Публічні страти Українських повстанців

Друзі, мене цікавить ось така тема, бо зустрілись мені такі відомості, які мене вразили.

1947 рік. м.Ходорів. Четвер. У місті базарний день. Люди з довколишніх сіл поспішають на базар - хтось продати якись крам, а хтось купити. Коли люди увійшли в місто, то всі звернули увагу на велику кількість військових Внутрішніх військ, котрі перегородили всі центральні дороги і всіх людей спрямовували на центральну площу міста. Там, по центрі площі, стояла шибиниця з одною петлею. Коли зібралось багато людей, до площі підїхавло авто і з нього вивели напівпритомного Геса Йосифа 1914 р.н. на псевдо "Гонта", дуже побитого, але духом незламаного. Він спокійно стояв з гордо піднятою головою. Коли його підвели до шибениці, народ на площі завмер, "Гонта" вигукнув, що вмирає за вільну Україну. МГБісти кинулись до нього і запхали йому в рота якесь ганчіря, щоб не дати йому говорити. "Гонта" помер, як герой, не зрадивши друзів по підпіллю. А займав він на той час посаду надрайонного провідника СБ ОУН, перед тим був окружним комендантом ВПЖ (військово-польової жандармерії). Його тіло висіло аж до до ночі під пильною охороною МГБ. Та вночі його побратими зчинили галас в іншій частині міста і весь гарнізон побіг на ту тривогу, залишивши коло висячого тіла охорону з 4-ох солдат. Повстанці зняли таку охорону, забрали тіло друга "Гонти" і відвезли в невідомому напрямку.
Можете собі уявити, які МГБісти були люті, що їх обвели круг пальця і що робилося в місті та його околицях кілька днів.
Я чув пісню про геройську смерть "Гонти", її співають всі ближні села.
"Гонту", Геса Йосифа, памятають по сьогоднішній день, бо його люди знали, як чесну людину і борця за Українську державу.

 

В районе Ходорова копаем не первый год, с населением обчаемся регулярно - но ТАКОГО еще не слышали...Документальные подтверждения наверняка КГБ уничтожило????

 

"Найгуманніша" влада робочих і селян таким чином застрашувала Український народ два роки після закінчення ДСВ перетворюючи нарід у послушних овець показово знищуючи місцевих ОУНівських героїв. І завжди нагадували, що ти можеш бути наступним. Якщо вас, Масяня, так цікавила правдивість,то я вас проведу до тих людей, які про ту подію розкажуть. Я проживаю близько.

 

Родичка розповідала, як їх, школярів, водили на страту упівців на базарній площі м.Луцька. В одного з приречених був відрізаний язик.
Нажаль, відіокамери в неї під рукою не було

 

Ну, те, що публічні страти були, Ви ж не будете заперечувати.

"В ходе таких операций проводились и карательные мероприятия, а именно: заседания судов военных трибуналов, публичное исполнение приговоров судов, выселение семей бандитов и создание из числа активистов вооруженных групп содей¬ствия войскам. Так, в докладе НКВД СССР от 28 декабря 1944 г. на имя И. В. Сталина указывалось, что во Львове 22 декабря 1944 г. были приведены в исполнение при¬говоры выездной сессии Военной коллегии Верховного суда СССР о смертной казни через повешение районного руководителя ОУН И. А. Петришина, руководителя оуновской банды Ф. Н. Харченко и М. И. Манздюка - участников убийства 13 работников Куликовского райвоенкомата в сентябре с.г., а также руководителя банды террористов 3. М. Бруха и районного руководителя ОУН А. П. Париса. Приговор был приведен в исполнение публично."
Москвин Александр Вячеславович, "Борьба с бандподпольем УПА"

 

А, взагалі, публічна страта з примусовим залученням місцевого населення є ознакою окупаційного режиму - таким чином діяли і нацисти на окупованих територіях.

 

Вот вот...Но МГБ...В 1947.....ИМХО-очередная страшилка.

 

Не завжди той чи інший історичний факт може бути підтверджений архівними документами НКВД/МГБ (тим більше історичний факт на рівні села чи містечка). Скажу так: я здатен більше довіряти розповідям мого діда (який між іншим пройшов всю війну аж до Берліну і хлєбонув Сибірських таборів), моїй бабці, старшим людям з мого села, яких я знаю змалку - це чесні люди і в них не було підстав розповідати мені "страшилки" чи нісенітниці.

А Ваша логіка така: нема документу, значить не було й події. Так не можна

 

Указ Президиума Верховного Совета СССР № 39 от 19 апреля 1943 года «О мерах наказания для немецко-фашистских злодеев, виновных в убийствах и истязаниях советского гражданского населения и пленных красноармейцев, для шпионов, изменников родины из числа советских граждан и для их пособников» — нормативный правовой акт советского уголовного и уголовно-процессуального законодательства, которым устанавливалась ответственность для:
- «немецких, итальянских, румынских, венгерских, финских фашистских злодеев, уличённых в совершении убийств и истязаний гражданского населения и пленных красноармейцев, а также шпионов и изменников родины из числа советских граждан» (пункт 1) и
- «пособников из местного населения, уличённых в оказании содействия злодеям в совершении расправ и насилий над гражданским населением и пленными красноармейцами» (пункт 2).

