Проект закона о поиске и упорядочении захоронений от "Союза народная память"

Проект закона, высланный мне для ознакомления как члену рабочей группы секретарем рабочей группы при Минрегионе. Как сообщают источники, он принят за основу - без решения рабочей группы. Особый интерес представляют термин "аккредитация" и п. 5,6 ст. 5.

Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про проведення пошуку і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті

Цей Закон визначає правові та організаційні засади проведення пошуку, виявлення невідомих поховань та непохованих останків жертв воєн і політичних репресій, впорядкування місць поховань таких останків, встановлення імен загиблих, а також увічнення пам’яті про них.
Місця поховань та місця залягання непохованих останків жертв воєн і політичних репресій, які знаходяться на території України, є об’єктами культурної спадщини та охороняються державою згідно з діючим законодавством.
Дія цього Закону поширюється на жертви воєн і політичних репресій як співвітчизників, так і іноземців та осіб без громадянства, останки яких знаходяться на території України.

Розділ І. Загальні положення
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
акредитація – процедура, в ході якої виконавець робіт з пошуку, вилучення та поховання останків жертв воєн і політичних репресій набуває офіційне підтвердження відповідності рівня його кваліфікації нормативним вимогам;
вилучення останків – виймання з-під поверхні непохованих решток жертв воєн і політичних репресій, знайдених під час проведення в установленому законодавством порядку пошукових робіт на об’єктах культурної спадщини;
депонування останків – тимчасове зберігання останків жертв воєн і політичних репресій з дотриманням санітарних норм та правил до моменту їх поховання;
жертви воєн і політичних репресій – особи, які загинули (померли) починаючи з XІX століття внаслідок вбивства, отриманих поранень чи каліцтв або загального погіршення умов життя під час воєнного періоду, терористичних актів або політичних репресій;
знахідки – рухомі предмети, пов’язані з об’єктами культурної спадщини, виявлені та задокументовані під час польових пошукових досліджень з виявлення місць невідомих поховань та непохованих останків жертв воєн і політичних репресій;

мартирологи України – будь-які друковані або електронні видання та бази даних, у яких накопичується та обробляється інформація щодо жертв воєн і політичних репресій та місць їх поховань;
місце залягання останків – будь-яка частина об’єкту культурної спадщини, у якій знаходяться останки жертв воєн і політичних репресій або їхні фрагменти;
місце поховання останків жертв воєн і політичних репресій – могила, що містить останки жертв воєн і політичних репресій разом із встановленим на ній надгробком, меморіальною спорудою та іншим пам'ятним знаком, військовий меморіальний цвинтар, окрема ділянка на загальному цвинтарі, індивідуальна або колективна (братська) могила, місце в колумбарії, місце загибелі бойового корабля, морського чи річкового судна з екіпажем;
непоховані останки жертв воєн і політичних репресій – останки загиблих, що внаслідок будь-яких обставин залишилися на місці своєї загибелі або були переміщені з поверхні землі в ході санітарного впорядкування територій без поміщення їх у могилу і місця знаходження яких невідомі;
невідомі поховання жертв воєн і політичних репресій – могили, що містять останки жертв воєн і політичних репресій, не мають зовнішніх ознак і місця розташування та межі яких точно не встановлені;
останки – тіло померлого (загиблого) або його фрагменти;
поховання останків жертв воєн і політичних репресій – проведення комплексу заходів, спрямованого на дії з останками жертв воєн і політичних репресій, у ході якого останки поміщуються у могилу з дотриманням певного ритуалу;
пошукова організація – організація будь-якої форми власності або об’єднання громадян, що здійснює діяльність з пошуку останків жертв воєн і політичних репресій з метою їх увічнення;
пошукова діяльність – комплекс заходів, спрямованих на виявлення, вивчення та документування об’єктів культурної спадщини, що утворилися з початку дев’ятнадцятого століття та пов’язаних з загибеллю людей внаслідок воєн і політичних репресій;
рятувальні роботи – проведення невідкладних пошукових робіт та/чи консервування об’єкта культурної спадщини, що зазнав руйнування або знаходиться під загрозою знищення внаслідок антропогенних або природних чинників;
увічнення пам’яті – комплекс заходів, спрямованих на збереження та вшанування пам’яті жертв воєн і політичних репресій.

