Проект Закона, который в настоящее время выносится на обсуждение и станет предметом разговора сегодня на круглом столе с участием представителей Кабмина, ряда министерств, СБУ, Гос. архивной службы, представителей посольств России, Беларуси, Германии, Польшы, Венгии, Италии, Словакии, Чехии, Межведомственной комиссии и др. ЗАКОН УКРАЇНИ Про воєнно-меморіальну роботу в Україні Цей Закон визначає правові та організаційні основи діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій у сфері воєнно-меморіальної роботи. Стаття 1. Правове регулювання у сфері воєнно-меморіальної роботи Законодавство України про воєнно-меморіальну роботу складається з цього Закону, Законів України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років», «Про поховання та похоронну справу», «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Стаття 2. Визначення термінів У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: воєнно-меморіальна робота – включає в себе пропаганду шанобливого ставлення до військовослужбовців та інших осіб, що загинули унаслідок воєн та інших конфліктів, їх мужності і героїзму, безпосередньо пов’язана з облаштуванням, збереженням та утриманням військових поховань і військових пам’ятників, проведення пошукових робіт з метою виявлення невідомих військових поховань і персональних даних загиблих військовослужбовців для формування на цій основі електронного банку даних . місця військових поховань - військові кладовища, військові ділянки на цивільних кладовищах, військові братські та поодинокі могили на цивільних кладовищах та поза їх межами, колумбарії і урни з прахом загиблих, місця загибелі бойових кораблів, морських, річних та повітряних суден з екіпажами й об’єкти, що увічнюють пам’ять про події Великої Вітчизняної війни та інших збройних конфліктів і подвиги їх учасників. пошукова робота - це діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадських організацій, фондів, підприємств і установ спрямована на: встановлення архівних матеріалів, історичних документів, свідчень учасників історичних подій, проведення польових досліджень на території місць бойових дій, в місцях загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, встановлення місць поховань загиблих, непохованих останків, встановлення імен загиблих або імен зниклих безвісти, їх ексгумацію та перепоховання. Стаття 3. Основні напрями державної політики у сфері воєнно-меморіальної роботи Основними напрямами державної політики у сфері воєнно-меморіальної роботи є: розроблення та реалізація загальнодержавних, регіональних програм у сфері воєнно-меморіальної роботи; упорядкування і збереження військових поховань; сприяння громадським організаціям у проведенні воєнно-меморіальної роботи; створення сприятливих умов для розвитку різних форм воєнно-меморіальної роботи; здійснення кадрового, науково-методичного, фінансового, інформаційного забезпечення воєнно-меморіальної роботи; Основні форми воєнно-меморіальної роботи: спорудження пам’ятників, створення меморіальних комплексів, музеїв, інших меморіальних споруд і об’єктів, що увічнюють пам’ять загиблих; ведення державного обліку місць поховання загиблих; занесення відомостей про загиблих до Книги Пам’яті та Книги Скорботи; організація виставок, встановлення на місцях бойових дій пам’ятних знаків; висвітлення у засобах масової інформації матеріалів про загиблих, створення творів мистецтва та літератури, присвячених їх подвигам; присвоєння прізвищ та імен загиблих, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, населеним пунктам, вулицям і площам, підприємствам, установам, організаціям, військовим частинам, кораблям і суднам; внесення навічно до списків особового складу військових з’єднань, частин (кораблів) Збройних Сил України та інших військових формувань імен загиблих співвітчизників, які здійснили героїчні подвиги; встановлення пам’ятних дат; За рішенням органів державної влади або місцевого самоврядування можуть здійснюватися й інші заходи щодо воєнно-меморіальної роботи. Стаття 4. Організація пошукової роботи. Пошукова робота проводиться установами, підприємствами та громадськими організаціями, що мають право на проведення таких робіт. Порядок проведення пошукової роботи затверджується Кабінетом Міністрів України. Дозвіл на проведення польових досліджень підприємствами, установами та громадськими організаціями надається центральним органом виконавчої влади, який формує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Дозвіл на проведення польових досліджень видається безоплатно на термін, необхідний для проведення цих робіт. Ексгумація останків з місць існуючих або виявлених під час польових досліджень чи випадкових поховань, а також непохованих останків, може здійснюватися у виняткових випадках з метою їх перепоховання чи поховання в інших місцях на території України. Дозвіл на проведення підприємствами, установами та громадськими організаціями ексгумації та перепоховання надається виконавчими органами сільської, селищної, міської ради. Підставою для надання дозволу на проведення ексгумації та перепоховання є заява підприємства, установи, організації та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Дозволи на ексгумацію останків з місць виявлених поховань надаються після завершення