Подельники. Наставники и начальники Ивана Демьянюка оправданы немецкими судами 28.01.2010 08:56 Если даже Иван Демьянюк и был охранником в лагере смерти, почему именно он предстал сегодня перед судом? Где сейчас те, кто послал его в лагерь и отдавал ему приказы убивать? В Германии эти темы предпочитают не обсуждать. Преступник Не узнаю свободную немецкую прессу, существующую в цивилизованном правовом государстве. Как можно назвать убийцей и преступником человека, не осужденного пока ни одним судом? Ему пока не вынесен обвинительный приговор. Он еще не обжаловал приговор в суде высшей инстанции. Высшая судебная инстанция еще не оставила приговор в силе. Приговор еще не вступил в законную силу. Почему же тогда во всем мире знают – Иван Демьянюк принимал участие в убийстве в концентрационном легере Собибор 27 900 евреев, голландцев, французов, итальянцев? Вопрос, повторю, не в том, убивал или нет – вопрос в том, почему в этом случае всегда деликатная немецкая печать, всегда пишущая «возможный (mutmaßlich) преступник Джон Д.», не боится своими публикациями повлиять на решение суда? Или она исходит из того, что судьи и присяжные газет-журналов не читают, передачи не слушают и не смотрят, Интернетом не пользуются? Тем более, что Демьянюка уже однажды судили. В Израиле. И приговорили к смертной казни. На том суде его опознали полтора десятка свидетелей. Уже тогда вся печать правовых государств без оглядки называла фамилию «преступника», а посмотреть на него в Израиле приводили школьные классы. В камере смертников он просидел в ожидании виселицы пять лет. А затем Верховный суд Израиля приговор отменил (поступок исключительно мужественный – особенно после массированной идеологической артподготовки!), потому что оказалось, что Демьянюка приняли за другого! Судили его как надзирателя «Ивана Грозного» из Треблинки. А выяснилось, что настоящая фамилия «Грозного»– Марченко, а не Демьянюк. Обвинение сняли, полтора десятка свидетелей молча извинились за ошибку – память, знаете ли... Демьянюка отправили на его «вторую родину» в Штаты, которые – беспрецедентный факт – вернули ему американское гражданство. Сейчас в Мюнхене суд номер два. Возможно, Демьянюк был надзирателем в Собиборе. Возможно, он причастен к убийствам тысяч людей. Возможно, у него руки по локоть в крови. Но почему первая трагическая ошибка не научила демократическую печать собачьей выдержке в ожидании окончательного приговора?
Re: Не только Демьянюк. Тем более, что обвинительный приговор Демьянюку – не такая уж и очевидная вещь. Свидетелей обвинения пока нет – даже те, кто теоретически мог видеть Демьянюка в лагере, его не помнят. Один из чудом выживших, 82-летний Томас Блат (Thomas Blatt), на вопрос, может ли он вспомнить конкретно Демьянюка, честно ответил: «Нет, через 66 лет я не могу вспомнить даже лицо своего отца». Есть удостоверение Демьянюка о том, что он прошел подготовку в эсэсовском лагере «Травники», где из военннопленных готовили охранников в нацистские концлагеря. Мы оставляем за скобками нравственные причины, по которым советский военнопленный решил пойти служить в СС. Некоторые свидетели считают, что в Хелмском лагере, в который попал пленный Демьянюк, выжить можно было только через предательство. Оценки говорят, что из попавших в плен 5,7 миллиона советских солдат 3,3 миллиона погибли в немецких лагерях. Именно этот вопрос – почему одни соглашались на сотрудничество с нацистами, а другие выбирали верную смерть, - именно этот нравственный вопрос мы здесь обсуждать не собираемся. К судебному процессу он не имеет прямого отношения, ведь его обвиняют не в потере нравственности. Я о другом: удостоверение попало в суд из Советского Союза, из КГБ. Некоторые специалисты, которые анализировали это удостоверение – вплоть до клея, которым приклеена фотография, – считают его фальшивкой («обоснованные сомнения в подлинности», «множественные бросающиеся в глаза странности»). И речь не идет, как думают некоторые, об американских экспертах украинского происхождения, которые защищают земляка из солидарности, нет. Экспертизу делал Технический институт немецкой Федеральной криминальной полиции (Bundeskriminalamt) – больших специалистов по технической экспертизе вещдоков в стране нет. Возможно, удостоверение настоящее. Но ведь и подделывать документы в КГБ никого учить было не надо. Удостоверение тоже доказательство сомнительное. Где уверенность, что на нем – тот самый старик, которого сегодня завозят в суд на коляске? (Про коляску – просто к слову. За убийство тысяч нужно хоть из могилы достать и судить!) Из села Дубовые Махаринцы, в котором до войны жил Демьянюк, в армию ушло два Ивана Демьянюка. Один после войны попал в США, второй в 60-е годы наложил на себя руки и похоронен на сельськом кладбище. Некоторые наблюдатели считают, что самоубийство попадает как раз на время, когда КГБ активно искало в селе доказательства причастности какого-то Ивана Демьянюка к убийствам евреев в фашистских концлагерях. (В Киеве действительно в 1963 и 1965 годах прошли процессы против «травников», из 14 подсудимых один получил 15 лет лагерей, остальные были расстреляны). Старых фотографий ни того, ни другого не осталось, а если они и есть – то из архивов КГБ-ФСБ. А сколько Иванов Демьянюков ушло в Красную Армию служить из всей области, со всей Украины? Дальше-то что? Что делать дальше трем судьям и двум присяжным мюнхенского суда, чтобы установить вину или невиновность подсудимого Демьянюка? А если у суда такие проблемы, то уж ни в коем случае не мне, журналисту, становиться на ту или иную сторону. Но почему же тогда многие мои немецкие коллеги так легко, если не сказать, легковесно, все уже для себя решили? Что-то тут не так.