Стаття 2. Законодавство про пошук і впорядкування поховань та місць залягання непохованих останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті
Законодавство про пошук і впорядкування поховань та місць залягання непохованих останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті складається з цього Закону, Законів України „Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років”, „Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, „Про охорону культурної спадщини”, „Про поховання та похоронну справу”, інших нормативно-правових актів України та міжнародних договорів.

Розділ ІІ. Управління, організування пошуку та впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічненням їх пам’яті
Стаття 3. Проведення державної політики та організування діяльності в сфері пошуку та впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті
Державну політику та організування діяльності в сфері пошуку і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті здійснюють Кабінет Міністрів України, Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті жертв воєн і політичних репресій, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства (в тексте зачеркнуто), інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, органи місцевого самоврядування за участі пошукових організацій, інших громадських об’єднань та організацій.

 

Стаття 4. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері пошуку і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті
До повноважень Кабінету Міністрів України щодо проведення пошуку і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті, належать:
1) забезпечення проведення державної політики у сфері пошуку і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті;
2) спрямування та координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо проведення пошуку і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті;
3) координація діяльності Центрального органу з питань пошукової діяльності і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті - Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій;
4) сприяння пошуковій діяльності в Україні та на території інших держав з метою пошуку місць загибелі та останків жертв воєн і політичних репресій, встановлення обставин їх загибелі та документування перебігу і дислокації подій відповідного історичного періоду, встановлення імен загиблих і тих, хто пропав безвісти, поховання останків військових та цивільних осіб, які загинули внаслідок воєн і політичних репресій, а також увічнення їх пам’яті;
5) визначення порядку здійснення на території України пошуку і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті;
6) визначення порядків проведення пошукових робіт, проведення акредитації та внесення пошукової організації до Державного реєстру організацій з пошуку жертв воєн та політичних репресій
7) прийняття нормативно-правових актів, організація і забезпечення здійснення заходів з питань пошуку і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті в Україні та на території інших держав;
8) здійснення заходів, повноважень, визначених Конституцією та законами України з питань пошуку і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті;
9) прийняття рішення щодо створення мартирологів України.

Стаття 5. Повноваження Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв воєн і політичних репресії та центральних органів виконавчої влади у сфері пошуку і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті
Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті жертв воєн і політичних репресій через свій робочий апарат:
1) координує діяльність та бере участь у проведенні пошуку і впорядкуванні поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічненні їх пам’яті;
2) розробляє і бере участь у виконанні державних цільових програм з цих питань;
3) розробляє проекти нормативно-правових актів з питань пошуку і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті;
4) готує та подає пропозиції щодо:
занесення до списків військових формувань (кораблів) імен військовослужбовців, які здійснили героїчні подвиги;
занесення до Книги пошани України військових формувань (кораблів), які відзначились в обороні і визволенні населених пунктів України від німецько-фашистських загарбників;
запровадження нових державних нагород, почесних найменувань і звань, збереження, бойових знамен військових формувань (кораблів) часів Великої Вітчизняної війни;
створення в навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях, військових частинах (на кораблях) музеїв, кімнат бойової та трудової слави співвітчизників періоду Великої Вітчизняної війни;
5) проводить акредитацію пошукових організацій на право здійснення пошукової діяльності;
6) створює і веде Державний реєстр організацій з пошуку жертв воєн і політичних репресій в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
7) створює і веде Державний реєстр імен та місць поховання загиблих;
8) здійснює інші повноваження, визначені законодавством України та міжнародними договорами.
Функції робочого апарату Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій здійснює центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Органи центральної виконавчої влади України здійснюють діяльність з питань пошуку і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті у межах своєї компетенції.

