Вітаю, колеги. Пост не по темі Форуму, але надіюсь, що багатьом з України стане у пригоді. Мені надійшов рахунок за газ з боргом у 10000 грн. Пошукав в гуглі, що це таке і побачив, що така проблема виникла у багатьох областях України. У зв"язку з чим, написав адекватну відповідь на неадекватний рахунок. У кого виникла подібна проблема - використовуйте, доповнюйте, відправляйте, діліться, поширюйте. Ось текст заяви: Головне відділення ТОВ "_____газ збут" 00000, м. _____, вул. ________ 42 Споживача послуг: ______________. Проживаючого за адресою: __________________________ Тел.. _________________ ЗАЯВА Мені як побутовому споживачеві природного газу надійшов рахунок №_______________ від __.12.2018 від ТОВ "_____________газ збут" як постачальника природного газу, в якому об’єм спожитого природного газу за грудень 2018 року визначено у розмірі ____ м. куб., та нараховано ____ грн., а також повідомлено, що Постанови Кабінету Міністрів №203 та №204 від 23.03.2016 року скасовані в судовому порядку Постановою Верховного суду від 27 листопада 2018 року у справі №826/2507/18. Зважаючи на встановлену Верховним судом нечинність вказаних постанов, згідно Постанови Кабінету Міністрів №619 від 08.06.1996 застосовуються норми споживання газу на рівні: Плита газова за наявності централізованого гарячого водопостачання 9,8 м3 на 1 ос. Плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача 18,3 м3 на 1 ос. Плита газова та водонагрівач 23,6 м3 на 1 ос. Опалення 11,0 м3 на 1 м2 оп. площі Також ТОВ "Львівгаз збут" повідомляє, що вимушене відобразити за моїм особовим рахунком вартість газу в сумі 10019,67 грн. не враховану в період дії норм скасованих урядом та судом. Викладена позиція ТОВ "_________з збут" є незаконною, з огляду на наступне. По-перше, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2018 року №826/2507/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року, визнано протиправною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 №203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», визнано протиправним та не чинним пункт 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 204. Відповідно до ч. 2 ст. 265 «Наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним» Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Частиною 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Таким чином, виходячи з викладених положень Кодексу адміністративного судочинства України, Постанови Кабінету Міністрів №203 та 204 від 23.03.2016 року втратили чинність з 09.08.2018, після перегляду рішення суду І інстанції апеляційним судом та набрання рішенням законної сили. Відтак донарахування вартості газу в сумі 10019,67 грн. не враховану в період дії норм скасованих урядом та судом, суперечить та грубо порушує наведені норми Кодексу адміністративного судочинства України. По-друге, як встановили суди у справі №826/2507/18, оскільки Постанова №203 є регуляторним актом у розумінні статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», відтак, не дотримання встановлених цим Законом правил прийняття регуляторного акта дає підстави для визнання його протиправним та нечинним. Стосовно визнання нечинним пункту 1 переліку, затвердженого Постановою № 204, суди дійшли висновку, що втрата чинності даним пунктом зумовлена необхідністю відновлення дії постанови Уряду, яка діяла до прийняття Постанови № 203. З цього приводу, необхідно звернути увагу на п. 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі No 29979/04 від 20.10.2011 р. «Рисовський проти України», у якому, зокрема, визначено, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"). Таким чином, намагання ТОВ "Львівгаз збут" перекласти на мене, як на споживача газу, фінансову відповідальність за помилки допущені Кабінетом Міністрів України, та встановлені рішеннями судів у справі №826/2507/18, суперечать усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.. 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовується як джерела права. У зв’язку з наведеним, пропоную ТОВ "Львівгаз збут" направити усі донарахування Кабінету Міністрів України, як державному органу, який допустився помилки. По-третє, судовими рішеннями у справі №826/2507/18 було визнано протиправним та нечинним пункт 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 204, яким було скасовано Постанову Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року № 619 «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників». Разом з тим, на офіційному інтернет-сайті «Законодавство України» за посиланням: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/619-96-п станом на день подання цієї заяви, статус Постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року № 619 зазначено: Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 204 ( 204-2016-п ) від 23.03.2016. А в Нормах споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року № 619, в останній, до її скасування, редакції, було визначено: Плита газова за наявності централізованого гарячого водопостачання - 3 куб. метрів людино-місце. Отже зовсім незрозуміло звідки ТОВ "Львівгаз збут" взято норму 9,8 м. куб. на людину?! І наостанок, необхідно зауважити, що понад рік тому на нашому багатоквартирному будинку було встановлено газовий лічильник, а відтак у відповідності до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та «Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. № 620, взаєморозрахунки між споживачами природного газу та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, проводяться на підставі визначеного за допомогою вузла обліку обсягу споживання природного газу. Враховуючи викладене, пропоную скасувати нарахування у сумі 10019,67 грн., як таке, що грубо порушує національне та міжнародне законодавство, або стягувати вказану суму з Кабінету Міністрів України, як державного органу, який допустився помилки. Окрім цього, у зв’язку із визнанням протиправним та нечинним пункту 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 204, яким було скасовано Постанову Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року № 619 «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», в подальшому прошу обчислювати споживання газу за Нормою споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, в останній, до її скасування, редакції, - 3 куб. метрів людино-місце, або за даними загальнобудинкового вузла обліку. Також повідомляю, що ця заява є зверненням в розумінні Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», а тому прошу надати письмову відповідь на мою заяву в терміни, передбаченні зазначеними Законами. «____»_______________2018 підпис прізвище.
