конца пружины. Пилите столько, сколько нужно, чтоб хвостик пружины полностью лег в него.
Устанавливаем пружинку, устанавливаем тоненькую крышечку и затягиваем тремя болтиками. Получаем что-то подобное:

Обратите внимание на пластиковый цилиндр слева. Это кусок пластиковой трубы. Дело в том, что батарея CR2 несколько уже контейнера. Этот отрезок трубы не дает ей болтаться в контейнере. Вставляем батарейку в трубку, все вместе - в контейнер...

Закрываем крышку (надеюсь, резинку не забыли вставить, ибо будет болтаться) и voilla - получили усовершенствованную на 50% подсветку. На 100% она будет улучшена после замены лампочки на светодиод.

 

Вариант с втулкой из полипропилена таки работает, но есть альтернатива если нет паяльника и канифоли, это диод от ПОСП не на 3вт а на 1,5вт под обычный пальчик будет работать, на ПСО1 работает с адаптером батарейного отсека от ПСО3.

 

Теперь о лампочках. Фотографий я не делал, но в сети описаны несколько способов. Мой кардинально от них не отличается. Ставим задачу отпускнику купить по десятку 5 мм светодиодов. Красных, белых, синих, желтых. Самых обычных, самых дешевых. Ни в коем случае не суперярких или, там, меняющих свой цвет. Можете нарваться на светодиод с потреблением тока побольше иных лампочек и видимых противнику с расстояния более 300м. Хотя...для снайпера - это не дистанция, а гранатометчик и так, в случае чего, "засветится". Но очень яркая подсветка не нужна и даже вредна. Вы хорошо ее видите, но за ней в поздних сумерках и, тем более, ночью, не видно нифига...
Короче, берете стандартную СМ-ку. Плоскогубцами раздавливаете стеклянную "голову". Паяльником разогреваете пайку внизу, одновременно вытягивая с обратной стороны контакты, которые до этого удерживали нить накала. Плоскогубцами, естественно. Один из них вылезет, освободив отверстие внизу. Если оно осталось залито оловом - воспользуйтесь иголкой. Не нужно протыкать - разогрейте и вставьте ее в отверстие. Потом, через 3-4 секунды вытащите. Все, отверстие под анод готово...
Ах да...анод...
Светодиод - это все-таки диод. Полупроводник. Он работает (в нашем случае) только при определённой полярности. То есть - если подать питание + на катод, то он светиться не будет. "Плюс" должен подаваться на анод. Анод у нас - это положительный контакт лампочки. Бывшей. Это нижняя часть. Там, где мы расчищали отверстие. Пока запомните...
Посмотрите на этот рисунок, сравните со своим светодиодом. Определите у него анод.

Наденьте на анод тоненькую трубочку прим 5 мм длиной. И отложите светодиод в сторону.
Берем снова то, что было лампочкой и с помощью все того же трехгранного напильника или сверла соответствующего диаметра, вычищаем всю изолирующую массу и остатки стекла из корпуса лампочки. Заодно у вас отвалится и второй контакт нити накала...
Вычистили? Должен остаться чистый металл. Если повезет, то в ходе очистки, у вас корпус развалится на две половинки. Если не повезло - разделите его сами. Посмотрите, где между частями корпуса находится изоляционная шайба, аккуратно подденьте верхнюю часть...а можно и не заморачиваться
Верхняя часть, которую мы сейчас отделили или не отделили - это "-". К ней нужно припаять катод.
Есть несколько вариантов, я делал проще. Выпиливал напильником борозду сверху - и все. Далее собирал корпус. Катод отгибал под прямым углом непосредственно у корпуса светодиода и вставлял светодиод в корпус. Анод в кембрике - в нижнее отверстие, катод - в пропил. Припаиваем сначала катод, затем - анод. Обрезаем остатки ножек светодиода. Слегка подравниваем место пайки катода. Светодиод стоит практически ровно. Может и не очень красиво, но это обстоятельство особой рояли не играет.
Пробуем ввернуть лампу в гнездо. может получиться, что вы не очень плотно подогнули катод и светодиодная лампочка как-бы на 1-2 мм не влезает в гнездо (у меня так с первым опытным образцом получилось). Тогда можете просто снять эти 1-2 мм сверху светодиода. Все равно будет работать.
Светодиод можно в небольших пределах даже подгибать. Бойцы говорили, что таким образом можно слегка варировать силу свечения сетки. Попробуйте.
Денег, кстати, это требует очень и очень мало. Сделайте сами, не берите у барыг, не давайте им почти 1000% прибыли.

