На оценку: Штык-нож S98 - Seitengewehr 98 - Штык Модели 98. производства Manufacture Nationale (Staatliche Waffenfabrik) Chatellerault, France. 1943 год. Серийный номер: 1570. Клеймо на рикассо: jwh. Ножны отсутствуют. Накладки - бакелит. Кнопка рабочая. Лезвие не заточено. Штык в хорошем сохране, не копаный. Никелировка на лезвии имеет темные пятна (возможно следы влияния химического вещества). Вес: 412 г. Габариты: длина 385 мм. Длина лезвия 251 мм. Длина рукояти 134 мм. См. Фото.
Слідів полірування не бачу. Так само не помічав, що тут (Швейц.) займаються тою справою (поліруванням багнетів.
Дякую усім. "Загальна" думка ясна. Як багнет досягне України, буде виставлений у продаж. Великий мінус за для колекціонера це - відсутність піхв, особливо парних. Плюс це - не частий в нас "француз" з 43 року. Примітка що до плям на лезі: тут я щоденно маю справу з вінтажними швейц. ножами та багнетами ("французський" німец виліз вперше). Більшисть з них попадають до мене брудними і мають сліди користування та корозії. Тут продавці не вважають за необхідне навіть елементарно почистити річь перед продажем. Тепер про плями на лезі. Перше враження після промивки водою було - це плями від корозії. Але поверхня леза абсолютно гладка (візуально та на дотик - не має жодних раковин, пошкодження або відслоєння шару нікеля). Другий варіант появи плям це - вплив якоїсь хімічної рідини (через фото неможливо передати реальний стан поверхні леза. Я схільний до цього варіанту.
Друже,в цього штика мінус не у відсутності піхов , а в тому що він покритий хромом чи нікелем. Тому він і був акуратно полірований/шліфований, знімали скоріш за все вороніння, так як на нього не лягло б нормально нове покриття. Цінність для колекціонера... Відсутня від слова взагалі, але це штик, любителів цієї теми вистачає, і починаючих збирачів теж. Тому думаю від 1500 до 2500 може стане
Цікаво. Але я в це не вірю. Місцеву публіку я трохи вивчив. Продавці не заморочуються навіть елементарно почистити від бруду предмет який продають. Дуже часто елементи складних ножів при покупці взагалі неможливо відкрити. І вже вдома приходиться доводити їіх до пуття, чистити і розробляти елементи. Та сама ж історія з шв. багнетами. Німецьких багнетів часів ww2 тут майже не зустріти. Я не вірю, що хтось з місцевих спеціально полірував або шліфував або хромував лезо цього багнету, чи взагалі щось би з ним робив за для поліпшення зовнішнього вигляду. Це могли б робити наші люди. Я цього не робив 200%. Я завжди чищу від бруду предмети пеоед тим , як виставити на продаж. Мою думку з приводу цього багнету я висловив вище.
Тоді підведемо підсумок. Пофігісти швейцарці, ніяк не могли щось зробити з штиком, бо така їхня природа ледача. Виходить, попередній власник , бравий солдат Ганс, для понту чи для залякування противника блиском хромованого штика в променях сонця сам відполірував і покрив блискучим покриттям уставний штик , який впринципі точити не можна було. Чи будуть ще якісь варіанти?)
Дякую за дискусію. Коли предмет буде придбаний в Україні, тоді нехай про це питання піклується хтось інший. Або, якщо хтось у Європі бажае придбати, прошу дуже, предмет буде надіслано без проблем. Всім дякую за увагу.
В холодній зброї є свої нюанси Ціну добавляють такі аспекти як не точене лезо, не кручені накладки і кнопка з фаєркою + парність і рідна жаба Хороший штик не треба розбирати ,чистити і полірувати-це мінус до ціни Штики фірми jwh на 43 рік вирізняються скажим так- не дуже якісним обробітком металу тому мабуть його і похромували До речі -до 43 року jwh в відому каталозі взагалі відсутні
Пригадався старий анекдот: Приїхала теща до дітей, ввечері каже:які у вас брудні сковородки, за пів дня ледве віддраяла, що то на них було? Це мамо було тефлонове покриття. Той хто довів цей багнет до блиску певно міркував як та теща.
В свободном мире с начала пятидесятых эти штыки продавались свободно , в охотничьих магазинах и по посылторгу . Те из них , что не пошли дослуживать в иные места В сорок пятом их ( как и все военное имущество ) собрали с населения , где за денежку а где и по закону . А потом стали продавать . Часто после предварительной подготовки . Например для Америки клинки не только хромировали но и наносили травление , народу нравится . В Германии поначалу отпиливали голову ( с кнопкой ) , потом перестали . Могли и никелировать и и поставить роговые накладки . Теоретически настоящий коллекционер собирает все разновидности но обыкновенно такие штыки покупают те , кто уже имеет несколько стандартных , обычно такие люди дорого не платят . И конечно они отличают ( или думают , что смогут отличить ) копанину от переделки . П С . По указу от 38 года отменялась государственная заточка штыков . Если нужно для дела то точить разрешалось . На усмотрение начальства . Кстати и красить разрешалось но без уничтожения заводской краски и воронения . Прям поверх прежней . Так что удачи в продажах .