Стаття 6. Повноваження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій щодо проведення пошуку, впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті
До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій належить:
1) здійснення заходів щодо проведення державної політики, виконання державних програм, розроблення місцевих програм з питань проведення пошуку і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті;
2) прийняття в межах своїх повноважень рішень і розпоряджень з питань проведення пошуку, депонування і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті;
3) утворення консультативно-дорадчих органів (комісій) з питань проведення пошуку і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті;
4) здійснення заходів щодо охорони та збереження об’єктів, пов’язаних з проведенням пошуку, впорядкуванням поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічненням їх пам’яті;
5) реєстрація дозволів на проведення пошукових робіт на відповідній території;
6) сприяння проведенню пошукової роботи із встановлення імен загиблих, підготовці матеріалів для мартирологів України.

 

Стаття 7. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо проведення пошуку і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті
До повноважень органів місцевого самоврядування належить:
1) затвердження відповідних місцевих програм та забезпечення в межах своїх повноважень виконання державних програм щодо проведення пошуку і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті;
2) забезпечення в межах відповідних територій впорядкування, утримання, збереження та відновлення місць поховання жертв воєн і політичних репресій, встановлення (відновлення) меморіальних споруд, пам’ятних знаків, інших об’єктів, що увічнюють пам’ять загиблих відповідно до вимог чинного законодавства;
3)забезпечення депонування останків жертв воєн і політичних репресій, виявлених в межах відповідних територій, до моменту їх поховання;
4) визначення місця, часу, процедури поховання та забезпечення поховання останків жертв воєн і політичних репресій, виявлених в межах відповідних територій, з дотриманням вимог чинного законодавства;
5) координація діяльності підприємств, установ та організацій, що перебувають у сфері їх управління, щодо впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті;
6) організація збирання та опрацювання пропозицій щодо матеріалів для внесення до мартирологів України.

Розділ ІІІ. Пошук та впорядкування поховань
останків жертв воєн і політичних репресій

Стаття 8. Право проведення пошукової діяльності

1. Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам'яті жертв воєн та політичних репресій проводить акредитацію пошукових організацій на право здійснення польової пошукової діяльності з виявлення місць невідомих поховань та непохованих останків жертв воєн і політичних репресій та заносить відомості про акредитацію до Державного реєстру організацій з пошуку жертв воєн і політичних репресій.

2. Право проведення пошукової діяльності з метою виявлення та дослідження місць невідомих поховань та непохованих останків жертв воєн і політичних репресій на території України, пов’язаної з веденням земляних або підводних пошукових робіт, надається на підставі дозволу Центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини фізичній особі – фахівцю пошукової організації відповідно до положень Закону України «Про охорону культурної спадщини». Особа, що отримала дозвіл, є виконавцем робіт.

3. Пошукова організація, фахівець якої може отримати дозвіл на право проведення польової пошукової діяльності Центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, має пройти акредитацію на право здійснення польової пошукової діяльності з виявлення місць невідомих поховань та непохованих останків жертв воєн і політичних репресій у Державній міжвідомчій комісії у справах увічнення пам'яті жертв воєн і політичних репресій та бути внесеною до Державного реєстру організацій з пошуку жертв воєн та політичних репресій.

4. Порядки проведення пошукових робіт, проведення акредитації та внесення пошукової організації до Державного реєстру організацій з пошуку жертв воєн та політичних репресій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9. Загальні засади здійснення пошукової діяльності

1. Пошукова діяльність з виявлення місць невідомих поховань та непохованих останків жертв воєн і політичних репресій здійснюється згідно з річними планами та програмами пошукової організації, які погоджуються з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

2. Рятувальні роботи можуть бути проведені позапланово. Підставою для проведення рятувальних робіт є офіційне звернення органу охорони культурної спадщини.