 

Далее. Одно время у меня опорник имел боевой порядок уступ влево. Чтобы, при работе по этому варианту, взвод, находящийся дальше и левее случайно не засандалил в спину взводу, что занимал оборону на "выступе" или чтоб зенитчиков самим же не поубивать, я сделал простенький маячок. Все очень просто. Банка из под хрена "верес" или пластиковая бутылочка из-под сока (прозрачная, грамм 500), светодиод мигающий, контейнер на две батареи АА, кнопка вкл-выкл с фиксатором или тумблер, разрезанный впоперек на две половины цинк от патронов к автомату, резинки, которые бухгалтера для бабла используют и кол, прим 2 м высотой и диаметром 40-60мм.
Дольше подбирал светодиод, чем делал. Накупил в отпуске кучу мигающих ярких светодиодов. Проверил тестером потребление. Слишком уж прожорливые сразу отмел. Оставил синие, 5мм и красные - 10 мм. Синий ярче, но и жрет больше...короче, тут эксперимент нужен...
Одну ножку светодиода припаиваем сразу к контейнеру, вторую, через провод - к выключателю. В крышке делаем отверстие, в него вворачиваем выключатель, закрепляем шайбой. Припаиваем другой провод. Контейнер играет роль кронштейна для светодиода. Вставляем все это в банку, светодиодом вверх, к дну банки. Я думаю, понятно, зачем. А если не понятно - то от дождя Снизу закрываем крышкой.
На кол надеваем десяток или два резинок. Сверху крепим короткой стенкой половинку цинка. Это будет козырек от наблюдения противника. Достаточно одного гвоздя. Кол не даст ей вертеться. Под резинки просовываем нашу банку. И все.
Устанавливаем на фланге нужной позиции, на выс 1,5 м, примерно. Глухой стенкой цинка к противнику, конечно же. Включает маячок по команде солдатик на позиции. Видно на 200-300 метров со всей задней линии траншей. Можно вообще включать с наступлением темноты, но, во-первых, батарейки лучше экономить, а во-вторых - теоретически, если будет лететь низко и близко, то может заметить беспилот. Нефик им лишний раз себя показывать.
Такой же ориентирчик - на запасную позицию для приданного танка или штурма. Ну, тут от маршрута зависит....

 

Блин...вчера спешил и забыл уточнить. Баночка из под хрена или горчицы Вереса должна быть с закручивающейся крышкой. 190 грамм...а пластиковая бутылка - с широким горлышком. В таких всякие холодные чаи продаются Ice Tee и соки Биоловские....
Иначе хрена только зря наедитесь, а контейнер с батарейками в другую емкость не влезут

 

И крайний, пожалуй, совет.
Бывают обстоятельства во время ночного боя, когда ориентиров, видимых днем, командиру нифига с его кнп не видно. В теплик, кроме целей, видно не особо много, точно так же и в ночник. Разрывов мин "василька", например, в теплик вообще не видно, а вночник видно, но не понятно, где это событие произошло...Скорректировать того же минометчика очень сложно.
Я как-то в АТБ увидел садовые фонарики. Самые маленькие и самые дешевые из китайских, которые только могут быть. Вот из них я и сделал себе ориентирчики. Питания они не требуют, заряжаются от солнца днем. Летней ночью горят почти до утра. купил с запасом (стоили, реально, копейки. В пределах 8-11 грн), зная китайское качество. На позиции уже слегка переделал. Переделка заключалась в придании фонарикам светить только мне, а не всем вокруг. Просто вокруг прозрачной части обернул фонарик светонепроницаемым материалом (упаковочный полиэтиленовый пакет "Новой пошты" - самое то. С обратной стороны он черный). Оставил только щель 1,5-3 см. Затем все это обернул цветным скотчем. Его, желтого, красного и синего накопилось, думаю, у всех вполне достаточно. Получился цветной щелевой фонарик.
Днем, вместе с корректировщиком, мы их расставили. Я наблюдаю с кнп, а он, по моим командам, устанавливает фонарики в 50м. Линия визирования на ориентир проходит через меня и фонарик. Ночью это все дело горит и подсказывает мне направление на нужное место или ориентир. Метров со 100 фонарик уже практически не видно. С беспилотника - тем более.
Потом мы такие же фонари развешивали на ориентирах в ближайшей пасадке, 800 м впереди. Без всякого затемнения, естественно. Их с такого расстояния нам практически не видно, но они хорошо просматриваются в ночники (не тепловизоры!) и ночные прицелы 1ПН58.

 

Случайно сегодня наткнулся на остатки своей трудовой деятельности. Сделал снимки. Дополняю пост о переделке лампочек. По снимкам, надеюсь, все будет понятнее. Использовались светодиоды 3 мм, а не 5 мм. Работают прекрасно. Подпиливать ничего не нужно.

