Всім доброго вечора! Прошу знавців підказати по гудзику (який період,кому належав,яка можлива вартість). В неті подібних не бачив. Має дві корони і два герби та інш.зображення.Гудзик посріблений.На звортньому боці є зображення із залишками позолоти.Також є напис вверху RIC та внизу букви RW та інш напис де добре видно останні дві букви NN є ще інші букви погано читаються. Діаметр біля 28 мм. Ширина біля 9 мм. Буду дуже вдячний за будь яку інформацію. З пов.
Так же есть такая пуговица(представители тех же гербов) граф Владимир Лось (1826-1873) и графиня Паулина Баворовская (1831-ок.1875)
Лось (Łoś) – польський графський і дворянський рід герба Діброва. Походить із Мазовії з середини XIII ст., але вже наприкінці XV ст. члени цього роду переселилися в Червону Русь, Померанію і Західну Прусію. Дві гілки роду Лось отримали 13 червня 1783 р. та 17 травня 1789 р. від імператора Йосифа ІІ титул графів у Галичині, a їхні нащадки 28 червня 1844 р. – від царя Миколи I в Росії та 27 січня 1861 р. – від імператора Франца Йосифа І в Австрії. Одна з них внесена в книгу дворянського родоводу Царства Польського.
Мені цікаво стало,як цей гудзик потрапив на територію Тернопільської області. На просторах інтернета знайшов дуже цікаву інформацію про графа Володимира Лося і графиню Пауліну Баворовську. Село Млиниська Тернопільська обл. Перша ж письмова згадка про Млиниська тхне зіпсутим квартирним питанням: в 1650-1669 рр. янівський ксьондз з промовистим прізвищем Самуель Собєрай судився за землю і людей на ній з господарем Янова, котрий заснував "село нове при кобиловолоцькому тракті, від багатьох млинів на кобиловолоцькому потоці зване Млиниськами". З ким конкретно сварився жадібний священик, не вказано, а вибір взагалі чималий: Млиниська у різні часи належали Богушам, Скарбкам, Баворовським (І пол. ХІХ ст.), Лосям (ага) і Дунін-Борковським. Адам Баворовський, купивши Млиниська, віддав їх в якості приданого своїй дочці Пауліні (1831- близ.1875), коли вона йшла заміж за Володимира Лося (1826-1873). Далі село відійшло до їхньої дочки Ельжбети (Єлизавети, 1864-1929), заміжньої з відомим геральдистом Єжи Севером Дунін-Борковським (1856-1908). Останнім власником села був їхній син Петро Дунін-Борковський (1890-1949).