3. Незалежно від наявності у складі досліджуваного об’єкта, на якому розпочато земляні пошукові роботи, останків жертв воєн і політичних репресій, дослідження та документування повинні бути виконані у повному обсязі, з повною фіксацією усієї отриманої інформації та відображення її у звітній документації.

4. Дослідження місць поховання іноземців, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, здійснюються з дотриманням вимог цього Закону, чинного законодавства України та міжнародних угод, ратифікованих Україною.

5. Об’єкти культурної спадщини, що можуть містити у своєму об’ємі непоховані останки іноземців, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, досліджуються на загальних підставах.

6. При проведенні польових пошукових робіт з виявлення місць невідомих поховань та непохованих останків жертв воєн і політичних репресій виконавцем робіт обов’язково ведеться польова документація. По завершенню пошукових робіт виконавець робіт готує повний звіт про пошукові роботи.

7. На час призупинення досліджень місць невідомих поховань та непохованих останків жертв воєн і політичних репресій територія об’єкта культурної спадщини підлягає консервації.

8. По завершенню земляних робіт з виявлення місць невідомих поховань та непохованих останків жертв воєн і політичних репресій виконавець робіт повинен здійснити упорядкування території робіт.

9. Після завершення пошукових робіт з виявлення місць невідомих поховань та непохованих останків жертв воєн і політичних репресій дозвіл на їх проведення підлягає поверненню у супроводі короткого звіту до центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

10. Повний звіт про пошукові роботи надається їх виконавцем до органу охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації та органу, що здійснює фаховий нагляд за веденням робіт.

11. Знахідки, здобуті під час проведення польових пошукових досліджень, за виключенням останків жертв воєн та політичних репресій, по завершенню камерального етапу робіт передаються визначеній у дозволі установі для занесення до державної частини Музейного фонду України.

12. Якщо в ході проведення польових пошукових досліджень виявляються предмети, обіг яких обмежений чинним законодавством, дії з цими предметами визначаються чинним законодавством.

13. Якщо в ході проведення польових пошукових досліджень виявляється об’єкт, що може мати ознаки об’єкта археологічної спадщини, земляні роботи на такому об’єкті припиняються, а інформація про нього негайно надається органу охорони культурної спадщини.

14. Власник (орендар) земельної ділянки не має права перешкоджати виконавцеві робіт, який має дозвіл на проведення земляних пошукових робіт цій ділянці, у веденні таких робіт.

15. Власник (орендар) земельної ділянки, на якій проводяться земляні пошукові роботи, має право на відшкодування у повному обсязі матеріальної шкоди, якої він зазнав у зв'язку з проведенням таких робіт.

 

Розділ IV. Поховання останків жертв воєн та політичних репресій

Стаття 10. Державний облік місць поховання

1. Місця поховання останків жертв воєн і політичних репресій на території України як об’єкти культурної спадщини підлягають державному обліку відповідно до вимог чинного законодавства України.

2. Для ведення державного обліку місць поховання останків жертв воєн і політичних репресій на території України створюється централізований банк даних у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, дані з якого використовуються в рамках загального обліку пам'яток культурної спадщини згідно з чинним законодавством.

3. Зведена інформація щодо поховань останків жертв воєн і політичних репресій на території України та поховань співвітчизників – жертв воєн і політичних репресій за межами України зводиться до мартирологів України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Вилучення та поховання останків жертв воєн і політичних репресій
1. Підставою для вилучення останків жертв воєн і політичних репресій є дозвіл на проведення земляних пошукових робіт Центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, який видається фізичній особі – фахівцю пошукової організації згідно з положеннями Закону України «Про охорону культурної спадщини». Вилучення останків фіксується Актом про вилучення останків людини з місця їх залягання.
2. Останки, вилучені з місця залягання у ході польових пошукових досліджень, передаються для депонування до моменту їх поховання органам місцевого самоврядування у випадку виявлення цивільних осіб або місцевим військовим комісаріатам у випадку виявлення останків військовослужбовців. Депонування останків до моменту їх поховання здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету. До моменту передачі останки дозволяється транспортувати та депонувати пошуковій організації.
3. Поховання останків жертв воєн та політичних репресій, виявлених у ході пошукової діяльності, здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів протягом календарного року з моменту прийому на депонування останків жертв воєн і політичних репресій.