 

Не вижу близкой темы, но принимая во внимание количество самоделок в войсках, считаю нужным кинуть пару картинок про ноги к пулеметам.
http://manroy.fnherstal.com/products-capabilities/lightweight-tripods.html
http://www.globalsecurity.org/military/library/policy/army/fm/23-27/Ch3.htm

Из запасного или битого стекла танкового осветителя ОУ-3ГК можно удачно делать ИК стекла для фонарей, прожекторов и фар. Фонарь китайский Феникс чудно вас обрадует с таким стеклом.

 

Отвод воды из окопов и ходов сообщения устраивают для того, чтобы дождевые и грунтовые (находящиеся под землей) воды не заливали и не разрушали окопов. Если не отводить воду, то в дождливое время года окопы, построенные в глинистом и растительном грунтах, наполняются водой, которая будет долго стоять в них, размывая крутости и заполняя окоп вязкой грязью. Только окопы, построенные в песчаном грунте, не нуждаются в отводе воды.

Грунтовые воды, если они находятся неглубоко под землей, затопляют рвы окопов и ходов сообщения, создавая тяжелые условия для бойцов.

Обязанность младших командиров и бойцов, строящих окопы, сразу же принимать необходимые меры к отводу воды. Это достигается устройством небольшой водоотводной канавки у тыльной крутости рва, по которой вода будет стекать в водосборный колодец. Водосборный колодец устраивают в самом низком месте окопа или хода сообщения; устройство его показано на рис. 67. Время на отрывку-3-4 часа.

http://rufort.info/library/gerbanovski/gerbanovski.html

 

Это все верно. В среднем, «для средних грунтов, в средней полосе». Почва из гончарной глины, несешь этот пластилин на сапогах, с первого шага, и по нарастающей, никогда не отлипает, скотина. Ищешь ближайшую лужу и отмокаешь – не так пристает пару метров. Дренаж в окопах с таким грунтом не работает. А так – да правильная книжка. Для песка.

 

Не знаю в тему ли вопрос,но задам. Слышал што обстрел из минометов страшнее града.Вопрос,так ли это?И што делать,штоб ж свою сохранить. Поделитесь опытом.

 

Да все оно - хреновато. Что миномет, что град, что 122-152. Просто грады прилетают сразу кучей. Успел упасть, если услышал и лежишь, слушаешь, как вокруг тебя секунд десять лупает. Нам везло. Когда с Горловки стреляли, было прекрасно слышно, что в нашу сторону стволы повернуты. Успевали среагировать, попрыгать кто куда. С минометом сложнее, что когда шумно, то не слышно, как мина шелестит. Ну и град стрельнул, все выпало, можно и расслабиться не на долго. Попал-не попал - не скоро опять выстрелит. А вот когда миномет или гаубица начинают пристреливаться потихоньку к тебе - это печальнее. Потому что в конце будет залп, как правило.
Одним словом, страшнее всего, когда неожиданно, когда не ждешь. А если посты нормально наблюдение ведут и слушают, оповещение организовано - то как бы бояться особо и нечего. Ну там...за технику, чтоб не побило. За созданные с трудом конструкции на опорнике (кухня, столовая, погребки с боеприпасами, душевые, сортиры, в конце концов). Но то таке...И если мина или снаряд, конечно, прямиком в окоп или блиндаж не попадут. Но там чего бояться - все равно не услышишь и не почувствуешь даже.
Жизнь сохранить - просто. Нужно вовремя укрыться. Лучше всего - в окопчике или ячейке траншейки. Или - за любым мало-мальским препятствием для осколков. Блиндаж, (если так можно называть наши землянки в два, иногда - в три наката)к ак бы это не было странным, не всегда хорошее укрытие. Два наката 122 мм снарядом пробиваются легко. Попадет ли мина в окоп - еще вопрос. В блиндаж у нее попасть больше шансов. Он ведь по площади больше. Да и мина в окоме максимум одного-двух накроет. А в блиндаже - всех, кто там был. Поэтому - окопчик - наш выбор.
Всякие кунги и дома с гаражами - зло.

 

Мы над блиндажами делали накат из бревен типа навеса, где то полметра над укрывной насыпью. 120 мина взрывалась на этом накате, но блиндаж оставался почти неповрежденный. Несколько раз такая конструкция выручала хлопцев. Хотя от снаряда САУ врядли защитит. Там воронки как блиндаж остаются.

 

ПСО-1 питание подсветки сетки без переходника под батарейку таблетку.
Необходимо: пружина, гильза 12к или бумашная или картонная трубка можно самому скрутить можно сделать из любой изоляции.