в установленому порядку польових досліджень. Зброя, знайдена під час проведення польових досліджень, ексгумації та перепоховання останків, передається органам внутрішніх справ за місцем її виявлення, а знайдені особисті документи, нагороди та інше майно загиблих передаються в музеї чи музейні кімнати або родичам загиблих. У разі виявлення вибухонебезпечних предметів під час проведення пошукових робіт про це негайно повідомляється центральному органу виконавчої влади, якій формує державну політику у сфері цивільного захисту, рятувальної справи та гасіння пожеж, які повинні організувати їх знешкодження. Польові дослідження також можуть проводитися з метою виявлення на території України невідомих поховань чи непохованих останків іноземців, які загинули внаслідок воєн. Ексгумація та перепоховання на території України виявлених під час пошукової роботи або випадково похованих чи непохованих останків іноземців, які загинули внаслідок воєн, здійснюється згідно з відповідними міжнародними договорами України та у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
непонятно только, почему после ст. 9 сразу ст. 13 Стаття 5. Впорядкування, збереження та утримання місць військових поховань Військові поховання впорядковуються підприємствами, установами і організаціями, які проводили пошукову роботу, а також іншими підприємствами, установами і організаціями за договорами, укладеними з органами місцевого самоврядування. Утримання місць військових поховань забезпечується виконавчими органами сільських, селищних міських рад з залученням органів культурної спадщини відповідно до їх повноважень. У місцях знаходження військових поховань органи місцевого самоврядування встановлюють охоронні зони. Будівельні, земляні та інші роботи, внаслідок яких можуть бути пошкоджені військові поховання, проводяться на підставі дозволів на їх проведення, що надаються органами місцевого самоврядування. Підприємства, установи, організації та громадяни забезпечують збереження військових поховань, розташованих на землях, наданих їм в користування чи у власність. У разі виявлення на цих землях невідомих поховань і непохованих останків вони зобов’язані повідомити про це органи місцевого самоврядування, а також вжити заходів до їх збереження. Впорядкування, збереження та утримання військових поховань, розташованих на територіях інших держав, здійснюється згідно з міжнародними договорами України, а місць поховань на території України іноземців, які загинули внаслідок воєн, - згідно з відповідними міжнародними договорами України та у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Стаття 6. Державний облік військових поховань. Військові поховання, в тому числі розташовані на територіях інших держав, поховання на території України іноземців, підлягають державному обліку та вносяться в централізований банк даних військових поховань, розташованих на території України та за її межами, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Стаття 7. Відновлення пошкоджених військових поховань. Відновлення пошкоджених або зруйнованих військових поховань, які перебувають на державному обліку, забезпечується виконавчими органами сільських, селищних міських рад. Підприємства, установи та організації, а також громадяни, винні в пошкодженні або руйнуванні військових поховань, зобов'язані відновити їх за свій рахунок. Стаття 8. Повноваження Кабінету Міністрів у сфері воєнно-меморіальної роботи 1) забезпечення проведення державної політики у сфері воєнно-меморіальної роботи; 2) спрямування та координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, установ, підприємств та громадських організацій з питань воєнно-меморіальної роботи; 3) утворення консультативно-дорадчих органів (комісій) з питань проведення пошукової роботи; 4) визначення порядку проведення пошукової роботи на території України; 5) здійснення інших заходів, повноважень, визначених Конституцією та законами України з питань воєнно-меморіальної роботи. Стаття 9. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері воєнно-меморіальної роботи 1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері воєнно-меморіальної роботи є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення проведення цієї роботи. 2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з воєнно-меморіальної роботи здійснює такі повноваження: 1) розробляє і бере участь у виконанні державних програм з цих питань; 2) координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади, установ, підприємств та громадських організацій щодо проведення воєнно-меморіальної роботи; 3) розробляє проекти нормативно-правових актів з питань: проведення польових досліджень, ексгумації, перепоховання останків загиблих воїнів та інших осіб, що належать до ветеранів війни згідно із Законами України, впорядкування місць їх поховань; занесення до списків військових формувань (кораблів) імен військовослужбовців, які здійснили героїчні подвиги; 4) створює і веде Державний реєстр місць поховання загиблих; 5) бере участь у проведенні польових досліджень, ексгумації, перепоховання останків загиблих воїнів та інших осіб, що належать до ветеранів війни згідно із Законами України; 6) здійснює інші повноваження, визначені законодавством України і міжнародними договорами.