4. Похованню підлягають усі останки жертв воєн і політичних репресій, задокументовані, досліджені та вилучені з місць залягання у ході пошукової роботи.

5. Роботи, пов’язані з похованням виявлених під час пошукових робіт останків жертв воєн і політичних репресій, виконуються з дотриманням вимог чинного законодавства та міжнародних договорів, ратифікованих Україною.

6. Рішення про доцільність перенесення виявленого невідомого поховання останків жертв воєн і політичних репресій приймають органи охорони культурної спадщини згідно з чинним законодавством.

7. Поховання останків жертв воєн і політичних репресій виконується за територіальним принципом на адміністративній території виявлення.

8. На підставі звернення родичів загиблого, державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування до органів влади, які здійснюють депонування останків, можлива передача їм останків для поховання на батьківщині загиблого.

9. Рішення про місце, час та процедуру поховання останків жертв воєн і політичних репресій, вилучених в ході пошукових робіт, приймають органи місцевого самоврядування тієї території, на якій відбудеться поховання останків жертв воєн та політичних репресій.

10. Передача останків жертв воєн та політичних репресій за межі державного кордону України може здійснюватися з дотриманням чинного законодавства України та міжнародних угод, ратифікованих Україною.

Стаття 12. Охорона, впорядкування, утримання та збереження місць поховання останків жертв воєн і політичних репресій
1. Місця поховання останків жертв воєн та політичних репресій охороняються державою згідно з вимогами закону України «Про охорону культурної спадщини».
2. Впорядкування місць поховання останків жертв воєн і політичних репресій здійснюється організаціями за договорами, укладеними з органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування.
3. Органи місцевого самоврядування забезпечують поховання та утримання місць поховання останків жертв воєн і політичних репресій. Навколо таких поховань місцевими державними адміністраціями встановлюються охоронні зони згідно з чинним законодавством.
4. Проведення будівельних та інших робіт, внаслідок яких можуть бути пошкоджені місця поховання, невідомі поховання або непоховані останки загиблих, забороняється.
Якщо під час проведення будівельних та інших робіт виявлено останки, що можуть бути ідентифіковані як останки жертв воєн та політичних репресій, виконавець робіт зобов'язаний зупинити їх подальше ведення і протягом однієї доби повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини та орган місцевого самоврядування, на території якого проводяться земляні роботи.
5. Будівельні та інші роботи можуть бути відновлені лише згідно з письмовим дозволом відповідного органу охорони культурної спадщини після завершення досліджень території виявленого об’єкту культурної спадщини та вилучення останків.

6. Підприємства, установи, організації, окремі громадяни забезпечують збереження місць поховання загиблих, розташованих на земельних ділянках, що перебувають у їх власності або користуванні, відповідно до вимог чинного законодавства.

7. Впорядкування, утримання та збереження розташованих на території іноземних держав місць поховання співвітчизників – жертв воєн і політичних репресій, а також розташованих на території України місць поховання іноземців та осіб без громадянства – жертв воєн та політичних репресій, здійснюються згідно з міжнародними договорами, ратифікованими Україною.

