Згадав випадок... Я завжди приходив у школу раніше, з вигідною ціллю - списати у когось домашнє завдання! Була у моєму классі дівка , звали її щиро по-українськи - Галя. Так от Галя зазвичай приходила у класс другою, звичайно з тієж ціллю що і я! Та мав я хронічну звичку її злякати коли вони прийде, то у шкаф залізу, то в загашник - гаркну - вона аж ссить, а ходила вона зазвичай на товстелезних каблуках - тобто її кроки я чув у пустому коридорі... Так і того разу - чую ломиться до класу - я за двері, приготувавсь - двері отчиняються - і я як навіщений пес який зачув тічку, вискакую як ніби на неї... Та не той був результат що хотілося - падають якісь журнали, потім очки на підлогу, та бачу що це явно не Галя а ціла завуч школи.. Вона доречі і наробила на підлогу - так що мити й не треба було до кінця дня! Закінчилось це тим, що вона взяла з мене слово нікому не казати,- бо мовляв екзамени х..у здасиш.. Я стримав слово, тепер вже можу трішки поділитись, звісно без імен! Скажу тільки що це було в одному із сіл Вінниччини!
Дивлячись чиї цицьки - бо витріщатись на цицьки Памели Андерсон остогидло, тим більше що вона стара як Полярна зірка.. То чиї оглянемо, га?
А я в школі вчився добре,не бешкетував(одним словом згаяв 11 прекрасних років),але теплих почуттів до школи якось теж не відчуваю,за 11 років після випускного ні разу до неї й не заходив,хоч в рідному селі буваю часто.А казала нам вчителька-"от як закінчите школу,то й через 10 чи 20 років вас кожного вересня буде тягнути до рідної школи і т.д...."Так я запевняю-все то маячня,приходить вересень-і думаєш якби скоріш картоплю викопати,а не мучишся дурною ностальгією
Згоден! Мене взагалі мурахами обкидує коли згадую за ті "тюремні" стіни... Були тікали часто в 11-му классі, бо на буряки забирали, то ми у трьох з друзями крали качок біля ставка та тікали у ліс смажити,- звісно ж не на суху..))))
Щось подібне як розповідь Вінтера, але із специфікою. 1983 рік останній клас восьмирічної школи (ну майже вже дорослі). Під кінець навчального року випускників через ремонти перевели навчатися в окреме приміщення за дві сотні метрів від основної школи. До самого класу треба проходити довгим темним коридором. Цим і користувалися хлопці - після кожної перерви перевіряючи однокласниць на наявність гарячо любимих Вождем цицьок ну і всього решту. При цій процедурі по черзі хтось залишався знадвору - на шухері. Того разу на шухері була моя черга, вже всіх перевірили - залишилась одна - із пишними цицями, хлопці поховалися в коридорі чекаючи на здобич. В той час я замітив, що замість однокласниці на урок спішив старикашка-історик.... ну і подумав, що йому в принципі не зашкодить. Чули б ви в який жахливий рев обєднався крик історика і однокласників, які зрозуміли, що у них в руках....
я в школі не бешкетував - просто прогулював , тай всього ділов . В інституті теж саме , так було простіше здавати екзамени й заліки . Можу розповісти про гуртожиток студентський . От де було весело , а школа то все баловство .
Гуртожиток то святе. Я особливо любив мишей - звичайних і летючих. Час від часу вони якимось чином попадали в косметички дівчат та і викладачок. Одна із них - бабштира двометрового росту, після того як у неї з косметички показалося морда малесенької мишки з такою проворністю вискочила на стіл.... та ще і спідницю підняла до самого... "некуда".
Та ні! Галя то здоровенна дівка під 1.80 в 11 -му классі, не приваблювала вона мене у плані шпілі-вілі, не те були інші менш габаритні...
А в мене була трішки інша історія. Кінець року, програму навчання закінчено. На останньому уроці української мови та літератури наша вчителька пропросила нас вмити вікна. Я розкручував рами і як дійшов до останнього вікна вирішив повернутися на початок класу йдучі по парапеті( четвертий поверх, але парапет широкий) коли я ввійшов з повротом вчителька осувалася на підлогу - серцевий приступ - швидка забрала до шпиталя.