Стаття 13. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері воєнно-меморіальної роботи 1. До повноважень органів місцевого самоврядування належить: 1) затвердження місцевих програм та забезпечення в межах своїх повноважень виконання державних програм з питань воєнно-меморіальної роботи; 2) прийняття рішень з питань з питань воєнно-меморіальної роботи; 3) видача дозволів на проведення ексгумації та перепоховання загиблих на відповідній території; 4) забезпечення упорядження, утримання, збереження та відновлення військових поховань; 5) координація діяльності підприємств, установ та організацій, що перебувають у сфері їх управління з питань воєнно-меморіальної; 6) організація пошуку, збирання та опрацювання документів з підготовки матеріалів до Книги Пам’яті, Книги Скорботи України. Стаття 14. Фінансове забезпечення робіт сфері воєнно-меморіальної роботи Роботи, пов’язані з пошуковою роботою, ексгумацією, перепохованням, впорядкуванням, утриманням та збереженням військових поховань, що проводяться за державними програмами, та ведення державного обліку цих поховань фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та благодійної допомоги (пожертвувань), у порядку, встановленому Законом. Підприємства та інші установи і організації, які проводять пошукові роботи, ексгумацію, перепоховання, впорядковують і утримують військові поховання відповідно до державних програм, можуть в установленому порядку спрямовувати на це кошти, отримані від своєї господарської діяльності. Підприємства, установи і організації, які проводять пошукові роботи, впорядковують і утримують військові поховання і за власною ініціативою, здійснюють пов'язані з цим заходи за свій рахунок. Здійснення органами місцевого самоврядування заходів у сфері воєнно-меморіальної роботи, в тому числі впорядкування та утримання військових поховань, розташованих на відповідних територіях України, фінансується за рахунок місцевих бюджетів та благодійних пожертвувань юридичних і фізичних осіб. Проведення пошукових робіт, впорядкування та утримання військових поховань, розташованих на територіях інших держав, а також місць поховань на території України іноземців, які загинули внаслідок воєн, фінансуються згідно з відповідними міжнародними договорами України. Стаття 15. Відповідальність за порушення законодавства у сфері воєнно-меморіальної роботи Військові поховання перебувають під захистом держави. Особи, винні в нарузі над військовими похованнями, або над останками, прахом загиблих, або в інших порушеннях цього Закону несуть відповідальність згідно із кримінальним Кодексом України. Розділ IV ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк: подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів.
идет соревнование, кто же будет выдавать разрешения на эксгумацию: Межведомственная комиссия или же новый орган, в рамках Комитета по делам инвалидов и ветеранов (или как он там называется).
Какой хороший закон (с). Много воды, мало конкретики и масса мест которые можно толковать по разному. Стаття 1. В частности в ней говориться про Ни в одной из перечисленных позиций ничего не сказано про Гражданскую войну, Первую мировую, неясен вопрос по воинам УПА по периоду 1941-57 годов. Неясен документарно и вопрос по жертвам Голодомора (а тут хочешь - не хочешь, а встречаются). Нет подписаного соглашения с Румынией (насколько я знаю, но могу и ошибаться) и что делать с их бойцами непонятно. .... Так можно пройтись по почти всем пунктам. ... Нет самого основного: необходимо прописать термнологию и перечень терминов. Чтобы небыло, двойного толкования. Нпример что такое натурный осмотр, что такое поисковая деятельность, и прочее. А то натурный осмотр с ямами по 2 метра глубиной выглядит несколько смешно. И так далее. Далее эти термины можно и нужно использовать при написании Устава Поисковой Организации (Устав должен являться основополагающим документом при создании ПО, в котором прописываются цели задачи и термины). Необходимо (хотя и выглядит утопично) создание некоего Единого координационного центра в который мог бы обратиться любой житель страны по вопросу нахождения им останков, а далее передача информации ближайшей географически и территориально (согласно дозволов) Специальной организации (СП, КСП) у которой в уставе прописаны эксгумация и перезахоронение, для проведения выемки, установления личности и дальнейших действий (передача останков странам подписавшим соглашение останков их воинов или перезахоронения). Абсолютно нераскрыт вопрос по перезахоронению: где хоронить(на ближайшей братке, создавать сборные кладбища или при нахождении родственников хоронить по предыдущему месту проживания). Вобщем с новым законом в подобной редакции вопросов будет больше чем ответов.