Розділ V. Увічнення пам’яті
Стаття 13. Увічнення пам’яті жертв воєн і політичних репресій
Увічненню пам’яті жертв воєн і політичних репресій, підлягають:
1) військовослужбовці, партизани, підпільники, представники цивільної оборони, народного ополчення, працівники органів внутрішніх справ, інші особи, що загинули або пропали безвісти під час бойових дій, збройних конфліктів, померли від ран або захворювань, одержаних під час виконання бойових завдань, службових обов’язків, загинули під час перебування в концентраційних таборах або полоні;
2) особи, що визнані жертвами політичних репресій, нацистських переслідувань;
3) цивільні особи, що загинули під час бойових дій, збройних конфліктів, були примусово вивезені за кордон та загинули, померли від ран чи захворювань, а також у результаті загального погіршення умов життя, викликаного бойовими діями або іншими актами воєнного періоду, терористичними актами або політичними репресіями;
4) учасники національно-визвольної боротьби;
5) інші особи, що загинули, пропали безвісти в період воєнних дій.

Стаття 14. Форми увічнення пам’яті жертв воєн і політичних репресій
Основними формами увічнення пам’яті жертв воєн і політичних репресій є:
1) занесення місць поховань жертв воєн і політичних репресій до Державного реєстру нерухомих пам’яток України;
2) опублікування інформації про місця поховань жертв воєн і політичних репресій;
3) упорядкування місць поховань жертв воєн і політичних репресій, встановлення (реставрація, заміна) меморіальних споруд на цих похованнях;
4) створення та опублікування мартирологів жертв воєн і політичних репресій;
5) установлення пам’ятних дат визначних історичних подій;
6) опублікування в літературі та засобах масової інформації матеріалів про жертви воєн і політичних репресій, створення відповідних експозицій в музеях та інші форми увічнення, що не суперечать чинному законодавству.

 

Розділ VI. Фінансування робіт з пошуку, впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті
Стаття 15. Фінансування робіт з пошуку, впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті
1. Роботи, пов’язані з пошуком, вилученням та похованням останків загиблих, впорядкуванням, утриманням та збереженням місць поховання жертв воєн і політичних репресій та веденням державного обліку місць поховання загиблих, увічненням їх пам’яті, що проводяться згідно з державними програмами пошуку та увічнення пам’яті жертв воєн і політичних репресій, фінансуються за рахунок державного бюджету та інших джерел, не заборонених чинним законодавством України.
2. Роботи, пов’язані з пошуком, вилученням та похованням останків загиблих, впорядкуванням, утриманням та збереженням місць поховання жертв воєн і політичних репресій, передбачені регіональними програмами пошуку та увічнення пам’яті жертв воєн і політичних репресій, фінансуються за рахунок місцевих бюджетів та благодійних пожертвувань юридичних і фізичних осіб.
3. Роботи, пов’язані з пошуковою діяльністю, не передбачені державними програмами, увічненням пам’яті жертв воєн і політичних репресій, фінансуються за рахунок благодійних пожертвувань юридичних і фізичних осіб.
4. Роботи, пов’язані з пошуковою діяльністю, похованням останків загиблих, впорядкуванням, утриманням та збереженням місць поховання загиблих на території інших держав, а також утриманням та збереженням місць поховання на території України загиблих іноземців та осіб без громадянства, фінансуються згідно з відповідними міжнародними договорами, ратифікованими Україною.

Розділ VII. Відповідальність за порушення законодавства про проведення пошуку, впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті
Стаття 16. Відповідальність за порушення законодавства про проведення пошуку, впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті
1. Місця поховання, невідомі поховання та непоховані останки жертв воєн і політичних репресій, меморіальні споруди, пам’ятні знаки та інші об’єкти, що увічнюють пам’ять жертв воєн і політичних репресій, перебувають під захистом держави.
2. Особи, винні у вчиненні наруги, пошкодженні чи руйнуванні місць поховання, невідомих поховань та непохованих останків жертв воєн і політичних репресій, несуть відповідальність згідно з законами України.
3. Проведення пошукових робіт без передбачених чинним законодавством України дозволів, проведення розкопок на місцях боїв та на місцях загибелі жертв воєн і політичних репресій, незалежно від мети такої діяльності, є незаконним. Особи, винні у вчиненні цих дій, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Розділ VІII. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 5, 6, 7 статті 5; пунктів 1, 3, 4 статті 8 та пунктів 2, 3 статті 10, які набирають чинності через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.
2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
2) забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;
3) забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, а також перегляд і скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

 

Монополизация поисковой деятельности? Кажется представители этого самого союза открещивались от этих "обвинений", а тут......