Re: Не только Демьянюк. http://cripo.com.ua/?sect_id=2&aid=86901 Аналогичные процессы со странными приговорами
Re: Не только Демьянюк. Тупий антиукраїнський агітпроп, нічого іншого на меті вони не мають... Да, ще одна версія існує - Ізраїль чекає нових виплат, німці прагнуть поділитися відповідальністю?
Re: Не только Демьянюк. Да, занятно. Есть тут кто-то из Германии, может еще чего там пишут занимательного про процесс?
Re: Не только Демьянюк. Не знаю ,может кто-то уже писал,но в СМИ нигде не видел:Демьянюк обвиняет Германию. "За дорученням Джона Дем'янюка, ця заява була зачитана німецькою мовою його адвокатом, доктором Ульріхом Бушем, під час публічного судового засідання в Мюнхені 13 квітня 2010 року. Я вдячний усім людям, які допомагають мені в безнадійному становищі дуже хворого – як у в'язниці, так і в залі суду. Тому я особливо дякую медичному персоналу, який полегшує мої болі і допомагає мені пережити це випробування, яке є для мене катуванням. Насправді ж я хочу вказати на таке: 1. Німеччина винна в тому, що через її війну на знищення проти Радянського Союзу я втратив свій дім і свою батьківщину. 2. Німеччина винна в тому, що через неї я став військовополоненим. 3. Німеччина винна у створенні таборів для військовополонених, де через цілеспрямоване обмеження харчування я та мільйони інших полонених червоноармійців були засуджені до голодної смерті, і тільки з Божою допомогою я вижив. 4. Німеччина винна в тому, що змусила мене стати рабом німців у таборі для військовополонених. 5. Німеччина винна в розв'язуванні війни, в якій 11 мільйонів моїх земляків-українців були вбиті німцями і ще більше мільйонів – у тому числі моя кохана дружина Віра – були вивезені в Німеччину для примусової праці і рабства. 6. Німеччина винна, що примусила тисячі й сотні тисяч моїх співвітчизників без їхньої згоди стати співучасниками німців у диких планах геноциду євреїв, ромів, циган, слов'ян, українців, поляків і росіян. Вона зробила це, погрожуючи смертю тим сотням і тисячам, хто не хотів брати в цьому участь і хто був убитий за це німцями. Ба більше, сотні тисяч людей були депортовані і страчені Сталіним або мучилися десятиліттями у сибірському ГУЛАЗі і працювали як раби для комуністів. 7. Німеччина винна в тому, що змусила мене до жалюгідного існування у таборі переміщених осіб ще роки після війни. 8. Німеччина винна в моїй примусовій депортації до Німеччини на схилі життя у 90 років. І це після 30 років судового переслідування в Ізраїлі, США і Польщі – а також після 10 років ув'язнення, 5 із яких я провів у камері смертників в Ізраїлі. 9. Я звинувачую Німеччину в тому, що вона висунула проти мене фальшиві звинувачення у співучасті в убивстві, і ці звинувачення були подані наприкінці мого життя і сил – в порушення закону про позови до осіб, старших 65 років, і в порушення Європейської конвенції про права людини. 10. Я звинувачую Німеччину в тому, що вона змусила мене животіти більше 9 місяців у тюрмі Штадельгайм – ув'язненого, хоч і не визнаного винним. 11. Я звинувачую Німеччину в тому, що я назавжди втратив мою другу батьківщину – США – без шансу на повернення. 