Статья.5. Будівельні, земляні та інші роботи, внаслідок яких можуть бути пошкоджені військові поховання проводяться на підставі дозволів на їх проведення, що надаються органами місцевого самоврядування. Надо добавить: что работы должны быть немедленно прекращены и продолжены после исследования специалистами. В случае обнаружения захоронения, работы не возобновляются до полной эксгумации останков.
Друзья, я так понимаю, что этот проект Закона можно подкорректировать. Спасибо, что Дмитрий его выложил. Делайте конкретные замечания, вносите в конкретную статью или пункт. Я думаю, что после реальных обсуждений и нормальных замечаний - Закон примет нужный вид.
Согласно Статьи 5, речь ведется об уже зарегистрированных захоронениях. А речь должна идти о вновь выявленых. И кстати надо чётко описать термин что такое военное захоронение и чем оно отличается скажем от стихийного захоронения во время например Голодомора или жертв репрессий. И кто правомочен это исследовать. Я думаю покачто уместно просто складывть предложения и замечания, а впоследствии из этого формировать уже документ с правками, который Дмитрий пустит в дело в РГ.
Коллеги,не тратьте время,закон это отдельная тема,к обсуждению которой мы еще должны прийти,а сейчас нужно менять постанову 1867 и порядок. Содержание данного проекта закона,как я понимаю,Дмитрий выставил для ознакомления.Я ознакомился и делаю вывод-до закона этому проекту еще далеко. Так же мы видим,что есть еще люди,которые хотят что то изменить,так почему мы не вместе работаем?
По итогам сегодняшнего круглого стола, на удивление неплохого, выводы таковы: 1) по этому з-проекту Гос. служба по вопросам инвалидов и ветеранов войны готова принимать пожелания и сотрудничать с общественными организациями. Просили присылать к ним, но я уточню еще что такое "к ним"; 2) Первый замминистра регионального стр-ва и пр. Александр Алипов сообщил, что Минрегионом "тоже готовится законопроект" и предложил объединять усилия. Это опять тайна, покрытая мраком, почему об этом не сообщается членам рабочей группы? Или не всем членам рабочей группы. 3) Сразу же возник справедливый вопрос, а почему "военно-мемориальной", а не "поисково-мемориальной", война не везде, как сказано выше. 4) Активно обсуждается вопрос создания центрального уполномоченного органа на базе Госслужбы инвалидов, вместо МВК. В общем, вопрос требует изучения, а проект - участия. Но для нас первично изменить те правила, которые при любом раскладе являются основой - постановление 1867. ЗЫ Текст проекта полный, косяк только с нумерацией. Я щас проверил по бумажному варианту.