 

"Союз народная память", которому принадлежит авторство сего, одновременно контролирует Межведомственную комиссию, и, соответственно, Минрегион слушает, что ему говорят оттуда. Т.о. проводят "акредитацію пошукових організацій на право здійснення пошукової діяльності", определяют "нормативные требования", которым должен соответствовать поисковик, "створює і веде Державний реєстр організацій з пошуку", решая, кто там должен быть, а кто нет люди, чьи фамилии теперь хорошо известны. И кого в данном случае представляет честный человек Вольфгрей. Одна организация, а никакой не "конгломерат". Тут не дураки собрались, зачем играться в слова? Вольфгрей может рассказывать что угодно, и даже показывать "не такой закон в соседней ветке", или в трех соседних, у него работа такая.

 

Я думаю аккредитация нужна и основными ее требованиями должны стать - безукоризненное знание профильных законов, глубокое знание истории ВОв, отсутствие судимости как минимум по 263-тей статье + наличие опыта проведения поисковых работ.
К проведению аккредитации КМУ в обязательном порядке должны привлекаться главы уже аккредитованных ОО. Страшного в этом ничего нет.

 

ИМХО
1. До закона как до неба раком, а тут уже такие страсти, что мама родная. Решать окончательно все равно будет ВР. Да и вообще, проработав 8 лет пом-конс нардепа, скажу вам, что этот закон вообще хотя бы до "чтения" дошел, с нашими "реформаторами" у власти. Так что, господа, пока это все на уровне легких эротических фантазий. Поберегем нервы.
2 касательно союза НП, - ну пря красная тряпка для быков! При чем, кроме заявлений о иллюзорных длинных щупальцах монополизации поиска, как детской страшилки, страшной сказки и одночасно боевой дубины Димки Сержанта, нифига по факту.
Напишите, кого конкретно и чем "прижал", у кого что отнял, кого из какого раскопа выгнал, на чьи грядки бессовестно влез Союз НП? Кто то может из-за союза копать перестал или дозвола получать, или в ботаники подался? Может похудел кто на 5-ть кило? В чем сыр-бор то?
Жертву союза в студию, плз. Организуем суди присяжных, ведь всегда лучше когда по факту - 12 судит, нежели четверо несут

 

Жертву союза в студию, плз. Организуем суди присяжных, ведь всегда лучше когда по факту - 12 судит, нежели четверо несут [/QUOTE]

Судить опытных поисковиков вряд ли получится, а вот развести молодняк легко. Чем сегодня и занимается Союз. Правда - это не факт, ведь в Союзе нет вообще организаций, кроме Днепра и их ЛИДЕРА. Читая различную информацию - только и слышно Ярослав Жилкин, Союз и днепровская организация. Если есть другие на форуме - то скажите - Я член Союза и он мне помогает. Только не надо говорить, что методически. Ведь вся методическая помощь молодняку в регионах - это столкнуть лбами ПО, чтобы потом говорить, что они лохи.
Есть высказывания и на тему в отдельных регионах, типа - кто не с нами, тот против нас. Это я намекаю на то, что - кто в Союз не вступает - тому работать не дадим.
Что касается реестра поисковых организаций, то - это сделать давно пора. и, не для того, чтобы сказать, как нас много, а для облегчения работы по поиску без посредников.