При этом для первой категории обвиняемых устанавливалось наказание в виде смертной казни через повешение, а для второй категории — ссылка в каторжные работы на срок от 15 до 20 лет.

Приказом Наркома обороны СССР И. В. Сталина от 19 апреля 1943 года № 0283 с грифом «Без опубликования в печати». Указ был объявлен войскам с предписанием создать военно-полевые суды не позднее 10 мая 1943 года.

 

Что было - то было. Но по факту "1947 рік. м.Ходорів. Четвер. У місті базарний день" есть инфа??? Тема то ведь по конкретному факту... А кроме слов ничего пока и нет... Надо быть последовательным.

 

4 січня 1945 р. на театральній площі в Рівному було повішено 8 повстанців.

 

Похоже на сказку, чтоб после войны проводились публичные казни, причем через повешенье, да по фашистскому стилю - не снимать для устрашения и охранять всем гарнизоном.

 

Сообщение от Cornet57

Почему сказка? Подтвержденный факт. В частности и в Киеве были публичные казни через повешение. На Райберте и тема где-то была. И ссылка на Указ от 19.04. дана. Что вас смущает? "Не снимать и охранять"? Тут, возможно, для красного словца. Единственно, 47 год. Когда в СССР отмена смертной казни действовала, на кого распространялась? Кто быстрее уточнит?

 

ЭТО-не доказательства,а еще несколько страшных историй.

 

УКАЗ
от 19 апреля 1943 года
О мерах наказания для немецко-фашистских злодеев, виновных в убийствах и истязаниях советского гражданского населения и пленных красноармейцев, для шпионов, изменников родины из числа советских граждан и для их пособников​

"п. 5. Приведение в исполнение приговоров военно-полевых судов при дивизиях - повешение осужденных к смертной казни - производить публично, при народе, а тела повешенных оставлять на виселице в течение нескольких дней, чтобы все знали, как караются и какое возмездие постигнет всякого, кто совершает насилие и расправу над гражданским населением и кто предает свою родину."

26 мая 1947 г. Президиум Верховного Совета СССР издал Указ "Об отмене смертной казни", который отменил применение этой меры наказания в мирное время и предусматривал вместо нее наказание в виде заключения в ИТЛ на 25 лет.

 

А, тут знаете ли и не докажеш без документов ничего, подавай камраду документ, да никакой нибуть там, а шоб и подпись и печать МГБ, а иначе - никак, не верит!

 

Про подібний випадок, але вже в м.Жидачеві, мені розповіла жінка, котра мене вибавила в дитинсті.

В 1945 в лісі біля с.Демянка-Лісна (в 1946 році восени це село було спалене НКВДистами, згоріло 120 хат ,але документів немає, є тільки багато свідчень місцевих селян - це уточнення для МАСЯНІ), було зловлено засідкою НКВД два вояка УПА із сусіднього село Заріччя з боївки "Ореста": Волицького Миколу 1918 р.н. і Гамзія Василя 1923 р.н., після довгих допитів і без результатів для НКВД, вони були повішені на цетральні площі м.Жидачева. Але в який спосіб? - З двох шкіл зігнали дітей, зі всіх держ.установ працівників, а також всіх городян, котрі були на той час в місті поблизу. І заставляли дивитися на публічне повішання дітей від першого класу. А коли тіла вже нерухомо повисли на шибиниці, то кат підійшов до тіла із посмішкою потягнув за вже мертве тіло і тіло помочилось, теж саме зробив із другим.

 

зі збірника "Український здвиг.Прикарпаття" :

 

...

 

Історія однієї страти в Луцьку 18 січня 1945 року

"...Дві шибениці на тлі товстих мурів середньовічного замку Любарта мимоволі повертали людей, яких зігнали на ринкову площу Луцька, у похмуре середньовіччя. Зловісні зашморги, що розгойдувалися у січневому повітрі, наганяли жах і відчай. Дві криті вантажівки з «будами» відкрилися, і люди побачили в кузовах двох молодих хлопців, босих і в самих сорочках, з табличками на грудях. Їм накинули петлі на шиї, і машини майже одночасно рушили з місця. Одна з мотузок раптом тріснула під вагою тіла вішальника, і він упав на замерзлу землю. Скориставшись розгубленістю катів, він устиг піднятися з колін на ноги і вигукнути щось у натовп. Його знову заштовхали в петлю, і авто знову поїхало вперед. Та мотузка обірвалася вдруге. Натовп охнув. Уже мертвим нещасного втретє запхали у зашморг. Цього вечора у православних домівках люди святкували голодну кутю. Це був вечір перед Водохрещами 1945 року. Ще три дні й три ночі два тіла на шибениці під посиленою охороною енкаведистів наводили жах на Луцьк і не тільки..."
http://alex-vash.livejournal.com/75405.html

 

"Чтобы запугать местное население, карательные органы нередко устраивали в селах и городах публичные пытки и казни повстанцев, на которые сгоняли даже детей. А жестокость, понятно, порождала жестокость. Националистическая служба безопасности тоже не очень церемонились с заподозренными в прислужничестве советской власти или измене. Таким образом, смерть носилась по замкнутому кругу, унося все новые и новые жертвы."
Фиров П. Т. доцент, канд. исторических наук. ИСТОРИЯ ОУН-УПА

 

добавлю в тему такой документ