12. Я звинувачую Німеччину в тому, що я назавжди втратив сенс свого життя, свою родину, своє щастя та будь-яку надію на майбутнє. Щохвилини, щогодини, щодня і щомісяця я почуваюся як військовополонений у Німеччині. Я відчуваю цей процес як продовження моїх страшних спогадів про німців, як продовження невимовної неправди, заподіяної мені німцями. Я знову стаю невинною жертвою німців. Мені здається надзвичайно несправедливим, що Німеччина за допомогою цього суду перетворює мене з військовополоненого на військового злочинця. Нестерпною є зарозумілість Німеччини, яка використовує мене, щоб відвернути увагу від військових злочинів, учинених німцями, щоб ці злочини було забуто і щоб неправдиво проголосити – мовляв, справжніми злочинцями у злочинах наці були я, українці та інші європейські сусіди нацистської Німеччини. Я вважаю, що цей суд, який провадиться винятково наді мною, іноземцем у таборі Травники у порушення принципів однакового поводження з німцями-членами СС та безліччю інших німців у Травниках, не має нічого спільного з принципами справедливості і права. Мені вже доводилося захищати себе в Ізраїлі – від обвинувачень мюнхенського прокурора. В Ізраїлі мене звинувачували в причетності до нацистських злочинів у таборі Собібор. Верховний суд Ізраїлю визнав, що звинувачення ізраїльських прокурорів не доведені – при винесенні цього вироку враховувалося, що я був заарештований більше, ніж 7,5 років. З них п'ять років я провів у камері смертників. Я відчуваю несумісним із справедливістю і людяністю, що більше 35 років я був змушений захищати себе як постійно переслідуваний Управлінням спеціальних розслідувань Міністерства юстиції США і Всесвітнім єврейським конгресом та Центром Симона Візенталя. Тепер в кінці свого життя і сил, проводиться 30-ий чи 40-ий судовий розгляд тієї ж справи – і в мене немає сил боротися. Я безпомічний проти цієї судової війни, яку тепер в Управління спеціальних розслідувань США перехопила Німеччина. Моя кохана дружина, Віра Дем'янюк, з якою я прожив у шлюбі 50 років, теж страждала в Німеччині. Саме німці позбавили мою дружину її юності, забравши силоміць у Німеччину для багаторічної примусової праці. Страждання, яких ми зазнали через німецьку війну на винищення слов'ян, важко описати словами. Чому Німеччина знову і знову вирішує мучити мене і мою родину – є для мене незбагненним."
Re: Не только Демьянюк. Из последних новостей по теме http://www.jta.org/news/article/2011/01/16/2742571/spain-indicts-demjanjuk-for-crimes-against-humanity
Re: Не только Демьянюк. "Демьянюк обвиняет Германию." - ядовито. Уже был случай когда перепутали мужика. Прибалт кажется, после войны жил в США и там его несколько лет тягали как предполагаемого члена СС и охранника концлагеря. Хотя он мелковат был для СС, по росту не выходил и с возрастом фигня получалась, типа он в 16 лет в охранники попал. Но если речь идет о холокосте то подобные мелочи никому не интересны, не так ли? СМИ и соседи превратили его жизнь в ад, вскоре умер. Через некоторое время нашли доки, поняли что и как, что мужик ни при чем. Ни одна зараза типа Визенталя даже не подумала извиниться.
Re: Не только Демьянюк. Германии ,вместо того чтобы судить Демьянюка,который еле дышит,нужно задуматься об "османской империи",которая ее может перемолоть в ближайшие 5 лет....
Re: Не только Демьянюк. Травники-не совсем СС.. Они не были ни членами СС ни военнослужащими Ваффен СС. Они были просто на службе у СС.. Как бы при СС.. Отсюда и униформа была какую Бог послал- смесь униформы СС,вермахта и униформы самих вахманнов. Отсюда и критерии отбора которые не соблюдались.
Re: Не только Демьянюк. Я не про Демьянюка. Читал книгу про "охотников за нацистами" и там описывалась эта история. Мужика перепутали именно с членом СС. Хотя конечно есть возможность что "специалисты" мало понимали разницу между иностранными помошниками немцев (травники или как их там) и именно СС-цами из не-немцев. После лет 10 судов, тюрем и травли разобрались что было два человека с одинаковой фамилией, один в СС, другой на принудработах. СС-вец пропал, второй в 46 уехал в США где его и "нашли". Недавно подобное произошло в Приморье, где одного из "мстителей" перепутали похожим образом.