И хорошо иметь двойной образ. Был у меня знакомый. Он возглавлял Центр по делам молодежи и был председателем благотворительного фонда. Где надо кричал, что фонд много делает, но умалчивал, что по государственным программам и за бюджетные деньги. А где надо говорил, что - это работа Центра.
Что касается координации поискового движения Союзом. То мои пожелания - пусть Союз указывает организации, которыми он координирует. Ведь не говоря о них ни слова о них никто и не узнает.

 

Начал писать, а потом понял, что не надо это делать - ведь Вы не тот человек, кому это надо рассказывать. Тем более, что мы не знакомы. И потом - если кого обидел, кроме Вас, то прошу прощения. И высказываться от имени вышеуказанных организаций - значит их озвучить и подвести.

 

1. Мы ушли от неприемлемости самого понятия "аккредитации" к обсуждению того, кто ее будет проводить. В Государственном классификаторе нет профессии "поисковик", на них не учат в вузах и училищах и критерии оценки отсутствуют. И зарплату за "разряд" поисковикам не платят. Они могут быть, критерии, когда-нибудь. Но пока любые "экзамены", даже под самым благовидным предлогом, это почва для предвзятости и коррупции. Тем более, когда этим занимаются чиновники, не знающие, с какого конца лопата копает.

2. В настоящее время мы руководствуемся определенным набором нормативных актов. С принятием любого закона они должны быть изменены. Однако поскольку процесс прохождения нового закона длителен, что мне, как бывшему помощнику народного депутата хорошо известно, изменения в постановления КМУ могут быть проведены не в пример быстрее. И изменения к действующим законам тоже более реальны. После урегулирования всех вопросов по поисковой работе общественных организаций в первую очередь в наиболее приемлемом виде можно двигаться к более сложному закону. Который может устранить оставшиеся недостатки. Именно этому посвящен данный раздел и созданные в нем темы.

3. Мы предлагаем оставить одно разрешение (охраны культ. наследия) и два акта - проведенных работах и о захоронении. Никаких "дозволов на эксгумацию". МВК может собирать отчеты от ПО, но руководить их работой права не имеет. Дело секретариата - контролировать освоение бюджетного бабла и соблюдение международных договоров.

4. Презабавно видеть, как пойманный за бороду представитель Союза, пытается выкрутиться. Это было бы смешно, если бы не было так противно. Титул "голова правління ВГО "Союз "Народна Пам’ять", відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни і політичних репресій" употребляется повсеместно. В том числе в постанове КМУ о новом составе. И ВГО - зарегистрированная Минюстом организация. Те, кто сотрудничает с ВГО-МВК, тоже номинально являются "членами". Но представьте себе, что завтра вам могут деликатно намекнут, что "аккредитацию в следующем году вам будет проходить очень трудно", если вы не то и не то Например, "больше не ВГО". Исключим из Реестра! Неужели Вольфгрей это сам придумал?!
Orest, дело ведь не текущих жертвах. Работа в комиссии правда тяжкая, особенно когда мешают всякие мерзавцы. Очерняют. Поэтому задача, определенная изначально, реализуется небольшими шагами. Но, как видите, без колебаний.

5. Повсеместно "глава правления-секретарь" говорит о борьбе с мародерством. Эту риторику уже использует первый зам. министра А. Алипов. Но куда более действенным является внесение изменений в Кодекс Украины об административных правонарушениях - штраф и конфискация прибора при проведении поисковых работ и эксгумации останков без разрешения Минкульта. Вместо этого нам предлагают пойти сдать экзамены. А в комиссии будет сидеть довольный Вольфгрей, наверное.

6. Мое мнение - в нормативных актах должно быть четко указано, что поисковая работа обязательно включает в себя эксгумацию и перезахоронение. Чтобы ни у кого никогда не было вопросов по этому поводу. В тексте законопроекта "пошукова діяльність – комплекс заходів, спрямованих на виявлення, вивчення та документування об’єктів культурної спадщини, що утворилися з початку дев’ятнадцятого століття та пов’язаних з загибеллю людей внаслідок воєн і політичних репресій".