Ответ на этот вопрос лежит на поверхности - Госслужба ветеранов и инвалидов по своей сути "заточена" исключительно под период Великой Отечественной войны и более поздних локальных конфликтов. Она создана для оказания помощи и защиты интересов ныне живущих ветеранов и отдания почестей погибшим. И всё это исключительно в контексте "защитников отечества" и "жертвы воен", которыми, например, не являются мирные граждане, погибшие в период довоенных репрессий. (смотрим Указ Президента Украины от 6 апреля 2011г. N 397/2011). Таким образом, если Организация Ветеранов и Инвалидов возглавит поиск, то придётся создавать ещё целый ряд стркутур при других ведомствах, занимающихся поиском и увековечиванием памяти жертв политических репрессий, жертв Гражданской войны, Жертв ПМВ и т.д. и т.п. Лично мне понятна вся эта возня, особенно учитывая тот анекдотичный факт, что практически все организаторы вчерашнего Круглого стола , в т.ч. и первый зам. председателя Государственной службы по вопросам инвалидов и ветеранов, входят в состав Межведомственной комиссии. Т.е. если всё так плохо - что же они делали в комаиссии, чтобы стало хорошо? А реально - это всё рубка и борьба за ускользающую власть и возможность продолжить доения бюджета со стороны бывшего руководства ДМК, ведь не зря после начала заседания в зал проскользнул г-н Козакевич и притаился на галёрке... Только досадно, что дело поиска павших и поисковое движение Украины пытаются "поюзать втёмную" в качестве разменной монеты в войне за власть нескольких персон (точнее одной персоны). Кто там был - не даст соврать - ни один предложенный документ - ни "прект закона", ни "Резолюция Круглого стола" практически не обсуждались, хотя желающих было море, но ведущий изрёк - "все уже устали..." и прекратил выступления. И, самое главное, НИ ОДИН ИЗ ПРЕДЛОЖЕННЫХ ПРОЕКТОВ НЕ ВЫНОСИЛСЯ НА ГОЛОСОВАНИЕ участников. Таким образом, легитимизация данного уважаемого собрания не состоялась, поскольку ни один документ не был принят по процедуре. Ну, посмотрим, чем всё закончится.
А что, там подразумевалось голосование ? Это было всего лишь заседание "круглого стола", где обсуждались те или иные вопросы. Это все манёвры для отвлечения. Самое главное, как везде, обсуждается, готовится и принимается "за спиной".
Ну да... и тем самым узаконить незаконное копательство. Зачем городить огород, если есть документ определяющий место захоронения, с приложением схемы захоронения. При нахождении останков в связи с любым видом действия или работ законопослушные граждане должны обратиться и милицию, в первую очередь..
Светлана Борисовна, рано или поздно государству придётся прийти к какой то правовой базе в плане хождения с МД. В данный момент у многих хождение по посадкам с импульсником с целью поиска металлолома основной источник доходов.
Андрей, Вы не представляете как близки к истине. Проект такого закона уже существует.(Проект Закона о Культурной спадщине) В нем говорится, что МД теперь будут подлежать обязательной регистрации, в противном случае будут изыматься на месте обнаружения, собственник не зарегистрированного МД будет облагаться штрафом в 1000(!) не облагаемых минимумов или лишаться свободы сроком от 3-х до 5-ти лет.
Как по мне, в законе очень узкое место по поводу здачи хлама в мвд. В конечном итоге ржавое дезактивированное стволье будет оседать по дачам мильционеров, а не по школьным музеям. ПО здает в мвд хлам, с правом после оценки эксперта,передать его в музей, а в милицию отдать акт передачи, так будет правильно.
наши дедушки и бабушки -погибшие во время войны и предположить не могли, что за право выдавать разрешение на их эксгумацию-будет такая возня.Честно, все больше и больше склоняюсь к крематориям(или по древнерусскому обычаю-костер)и если Бог даст дожить и составить завещание,то одним из пунктов будет -провести над мои телом кремацию и прах развеять на Днепром. А по существу добавлю-противно от всего этого, хорошее дело превращают в г№вно.
Проект Закону про воєнно-меморіальну роботу в Україні Номер, дата реєстрації: 2039 від 17.01.2013 Сесія реєстрації: 2 сесія VII скликання Суб'єкт законодавчої ініціативи: Народний депутат України Ініціатор(и) законопроекту: Цибенко П.С. VII скликання. Надано для ознайомлення (22.01.2013) понятие аккредитации и определение "центрального органа исполнительной власти", ее проводящего практически идентичны с проектом МВК-СНП: "акредитація – процедура, в ході якої виконавець робіт з польових досліджень, ексгумації і перепоховання загиблих набуває офіційного підтвердження відповідності рівня його кваліфікації нормативним вимогам;". Тупо идет гонка, кто станет "самым главным" и будет рукой водить. Как же мерзко все, это, господа и товарышшы...