Re: Не только Демьянюк. Подобные мысли абсолютно НЕ-политкорректны и должны пресекаться. Поиски виновных в грехах прадедов намного важнее чем какая-то там современность и будущее Германии.
Re: Не только Демьянюк. Да история конечно тёмная, но суть в статье открыта правильно, давно наблюдаю за процессом над Демьянюком и что сразу меня возмутило, что без вынесения приговора на него уже давно навесили ярлык "Виновен" Что-то похожее происходит в РФ с Ходорковским, когда вопреки логике, здравому смыслу и доказательной базы- заранее известно что "Вор должен сидеть в тюрме" и сколько он получит. Одним словом шито белыми нитками
Re: Не только Демьянюк. http://www.ihr.org/leaflets/wiesenthal.shtml Reckless Charges in Walus Case One of Wiesenthal's most spectacular cases involved a Polish-born Chicago man named Frank Walus. In a letter dated December 10, 1974, he charged that Walus "delivered Jews to the Gestapo" in Czestochowa and Kielce in Poland during the war. This letter prompted a US government investigation and legal action. ... In January 1977, the United States government accused a Chicagoan named Frank Walus of having committed atrocities in Poland during World War II. In the following years, this retired factory worker went into debt in order to raise more than $60,000 to defend himself. He sat in a courtroom while eleven Jewish survivors of the Nazi occupation of Poland testified that they saw him murder children, an old woman, a young woman, a hunchback and others ... Overwhelming evidence shows that Walus was not a Nazi War criminal, that he was not even in Poland during World War II. ... In an atmosphere of hatred and loathing verging on hysteria, the government persecuted an innocent man. In 1974, Simon Wiesenthal, the famous "Nazi hunter" of Vienna, denounced Walus as "a Pole in Chicago who performed duties with the Gestapo in the ghettos of Czestochowa and Kielce and handed over a number of Jews to the Gestapo." The Chicago weekly newspaper Reader also reported on the case in a detailed 1981 article headlined: "...The U.S. government wanted a war criminal. So ... Simon Wiesenthal, the Israeli police, the local press and Judge Julius Hoffman, they invented one." [40] The article stated: ... In other words, Simon Wiesenthal had no evidence against Walus. He denounced him anyway. While [Judge] Hoffman had the Walus case under advisement, Holocaust aired on television. During the same period, in April 1978, Simon Wiesenthal came to Chicago, where he gave interviews taking credit for the Walus case. "How Nazi-Hunter Helped Find Walus," was the Sun-Times headline on a story by Bob Olmstead. Wiesenthal told Sun-Times Abe Peck that he "has never had a case of mistaken identity." ... It was only after an exhausting legal battle that the man who was vilified and physically attacked as "the butcher of Kielce" was finally able to prove that he had spent the war years as a peaceful farm laborer in Germany. Frank Walus died in August 1994, a broken and bitterly disappointed man. Wiesenthal's recklessness in the Walus case should have been enough to permanently discredit him as a reliable investigator. But his Teflon reputation survived even this. Вот тут упоминается про национальность, рост и возраст как принадлежность к Гестапо. Но я так и не смог найти инфу про то, какую именно должность он якобы занимал, был ли он полицаем или именно членом Гестапо. Потому как полицаем мог быть любой, независимо от роста и национальности. Про него много ссылок, но все посвящены именно путанице личности а не подробностям обвинений и защиты. Если кто знает больше - было бы интересно услышать. Frank Walus as the Butcher of Kielce, when hard evidence demonstrated that Walus was a farm worker in Germany at the time, who was too young, too short and of the wrong nationality (Polish) to belong to the elite Gestapo. Тем кто интересуется Визенталем и Ко и кто владеет языком - можете погуглить вопрос о биографии и деятельности Симона подробнее. Вам многое откроется... Да и про процесс самого Демьянюка пишут много занятного, причем пишут профессиональные юристы. Жаль что Новодворская и Ко совсем не озабочены проблемой защиты старого больного человека. В его судебном деле столько дыр и нарушений, что правозащитникам хватило бы лет на пять митингов и демонстраций. Только уже не перед Кремлем а перед другими зданиями и в других странах...
Re: Не только Демьянюк. ...если Земельный суд Мюнхена не включит в процесс востребованные его защитой судебные дела и доказательства То есть т.н. "правосудие" играет в одни ворота - против подсудимого. опознал на процессе Демьянюка по старой фотографии как охранника концлагеря во Флоссенбюрге, а не Собибора. Я так понял что подобные "мелочи" никому не интересны. Ну подумаешь что он служил в другом лагере?